§ 3. Цінні папери: суть, роль, основні види. Проблеми акціонування у перехідній економіці

Цінні папери з точки зору безпосередньої характерис- тики акціонерного капіталу — це свідоцтва про участь у капіталі АТ, основними серед яких є акції та облігації.

якою продаються і купуються акції на ринку цінних паперів, називається курсом акцій.

Яким чином визначається курс акцій?

Покупець купує акції для отримання по них відповідного до- ходу у вигляді дивіденду. Тому, чим він (дивіденд) вищий, тим вищий курс акцій, і навпаки. З цього боку, курс акцій прямо про- порційний величині дивіденду. З іншого боку, купуючи акції, по- купці разом з тим розраховують отримати дохід на свій капітал не менший, ніж той, який вони могли б отримати, якби віддали свій капітал у позичку за звичайний банківський процент. Тобто покупець приймає рішення сплатити за акцію таку суму грошей, яка при внесенні її в банк дасть йому змогу отримати такий же дохід (процент), як і дивіденд за даною акцією.

Припустимо, що акція номіналом у 100 дол. приносить щоріч- ний дивіденд, який становить 9 дол., і що позичковий процент дорівнює 3, тобто на кожну сотню доларів, які вкладені в банк, вкладник отримає щорічний дохід у 3 дол. Щоб отримувати що- річно 9 дол., необхідно було б вкласти в банк 300 дол. Але за- мість цього власник грошей може купити акцію, яка приносить за рік ті самі 9 дол., заплативши за неї теж 300 дол.

Курс акцій, таким чином, прямо пропорційний величині диві- денду і обернено пропорційний розміру позичкового (банківсько- го) процента, що можна виразити такою формулою:

Курс (ціна) акції =

Дивіденд Позичковий процент

? N ,

де N — номінал акції, а дивіденд подану у процентах.

Якщо при попередньому дивіденді (9 дол.) рівень позичкового процента знизиться з 3 до 2, то курс акцій підвищиться. За ту са- му акцію, яка раніше коштувала 300 дол., нині заплатять 450 дол. Чому ж покупці погоджуються платити за акцію, номінальна вартість якої 100 дол., у кілька разів більшу суму? Справа в тому, що, заплативши таку високу ціну, вони забезпечують собі дохід не менший, а, як правило, більший, ніж той, який вони могли б одержати, поклавши цю суму в банк. До того ж покупці сподіва- ються, що за умови розвитку акціонерного товариства дивіденд

перевищить звичайний (середній) позичковий процент.

Слід звернути увагу і на таку обставину. Хоча в середньому курс акцій дорівнює капіталізованому (з розрахунку позичкового про- цента) дивіденду, в кожний даний момент він безпосередньо зале- жить від співвідношення між пропозицією і попитом на ці акції.

Для визначення руху курсу акцій на біржах визначають

«індекс курсу акцій». Він розраховується як середньозважена величина по певному колу акцій. У це коло входить різна кіль- кість компаній. Так, за правилом розрахунку індекса акцій Нью- Йоркської фондової біржі (він називається індексом Доу-Джон- са), до бази індексу включають 30 промислових, 15 залізничних, 15 комунальних компаній. Зниження цього індексу сприймають як ознаку погіршення економічної ситуації.

Розрізняють акції іменні та на пред’явника (відмінність між ними полягає у процесі реєстрації та продажу), прості, або зви- чайні, і привілейовані (різняться способом виплати дивідендів та їх величиною), а також багатоголосі, одноголосі та безголосі (які розмежовуються за можливістю їх власників брати участь в управлінні товариством)^*.

^* Це — загальноприйнята класифікація акцій у ринковій економіці. В Україні на початку трансформації адміністративно-командної системи в ринкову (до 1 січня 1992 р.) випускались такі категорії акцій: акції трудового колективу; акції підпри- ємства; акції акціонерних товариств.

З точки зору економічного змісту акцій заслуговує на увагу їх поділ на привілейовані та прості. Привілейовані акції гарантують відповідний (фіксований) щорічний дивіденд. У той же час на звичайні (прості) акції його величина не є встановленою.

