Сучасні тенденції розвитку відносин власності в Україні

Оскільки відносини власності є основою економічної системи, докорінні зміни, що відбулися в економіці України у зв'язку з фо­рмуванням ринкових відносин, вимагали трансформації поперед­ньої системи відносин власності.

Реформування відносин власності відбувається в нашій дер­жаві у формі приватизації державного житлового фонду, держав­них підприємств та землі. Передумови для здійснення цього про­цесу формуються під час роздержавлення.

Роздержавлення - це комплекс заходів, спрямованих на усу­нення монополії держави на власність та утворення багатоуклад­ної економіки й посилення процесів її саморегулювання. У межах роздержавлення відбуваються демонополізація виробництва, лібе­ралізація цін і перебудова фінансово-кредитної системи, утворю­ється ринкова інфраструктура, тобто формуються економічні, організаційні та правові підвалини, необхідні для здійснення про­цесу приватизації.

Приватизація - це перетворення державної власності на різ­номанітні форми недержавної.

Розпочата в Україні у 1992 р. приватизація була спрямована на створення класу ефективних власників і конкурентного середо­вища, що є основою ринкової економіки.

Ефективність функціонування економіки потребує певного співвідношення між державною та приватною формами власності. Залишається у державній власності, тобто не підлягає приватиза­ції, майно органів державної влади й управління, армії, органів

Основи економічної теорії та судової бухгалтерії правопорядку, держбезпеки, золотий і валютний фонди, державні матеріальні резерви, об'єкти охорони здоров'я, культури й освіти, унікальні природні об'єкти та ін. Таким чином, держава залиша­ється суб'єктом власності, однак втрачає монопольне становище (а їй належало більше 90 % об'єктів).

В Україні приватизація державних підприємств здійснювалася у декілька етапів:

- на першому (1993-1995 рр.) була здійснена приватизація малих підприємств і переважала змішана - грошово-сертифікатна - форма привласнення майна державних підприємств;

- другий етап масової сертифікатної приватизації основної маси середніх та великих підприємств (з використанням спеціаль­них цінних паперів - приватизаційних майнових сертифікатів і компенсаційних сертифікаті припадає на 1996-1999 рр.;

- третій етап індивідуальної грошової приватизації стратегі­чних промислових підприємств почався у 2000 р.

Одночасно з приватизацією держпідприємств здійснювалася приватизація державного житлового фонду, яка надала можливість безкоштовного передання громадянам квартир. Здійснення цього виду приватизації сприяло формуванню та розвитку ринку житла як однієї зі складових частин ринкових перетворень в Україні.

Реформи відносин власності відбулися і в аграрній сфері економі­ки. Вони почалися у 1992 р. із переданням громадянам України в приватну власність (на безоплатній основі) земельних ділянок для ведення особистих підсобних господарств. Одночасно відбувався процес перетворення колгоспів і радгоспів на колективні сільського­сподарські підприємства (КСП), яким земля передавалася в колекти­вну власність. Згодом (1995 р.) майно та землі КСП були поділені на кількість їх членів (включно з пенсіонерами), і в такий спосіб визна­чався розмір умовного земельного та майнового паю, що міг бути безплатно отриманий ними в приватну власність у разі виходу з КСП. Право на одержання земельного й майнового паю засвідчува­лося земельним і майновим сертифікатами, що підлягали всім ви­дам цивільного обігу. У подальшому власники таких сертифікатів мали зареєструвати своє право на володіння земельною ділянкою й отримати державний акт на право приватної власності на землю.

У процесі приватизації траплялися численні кримінальні прояви. Найбільш розповсюдженими формами тіньової та криміналь­ної приватизації стали такі:

- незаконний обіг приватизаційних майнових сертифікатів;

- заниження вартості підприємства (під час конкурсного продажу) для «свого» покупця під приводом, що його пропозиція буцімто найкращим чином відповідає критеріям, установленим продавцем;

- порушення самих умов проведення конкурсів та аукціонів шляхом несвоєчасного друкування інформації щодо часу й об'єкта приватизації, психологічного, а іноді й фізичного впливу на учас­ників конкурсів та аукціонів з метою примушення їх відмовитися від укладання угоди купівлі-продажу об'єктів, що приватизуються;

- прописування умов конкурсів таким чином, щоб у ньому могли брати участь тільки заздалегідь визначені покупці;

- навмисне доведення підприємства до банкрутства з метою подальшого заниження його реальної вартості напередодні проце­су приватизації тощо.

