Електронна комерція та проблеми її розвитку в Україні. Індекс мережевої готовності

Стрімкий технологічний розвиток у сфері електроніки та кібернетики став передумовою інтенсивного нарощення процесів інформатизації усіх сфер народного господарства. Формування інформаційного суспільства призвело до виходу інформаційно-комунікаційних технологій на новий рівень, що дозволяє вирішувати складні економічні завдання як для окремих комерційних структур, так і в загальнодержавному масштабі.

Одним із засобів здійснення і підтримки процесів інформатизації в економічному середовищі є електронна комерція, яка дає змогу максимально ефективно здійснювати комерційні операції, оперативно реагувати на зміни ринку товарів та послуг, розширювати сфери впливу комерційних суб'єктів та посилювати їх конкурентні переваги. Електронна комерція є основною складовою електронного бізнесу, хоча ці поняття часто ототожнюють.

Електронна комерція - це комерційна взаємодія суб'єктів бізнесу з приводу купівлі-продажу товарів та послуг (матеріальних та інформаційних) з використанням інформаційних мереж (Internet, мережа стільникового зв'язку, внутрішні локальні мережі фірм).

Розрізняють такі види електронної комерції:

S електронний обмін інформацією,

S електронний рух капіталу,

S електронну торгівлю,

S обіг електронних грошей,

S електронний маркетинг,

S електронний банкінг,

S електронні страхові послуги тощо.

Кожен з видів електронної комерції включає в себе наступні операції:

S встановлення контактів між потенційними контрагентами;

S обмін інформацією;

S купівля-продаж товарів та послуг;

S до- і післяпродажна підтримка (надання інформації про товар або послугу, рекомендації щодо використання товару, консультації замовників);

S електронні платежі;

S управління доставкою;

S бізнес-адміністрування.

Характерні риси електронної комерції:

1. Зростання конкурентоспроможності фірми за рахунок зменшення витрат на ведення бізнесу, на рекламу та просування товару, на обслуговування клієнтів, на підтримку комунікацій, зменшення витрат часу на взаємодію з клієнтами та діловими партнерами, розширення до- і післяпродажної підтримки;

2. Розширення та глобалізація ринків: для Internet не існує географічних кордонів, часових обмежень, вихідних днів, неробочого часу, причому вартість та швидкість доступу до інформації не залежить від віддалі до її джерела (за винятком транспортних витрат по доставці придбаного товару). У зв'язку з цим малі та середні підприємства можуть успішно конкурувати на глобальному ринку, а споживачі мають можливість одержувати максимально зручний та широкий доступ до товарів і послуг.

3. Персоналізація взаємодії: за допомогою інформаційних мереж фірми можуть одержувати детальну інформацію від кожного клієнта та автоматично надавати товари та послуги за ринковими цінами.

4. Зміни в інфраструктурі за рахунок зменшення частки або повного виключення матеріальної інфраструктури (будівлі, споруди), скорочення кількості персоналу, зменшення кількості посередників.

5. Створення нових продуктів та послуг, наприклад, служби електронної доставки і підтримки, надання довідкових послуг, послуг з встановлення контактів між замовниками та постачальниками і т.п.

Ринок електронної комерції через особливості існування у віртуальному світі характеризується високою залежністю від рівня розвитку і якості роботи інфраструктури та економією щодо трансакційних витрат у порівнянні з традиційною економікою. Це стало можливим завдяки тому, що процес руху товару в мережі, на відміну від звичайної комерції, віртуалізується та автоматизується, і при цьому відпадає необхідність у витратах на закупівлю товару та його зберігання, утримування обслуговуючого персоналу тощо.

Електронні торговельні майданчики дозволили продавцям в автоматичному режимі формувати віртуальний асортимент з безлічі найменувань товарів, а ведення переговорів та укладення угод успішно замінило функціонал провайдерів послуг електронної торгівлі.

Особливістю електронної комерції є те, що споживачі у порівняні з виробниками значно виграють від доступу до мережі Інтернет через можливість самостійного прийняття рішення щодо купівлі без надмірного тиску з боку торгових посередників чи виробників. Іншою особливістю електронної комерції є відділення інформаційних потоків від матеріальних, що багатьма вченими-економістами визначається як одне з найважливіших зрушень у світовій економіці. Результатом такого зсуву стає зміна пріоритетів в управлінні поставками - від оптимізації руху товару до оптимізації інформаційних потоків. Електронна комерція дозволяє виробникам контролювати постачання на всіх етапах руху товару, оптимізувати виробництво і отримувати інформацію про споживчий попит якнайшвидше.

