Система електронного бізнесу: сутність, механізми дії та тенденції розвитку

Одним із факторів, що зумовлює процеси становлення та розвитку нової економіки, став процес комерціалізації інформаційної сфери і перенесення ділової активності та частини бізнес-процесів у кібернетичний простір.

Сучасна економічна література відображає різні підходи до визначення поняття "електронний бізнес". Так, згідно з визначенням компанії IBM, електронний бізнес - це процес використання мережевих технологій для спрощення та поліпшення виробничих процесів, що дає можливість компаніям легко контактувати з партнерами, дилерами та клієнтами, об'єднувати бази даних та оперативно здійснювати свою діяльність, тобто це підвищення ефективності бізнес-процесів за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

Управління торгівлі Американського бюро перепису розглядає електронний бізнес як будь-який процес, що здійснюється бізнес-структурами за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій та мереж.

Згідно з визначенням, що наводиться в online-словнику Internet, електронний бізнес - це всі форми підприємницької діяльності, які відбуваються в електронній формі.

Узагальнюючи наведені вище визначення, ми можемо стверджувати, що:

Електронний бізнес - це якісно нова модель інтегрованої економічної діяльності, яка базується на використанні інформаційно-комунікаційних технологій та мереж як унікального макроекономічного середовища для оперативної комерційної та фінансової діяльності з метою підвищення ефективності сегментів бізнесу, їх динамічного розвитку та отримання стабільного соціально-економічного ефекту.

Інформаційні мережі (Intranet, Extranet, Internet) є середовищем, у якому відбуваються сучасні бізнес-процеси, та одночасно - інфраструктурним забезпеченням електронного бізнесу. Internet є універсальним діловим середовищем, що поєднало компанії між собою та з аудиторією споживачів, у ньому відбувається взаємодія всіх суб'єктів ринку щодо купівлі і продажу товарів та надання послуг, Intranet призначений для обміну інформацією всередині компанії, Extranet - для обміну інформацією зі зовнішнім світом: надання доступу до формалізованої інформації і корпоративних служб віддалених підрозділів компанії, дилерської мережі, гуртових покупців тощо.

Електронний бізнес охоплює всі види підприємницької діяльності, що здійснюються в кібер-просторі, а саме: електронну торгівлю, електронну рекламу, електронний маркетинг, електронний рекрутинг тощо (див. рис. 1).

Рис. 1. Основні сфери електронного бізнесу

Електронний бізнес дає компаніям можливість забезпечити конкурентні переваги завдяки зменшенню видатків на взаємодію, розширення ринків і сфери діяльності та виявлення нових каналів збуту, залучення нових і поліпшенню обслуговування старих клієнтів, більшій оперативності щодо прийняття рішень.

Базуючись на нових способах взаємодії виробників, посередників, споживачів, а також на нових специфічних методах просування товарів на ринку, електронний бізнес не заперечує традиційних форм взаємодії економічних суб'єктів та шляхів руху матеріальних благ і послуг, а водночас доповнює їх.

Сьогодні електронний бізнес динамічно розвивається, і підприємницька діяльність у традиційних сегментах економіки пристосовується до вимог нової економіки і цілком або частково переноситься в кібернетичний простір. Комерційний потенціал мережі Internet та кількість її користувачів невпинно зростають, внаслідок чого електронний бізнес перетворився в один із пріоритетних напрямів розвитку підприємницьких структур.

До головних цілей електронного бізнесу належать:

S прискорення бізнес-процесів;

S покращення відповідності запитам та потребам клієнтів;

S підвищення якості комунікацій між покупцем та продавцем;

S прискорення процесів пристосування компаній до ринкових змін;

S поліпшення іміджу та підвищення репутації компаній;

S зменшення видатків та їх раціоналізація;

S розширення ринку;

S отримання нових клієнтів;

S підвищення відкритості та прозорості бізнес-процесів;

S розвиток нових сфер діяльності.

