Оцінка доцільності вкладень у боргові цінні папери та в корпоративні права

При інвестуванні капіталу в акції та облігації одного підприєм­ства інвестору необхідно виходити з принципу фінансового леве- ріджу (важелю), який являє собою співвідношення вартості приві­лейованих акцій та облігацій до вартості простих акцій, що можна представити формулою:

де ФЛ - фінансовий леверидж;

ПрА - привілейовані акції;

О - облігації;

ПА - прості акції.

Фінансовий леверідж є показником фінансової стійкості підпри­ємства, що відображається і на дохідності портфельних інвестицій. Високий рівень леверіджу (0,5) є небезпечне явище. Адже при не­сприятливих фінансових умовах при високому значені фінансового леверіджу прибутки можуть отримати лише власники привілейова­них акцій та облігацій. А власники простих акцій залишаться без дивідендів (або з мізерною їх величиною).

З метою оцінки доцільності вкладень у боргові цінні папери (об­лігації) визначають поточну вартість облігацій та показники її до­хідності.

Поточна вартість процентної облігації (V) визначається наступ­ним чином:

де Сі - сума відсотків по облігації за і - тий період, грн.;

М - сума, яку отримає власник облігації при її погашенні (як пра­вило, дорівнює номінальній вартості облігації), грн.;

r - дисконтна ставка, яка визначається на рівні середньої ставки за подібними зобов'язаннями на ринку;

n - число періодів, які залишаються до погашення облігації.

Поточна вартість дисконтної облігації визначається таким чином:

Рішення щодо інвестиційних вкладень в облігації може бути прийнято, якщо поточна вартість інвестиції перевищує собівартість інвестиції, тобто грошові виплати на її придбання.

У разі наявності альтернативних вкладень перевага віддається тому фінансовому інструменту, вартість якого є найвищою. Поточна вартість боргових цінних паперів є абсолютним показником оцінки доцільності інвестицій.

Відносними показниками оцінки доцільності інвестицій є показ­ники дохідності, а саме:

• купонна дохідність облігації (d_k) визначається таким чином:

де С - річний купонний дохід, грн.;

М - номінальна ціна облігації, грн.

• поточна дохідність облігації (d_p) розраховується за формулою:

де РУ₀ - ціна, за якою була придбана облігація інвестором, грн.

Інвестор, як правило, вибирає той варіант інвестицій, який забез­печує найвищий рівень дохідності.

При оцінці доцільності фінансових інвестицій здійснюється оцінка ефективної ставки процента.

Ефективна ставка процента за фінансовими інвестиціями - це реальна ставка дохідності (рентабельність) інвестиційних вкладень за визначений період. Цей показник характеризує рентабельність інвестиційних вкладень і розраховується як відношення річного процента за вкладеннями, скорегованого на середньорічну суму дисконту (+) чи премії (-), до величини вкладень (собівартості ін­вестицій).

Якщо погашення облігації здійснюється в кінці періоду, то ефек­тивна ставка процента (d ) розраховується за формулами:

де DРV - приріст або збиток капіталу, який дорівнює різниці між ціною реалізації (номіналом) та ціною купівлі облігації інвестором, грн;

n - кількість років обігу облігації; і - фіксована процентна ставка по облігації, %;

Кг - курс погашення облігації (відношення ціни реалізації об­

лігації до), %;

Кр - курс емісії облігації (відношення ціни придбання облігації до її номінальної вартості), %.

Ефективна ставка процента за дисконтною облігацією розрахо­вується за формулою:

Вигідність інвестицій визначається на основі порівняння ефек­тивної ставки процента за кількома альтернативними об'єктами ін-

вестування. Перевага віддається тим інвестиціям, які характеризу­ються вищою ефективною ставкою процента.

Корпоративне право - право власності на частку (пай) у статут­ному капіталі юридичної особи, включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також; частки активів та­кої юридичної особи в разі її ліквідації відповідно до чинного за­конодавства.