Управління взаємовідносинами зі споживачами в електронній комерції уніфікується і комп’ютеризується. Виробник не взаємодіє з покупцями ні до здійснення угоди, ні під час її вчинення. Його функції у відносинах з покупцями виконують електронні посередники. Управління обслуговування споживачів лише частково знаходиться в руках товаровиробників, які визначають параметри товарів і асортиментну політику, терміни виконання замовлень і тривалість виробничого циклу, а також завдяки Інтернет- технологіям мають можливість здійснювати зворотний зв'язок зі споживачами. Безпосереднє обслуговування споживачів здійснюють логістичні провайдери, що забезпечують безпосередній супровід угод (прийом платежів, доставку товару тощо), а послуги, що надаються такими посередниками, носять уніфікований характер і є єдиними для всіх споживачів. Тому вибір партнерів у цій галузі для товаровиробників є обмеженим.

В рамках електронної комерції видділення інформації в окремий потік зумовлює зосередження уваги на її асиметрії. Інтернет-магазини характеризуються тимчасовим лагом між вибором товару, купівлею і доставкою, де є розрив відстані, що перешкоджає покупцям безпосередньо оцінити продукцію. Це розділення означає, що покупець не має інформації про продукт до того часу, поки його не буде доставлено, а онлайн-продавці, контролюючи інформацію, здатні її перебільшувати або свідомо завищувати якість.

Невизначеність, пов’язана з онлайн-покупками, призводить до двох проблем інформаційної асиметрії: несприятливого відбору (спотворення інформації, що призводить до спотворення істинних характеристик збуту) та моральної шкоди (якщо продавці не виконують свої обіцянки або беруть участь у діяльності, що приносить вигоду за рахунок покупця).

Негативним фактором є те, що у середовищі електронної комерції представники бізнесу можуть легко маніпулювати інформацією, що стосується опису їх діяльності. Таким чином, у покупців можуть виникнути труднощі в диференціації між високою та низькою якістю продавців.

Протягом останніх 5 років український ринок електронної комерції показував щорічне зростання на рівні 50-60% незалежно від перманентних економічних коливань. При цьому ринок володіє серйозним потенціалом. Наприклад, в Німеччині ємкість ринку електронної комерції становить близько 36 млрд. дол. США В Україні аналогічний показник становить не більше 400­500 млн. дол. США.

Основні фактори, які гальмують розвиток українського ринку електронної комерції:

У недостатня безпека даних, що передаються через Internet (комп'ютерні підробки і шахрайство та порушення таємниці особистого життя за умов можливості встановлення чіткої інформації хто, що, коли і в кого купував);

- слабо розвинена національна система електронних платежів;

- порівняно невелика кількість вітчизняних користувачів мережі Internet;

- якість комунікацій;

- нестача знань і кваліфікації користувачів мережі;

- відсутність в окремих випадках універсальних стандартів взаємодії та сумісності при роботі в глобальній мережі.

- невизначеність ряду юридичних та фінансових питань (зокрема захист прав інтелектуальної власності та прав споживачів, вимоги до форми угод, їх юрисдикцію і відповідальність за неналежне виконання, захист інформації, тарифи на виконання операцій, оподаткування угод та митні тарифи);

- недосконалість та часто відсутність належної законодавчо-нормативної бази, яка регулює діяльність бізнес-структур в мережі Internet;

- рівень довіри населення до вітчизняних Internet-ресурсів порівняно низький, що є наслідком завищення цін у електронних магазинах, невисокого рівня життя населення, непрозорих техніко-економічних норм та відсутності механізмів регулювання електронної економічної діяльності;

- мало поширені автоматизовані системи управління виробничою, торговельною, фінансовою діяльністю корпоративного рівня;

Для того, щоб визначити рівень віртуалізації взаємовідносин споживача та виробника, використовують Індекс мережевої готовності.

Індекс мережевої готовності (Network Readiness Index) - це комплексний показник, що характеризує рівень розвитку інформаційно- комунікаційних технологій (далі - ІКТ) у країнах світу та його вплив на державну конкурентоспроможність.

За допомогою Індексу мережевої готовності оцінюються рушійні чинники і ступінь впливу мережевої готовності та можливості інформаційно- комунікаційних технологій у країні. При цьому враховується рівноправна роль і відповідальність усіх «гравців» соціуму - індивідуумів, бізнесу, уряду. Оцінка країн за цим показником проводиться Всесвітнім економічним форумом.