Використання технологій електронного бізнесу забезпечує зниження вартості товарів та послуг завдяки таким чинникам:

S зниження виробничих витрат - технології електронного бізнесу дають змогу знайти постачальників за найнижчими цінами та з найкращими умовами постачання;

S значне зниження операційних витрат (витрат на взаємодію);

S розміщення, реєстрація та виконання замовлень у режимі on-line є значно дешевшим (наприклад, банківська операція, здійснена операціоністом, коштує значно дорожче, ніж через Internet);

S зниження витрат на збут товарів та послуг. За інформацією British Telecom, купівля товарів та послуг у режимі on-line зменшує на 90% витрати на обробку операції купівлі-продажу, що, у свою чергу, знижує вартість товарів та послуг на 11%. Так, продаж авіаквитків через мережу Internet дає змогу знизити витрати на обробку одного замовлення від 10 центів до 8 доларів.

Переваги електронного бізнесу:

S розширення ринку збуту для виробників та можливості вибору для споживачів;

S спрощення доступу до глобальних ринків;

S зменшення відстані між виробниками і кінцевими споживачами;

S підвищення уваги до потреб споживачів;

S зниження витрат як для продавців, так і для покупців;

S широкі можливості для проведення маркетингових досліджень і реклами;

S зниження витрат на відбір персоналу та створення нових можливостей для пошуку відповідних фахівців;

S можливість безперервного контролю за виробництвом, постачанням, замовленнями та продажем товарної маси;

- прискорення розповсюдження інноваційних продуктів та послуг;

- персоналізація обслуговування,

- можливість цілодобового та щоденного сервісу.

Поряд із перевагами електронного бізнесу виникає низка нових проблем та ризиків, не притаманних традиційному бізнесу.

Недоліками електронного бізнесу є:

> неврегульованість правового забезпечення електронного бізнесу;

> підвищена небезпека при авторизації учасників;

> проблема визнання електронного підпису;

> можливість несанкціонованого доступу до комерційної та службової інформації, її крадіжки, пошкодження чи заміни (за даними ФБР США, які оприлюднив журнал Wired, в 2014 р. було викрадено близько 2 млн. кредитних карток з Internet-сайтів фірм, що пропонують свої послуги через мережу Internet);

> загроза хакерських атак та блокування доступу до сайтів;

> загроза комп'ютерних вірусів (згідно даних дослідження, яке проводила британська компанія Message-Labs, експерти компанії дійшли висновку, що у 2015 р. близько 75% електронної кореспонденції заражено вірусами. На даний час сукупністю різноманітних вірусів завдано шкоди на 14,7 млрд. дол. США).

Ризики, притаманні електронному бізнесу, суттєво гальмують повну реалізацію його можливостей, а далекий від бажаного рівень безпеки в Internet є одним із факторів, що визначає обсяг здійснюваних у кіберпросторі трансакцій. Із удосконаленням системи безпеки обсяг трансакцій, безперечно, значно зросте.

Більшість компаній сьогодні мають власні Internet-сайти, що стали своєрідними вітринами, які репрезентують фірму та забезпечують ефективне двостороннє спілкування із зацікавленою аудиторією.

Сьогодні відбуваються процеси глобальної інтеграції між компаніями та споживачами, а також частішого перетину бізнес-процесів. Ці процеси відображаються в таких формах взаємодії:

1. Бізнес-для-споживача (В2С).

2. Бізнес-для-бізнесу (В2В).

3. Бізнес-для-уряду (B2G)

4. Уряд-для-бізнесу (G2B)

5. Споживач-для-споживача (С2С).

6. Соціальні комерція.

7. Мобільна комерція (м-комерція)

Розглянемо детальніше специфіку функціонування вказаних типів ринку електронної комерції, та статистику щодо частки продаж та розмірів визначених сегментів.

Модель «бізнес-для-споживача» (В2С) - це форма взаємодії компаній зі споживачами, яка дає виробникам додаткові можливості для просування своїх товарів та послуг безпосередньо до споживачів, а споживачам дає більше можливостей для вибору. Ця форма взаємодії спрямована на зменшення кількості посередників. Вона включає процеси взаємодії компаній з їх кінцевими споживачами, при продажі товарів, послуг або інформації, де всі угоди виконуються у формі електронного обміну. В2С є другою за величиною (після В2В) формою електронної комерції. Обсяги продажу на глобальному ринку електронної комерції В2С зростають з кожним роком. Згідно прогнозів на 2015 рік, вони становитимуть майже 1,5 % від світового ВВП. В2С зменшує трансакційні витрати (особливо витрати на пошук) шляхом збільшення доступу споживачів до інформації та дозволяє споживачам знайти найбільш конкурентоспроможні ціни на продукт або послугу. В2С також зменшує бар’єри виходу на ринок, оскільки вартість розробки і підтримки веб-сайту є значно меншою, ніж відкриття ще одного реального магазину. Приклади: продаж товарів; дистанційне навчання, складання іспитів on-line; використання платіжних карток для розрахунків; надання банківських послуг фізичним особам у режимі on-line; пошук роботи приватною особою через кадрові агентства в Internet.