Прийняття рішення щодо доцільності вкладень у корпоративні права може здійснюватися за результатами фундаментального або/ та технічного аналізу.

Фундаментальний аналіз полягає у визначенні реальної внут­рішньої вартості акцій. Вона оцінюється як дисконтована вартість майбутніх доходів, що генеруються даним цінним папером.

Інвестору необхідно оцінити майбутні дивіденди, які він отримає в результаті від володіння акцією. Для цього здійснюється аналіз фінансово-господарської діяльності емітента. Окрім того, підлягає аналізу дивідендна політика підприємства-емітента, його прибут­ки та рентабельність, ліквідність, фінансова стійкість тощо. Серед якісних чинників, які впливають на вартість корпоративних прав, оцінюються якість менеджменту, спроможність до інновацій, ситуа­ція на ринку тощо.

У процесі фундаментального аналізу акцій розраховуються ста­тистичні і динамічні показники.

Технічний аналіз - це сукупність методів і прийомів прогнозу­вання тенденцій змін цін на ліквідних ринках цінних паперів з ви­користанням виключно технічних характеристик ринку - динаміки цін і обсягів операцій із купівлі-продажу цінних паперів.

Майбутній ринковий курс акцій визначається на основі аналі­зу ринкових індексів та рейтингів, цінових графіків та діаграм. За результатами аналізу встановлюються найсприятливіші проміжки часу для їх купівлі-продажу з прогнозуванням можливостей отри­мання прибутку у вигляді курсових різниць.

Розрізнять дві основні групи методів і прийомів технічного аналі­зу. Перша група досліджує базові тенденції на фондовому ринку чи окремому його сегменті (аналіз фондового індексу чи індексу актив­ності в розрізі окремих галузей). Друга група призначена для ана­лізу тенденцій розвитку ринкового курсу акцій окремого емітента.

В умовах нерозвинутості ринкових механізмів об'єктивної оцін­ки курсів цінних паперів і низької ліквідності ринку перевага від­дається фундаментальному аналізу, у процесі якого розраховуються такі показники.

Поточна внутрішня вартість будь-якого цінного папера розрахо­вується за формулою:

де Сі - очікуваний щорічний грошовий потік в і-тому періоді (як правило, дивіденди), грн.;

к - необхідна ставка дохідності або норма поточної дохідності. Поточна внутрішня вартість акції з постійним приростом диві­

дендів визначається з використанням моделі Гордона:

де С₀ - базова сума дивідендів (останнього виплаченого доходу), грн.;

g - темп приросту дивідендів, у частках одиниці.

Внутрішня вартість акцій з виплатою постійних дивідендів роз­

раховується за формулою:

де D - величина річних дивідендів, що виплачуються, грн; r - ставка дохідності акцій.

Для аналізу ефективності вкладень інвестора в покупку акцій ви­користовуються такі види дохідності.

Ставка дивіденду за акціями (d_c) визначається за формулою: де N - номінальна вартість акції, грн.

Поточна дохідність акції для інвестора - рендит (d_r) визначається за формулою:

де Р - ціна придбання акції, грн.

Поточна ринкова дохідність акції (d_p) розраховується за фор­мулою:

422

де Р_о - ціна покупки акції, у процентах до її номінальної вартості або у грн.;

Р_t - ціна продажу акції, у процентах до її номінальної вартості або у грн.;

t - кількість днів із дня придбання до продажу акцій.

Прийняття рішень щодо доцільності інвестування коштів у акції

також здійснюється за результатами аналізу показників ефективнос­ті дивідендної політики підприємства-емітента, а саме:

• балансового курсу корпоративних прав;

• чистого прибутку, що припадає на одну просту акцію;

• дивідендів на одну просту акцію;

• рентабельності акцій;

423

• відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну ак­цію;

• відношення ринкового курсу акцій до показника чистого гро­шового потоку на одну акцію.

6.