Транснаціоналізація економічної діяльності корпорацій: сучасні тенденції

В минулому столітті ринкова економіка перетворилась із економіки безлічі малих підприємств у економіку, в якій провідну роль стали відігра­вати небагаточисельні, вертикально і горизонтально інтегровані корпора­ції, які здійснюють економічну діяльність по всьому світу.

Еволюційний процес розвитку системи підприємництва породив чима­ло різних типів корпорацій: акціонерні товариства, товариства з обмеже­ною відповідальністю, командитні товариства (S-корпорація), повні това­риства, приватні корпорації, державні(публічні) корпорації, комерційні та некомерційні корпорації, корпорації відкритого та закритого типу, дочірні корпорації, холдингові компанії, концерни, конгломерати, картелі, синди­кати, консорціуми, національні корпорації, транснаціональні корпорації, міжгалузеві корпорації, диверсифіковані корпорації тощо [1,с.134-135; 2, с.133]. Кожен із зазначених типів знайшов свою «нішу» в ринковій економі­ці. Нині ключову економічну роль відіграють великі корпорації, здійснюю­чи функції своєрідного локомотива ринкової економіки, становлення основ постіндустріального суспільства [1, с.135].

Ключовою сучасною тенденцією інтернаціоналізації є економічна транснаціоналізація. І. Бочан та І. Михасюк вважають, що «поняття тран- снаціоналізації надто складне і комплексне, щоб розглядати його як скла­дову частину будь-якого іншого поняття»[5, c.31]. Деякі вчені акцентують увагу на тому, що економічна транснаціоналізація — це якісно новий етап інтернаціоналізації економічного життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створенням транснаціонального капіталу. Інші трактують економічну транснаціоналі- зацію як більш вузьку категорію — лише одну, хоча й найважливішу, фор­му загального процесу інтернаціоналізації економічного життя [4, с. 455].

Транснаціоналізація економічної діяльності передбачає включення в структуру національних відтворювальних комплексів економічну діяль­ність іноземних корпорацій [6, с.136].

Головними матеріальними носіями транснаціоналізації економічної ді­яльності є транснаціональні корпорації (ТНК). В наукових дослідженнях економічний зміст поняття «транснаціональна корпорація» трактується з різних позицій. В доповідях ЮНКТАД про світові інвестиції: ТНК — це компанія, яка має підрозділи у двох або більше країнах, спроможна про­водити погоджену політику через один або декілька центрів прийняття рі­шень, в якій материнська компанія контролює активи інших економічних одиниць в державах базування, як правило, шляхом участі в капіталі.

В розвитку транснаціоналізації економічної діяльності ТНК науковці виділяють декілька етапів (табл. 1) [7, c. 63-64; 8, с. 56-57].

Таблиця 1.

Етапи транснаціоналізації економічної діяльності ТНК

За даними доповідей ЮНКТАД за останні 35 років кількість транснаці­ональних корпорацій збільшилась у 11 разів.

ТНК забезпечують біля 1/4 світового валового продукту, обсяг дода­ної вартості, що виробляється великими корпораціями, перевершує ВВП багатьох невеликих країн. Загальний обсяг продаж зарубіжних філій ТНК склав у 2005 р. 22,2 трлн дол., експорту — 4,2 трлн дол., а чисельність за­йнятих працівників — приблизно 62,1 млн чол. На ТНК припадає майже половина глобальних витрат на НДДКР і не менше 2/3 комерційних витрат на дослідження і розробки (за оцінками, 450 млрд дол.). Через ТНК сьогодні реалізується більшість проектів прямих іноземних інвестицій. Сумарний обсяг вивезених прямих іноземних інвестицій у 2005 році оцінююється у 10,7 трлн дол. [7, с.64].

Для визначення ступеня транснаціоналізації економічної діяльності корпорацій використовується індекс транснаціональності, який розра­ховується як середнє значення наступних трьох показників: 1) питомої ваги зарубіжних активів у загальному обсягу всіх активів; 2) питомої ваги зарубіжних продаж у загального обсягу продаж; 3) питомої ваги кількості працівників, які працюють за кордоном, до загальної кількості зайнятих в ТНК. Другий індекс — індекс інтернаціоналізації — розра­ховується шляхом ділення кількості закордонних філій на їх загальну кількість [8, с.37].

У табл. 2. наведено дані провідних нефінансових ТНК, які займають 1-10 місця за індексом транснаціональності.

Найбільші 100 ТНК займають провідні позиції: у 2004 році на них при­ходилось 11% зарубіжних активів, 16% продаж і 12% зайнятих усіх існую­чих ТНК [7, c. 62].

Основними напрямами сучасної транснаціоналізації економічної діяль­ності корпорацій на сучасному етапі є наступні: 1) інвестиційні — заснова­ні на використанні матеріальних і фінансових активів у вигляді прямих та портфельних інвестицій; 2) неінвестиційні — засновані на транскордонній спільній економічній діяльності, делегуванні функцій і партнерстві, роз­поділі та комбінації діяльності, транскордонному спільному використанні нематеріальних активів і отриманні спільних транскордонних результатів та їх розподілу між членами альянсу; 3) комбіновані — поєднання інвести­ційних і неінвестиційних форм транснаціоналізації економічної діяльності [8, с.

Таблиця 2

10 провідних нефінансових ТНК світу (за індексом транснаціональності), 2003 р.[9, с.80-84]

Можна виділити деякі особливості і тенденції, які характризують ін­вестиційну політику транснаціональних корпорацій і ті зміни, які в ній від­буваються.

Великі корпорації, які фактично розподілили світові ринки, створивши глобальні мережі виробництва і НДДКР, вступають у таку стадію свого роз­витку, яка дозволяє їм здійснювати переділ світових ринків, використовую­чи не стільки інвестування «з нуля», скільки шляхом поглинань і створення стратегічних альянсів [10, с.195].