Привілейовані акції дають власникові право: на першочергове отримання доходу у вигляді фіксованого дивіденду до номіналь- ної вартості акцій; на компенсацію доходу, недоотриманого в зв’язку зі скороченням прибутку АТ у відповідному році (за ра- хунок резервного фонду); на пріоритетну участь у розподілі май- на акціонерного товариства в разі його ліквідації.

Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні товариством (компанією), якщо іншого не передба- чено його статутом^*.

Враховуючи, що власники простих, або звичайних, акцій не- суть більший ризик (ніж привілейованих), пов’язаний з діяльніс- тю товариства. Їм надається право обирати членів правління і ви- рішувати інші питання на загальних зборах акціонерів.

Дивіденд може виплачуватися: кожний квартал, раз на півроку чи рік; акціями (капіталізація прибутку), облігаціями і товарами. Акціонерам може видаватись сертифікат акції (цінний папір), що засвідчує володіння поіменованої в ньому особи певною кількіс- тю акцій товариства.

Загальна номінальна вартість випущених акцій складає статут- ний фонд, який, наприклад, згідно із Законом України «Про госпо- дарські товариства» (ст. 24) не може бути менший за суму, еквіва- лентну 1250 мінімальних зарплат, виходячи зі ставки мінімальної зарплати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

дають право їх власникам на одержання щорічного гарантовано- го доходу. Облігації, як і акції, обертаються на ринку цінних па-

^* Згідно з чинним законодавством України (Закон України «Про цінні папери та фондову біржу») статутний капітал акціонерного товариства у момент його засну- вання повинен складатися з обумовленого числа звичайних акцій. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 % статутного фонду. Ви- пуск акцій здійснюється у розмірі статутного фонду акціонерного товариства або на всю вартість майна підприємства (державного), яке перетворене на акціонерне то- вариство. Додатковий випуск акцій можливий, якщо всі раніше випущені акції по- вністю оплачені за вартістю не нижче за номінальну.

^** Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» (ст. 11) акціо-

нерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного фонду і лише після повної оплати всієї кількості випущених акцій.

перів і мають свій курс, що коливається під впливом зміни попи- ту і пропозиції та позичкового процента.

На відміну від акцій, облігації не дають права голосу при вирішенні справ акціонерного товариства, а виплачуваний по них дохід, як правило, не перевищує звичайного процента. Ва- ртість облігацій погашається акціонерним товариством по за- кінченні відповідного терміну.

ками якого можуть бути торговці цінними паперами, котрі мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності^*.

Основними операціями фондової біржі є: проведення обліку цінних паперів та надання рекомендацій по встановленню почат- кової котирувальної ціни; організація оформлення угод з купівлі- продажу цінних паперів; виконання централізованих взаємороз- рахунків усередині біржового ринку цінних паперів; здійснення централізованого інформаційного забезпечення і курсового конт- ролю; забезпечення правового оформлення угод та ін.

Фондова біржа відіграє суттєву роль в активізації та раціона- лізації процесів становлення і функціонування ринкових відно- син. На жаль, за всі роки ринкових трансформацій в Україні цей вид біржової діяльності не дістав належного поширення. Причин тут багато. Це і концептуальна «замороженість» процесів розде- ржавлення і приватизації, що не активізує інвестиційну приваб- ливість первинного ринку цінних паперів; і нерозвинутість орга- нізаційного оформлення їх вторинного ринку; і недостатній платіжний попит вітчизняних і ненадійність захисту прав інозем- них інвесторів тощо. Відсутнє й чітке правове забезпечення ме- ханізмів котировки цінних паперів.

Тому діяльність фондових бірж в Україні повинна бути скоо- рдинована на досягнення відповідного рівня централізації у ма- сштабі країни, на що орієнтує відповідна концепція, прийнята Верховною Радою України (вересень 1995 р.). Процес централі- зації характерний і для функціонування всесвітньо відомих бірж. Так, на початку травня 2000 р. представники Лондонської

^* Членами біржі можуть бути юридичні та фізичні особи, які заплатили за «міс- це» відповідні суми грошей, часто досить значні.

