Теорія постіндустріального суспільства Данієля Белла

Розвиток суспільства Д. Белл [1] пов’язував зі змінами в різних сферах суспільного життя: економічній, соціальній, культурній, політичній. Кож­на з цих сфер побудована на певному «принципі вісі».

Д. Белл — автор однієї з найвпливовіших і найпопулярніших теорій сучасної економічної науки — теорії постіндустріального суспільства. У середині 1970-х років він писав, що постіндустріальне суспільство являє собою «перш за все зміну характеру соціальної структури, зміну принци­пу виміру суспільства, а не всієї його конфігурації»[2], тобто мова йде про «появу нових стрижневих структур і нових стрижневих принципів: перехід від суспільства, що виробляє товари, до інформаційного суспільства, або суспільства знань». У контексті цього переходу Д. Белл розглядає три ком­поненти» «в економіці... зрушення від обробних галузей до сфери послуг; в технології. провідна роль заснованих на науці галузей промисловості; у соціологічному вимірі. нові технократичні еліти і новий принцип стра­тифікації» [2,c.661].

Рух до постіндустріального суспільства однозначно трактується як процес еволюційний, поступовий. Окремі риси цього суспільства на межі століть позначаються лише у найбільш розвинутих країнах Західної Євро­пи, США, Японії. А майбутнє людське суспільство вважав суспільством знання: «Цілком очевидно, що постіндустріальне суспільство являє собою суспільство знання у двоякому розумінні: по-перше, джерелом інновацій усе більшою мірою стають дослідження й розробки (більше того, виника­ють нові відносини між наукою і технологією, зважаючи на центральне міс­це теоретичного знання); по-друге, прогрес суспільства, який вимірюється зростаючою часткою ВНП і зростаючою частиною зайнятої робочої сили, все більше однозначно визначається успіхами у сфері знання»[2, c.288].

Закономірне зростання ролі знань та інформації в розвитку соціаль­но-економічного прогресу отримало докладне обгрунтування у створеній Беллом інформаційній теорії вартості. Белл побудував свої висновки на та­ких припущеннях.

Парадигма трудової теорії вартості, яка не враховує фундаментальної ролі інформації і знань в економіці, має бути замінена новою, розвиненою на базі інформаційної теорії вартості: «Коли знання у своїй систематич­ній формі залучається до практичної переробки ресурсів (у вигляді вина­ходу або організаційного удосконалення) можна сказати, що саме знання, а не праця виступає джерелом вартості».

Перехід від трудової до інформаційної теорії вартості Д. Белл пов’язав із характерними рисами інформаційного суспільства [3], які він розглядав як:

— перехід від постіндустріального до сервісного суспільства, в якому домінує сфера інформаційних послуг;

— переважання кодифікованого теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій;

— перетворення нової «інтелектуальної» технології на ключовий ін­струмент системного аналізу і теорії прийняття рішень.

Д. Белл справедливо вважав, що «інформація і теоретичне знання є стратегічними ресурсами інформаційного суспільства... У такій якісно ін­шій ролі вони представляють поворотні пункти новітньої історії. Перший поворотний пункт — це зміна самого характеру науки, яка, = як «загальне знання», стала основним виробником, силою сучасного суспільства. Дру­гий поворотний пункт — це звільнення технології від її імперативної спря­мованості, майже повне перетворення її в слухняний інструмент.».

Примітки

1. Данієль Белл (1918-2011), професор Гарвардського університету. Основні твори — «Прийдешнє постіндустріальне суспільство»(1973), «Культурні протиріч­чя капіталізму»(1976), «Соціальні межі інформаційного суспільства» (1986).

2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального про­гнозирования. — М., 1999. — С.661.

3. Перехід до «постіндустріального суспільства» супроводжується зростан­ням ролі інформації до такого рівня, що для характеристики майбутнього су­спільства Белл був змушений ввести термін «інформаційне суспільство».

Д. Белл визначив основні завдання, які потрібно вирішити для переходу до постіндустріальної стадії: суттєве розширення кабельних телесистем, телефонних і комп’ютерних мереж та телекомунікацій у єдину інтерактивну систему; заміна паперу електронними носіями інформації, передача інформації у інтерактивному режимі; перехід до системи дистанційного, комп’ютеризованого загальноосвітньо­го і обов’язкового навчання тощо.

8.14.