<<
>>

Глобальна економіка: суть, особливості прояву та ознаки. ТНК та їх роль у глобальній економіці

На початку 70-х років XX ст. світова економіка під впливом техніко- економічних, політико-силових та соціально-психологічних чинників стала набувати рис єдиного самозабезпечуваного організму, який дістав назву «глобалізація».

Поняття «глобалізація» увійшло в науковий оборот як відображення фундаментальних перетворень сучасної світової економіки, обумовлених посиленням дії загально-цивілізаційних законів і закономірностей, що охоплюють всі сфери громадського життя і формуючу постіндустріальну світову цивілізацію.

Глобалізація - це всеохоплюючий процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв'язків і взаємозалежностей.

Глобалізація - це безпрецедентне розширення і посилення взаємовпливу різних сфер суспільного життя в масштабах всієї планети. Вона охоплює практично усі сфери. Новим для сучасних процесів глобалізації є розповсюдження соціальних взаємозв’язків на різні сфери діяльності, а також інтенсифікація тенденцій до встановлення цих зв’язків через багаточисленні мережі сучасних комунікацій і нових інформаційних технологій. Відбулася радикальна зміна засобів ділового спілкування. Цьому сприяє комп’ютеризація, системи електронних рахунків і карт, супутниковий, оптико-волоконний зв'язок, що дозволяють споживачеві здійснити вибір, брати участь в кастомізації, фактично здійснювати і індивідуальні замовлення виробникові. Отже, важливою особливість взаємовідносин споживача та виробника у глобальній економіці є взаємозалежність та безперервна взаємодія за допомогою інформаційних технологій.

Характерною особливістю глобалізації є те, що фінанси, телекомунікації, засоби масової інформації перетворюються на провідні сектори економіки. Саме вони утворюють глобальні сектори економіки. Глобальна економіка - нова історична реальність, у якій процеси нагромадження капіталу відбуваються в усьому світі.

Окрім цього, глобалізація сприяє зміні ролі національних і міжнародних економічних відносин. До ХХ століття національні економіки визначали характер, форми міжнародних відносин, нав’язуючи іншим країнам та світовій спільноті способи господарського спілкування. Сьогодні міжнародні економічні відносини стають провідними, тоді як внутрішні відносини у країні пристосовуються до реалій глобальної економіки.

Таким чином, глобальна економіка - це економіка, у якій національні економіки залежать від діяльності фінансових ринків, міжнародної торгівлі, транснаціонального виробництва, науки і технології та відповідних видів праці. У цілому, глобальну економіку можна визначити як економіку, чиї основні компоненти мають інституціональну, організаційну й технологічну здатність діяти цілісно.

Метою глобалізації економіки є зростання обсягів виробництва, посилення стимулюючої конкуренції, зниження цін, підвищення продуктивності праці, що за рахунок глобальних комунікацій інтелектуалізує виробництво та споживання і сприяє прискоренню розвитку країн. В структурі глобальної економіки повинні бути перерозподільні механізми, за допомогою яких держави могли б регулювати екон. розвиток і розподіляти вироблені матеріальні цінності у суспільних інтересах.

Провідну роль у глобальній економіці відіграють: транснаціональний капітал, банки, світові та регіональні угруповання країн, міжнародні організації, мегаполіси,

офшори та окремі бізнесмени-транснаціоналісти. Кожний із цих елементів бере участь у глобальних економічних процесах.

Особливості глобальної економіки:

1) Мобільність фінансового капіталу. Інвестори можуть переміщувати гроші через кордони без значних обмежень з боку національних урядів. Завдяки цьому в середині 70-х років і у зв’язку з появою ринку євровалют і введенням «змінного курсу долара» світова економіка стала поступово перетворюватись в транснаціональну. Вона створюється в основному потоками грошової маси, а не торгівлею товарами й послугами.

2) Глобальна мережа комунікацій.

Вона була створена завдяки технологічним нововведенням, що дало можливість для мільярдів людей одночасно спостерігати події, що відбуваються в іншому місці планети. 90-ті роки означали початок ери глобальної інформатизації світової економіки. Саме завдяки інформаційним технологіям, що революціонізують способи нагромадження, передачі інформації, виникає нове просторове розміщення виробництва - наближення виробництва до ринків збуту; децентралізація прийняття рішень. Великі міські агломерації стають усе більшою мірою центрами послуг, ділової інформації. Завдяки комп’ютерним мережам люди усе більше воліють працювати в себе в домівках. Супермагістралі створюють новий інформаційний простір на глобальному рівні - «простір потоків». Це реальність ХХІ століття.

3) Зростаючий міжнародний поділ праці. Для розвинених країн сировинна економіка стала маргінальною: економіка стає усе менш матеріалоємною, а інформація як результат і як ресурс взагалі не вимагає ні сировини, ні енергії. Успішний розвиток «нових індустріальних країн» багато в чому визначається вибором «свого» місця та міжнародним поділом праці і пристосуванням до тих структурних змін, які відбуваються в світі.

Ознаки глобальної економіки:

У головними суб’єктами конкуренції стають ТНК і ТНБ та їхні філії у багатьох країнах світу;

У регіональні угруповання країн посідають чільне місце у глобальному конкурентному середовищі;

У освоєння зарубіжного ринку стає основною метою процесу господарювання;

У поступова конвергенція національних економічних систем;

У посилення ролі держави як регулятора соціально-економічних процесів, що відбуваються всередині національної економіки, та організатора представництва місцевих товаровиробників на світових ринках;

У нерівномірність розміщення ТНК, а, отже, і матеріально-фінансових, організаційних, інформаційних ресурсів у розвинених та інших країнах;

У соціалізація економіки, яка передбачає у найрозвиненіших країнах світу виведення зі сфери впливу законів ринку багатьох напрямів соціальної сфери (освіта, медицина тощо), запровадження прогресивної шкали оподаткування особистих доходів;

У зростання різниці щодо рівнів економіки та добробуту населення між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються.