Названі вище процеси викликали появу нового виду злочин­ності - приватизаційної злочинності, яка, у свою чергу, сприяла збі­льшенню кількості вбивств на замовлення та відмиванню криміна­льних доходів.

Через значні масштаби поширення протиправних дій і по­рушень у процесі приватизації майна державних підприємств мо­жна стверджувати, що вона перетворилася на глибоко криміналі- зований процес. Це істотно вплинуло на негативне ставлення до неї з боку великої частини населення та сприяло дискредитації самої ідеї ринкових реформ.

Таким чином, у системі постсоціалістичних перетворень в Україні приватизація відіграла неоднозначну роль. З одного боку, вона виступила головною реформою, що сприяла радикальній зміні соціально-економічної системи - приватна власність посіла стратегічні позиції в українській економіці, й у країні з'явився на­ціональний капітал, що відіграв позитивну роль у призупиненні кризи та забезпеченні в подальшому високих темпів економічного зростання. Головним результатом процесу приватизації стала ди­версифікація форм власності, тобто був покладений початок фор­муванню класичної державної, приватної, колективної й інших форм власності. З 1995 р. у вітчизняній економіці переважає частка недержавного сектора, яка продовжує зростати.

З іншого боку, приватизація програла в соціально-політичному плані. В уявленнях населення склалося різко негативне ставлення до

Основи економічної теорії та судової бухгалтерії приватизації. Люди вважали, що програли внаслідок історичного процесу розподілу державного майна. Сам процес приватизації та його результати почали сприйматися: населенням як нелегітимні.

Приватизація стала важливим чинником поляризації доходів населення. Основна його частина, включно з малим і середнім бізнесом, під час розподілу державного майна явно програла. Ко­лишні державні активи зосередилися переважно у великих фінан­сово-промислових груп, пов'язаних із владою. У цьому вузькому колі зосередилися і головні доходи від використання колишнього державного майна.

Не виправдала позитивних очікувань навіть мала приватиза­ція. Вона відбувалася головним чином шляхом викупу та застосу­вання інших форм пільгового продажу, а також безоплатного пе- редання підприємств працівникам (понад 75 % вартості проданого майна), і меншою мірою - шляхом купівлі за гроші цілісних май­нових комплексів на аукціонах і комерційних конкурсах (понад 16 %). Після викупу державного майна керівництво підприємств фактично, а згодом часто і юридично концентрувало в себе права власника. У випадку купівлі та перепродажу підприємств аутсай­дером їх колективи стикалися з реальною ринковою реструктури­зацією та її негативними соціальними наслідками (звільнення, низька заробітна плата та ін.).

Під час приватизації великих і середніх підприємств невідпо­відність між очікуваннями й реальністю була ще разючішою. До того ж у неї було залучено практично все населення країни шля­хом запровадження «приватизаційних» грошей - майнових сер­тифікатів. Сама по собі ідея сертифікатної приватизації як народ­ної відповідала очікуванням населення, проте її результати не від­повідали завищеному рівню сподівань. Реальність жорстоко розча­рувала середнього українця, оскільки:

- ціна українського приватизаційного сертифіката (тобто час­тка громадянина України в приватизованому майні держави) на чорному ринку (легальний продаж не допускався) ніколи не пере­вищувала 10 дол. США і досить швидко зменшилася до 2 дол. США;

- фінансові посередники, яким більшість населення країни довірила розпорядження своїми сертифікатами, масово й безконт­рольно не виконували своїх зобов'язань;

- у процесі приватизації акції одержали мільйони людей (на максимумі 19 млн осіб); на цей час в Україні було понад 15 млн

Тема 2. Власність у системі економічних відносин акціонерів, більшість із них не могли ні продати свої акції за будь- якою значимою ціною, ні одержати доход за ними, ні захистити свої права міноритарних акціонерів.

Другим за значимістю шляхом масової приватизації середніх і великих підприємств була приватизація «робоча». Як і на малих підприємствах, «робоча» приватизація часто завершувалася захоп­ленням влади керівництвом, скупкою акцій та обмеженням свобо­ди розпорядженням акціями. Процеси захоплення влади й факти­чної відчуженості від прав власності пересічних працівників на середніх і великих підприємствах відбувалися менш відверто, але не менш рішуче, ніж під час малої приватизації.