Індекс мережевої готовності складається з чотирьох субіндексів, які оцінюють середовище для розвитку ІКТ, готовність суспільства до використання ІКТ, фактичне використання ІКТ державою, бізнесом і населенням, а також наслідки, які ІКТ породжують в економіці та суспільстві. Перші три субіндекси - це драйвери зростання, які є передумовами для четвертого субіндексу - впливу ІКТ на суспільство й економіку. Ці чотири суьіндекси розподілені на 10 складових і 53 змінних (див. табл. 1).

Таблиця 1

Структура Індексу мережевої готовності (Всесвітній економічний форум)

У підсумковому звіті показники зводять у сукупний Індекс мережевої готовності. Автори дослідження орієнтуються на припущення, згідно з яким існує тісний зв'язок між розвитком ІКТ і економічним добробутом. ІКТ відіграють сьогодні провідну роль у розвитку інновацій, підвищенні продуктивності і конкурентоспроможності, диверсифікують економіку і стимулюють бізнес-активність, чим сприяють підвищенню рівня життя людей. Цей взаємозв’язок було вперше відзначено на Всесвітньому економічному форумі у 2001 році й описано в першому Глобальному звіті з інформаційних технологій. Передбачається, що Індекс повинен використовуватись державами для здійснення аналізу проблемних моментів чинної політики, а також моніторингу прогресу у галузі впровадження нових технологій.

У 2014 році Всесвітній економічний форум опублікував індекс мережевої готовності, за яким Україна опинилася на 73 місці. Всього у звіті представлені дані індексу мережевої готовності в 144 країнах світу. У першу десятку найбільш розвинених країн увійшли: Фінляндія, Сингапур, Швеція, Нідерланди, Норвегія, Швейцарія, Великобританія, Данія, Сполучені Штати і Тайвань. Україна посіла 73 місце в рейтингу, між Тринідадом і Тобаго (72) і Таїландом (74) і отримала 3,87 бала із 6-ти можливих.

Упродовж 5-ти років Україна не змогла показати позитивну динаміку позицій в Індексі мережевої готовності, а позитивна зміна значень показників зумовлена, насамперед, змінами в методології і не ґрунтується на фундаментальних якісних змінах у сфері розвитку ІКТ. Низький рівень розвитку ІКТ зумовлений низьким попитом з боку держави, а складне регуляторне середовище не створює сприятливих умов для використання ІКТ у бізнесі, хоча водночас попит на ІКТ з боку населення зростає: за 6 років кількість користувачів Інтернет значно збільшилася - у 3 рази, а широкосмугового - в 10 разів. Надто доступні тарифи на телекомунікаційні послуги й рівень грамотності населення поки що є конкурентними перевагами країни, проте вони залишаються нереалізованими. Недовикористання внутрішнього потенціалу і низький пріоритет ІКТ призвели до того, що колишні соціалістичні країни випереджають Україну як за рівнем, так і за динамікою розвитку ІКТ, насамперед, завдяки високому зацікавленню уряду. У табл. 2 та 3 відображені показники, які позитивно або негативно впливають на рівень розвитку ІКТ в Україні.

Таблиця 2

Показники сприяння розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в Україні

У нинішній ситуації головним завданням для України є підвищення ролі уряду в розвитку ІКТ як рушійної сили підвищення конкурентоспроможності і забезпечення сталого економічного зростання. Для цього необхідно використати існуючі конкурентні переваги країни та усунути ключові бар’єри.

Даний Індекс є найбільш повним і авторитетним джерелом міжнародної оцінки впливу технологій на конкурентоспроможність і добробут країн. За допомогою Індексу мережевої готовності оцінюють рушійні чинники та ступінь впливу мережевої готовності і можливостей ІКТ у країні.

Таблиця 3

Показники, які стримують розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в Україні

Україна істотно програє країнам ЄС і СНД. Варто зауважити, що країни СНД і Східної Європи значно випереджують Україні як за рівнем, так і за динамікою розвитку ІКТ: помітну позитивну динаміку за 5 років демонструють Казахстан (55 місце, +18 позицій), Росія (56 місце, + 14 позицій) та Азербайджан (61 місце, + 10 позицій). Попри те, що Україна також має низьку вартість доступу до інфраструктури ІКТ, висока зацікавленість урядів Російської Федерації, Казахстану та Азербайджану в розвитку ІКТ як рушійної сили економічного зростання, дають можливість цим країнам досягати кращих результатів і займати вищі місця в рейтингу.

