Тенденції синтезу провідних напрямів сучасної економічної теорії

У процесі глобальної постіндустріальної трансформації розв’язуються певні технічні та соціальні суперечності індустріальної епохи. В той же час на другий план відсуваються окремі розбіжності між різними напрямами сві­тової економічної думки.

Загальність форм інформаційних ресурсів і багатства, мала вартість їхнього відтворення, нагромадження в процесі споживання знецінюють ключовий як для політичної економії, так і для економікс принцип обме­женості благ.

Пом’якшується, а в перспективі усувається протиріччя між власниками і невласниками виробничих і споживчих благ; зменшується значення опти­мальної алокації ресурсів, раціональності економічного вибору при розпо­ділі та споживанні ресурсів і результатів виробництва.

В інформаційному постіндустріальному суспільстві спостерігається тенденція подолання основного політико-економічного протиріччя — між власниками і безпосередніми виробниками обмежених благ. Одним із на­слідків цього є трансформація соціально-економічної природи держави, перетворення її в державу соціальну.

Усі провідні напрямки світової економічної науки сходяться у визнан­ні актуальності проблем трансформації капіталізму і ринку взагалі, ви­ступають за розвиток економічної свободи і господарської заповзятливо­сті поряд з удосконаленням соціальних функцій держави.

Посткейнсіанство, що акцентує увагу на проблемах державного регу­лювання грошового обігу й інфляції, визначають сьогодні як «монетарне кейнсіанство» або «неомонетаризм» (Ф.

Неокласичний синтез поєднує ідеї економічного лібералізму з аналізом механізмів державного регулювання ринку в системі змішаної економіки.

Теорія прав власності синтезує неокласичні моделі з ідеями інституці­оналізму і марксизму.

Найвизначнішого представника неоінституціоналізму Р Коуза (наз­ва його Нобелівської лекції: «Інституціональна структура виробництва»), зараховують у різних публікаціях то до сучасної неокласики, то до теорії раціонального вибору.

Із середини XX ст. і дотепер одним з найбільш авторитетних економіс- тів-теоретиків у світі визнається Дж. К. Гелбрейт. Вчений прагне у своїх ро­ботах узагальнити соціально-економічні характеристики сучасної цивілі­зації на базі синтезу ідей критичного і позитивістського інституціоналізму, класичної школи, соціально-економічної теорії К. Маркса, неокласицизму та кейнсіанства. Методолого-теоретичний синтез дозволив Дж. Гелбрей­ту дати вірну прогностичну оцінку багатьох тенденцій розвитку змішаної економіки в умовах постіндустріального переходу і конвергенції ринкових і планових начал господарювання.

Поряд з тенденцією зближення раніше відособлених напрямів еконо­мічної думки спостерігається також синтез економічної нау ки з іншими галузями суспільствознавчого знання.

З одного боку, розвиваються ідеї економічного імперіалізму; еконо­мічний підхід оголошується універсальним для всіх суспільних наук.

Принципи економічного вибору узагальнюються для сфери політики в теорії суспільного вибору (Е. Дауне, Дж. Бьюкенен, Дж. Стіглер та ін.) і в більш широкому плані, практично для всіх сфер людської життєдіяльнос­ті — у різних напрямах теорії раціонального вибору (Г. Беккер, Р Познер, Дж. Коулмен та ін.). «Я переконався, що економічний підхід є всеосяжним, він застосовний до всякої людської поведінки», — стверджує один із пред­ставників теорії раціонального вибору Г. Беккер.

Основоположники кліометрики Д. Норт і Р Фогель поширили неокла­сичний інструментарій, методологію неоінституціоналізму і технічний ар - сенал статистики на історичні дослідження.

З іншого боку, економічні закономірності все частіше розглядаються як окремий випадок більш широких соціальних процесів.

Принцип універсальності раціонального вибору уточнюється поло­женням про «обмежену раціональність» (Г. Саймон). Спроби її формалі­зації (Дж. Стіглер) виявляються недостатньо результативними, цей тип раціональності мало піддається формалізації і вимагає залучення пізна­вальних засобів соціології, психології, історії, політології, етнографії, країнознавства, регіонознавства та інших наук.

Сучасна теорія регуляції фундаментальним вихідним принципом ви­значає «феномен впливу всього комплексу суспільних відносин на еконо­мічні закономірності».

Тенденції синтезу сучасної загальної економічної теорії та інших наук про суспільство дозволяють обгрунтовувати положення про те, що «еко­номічна теорія пронизує всі соціальні науки точно так само, як ці останні пронизують її саму. Соціальна наука єдина» (Дж. Хіршлайфер).