ВСТУП

Актуальність теми. Бурхливий розвиток сучасної науки, ускладнення її понятійного апарату, складність та опосередкованість відносин між емпіричним базисом наукового знання і його теоретичним рівнем роблять в даний час все більш актуальним завдання дослідження природи наукового пізнання, його механізмів і процесів.

Теоретичною основою дослідження проблем становлення та розвитку науки фінансового права стали праці вчених юристів та економістів у сфері теорії, історії та методології юридичної науки, теорії держави і права, фінансового права та інших галузевих юридичних наук, теорії та історії фінансів. Ідейним каркасом дисертаційного дослідження є наукові праці вчених теоретиків, істориків та методологів юридичної науки -

H. Т. Абрамової, О.С. Автономова, І.Д. Андрєєва, С.С. Алексєєва,

М.Р. Аракеляна, О.І. Артєм’єва, М.Й. Байтіна О.М. Васильєва, Н.В. Вітрук, О.М. Головка, В.В. Дудченко, О.О. Зінов’єва, В.В. Ільїна, В.А. Канке, М.І. Карєєва, Б.О. Кістяківського, Д.А. Керімова, В.О. Козлова,

О.О. Кокоріна, А.М. Колодія, О.Л. Копиленка, М.М. Коркунова,

0. 0. Красавчікова, В.В. Лазарєва, Р. Лукіча, М.І. Матузова, О.В. Малько, А.Д. Машкова, П.О. Недбайла, В.С. Нерсесянца, Ю.М. Оборотова,

Т.Д. Павлова, А.С. Піголкіна, А.А. Піонтковського, Г.О. Подкоритова,

A. В. Полякова, П.М. Рабіновича, В.В. Святловского В.М. Сирих,

B. І. Сінайського, О.Ф. Скакун, Л.І. Спірідонова, О.В. Сурілова,

М.М. Тарасова, В.О. Томсінова, І.Ю. Фарбера, С.Л. Франка, Р.Й. Халфіної,

I. Л. Честнова, Л.С. Явича, О.Н. Ярмиша та ін.

Джерельною базою дослідження стали праці класиків європейської фінансової та фінансово-правової науки, таких як В. Баумштарк, Ф. Бастіа, Л. Білінські, А. Вагнер, Ж. Гарне, Ю. Дунаєвські, Г. Еллінек, К.Т. Еєберг, Д. Зелла, І. Зонненфельс, Ф. Кене, Г.Ф. Кнапп, Л. Косса, Ж. Курсель-Сеней, П. Леруа-Болье, К. Мальхус, К. Менгер, Ш. Нейрон, Ф. Нітті, А. Пігу, К.Г. Рау, Е. Сакс, Л. фон Секендорф, Е. Селігман, А. Сміт, А.Р.Ж. Тюрго, К. Умпфенбах, А.Н. Шербюлье, Г. фон Шмоллер, Л. фон Штейн, І. Шьон,

1. Г.Г. фон Юсті та інших.

В основу роботи лягли наукові здобутки фундаторів вітчизняної фінансово-правової науки ХІХ - поч. ХХ ст., зокрема М.М. Алєксєєнка, І.К. Бабста, М.А. Балудянського, В.П. Безобразова, Е.М. Берендтса, М.І. Боголєпова, М.Х. Бунге, Г.Л. Вацуро, Ю.А.

К.К. Г аттенбергера, П.П. Г ензеля, І.Я.

Горлова, С.І. Іловайського,

Й.М. Кулішера, О.С. Лаппо-

Мігуліна, М.С. Мордвинова, Осокіна, І.І. Патлаєвського, А.П. Суботіна, В.Т. Судєйкіна,

Г.І. Тіктіна, М.І. Тургенєва,

П.Л. Кованько, О.І. Краніхфельда,

Данилевського, В.О. Лебедєва, П.П.

І.Х. Озерова, М.Ф. Орлова, Є.Г.

М.М. Сперанського, Т.Ф. Степанова,

І.Т. Тарасова, В.М. Твердохлєбова,

М.І. Фрідмана, Л.В. Ходського, Г. Шторха, І.І. Янжула, В.Г. Яроцького, М.П. та Л.М. Яснопольських. Теоретичним підґрунтям дисертаційного

дослідження стали також наукові розробки представників радянської науки фінансового права, таких як В.В. Бесчеревних, Д.П. Боголєпов, Г.І. Болдирєв, Л.В. Бричко, Л.К. Воронова, О.М. Горбунова, А.М. Гурвіч, М.А. Гурвіч, М.Д. Загряцков, С.А. Котляревський, В.І. Лісовський, Л.С. Малокотін, М.І. Піскотін, М.М. Ровінський, Ю.А. Ровінський, Р.О. Халфіна,

H. І. Хімічева, С.Д. Ципкін та інших.

При дослідженні новітніх тенденцій розвитку науки фінансового права використовувалися теоретичні положення сучасних українських науковців юристів-фінансистів: Є.О. Алісова, Л.К. Воронової, О.П. Гетьманець,

