6.4.2. Школа монетаризму

Мiлтон Фрiдмен

(народився у 1912 р.)

Професор Чиказького університету, лауреат Нобелiвської премiї 1976 р.

Основні твори – “Кількісна теорія грошей” (1956), “Капіталізм та свобода” (1962)

Монетарна концепцiя державного регулювання

1.

2. Виходячи з того, що грошi формують рiвень цiн в економiцi, а значить i номiнальний ВНП, довiв, що у рiвняннi кiлькiсної теорiї грошей (M * V = P * Y) швидкiсть обiгу грошей (V) cтабiльна i залежить вiд звичок людей у використаннi грошових активiв i структури грошового ринку. Таким чином, при зростаннi грошової маси в економiцi повиннi зростати сукупнi витрати (P*Y). Далi було доведено, що Y також стабiльний, оскільки ВНП залежить від виробничих можливостей і зайнятості з урахуванням природного рівня безробіття.

3. Уведення категорії природний рівень безробіття, під яким розуміється відсутність циклічного безробіття, задає стабільність параметрам зайнятості. Отже, збільшення грошової маси (М), не впливаючи на ВНП, збільшує лише загальний рівень цін в економіці. Таким чином, держава повинна вести контроль за збільшенням грошової маси і утримувати її на рівні 3 – 5% на рік незалежно від кон’юнктури. Це твердження одержало назву “основного монетарного правила”.

Теорія монополії

1. Монетаристи виділяють три різновиди монополій:

- монополія у промисловості (масштаби діяльності таких монополій незначні, тому що у промисловості зосереджена приблизно чверть виробництва та робочої сили);

- монополія у профспілках;

- урядова і підтримувана урядом монополія.

2. Існує три фактори, що ведуть до створення монополій.

3. Уряд повинен боротися з монополіями. Для цього необхідна глибока реформа антимонопольного та податкового законодавства.

Теорія інфляції

Інфляція – явище грошового порядку, і боротьба з нею можлива лише у сфері грошового обігу. Передусім необхідно зменшити кількість грошей в обігу. При цьому конкретні дії можуть бути різноманітними: зменшення кількості цінних паперів, дерегулювання платіжного балансу, зниження державних видатків. По мірі того як економічні суб`єкти пристосуються до нових умов, у дію самостійно вступлять сили, спрямовані на зниження темпів інфляції (сили ринку будуть сприяти вирівнюванню грошової маси щодо кількості товарів). Все це повинно призвести до скорочення обсягів виробництва та зменшення темпів зростання цін.