Постіндустріальне суспільство як епоха зародження та становлення «нової економіки»: сутність та ознаки

В останні десятиліття XX століття ми стали свідками виникнення нового етапу в розвитку людства - стадії побудови постіндустріального суспільства.

Постіндустріальне суспільство - це суспільство, в економіці якого у результаті науково-технічної революції та істотного зростання доходів населення пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг.

Для нового постіндустріального (інформаційного) суспільства характерним є підрив ринкових відносин, насамперед, їх основного закону - закону вартості, еквівалентних відносин. Панування сфери послуг означає, що найбільш поширеним продуктом праці є послуга. Послуги створюються, як правило, інтелектуально, часто творчою працею, затрати якої визначити важко, а то й неможливо. Стислий розгляд основних рис нової економіки показує, що індустріальна і постіндустріальна економіки значно відрізняються та характеризуються пануванням протилежних рис. Порівняння їх здійснюється за такими напрямами:

- матеріальне - нематеріальне виробництво;

- земля, капітал і праця - інформація і знання;

- праця, що базується на матеріальному інтересі, - творча праця як внутрішня потреба;

- ринкова економіка - підрив ринкової економіки.

Дослідження визначень постіндустріального суспільства у працях провідних теоретиків дає можливість викристалізувати його суттєві ознаки. Як правило, вони зіставляються з характерними рисами економіки попереднього, індустріального суспільства.

Постіндустріальній економіці, на відміну від індустріальної економіки, притаманні такі особливості:

- переважний розвиток сфери виробництва нематеріальних цінностей та послуг порівняно із сферою виробництва товарів;

- перехід від капіталомісткого до наукомісткого типу економічного зростання;

- зростання витрат на придбання інформації та інформаційних технологій порівняно з витратами на основні фонди;

- впровадження новітніх технологій, інноваційних процесів, продуктів, засобів, форм управління;

- реалізація здібностей людей, розвиток освіти, науки, охорони здоров’я як переважна форма нагромадження, що супроводжується різким зростанням інвестицій у знання та інтелектуальний капітал.

- панування ефективного, безвідходного виробництва, яке використовує новітні технології переробки вторинної сировини;

- зростання експорту патентів, продукції знань, творчості в обмін на матеріальні блага індустріальної економіки;

- підвищення оперативності управління та прийняття рішень;

- посилення конкуренції на ринку інформаційних послуг;

- підвищення ролі інтелектуальної праці;

- застосування нових форм розрахунків та електронних платіжних систем;

- перехід на передачу інформації через телекомунікаційні мережі;

- цифровий вигляд товарів та послуг, поява нового типу підприємств - віртуальних;

- переважна залежність продуктивності від використання досягнень науки і техніки, а також від якості інформації та менеджменту;

- виникнення нового значного прошарку населення, представники якого на політичному рівні виступають як консультанти, експерти чи технологи;

- залежність якості життя, як і перспектив соціальних змін та економічного розвитку, все в більшому ступені від інформації та її використання;

- глобальний характер економіки, за якого капітал, виробництво, менеджмент, ринки, праця, інформація і технології долають національні кордони.

Добрим підґрунтям для формування теорії постіндустріального суспільства у її сучасному вигляді стали теорії, концепції, ідеї А. Фішера, К. Кларка, У. Ростоу. Становлення теорії пов’язане з ім’ям Даніеля Белла, професора соціології Гарвардського університету, який, якщо і не перший ввів до обігу термін «постіндустріальне суспільство», то зробив найбільше для його поширення.

Перу Деніела Белла належить цілий ряд праць, присвячених теорії постіндустріального суспільства. Вчений визначає постіндустріальне суспільство як «суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних спеціалістів став основною професійною групою і, що найважливіше, в якому впровадження нововведень все більшою мірою залежить від досягнення теоретичних знань.

До постіндустріальних країн відносять, як правило, ті, в яких на сферу послуг припадає значно більше половини ВВП. Під цей критерій потрапляють, зокрема, США (на сферу послуг припадає 80% ВВП), країни Європейського Союзу (сфера послуг - 69,4% ВВП), Австралія (69% ВВП), Японія (67,7% ВВП), Канада (70% ВВП). В Україні цей показник складає менше половини ВВП - лише 47 %.

Відносне переважання частки послуг над матеріальним виробництвом не обов'язково означає зниження обсягів виробництва. Просто ці обсяги в постіндустріальному суспільстві зростають повільніше, ніж збільшуються обсяги наданих послуг. Доречно зауважити, що під послугами слід розуміти результати діяльності не лише в торгівлі, комунальному господарстві та побутовому обслуговуванні, а і будь-якій інфраструктурі, що створюється і утримується суспільством для надання послуг: держава, армія, право, фінанси, транспорт, зв'язок, охорона здоров’я, світа, наука, культура. До сфери послуг відноситься виробництво і продаж програмного забезпечення (покупець не володіє всіма правами на програму. Він користується її копією на певних умовах, тобто отримує послугу).

2.