та Франкфуртської фондових бірж оголосили про намір злитися в міжнародну біржу. Британо-німецьке новоутворення, яке кон- тролюватиме продаж акцій на суму майже 4,3 трлн дол., буде найбільшим за обсягом в Європі і четвертим у світі після Нью- Йоркської, Токійської фондових бірж та НАСДАК, що торгує акціями технологічних фірм. При цьому учасники даного «шлю- бу» — колишні суперники — матимуть «розподіл праці»: акції найходовіших компаній продаватимуться в Лондоні, а акції ви- сокотехнологічних фірм — у Франкфурті.

вносячи зміни в їх структуру. В Україні ж раптова поява таких відносин не була пов’язана з підвищенням технічного рівня ви- робництва. За таких умов АТ не в змозі забезпечити зростання реальних доходів робітників, селян, службовців і навіть вітчиз- няних нуворишів. Внесення змін у систему акціонерних відносин без адекватних процесів у технічній будові виробництва призво- дить до розбалансованості економіки. Нові назви, якими б вони привабливими не були, залишаються пустим звуком, якщо не підкріплені відповідними матеріальними умовами.

Економічна теорія і практика підтверджують, що отримання від- чутних дивідендів може бути забезпечено за двох обставин:

1. За умови впровадження у виробництво продуктивнішої техніки, передової технології, що веде до зниження витрат виро- бництва і збільшення прибутку при незмінних цінах.

2. За рахунок підвищення цін, що забезпечує збільшення при- бутку навіть при зростанні витрат виробництва.

Акціонерні товариства в Україні позбавлені можливості досяг- ти збільшення прибутку у разі стабільності цін за рахунок техні- чного переозброєння виробництва. Тоді і вдаються тільки до од- норазового підвищення цін, що, звичайно, впливає на матеріальне становище широких верств населення, в т. ч. і акціо- нерів. Сподіватися на те, що відбудеться прискорене оновлення основних виробничих фондів, не доводиться, бо більшість під- приємств, які випускають знаряддя праці, морально і фізично за- старіли, працюють не на повну потужність, а то й зовсім просто- юють. Одними грошовими знаками, яку б вони не мали високу номінальну величину, не провести реконструкції виробництва.

В Україні на початок 2000 р. нараховувалось близько 20 млн акціонерів (тоді як, наприклад, у Німеччині — тільки 4,5 млн). Таке величезне розпорошення власності не дозволило сконцент- рувати контрольні пакети акцій, необхідні для ефективного упра- вління підприємствами. Дана модель стала наслідком рішення національних «ринкових реформаторів» про сертифікатну прива- тизацію, тобто рішення, а точніше гасла про «роздачу майна». Ми отримали безліч псевдовласників, але в нас так і не з’явилося ефективного власника. Більше того, мільйони наших «акціоне- рів» навіть не знають, де і як «працюють» їхні ефемерні акції і те, що вони можуть продавати останні. Внаслідок такої приватизації ми дійсно не отримали в особі новоявлених справжніх акціонерів нових справжніх власників.

Розвитку акціонерних товариств в Україні має сприяти здійс- нення дійової державної політики корпоратизації. Згідно з Ука- зом Президента України «Про корпоратизацію підприємств» (від 15 червня 1993 р.) корпоратизація — це перетворення держав- них підприємств, об’єднань, закритих акціонерних товариств (з переважно державним капіталом) на відкриті акціонерні товарист- ва. Суттю корпоратизації є те, що володіння підприємством, його фінансування залишаються державними. Державними органами призначається і керівництво корпорації, проте управління зміню- ється. Корпорація дістає повнішу економічну самостійність щодо процесу виробництва та контролю за ним. Вона поєднує в собі привілеї державної власності та переваги приватного управління. При цьому, здійснюючи процес акціонування, слід враховува- ти, що міжнародна експансія акціонерної форми підприємництва потребує від відповідних державних інституцій України не тіль- ки уваги, а насамперед продуманого курсу, який би перекривав канали для нелегального бізнесу, але не заважав бізнесу чесному,

не націлював його на протиправні дії.