Одним з основних джерел глобалізації є транснаціоналізація, у рамках якої значна частка виробництва, споживання, експорту, імпорту й доходу країни залежить від міжнародних центрів за межами даної держави. Провідна сила тут - транснаціональні компанії (ТНК). Приставка „транс-,, у їхній назві означає, що ТНК виробляють і продають товари й послуги за національні границі; вони поширюють ідеї, смаки, стандарти й технології по усьому світі; вони планують свої операції в глобальних масштабах, але при цьому зберігають свій національний характер.

Транснаціональні корпорації - це гігантські монополії, які діють у світовому масштабі, контролюють значну частку світового виробництва товарів, послуг, процесу ціноутворення і привласнюють монопольно-високі прибутки. ТНК контролюють виробничі активи більш, ніж в одній країні.

Загалом ТНК контролюють майже 1/3 світового ВВП, 1/2 промислового виробництва, 2/3 світової торгівлі і володіють 4/5 усіх ліцензій та патентів. Найбільші ТНК зосереджені в США, Японії, Великій Британії, Німеччині та Франції. За масштабами діяльності окремі ТНК можна порівняти з національними господарствами окремих країн за показником їхнього річного доходу: наприклад, «Дженерал Моторс» (США), «Форд Мотор» (США), «Уол- Март Сторз» (США), «Міцубіші» (Японія), «Дженерал електрик» (США) та ін.

Дедалі зростає економічна і політична роль мегаполісів, які є місцем розміщення транснаціонального капіталу. Наприклад, місто Токіо виробляє вдвічі більше товарів та послуг, ніж ціла Бразилія; Чікаго - таку саму кількість товарів, як уся Мексика. На початку ХХ ст. транснаціональний капітал зосередився у 13 великих світових центрах.

Характерні риси транснаціональних корпорацій:

S компанія має багато філій закордоном;

S вона діє у великій кількості країн світу;

S частка прибутку або інших доходів, отриманих за кордоном, висока щодо всіх доходів;

S її працівники, акціонери й менеджери походять з багатьох різних країн;

S її закордонні операції - це не тільки продаж, але й виробництво, дослідження, розробки.

Виділяють два види міжнародних корпорацій.

1. Транснаціональні корпорації (ТНК) - це корпорації, які є національними по капіталу (тобто головна компанія належить одній країні) і міжнародними по сфері своєї діяльності (інвестиції здійснюються в багато країн світу).

2. Мультинаціональні корпорації (МНК) - це корпорації, які є міжнародними і по капіталу, і по сфері своєї діяльності (головна компанія належить капіталу декількох країн, інвестиції також здійснюються по усьому світі).

Переважна більшість сучасних міжнародних корпорацій мають форму ТНК, хоча в сучасних умовах ці розходження поступово стираються.

Невід'ємним елементом глобалізації капіталу є офшорні зони. Офшорні зони — це невеликі держави або території, що залучають чужоземні капітали через надання податкових чи інших пільг у здійсненні фінансово- кредитних операцій із чужоземними резидентами і чужоземній валюті Нині у світі існує понад 100 офшорних зон, серед яких найбільшою є Панама, де зареєстровано понад 330 тис. офшорних компаній.

2.

<< | >>
Источник: Чирак І.М.. Нова економіка. Тернопіль : ТНЕУ,2016. — 236 с.. 2016

Еще по теме Глобальна економіка: суть, особливості прояву та ознаки. ТНК та їх роль у глобальній економіці:

  1. 124 Суть і ознаки змішаної економічної системи. Приватний, акціонерний і державний сектори економіки.
  2. 74. Роль держави в змішаній економіці. Роль та обмеження ринкового механізму в регулюванні економіки. Кейнсіанський механізм державного впливу на економіку.
  3. 66. Суть, функції і роль фінансів у ринковій економіці.
  4. § 3. Цінні папери: суть, роль, основні види. Проблеми акціонування у перехідній економіці
  5. Конкурентоспроможність в глобальній економіці. Індекс глобальної конкурентоспроможності
  6. 147. Основні глобальні проблеми сучасності. Класифікація глобальних проблем.
  7. 26. Товарна форма організації суспільного виробництва. Причини виникнення товарного виробництва, його суть, ознаки, роль у розвитку суспільства.
  8. «Нова економіка»: її сутність, визначення та характерні особливості. Закономірності становлення «нової економіки»
  9. Науково-технічна революція: її сутність, етапи розвитку, особливості прояву та соціально-економічні наслідки
  10. Змішана економічна система: сутність, ознаки, національні особливості
  11. Тема 1. Нова економіка: сутність, форми прояву, переваги та ризики
  12. 3.3.1. Особливості дефіцитності бюджету у перехідній економіці
  13. Постіндустріальне суспільство як епоха зародження та становлення «нової економіки»: сутність та ознаки
  14. Глобальні тенденції і перспективи: світова економіка та Україна. / Наук. ред. В.Юрчишин. - Київ: Заповіт, 2018. - 202 с.,
  15. 1.1. Вади ринкового саморегулювання. 1.2. Функції держави в сучасній економіці. 1.3. Сутність державного регулювання економіки. 1.4. Методи державного регулювання економіки. 1.5. Система органів державного регулювання економіки
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Размещение производительных сил (РПС) - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика зарубежных государств - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -