Еволюція відносин ВЛАСНОСТІ. Багатоманітність сучасних форм влАсносТі

Кожному етапу розвитку людського суспільства відповідає пе­вний переважаючий тип власності, який відображає досягнутий рівень розвитку продуктивних сил та особливості привласнення засобів і результатів виробництва, а також визначає основного суб'єкта, який концентрує права власності.

На перших етапах свого розвитку людство протягом тисячо­літь використовувало колективні форми власності, спочатку у фор­мі племінної, а потім - общинної власності. Низький рівень розви­тку продуктивних сил зумовлював те, що люди могли тільки спі­льно (колективно) добувати засоби для існування. Згодом розвиток згаданих сил, удосконалення самої людини, зміни умов її життя призвела до формування нового типу власності - приватної. Ускладнення господарських процесів і необхідність концентрації капіталу та створення додаткових стимулів трудової діяльності зумовили появу ще одного типу власності - спільно-часткової (кі­нець ХІХ ст.)

Таким чином, у сучасній економіці співіснують такі типи й форми власності.

Спільна неподільна власність характеризується тим, що об'єкти власності є спільними й нікому окремо не належать; відбу­вається спільне привласнення результатів праці та зрівняльний

Основи економічної теорії та судової бухгалтерії розподіл створених благ. Основні форми - общинна, сімейна, держа­вна й комунальна власність, власність громадських і релігійних організа­цій, колективна власність (підприємства з неділимим майном).

Приватна власність - одноосібне привласнення засобів виро­бництва та його результатів. Класичними формами прояву прива­тної власності є індивідуально-трудова (власник засобів виробництва та працівник - одна особа) та приватна власність із використанням найманої праці.

Спільно-часткова власність означає спільне привласнення за­собів виробництва й індивідуальне привласнення результатів виро­бництва. Основними формами цього типу власності є акціонерна власність, власність товариств (партнерська) та власність господарських об'єднань.

Значні зміни у рівні розвитку продуктивних сил сучасної економіки призвели до змін в об'єктах власності. Крім традицій­них, з'явилися нові - наукові розробки й інформація, які породили інтелектуальну власність (ідеї, публікації, патенти, ноу-хау, наукові та конструкторські розробки тощо).

Одночасно з еволюцією об'єктів власності відбуваються зміни в суб'єктах власності. Це проявляється в тому, що, з одного боку, відбувається процес деперсоніфікації, тобто зменшення частки влас­ності у руках окремих осіб і перехід її до спільно-часткових влас­ників (корпорацій, банків, пенсійних та інвестиційних фондів то­що), з іншого боку, відбувається персоніфікація власності через ме­ханізм купівлі акцій працівниками підприємства - так виникає трудова колективна власність у результаті викупу підприємства трудовим колективом у його попереднього власника, що сприяє подоланню відчуження робітника від власності на засоби вироб­ництва та результати праці.

Ураховуючи світовий досвід розвитку відносин власності та специфіку економічного розвитку України, Цивільним кодексом України передбачено існування таких її форм, як власність україн­ського народу, приватна, державна та комунальна власності. Крім

названих основних форм власності, існують ще колективна, дер­жавно-приватна, спільна з іноземним капіталом та інші. Джерелом їх формування виступають вищезгадані базові форми в різних сполученнях. У Конституції України йдеться про багатоманітність форм власності. Вона передбачає, що суб'єкти господарювання мають свободу вибору форм власності, які є юридично рівноправ­ними (Конституція України, стаття 13). Наявність різних форм господарювання передбачає також створення рівних економічних умов для розвитку всіх форм власності та їх правового захисту.

2.3.