Модель «бізнес-для-бізнесу» (В2В) - це форма взаємодії підприємств на всіх рівнях, зорієнтована на взаємозв'язок та інтеграцію бізнес-процесів між підприємствами-партнерами. Дана форма дає змогу об'єднати внутрішні мережі партнерів для спільного електронного документообігу, створює систему прямого розміщення замовлень та контролю за їх виконанням в режимі реального часу. Ця форма взаємодії набула сьогодні найбільшого поширення. На сектор В2В припадає близько 85% обороту електронного бізнесу. Загальний обсяг трансакцій у моделі В2В є набагато більшим, ніж у моделі В2С. У 2015 році планується частка продажу у розмірі 17,41 % світового ВВП. Приклади: надання банківських послуг юридичним особам у режимі on-line; добір кадровим агентством персоналу для замовника - В2В тощо.

Моделі «бізнес-для-уряду» (B2G) та «уряд-для-бізнесу» (2BG) визначаються як торгівля між компаніями та державним сектором, що передбачає використання Інтернету для державних закупівель, процедури ліцензування та інших операцій, пов’язаних з урядом.

Ці види електронної комерції мають дві особливості:

1) державний сектор бере на себе провідну роль у створенні електронної комерції;

2) державний сектор має найбільшу потребу для того, щоб зробити свою систему закупівель більш ефективною.

Модель «споживач-для-споживача» (С2С) є прямою торгівлею між приватними особами щодо купівлі-продажу, обміну чи надання товарів, послуг та інформації у кіберпросторі, проте за участю третьої сторони, котра забезпечує платформу для цієї торгівлі без прямої участі у торгах. Така форма взаємовідносин є зручним засобом комунікації між фізичними особами і зумовлює зростання кількості електронних торговельних майданчиків та Інтернет-аукціонів, особливо у галузях, де підприємства можуть торгуватись за той продукт, що вони хочуть обрати серед кількох постачальників. Результати досліджень аналітичних агентств свідчать про перевищення темпів зростання обсягів торгівлі за моделлю С2С над моделлю В2С, що свідчить про зростаючу індивідуалізацію споживчого попиту, коли відомі Інтернет-магазини не можуть запропонувати необхідний товар із прийнятним співвідношенням ціна-якість. Приклади: дошки оголошень та Internet-аукціони.

Соціальна комерція. Однією із найбільших платформ, що забезпечують здійснення електронної торгівлі, також є соціальні мережі, що виникли в процесі зростання доступності мережі Інтернет. Це дозволило формувати у мережі спільноти людей з однаковими інтересами. Facebook, Twitter, Вконтакте, Однокласники не лише проходять стадію інформатизації, формуючи важливу для бізнесу базу даних, але й успішно монетизуються через інтегрування у них бізнесових маркетингових комунікацій, а соціальна комерція на сучасному ринку набула великого поширення.

Вперше термін «соціальна комерція» було введено у 2005 р. американською компанією Yahoo, що спеціалізується на Інтернет- обслуговуванні.

Соціальна комерція включає:

S онлайн-ринки та аукціони, де дві людини безпосередньо беруть участь в купівлі і продажі;

S магазини в соціальних мережах;

S щоденні пропозиції та закупи групою, де нижча ціна за продукт чи послугу пропонується за умови, що достатня кількість людей згодяться на купівлю;

S сайти відгуків користувачів, де продаж товару прямо залежить від оцінки та відгуків інших споживачів;

S краудфандинг та краудсорсинг, де споживачі стають активними учасниками виробничого процесу через голосування, фінансування і колабровий дизайн.