А ось більшість країн - нових членів ЄС - демонструють негативну динаміку, яка, насамперед, викликана високою вартістю доступу до ІКТ: Угорщина (43 місце, - 10 позицій), Словаччина (64 місце, - 23 позиції) і Румунія (67 місце, + 12 позицій) (див. табл. 4). При цьому інфраструктура ІКТ у цих країнах розвивається достатньо добре, тим більше, що цьому сприяє їхня інтеграція до ЄС і, зокрема, необхідність наслідувати Цифрову ініціативу Європейської комісії.

В Україні, на відміну від більшості країн-сусідів, досі немає комплексного проекту електронного уряду, а внутрішня мережа державних органів і портал взаємодії з громадянами поки що розглядаються у перспективі. Новий портал державних послуг перебуває в стані розробки і тестування. «Державна система подання звернень», що у минулому виконувала ці функції, була занадто бюрократизованою і практично не мала переваг над обертанням документів у паперовій формі.

Таблиця 4

Рейтинг країн за Індексом мережевої готовності

(порівняння України з іншими країнами світу)

Негативну динаміку у використанні ІКТ продемонстрував і бізнес (76 місце, - 5 позицій), що пояснюється домінуванням в економіці України низько-технологічних галузей виробництва, які меншою мірою потребують високого рівня застосування ІКТ.

Порівняно з державою і бізнесом значно вищі оцінки отримує використання ІКТ громадянами. Зростання оцінок за цією складовою дозволило Україні піднятися на 12 позицій за останні декілька років у рейтингу Індексу мережевої готовності. За даними GFK Ukraine, за останні 5 років кількість системних користувачів мережі Інтернет (населення старше 16 років) зросла майже в 3 рази, а широкосмугового, за даними Point Topic (Великобританія), - у 10 разів. Збільшенню загальної чисельності Інтернет-користувачів сприяло значне зниження Інтернет-тарифів і зростання продажу смартфонів, особливо в невеликих містах і селищах.

На думку експертів, у сегменті Інтернет-бізнесу Україна відстає від Росії на 4 роки, а розвиток цього сегменту гальмується через відсутність відповідної законодавчої бази, зокрема, закону про електронні гроші.

Зниження показників України спостерігаються і за складовою політичного і регуляторного середовища (125 місце у світі). Так, ефективність законодавчих органів знаходиться на 137 місці у світі, ефективність правової системи у врегулюванні суперечок - на 138 місці, ефективність правової системи в оскаржуванні регуляторних актів - на 135 місці.

Традиційно Україна отримує дуже низькі оцінки із захисту прав на інтелектуальну власність, а за показником піратства перебуває на 97 місці в світі. Відсутність впевненості в захисті своїх прав і капіталовкладень, корупція і «зарегульованість» багатьох процесів (зокрема, під час відкриття власного бізнесу), а також нестабільність українського ринку, часто відлякують інвесторів, які могли б розповсюдити в країні кращі практики з розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.

Всесвітній економічний форум у своєму Індексі відзначає, що в уряду України немає чіткого плану впровадження і використання ІКТ для підвищення конкурентоспроможності країни. Як результат, низьке 122 місце за показником значення ІКТ у державній політиці, а також порівняно низька оцінка пріоритезації ІКТ на порядку денному уряду (118 місце).

Низькі оцінки бізнесового середовища в Україні зумовлені обмеженістю вільною конкуренції в країні (120 місце), адміністративними труднощами з відкриттям бізнесу і високою сукупною ставкою оподаткування. За оцінками бізнесу, сучасні технології в країні не є достатньо доступними, що частково пояснюється практично неможливістю отримати фінансування венчурних (тобто інноваційних) проектів і низькими обсягами державних закупівель високотехнологічної продукції (112 місце).

Разом з тим, Україна має і певні конкурентні переваги. Так, Україна посідає 9 місце у світі за охопленням населення вищою освітою (майже 80 %). Однак, одночасно під знаком питання залишається якість освіти і, зокрема, якість бізнес-шкіл (116 місце), які повинні готувати управлінців високого рівня і, можливо, майбутніх ініціаторів інноваційних бізнес-процесів.

Найвищі позиції у світовому рейтингу Україна посідає за складовою доступності ІКТ (2 місце). Це забезпечується низькими тарифами на послуги мобільного зв’язку (9 місце) і тарифами на стаціонарний широкосмуговий Інтернет (9 місце).

На думку експертів, сьогодні головним завданням для України є підвищення ролі уряду в розвитку ІКТ як рушійної сили підвищення конкурентоспроможності і забезпечення сталого економічного зростання. Для цього необхідно використати конкурентні переваги країни, що вже існують, та максимально усунути наявні ключові бар’єри, що стоять на перешкоді її розвитку.

7.