На початку нового століття в зарубіжному інвестуванні ТНК помітни­ми стали зміни, пов'язані із загостренням конкуренції у сфері нових техно­логій, дерегулюванням та реструктуризацією ряду галузей, а також дина­мікою загальносвітової кон'юнктури під впливом економічної глобалізації.

Визначальним фактором для прямих іноземних інвестицій став роз­рив у ефективності між старою (традиційною) і більш динамічною новою економікою. В результаті, по-перше, виникли нові ТНК в галузі сучасних іформаційних технологій. Відповідно до профілю спеціалізації їх інвести­ції здійснюються в основному у сферу обслуговування та сервісні центри. По-друге, змінюється напрям економічної діяльності старих ТНК, які та­кож все більше орієнтуються на виявлення і вибіркове обслуговування сво­їх груп зарубіжних клієнтів, на розвиток мережних коопераційних зв'язків, без яких нині жодна велика фірма не може успішно діяти. Наприклад, такий традиційний новатор в області організації бізнеса, як компанія "Ford Motor Company", нині прагне стати координатором діяльності великих корпора­цій, їх міжфірмових мережних коопераційних зв'язків. Сферою діяльності цієї компанії все більше стає планування (стратегічне), просування товару на міжнародних ринках (логістика), сервісне обслуговування. Спільно з "General Motors" "Ford Motor Company" організувала єдиний центр продаж автомобілів в Інтернеті на суму більше 80 млрд дол. При цьому "General Motors" створила свою мережу в Інтернеті, через яку приймаються замов­лення на індивідуальне виконання і доставки автомобілів протягом декіль­кох днів [11, с. 469].

Мережева структура глобальних ТНК створює нові можливості для розширення їх стратегічних альянсів, в результаті чого ТНК набувають нової модульної конфігурації [11, с.470]. Завдяки механізмам транснаціо­нальних стратегічних альянсів межі компаній розмиваються або набува­ють форми «сузір'я». Вони складаються з пов'язаних між собою і відкритих для приєднання, але до певної міри незалежних компаній різних розмірів і галузей. Рушійним мотивом і стимулом таких альянсів є кооперація у сфе­рі наукових досліджень і нових технологій [11, с. 471].

В економічній діяльності глобальних компаній спостерігаємо поєд­нання конкурентних (ринкове тестування продукції, що виробляється) і партнерських відносин (спільна робота всіх конкурентів над досягненням загального компромісу).

Глобальна конкуренція та інвестиційні ризики, інтенсивне викори­стання інформаційних технологій змінює характер економічної діяльності ТНК, заставляючи їх відмовлятися від надто диверсифікованого виробни­цтва, від непрофільних структур, зосереджуючись на основній діяльності. Пошуки ефективних адаптаційних механізмів до середовища з високим ри­зиком змушує корпорації зміцнювати свою "нішу" на ринку через створен­ня соціально-мережних форм організації міжнародного бізнесу, орієнтова­них на індивідуальні потреби, через інвестування не у масове виробництво товарів і послуг, а в розвиток нематеріального сектора — виробництво ін­новаційних ідей.

Отже, в сучасних умовах процес транснаціоналізації економічної діяль­ності корпорацій відбувається в різних напрямах. Глобальна конкуренція ставить все більш жорсткі вимоги до вибору найефективніших, найменш затратних форм транснаціоналізації. Тому стратегія транснаціоналізації

Розділ 7. Результати наукових досліджень функціонування міжнародної економіки економічної діяльності корпорацій здійснюється шляхом раціонального відбору (комбінації) інвестиційних і неінвестиційних форм транснаціона- лізації, що зумовило бурхливий розвиток у світовій економіці транснаціо­нальних, або глобальних альянсів.

В цілому сьогодні значна частина прямих зарубіжних інвестицій йде через міжнародні стратегічні альянси і багатонаціональні корпорації, які базуються в основному в США. Це принципово новий тип глобальних ТНК, які формують глобальну інвестиційну стратегію.

Примітки

I. Сірко А.В. Корпоративні відносини в перехідній економіці: проблеми теорії і практики. — Київ: "Імпекс", 2004. — 414 с.

3. Якубенко В.Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці: Моногра­фія. — К.: КНЕУ, 2004. — 252 с.

4. Економічна теорія: Політична економія: Підручник / За ред. В.Д. Базилеви­ча. — К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с.

5. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С.Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — 508 с.

6. Бочан І., Михасюк І. Глобальна економіка: Підручник. — К.: Знання, 2007. — 403 с.

7. Лукашевич В.М. Глобалистика: Учебное пособие. — Львов: "Новий світ — 2000" 2004. — 392 с.

8. Либман А., Хейфец Б. Мировые процессы транснационализации и российс­кий бизнес // Вопросы экономики. — 2006. — №12. — С.61-79.

9. Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / В. Рокоча, О. Плотні- ков, В.Новицький та ін. — К.: Таксон, 2001. — 304 с.

10. 100 ведущих нефинансовых ТНК мира (по зарубежным активам) 2003 г. Статистическое приложение // Экономист. — 2006. — №1. — С.80-84.

II. Гальчинський А. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. Методологічні аспекти: Наук. вид. — К.: Либідь, 2006. — 312 с.

12. Анилионис Г.П., Зотова Н.А. Глобальный мир: единый и разделенный. Эво­люция теорий глобализации. — М.: Международные отношения, 2005. — 676 с.

13. Международные стратегии экономического развития: Учеб. пособие / Под ред. Ю.В. Макогона. — К.: Знання, 2007. — 461 с.

7.7.