Форми власності Регулювання прав власності
В основу визначення форми власності покладено тип власника. В світовій практиці виділяють дві форми власності - приватну і державну, які мають різновиди (див. табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Структура форм власності
| ФОРМИ ВЛАСНОСТІ | ПРИВАТНА | Індивідуальна |
| Пайова неакціонерна | ||
| Акціонерна | ||
| Громадських організацій | ||
| ДЕРЖАВНА | bgcolor=white>Загальнодержавна||
| Комунальна |
Приватна власність означає закріплення права контролю за економічними ресурсами і життєвими благами за окремими людьми або їх групами.
Індивідуальна приватна власність означає, що право такого контролю знаходиться в окремої особи або сім’ї. Пайова неакціонерна власність - об’єднана приватна власність, де право безпосереднього контролю належить ірупі суб’єктів, які домовляються про спосіб управління нею. Вони називаються співвласниками або пайовиками (кожному з них належить певна частка капіталу). Акціонерна власність створюється шляхом випуску та продажу акцій - цінних паперів, які є свідченням того, що їх власник (акціонер) вніс певну суму і має право на отримання доходу у вигляді дивіденду. Акціонерна власність не може бути фізично розділена. Власність громадських організацій поширюється на майно, яке належить партіям, громадським фондам, релігійним організаціям тощо. Державна власність означає: закріплення права контролю об’єктів за державою. Відчуження державної власності на користь інших суб’єктів називається приватизацією.Власник контролює об’єкт власності, визначає напрямок, характер використання об’єктів, розпорядження ними. Одночасно права власника завжди певним чином обмежуються, з одного боку існують суспільні обмеження, з іншого - самообмеження. Суспільні обмеження пов’язані із суспільним характером економічної діяльності. Ці обмеження встановлює держава у вигляді встановлення норм, заборони певних видів діяльності, ліцензування. З іншого боку власник сам може встановлювати так звані самообмеження прав власності. Самообмеження набуває таких форм, як передача в користування іншій особі (оренда); передача, делегування частини повноважень менеджерам; об’єднання об’єкта власності з об’єктами інших людей і виконання при цьому певних умов.
22.
Еще по теме Форми власності Регулювання прав власності:
- Економічний зміст власності. Типи і форми власності
- § 2. Структура власності. Різноманіття форм власності у ринковій економіці
- 133. Становлення різних форм власності в перехідній економіці. Роздержавлення та приватизація власності.
- Еволюція відносин ВЛАСНОСТІ. Багатоманітність сучасних форм влАсносТі
- 23. Відносини власності на засоби виробництва і природні ресурси. Права власності.
- Економічні умови виникнення прав власності
- Неоінституціональна економічна теорія прав власності
- Процедури специфікації, диференціації та розщеплення прав власності
- Процедури специфікації, диференціації та розщеплення прав власності
- 3.2 Типи, види й форми власності
- Розвиток Елінорою Остром інституціональної теорії прав власності
- 18. Економічний зміст та форми власності.
- Типи, види та форми власності
- 21. Власність як економічна категорія. Структура власності та її історичні типи, види, форми.
- 11. Поняття власності. Види власності.
- Право власності і право інтелектуальної власності