6.4.1. Фрайбурзька школа

Вальтер Ойкен

(1891 – 1950)

Нiмецький економiст, викладач Фрайбурзького унiверситету

Основні твори: “Основи національної економіки” (1947), “Основні принципи економічної політики” (1959)

1.

а) свободу конкуренцiї, яка забезпечує ефективнiсть ринкової системи;

б) вiльнi цiни як регулюючий iнструмент в умовах конкуренцiї – сигнал рiвня обмеженостi ресурсiв i важіль їхнього перерозподiлу мiж галузями виробництва;

в) “державнi проблеми” – стабiльнicть грошей, вiльний доступ до ринкiв, гарантiя приватної власностi, сталiсть i послiдовнicть економiчної полiтики.

2. Серед усiх господарських систем видiляє два чисті типи:

а) “централiзовано-кероване господарство”:

- індивiдуальне (рабовласницька латифундія, феодальний маєток);

- централiзовано-адмiнiстративне (плановий соцiалiзм, командна економiка нацизму);

б) “господарство обмiну” (ринкове).

У реальному життi iдеальнi типи економiчних систем не iснують. Той або iнший порядок у конкретнiй країнi i в конкретний час являє собою певне поєднання чистих типiв господарства. Найбiльш привабливим з економiчної точки зору є ринковий тип, i тому держава повинна створювати умови для його функцiонування.

Iдеї неолiбералiзму щодо створення соцiального ринкового господарства були втiленi на практицi нiмецьким вченим i державним дiячем Людвiгом Ерхардом (1897 – 1977). На думку цього економіста, сучасний лібералізм не може не допускати помітної ролі держави в економічних процесах. По-перше, необхідне обмеження діяльності монополій. По-друге, “бездержавна” ринкова економіка породжує надмірний розрив у доходах, непевність становища деяких соціальних груп, що веде до політичної та соціальної нестабільності. Тому держава повинна запроваджувати частковий перерозподіл доходів на користь малозабезпечених та фінансувати ряд соціальних програм. У виняткових умовах держава може регулювати ціни на важливі товари та послуги. Цю концепцію Ерхард практично використував для повоєнної відбудови Німеччини.