І, нарешті, третій шлях - великі пакети акцій середніх і вели­ких підприємств продавалися на комерційних і некомерційних конкурсах за гроші й акумульовані (у 30-40 % випадків протиза­конно) сертифікати. Проведення таких конкурсів супроводжували безперервні скандали місцевого й національного значення, обви­нувачення в закулісних домовленостях, корупції, нечесній конку- реї її ції та занижених цінах. Часті змови майбутніх власників із ди­рекцією підприємств, цілеспрямоване зниження ефективності їх роботи, зрештою - розорення у передприватизаційному періоді та знищення соціальної інфраструктури після приватизації допов­нюють цю негативну картину.

Негативне уявлення про приватизацію посилили практика «замовної» приватизації й масштабне неприватизаційне відчужен­ня державного майна. Це остаточно сформувало в населення сприйняття приватизаційного процесу як нелегітимного, а прав власності, набутих у процесі приватизації - як незаконних, тим паче, що порушення законності яке з юридичного погляду довести було важко мало легко пізнавані зовнішні ознаки.

Незважаючи на істотні зміни в сфері відносин власності, які відбулися за роки реформ, процес становлення форм власності лишається ще далеким від завершення. Він гальмується насампе­ред недостатньою специфікацією прав власності.

Специфікація певного права власності означає визначення того, хто, з яким об'єктом, що саме, за яких умов та обмежень може без­перешкодно робити, і який гарант перешкоджатиме втручанню інших суб'єктів у реалізацію цим суб'єктом свого права.

Істотним недоліком процесу специфікації прав власності в економіці України є зведення його, по суті, виключно до зміни

форм власності, до утвердження приватної власності, тоді як цей процес передбачає насамперед прояснення та захист прав власності.

За даними дослідження міжнародної організації Property Rights Alliance, у рейтингу захищеності прав власності (2016 р.) Україна посідає 115-те місце в списку з 128 країн. Тому не дивно, що широко­го розповсюдження у вітчизняній економіці набуло рейдерство - вороже, здійснюване проти волі власника захоплення його майна на користь іншої особи, що відбувається поза межами цивільного зако­нодавства; встановлення над майном повного контролю нового влас­ника в юридичному й фізичному розумінні з використанням ко- румпованості чиновників та/або із застосуванням сили.

Рейдерство не є виключно українським феноменом, проте порівняно із світовою практикою вітчизняне «загарбництво» має певні особливості. Якщо у розвинутих країнах воно означає, по суті, скупку акцій у дрібних акціонерів за ціною, вищою за ту, яку може запропонувати керівництво компанії, то в Україні підприєм­ства не купують, а захоплюють під будь-яким приводом і будь- якими засобами на декілька годин, щоб швидко продати його ос­новні активи замовнику цієї акції. Тому сьогодні рейдерство стано­вить суттєву загрозу економічній безпеці як дрібних і середніх фірм, так і великих промислових підприємств. Не оминуло це явище і фінансовий сектор вітчизняної економіки.

Використання рейдерами недосконалого законодавства та корумпованої судової й нормативно-правової системи з метою порушення принципів прав приватної власності негативно впли­ває не лише на окремі підприємства, але і на загальний інвести­ційний клімат вітчизняної економіки, а випадки рейдерських атак на підприємства, що належать іноземним інвесторам, значно погі­ршують міжнародну репутацію України та знижують до мінімуму ймовірність появи нових інвесторів на українському ринку.

У процесі рейдерських атак здійснюються тиск на окремих акціонерів, підкуп менеджерів і посадових осіб, створення штуч­них боргів, підроблення статутних та інших документів і силове захоплення підприємств за допомогою приватних охоронних структур. До замовлення й організації рейдерських дій, що приз­водять до перерозподілу власності, вдаються окремі потужні про­мислово-фінансові групи України.

Основними причинами, що зумовлюють поширення рейдерства в Україні, є такі:

- слабкість правової системи;

- недосконалість судової влади;

- корумпованість органів влади;

- відсутність державних інститутів, які б ефективно захища­ли права власника;

- низький рівень правової культури;

- правовий нігілізм як у суб'єктів господарювання, так і у представників органів влади.

Із точки зору трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці України, рейдерство - це другий перерозподіл власності після приватизації. Діяльність щодо скупівлі привабливих, але недооцінених підприємств усупереч волі їх власників або мене­джерів - це процес, необхідний для нормального функціонування економіки, хоча і не для всіх приємний. Тому держава має бороти­ся не із самими ворожими поглинаннями як такими, а з протипра­вними проявами під час їх здійснення. Злиття та поглинання ма­ють здійснюватися у цивілізований спосіб, що грунтується насам­перед на конкурентних засадах набуття прав власності, в Україні ж він цілком спирається на корупційні зв'язки як у правоохоронних органах, так і в інших органах влади, порушуючи таким чином умови конкурентності.