Найбільшим ринком соціальної електронної комерції є ринок Facebook, що займає близько 63% ринку соціальних мереж і налічує 23 млн. користувачів.

У 2014 р. глобальна виручка від соціальної комерції склала більше 25 млрд. дол. США і за прогнозами, збільшиться до 45 млрд. дол. США у декілька наступних років.

Мобільна комерція (М-комерція) є однією із форм електронної комерції, яка має найбільший потенціал. Розмір світового ринку мобільної комерції зростає швидше, ніж загальна електронна комерція або загальний роздрібний продаж в цілому. Мобільна комерція передбачає здійснення комерційних операцій в мережі Інтернет через використання бездротових кишенькових пристроїв, таких як мобільні телефони. Мобільні трансакції електронної комерції включають купівлю та продаж широкого спектру товарів і послуг, онлайн-банкінг, оплату рахунків, доставку інформації тощо.

Фактори, що спричинюють стрімке зростання мобільної комерції:

> різке зростання користуванням мобільними телефонами по усіх групах країн (в багатьох регіонах світу вона перевищила навіть 100 %);

> технологічні досягнення, що дали бездротовим кишеньковим пристроям розширені можливості і значну обчислювальну потужність;

> підвищення попиту на Інтернет-додатки з більшою базою замовників і споживачів;

> можливість створення індивідуального профілю для конкретного споживача з підвищеним рівнем безпеки або захисту інформації.

За даними дослідників, глобальний дохід від мобільної електронної комерції у 2014 р. сягнув 204 млрд. дол. США. Через кілька років прогнозується його зростання до 600 млрд. дол. США і навіть більше.

Соціальна та мобільна комерція стали потужною платформою для розвитку ринку онлайн-ігор (вони є одним із найбільш швидко зростаючих сегментів індустрії азартного бізнесу) і найбільшою платформою електронної комерції. Онлайн-ігри є віртуальним товаром, який може бути класифікований як послуга, що надається (чи продається) компаніями, що керують соціальними мережами чи сайтами спільнот. Продаж таких віртуальних товарів іноді називають мікро-транзакціями, що є пропозицією скористатись комп’ютерною грою чи послугою безкоштовно, тоді як за повну (розширену) версію визначеної послуги потрібно доплатити. У світі налічується більше 40 % Інтернет-користувачів, які грають в ігри-онлайн, з яких на чоловіків припадає трохи більше половини від загальної ігрової аудиторії. Що стосується оплати для гри, як і раніше, на ігровому ландшафті домінують кредитні картки, хоча також все більше популярними стає використання альтернативних платежів, таких як електронні гаманці. Розвиток глобального ринку онлайн-ігор напряму залежить від кількості користувачів, для яких ігри є найкращим інструментом розваг. Такий інтерес споживачів забезпечив стійке і динамічне зростання галузі.

Нещодавно проведено масштабне опитування серед аудиторії споживачів стосовно специфіки їх онлайн-поведінки та виявлення уподобань щодо купівлі товарів через мережу Інтернет.

Аналіз відповідей респондентів дав наступні результати:

У більша частина респондентів активно почала користуватись персональними комп’ютерами більше, ніж 15 років тому, а з доступом до Інтернет - більше 10-ти років тому;

У 63,8 % опитаних заходять в мережу через ПК і смартфони та проводять більше трьох годин в день онлайн;

У основна маса часу приділяється соціальним мережам (27,69 %), пошуковим системам (25,13 %) та Інтернет-магазинам (21,54 %);

У 48,3 % респондентів почали купувати товари (послуги) в Інтернеті більше, ніж 5 років тому, і більшість з них здійснюють покупки товарів чи послуг через мережу 1 раз на місяць або 1 раз на 3 місяці.

Як бачимо, існує поступове переважання віртуальної комерції не лише у торгівельній практиці, але й проникнення віртуальних форм взаємовідносин споживача та виробника у інші сфери, що, в свою чергу, призвело до формування значного за обсягами сегменту електронної комерції у глобальній економіці.

Проаналізувавши різні форми електронної комерції, можемо стверджувати, що останнім часом справді існує ризик для подальшого існування торгівельних мереж у сучасному їх вигляді у формі фізичних ринків та магазинів, оскільки спостерігається тенденція до зростання попиту на купівлю онлайн.

6.