Найбільше значення, з цієї точки зору, має створення системи контролю за дотриманням законності в разі проведення таких операцій, недопущення недобросовісних (а тим більше криміна­льних) методів впливу на керівництво фірм, що стали об'єктом рейдерської атаки, а також поглиблення специфікації прав власно­сті шляхом удосконалення законодавства, яке регулює правила набуття та відчуження прав власності.

Незважаючи на ухвалення у 2009 р. закону України «Про вне­сення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств» та Пла­ну заходів щодо протидії протиправному поглинанню та захоп­ленню (2010 р.), а також створення Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств, рейдерські атаки не припиняються. Це доводить, що без судової реформи та дієвих антикорупційних заходів неможливо ввести ворожі поглинання у правові межі, а отже це гальмуватиме форму­вання сприятливого інвестиційного клімату в країні.

Ключові ТЕРМІНИ

Власність. Привласнення. Відчуження. Право власності. Воло­діння. Користування. Розпорядження. Спільна неподільна влас­ність. Приватна власність. Спільно-часткова власність. Роздержав­лення. Приватизація. Специфікація прав власності. Рейдерство.

Теми рефера тів

1. Місце власності в економічній системі.

2. Теорія прав власності.

3. Еволюція типів і форм власності в процесі розвитку сус­пільства.

4. Державна власність у ринковій економіці.

5. Світовий досвід роздержавлення та приватизації.

6. Багатоманітність сучасних форм власності.

7. Сучасні тенденції розвитку відносин власності у промис­лово розвинутих країнах.

8. Реформа власності на землю в Україні.

9. Економічні та соціальні наслідки приватизації в Україні.

10. Роль інтелектуальної власності у постіндустріальній еко­номіці.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У чому полягає різниця між термінами «власність» і «майно»?

2. Як пов'язуються привласнення й відчуження?

3. Яку структуру мають економічні відносини власності?

4. Які права входять до тріади власності?

5. Доведіть, що власність посідає центральне місце в економі­чній системі.

6. Які існують форми спільної неподільної власності?

7. Які зміни в об'єктах власності відбуваються у сучасній еко­номіці?

8. Як пов'язуються один з одним процеси роздержавлення та приватизації?

9. Назвіть форми тіньової та кримінальної приватизації.

10. Назвіть причини рейдерства в економіці України.

Тестові завдання

1. Власність як економічна категорія - це:

а) майнові об'єкти, що привласнюються;

б) закріплення прав на майно в юридичних нормах;

в) економічні відносини між людьми з приводу привласнення економічних благ;

г) права власності;

ґ) правильна відповідь відсутня.

2. Процес привласнення корисного ефекту від споживання блага відображає категорія:

а) користування;

б) володіння;

в) управління;

г) розпорядження;

ґ) правильна відповідь відсутня.

3. Відносини економічної реалізації власності полягають у тому, що:

а) вони формують ставлення людей до майна як до свого;

б) майно приносить доход своєму власнику;

в) вони фіксують приналежність майна;

г) майно передається для використання іншій особі;

ґ) правильна відповідь відсутня.

4. Що з нижче перерахованого не може бути об'єктом власності:

а) земля;

б) гроші;

в) виробничі будівлі та споруди;

г) акціонери;

ґ) костюм.

5. Що з переліченого є не типом, а формою власності?

а) приватна власність;

б) спільно-неподільна власність;

в) спільно-часткова власність;

г) акціонерна власність;

ґ) правильна відповідь відсутня.

6. До якого типу власності належить акціонерна форма влас­ності?

а) приватного;

б) спільно-неподільного;

в) спільно-часткового;

г) державного;

ґ) правильна відповідь відсутня.

7. До якого типу власності належить комунальна форма влас­ності?

а) приватного;

б) спільно-неподільного;

в) спільно-часткового;

г) суспільного;

ґ) правильна відповідь відсутня.

8. Хто є суб'єктом комунальної форми власності?

а) держава;

б) фізична особа;

в) юридична особа;

г) місцеві органи влади;

ґ) правильна відповідь відсутня.

9. Приватизація - це:

а) перехід об'єкта у власність місцевих органів влади;

б) передання майна в оренду з правом подальшого викупу;

в) відчуження державної власності на користь приватних осіб;

г) розподіл частини державної власності серед юридичних осіб;

ґ) правильна відповідь відсутня.

10. Які з перелічених об'єктів не підлягають приватизації?

а) земля;

б) промислові підприємства;

в) комерційні банки;

г) об'єкти охорони здоров'я;

ґ) житло.