Д.О. Г етманцева, О.О. Дмитрик, А.Й. Іванського, І.Б. Заверухи, Л.М. Касьяненко, А.Т. Ковальчука, І.Є. Криницького, М.П. Кучерявенка, Т.А. Латковської, О.А. Лукашева, А.О. Монаєнка, О.А. Музики-Стефанчук, А.С. Нестеренко, А.А. Нечай, С.О. Ніщимної, Ю.В. Оніщика, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківського, М.О. Перепелиці, Н.Ю. Пришви, Л.А. Савченко, О.В. Солдатенко, В.Д. Чернадчука, Н.Я. Якимчук та ряду інших вчених. У роботі використаний також науковий доробок сучасних російських вчених, представників науки фінансового права, зокрема, К.С. Бєльського, Д.В. Вінницького, О.Ю. Грачової, С.В. Запольсього, М.Ф. Івлієвої, М.В. Карасьової, О.М. Козиріна, Т.В. Конюхової, Ю.О. Крохіної, О.Г. Пауля,

I. В. Рукавішнікової, Е.Д. Соколової, Н.І. Хімічевої, О.І. Худякова, Н.О. Шевельової, О.А. Ялбулганова та інших.

Детальний аналіз праць зазначених вчених дозволив визначити стан та ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми та констатувати фактичну відсутність у вітчизняній фінансово-правовій літературі

спеціальних комплексних досліджень, присвячених проблемам становлення та розвитку науки фінансового права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія» на 2011-2015 рр. на тему «Система адміністративного, адміністративно-процесуального та

фінансового права у контексті адміністративної реформи». Дана тема є складовою частиною дослідницької роботи університету в рамках загальної тематики «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер 0110U001195). Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Національного університету «Одеська юридична академія» (протокол № 5 від 14 липня 2011 року).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб ґрунтуючись на основі системного дослідження предметної зумовленості та методологічного базису науки фінансового права, здійснити теоретичне узагальнення суспільно-політичних, структурно-організаційних та теоретико-методологічних передумов її становлення, визначити ціннісні та методологічні орієнтири її подальшого розвитку.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких задач:

- визначити ступінь наукового дослідження проблеми шляхом аналізу наявного масиву теоретико-правової, спеціально-юридичної, економічної та історичної літератури, у якій відображено окремі аспекти процесу систематизації фінансово-правових знань та закономірності становлення науки фінансового права;

- дослідити предметну зумовленість та методологічне підґрунтя науки фінансового права;

- розкрити зміст загальнотеоретичних основ систематизації фінансово- правових знань;

- виявити закономірності та особливості процесу становлення вітчизняної науки фінансового права у світлі європейської наукової традиції;

- охарактеризувати процес зародження фінансово-правових ідей у європейській науці;

- виявити суспільно-політичні та теоретико-методологічні передумови еволюції вітчизняної фінансово-правової думки в період ХУШ - перша пол. ХІХ ст.;

- встановити роль та значення фінансово-правових поглядів державних діячів першої половини ХІХ ст. у становленні науки фінансового права;

- дослідити структурно-організаційні та теоретико-методологічні передумови викладання фінансового права як навчальної дисципліни в системі вітчизняної юридичної освіти;

- охарактеризувати розвиток фінансово-правової думки в умовах

суспільно-політичних та соціально-економічних перетворень другої

половини ХІХ ст. в умовах становлення інститутів народного представництва;

- розкрити концептуалізацію основних підходів до визначення предмету та системи науки фінансового права;

- дослідити генезис вітчизняної науки фінансового права на межі ХХ -

ХХІ ст.;

- означити методологічні орієнтири подальшого розвитку науки фінансового права.

Об’єктом дослідження є суспільно-політичні, структурно-

організаційні та теоретико-методологічні передумови становлення науки фінансового права.

Предметом дослідження є організаційно-правові та теоретико- методологічні засади становлення та розвитку науки фінансового права.

Методи дослідження обрано відповідно до предмету, мети та завдань дисертаційної роботи. В основу дисертаційного дослідження покладено комплекс філософських, загальнонаукових і спеціальних методів пізнання соціально-правових явищ. Філософські методи пізнання використано в усіх структурних підрозділах роботи. Ґрунтуючись на гносеологічному підході, у роботі вивчався вітчизняний та зарубіжний досвід становлення та розвитку науки фінансового права. Базовою методологічною основою здійсненого дослідження є діалектичний метод, який завдяки обґрунтуванню взаємозв’язку і взаємозумовленості усіх суспільних процесів та явищ, дозволив узагальнено оглянути окремі аспекти досліджуваної проблеми, виділити найбільш важливі і об’єднати їх в одне ціле. Історизм як філософський метод дослідження використовується у дисертаційній роботі у двох іпостасях: як історичний метод, що вивчає історію фінансового права і фінансово-правової науки в процесі змінюваних в часі історичних періодів та як метод порівняльно-історичного дослідження, спрямований на пізнавальне порівняння споріднених фінансово-правових інститутів різних історичних епох. Метод системного аналізу полягав у вивченні науки фінансового права, у рамках якого елементи досліджуються не ізольовано один від одного, а у взаємодії, системно. Завдяки даному методу, систематизований науковий матеріал розглядався як цілісне утворення, що володіє якісними характеристиками, які не містяться відокремлено в утворюючих його частинах, що, у свою чергу, дозволило його ефективно кодифікувати. Порівняльний метод як філософський метод пізнання сприяв досягненню

результатів дисертаційного дослідження, поглиблюючи і розширюючи пізнавальну діяльність. У роботі філософський порівняльний метод диференційований на два основних пізнавальних прийоми, які втілюються у спеціально-наукових методах дослідження: синхронічному (або порівняльно- правовому), що дозволило одночасне порівняння декількох об’єктів дослідження у один історичний період, і діахронічному (або порівняльно- історичному), що спрямований на порівняння двох і більше об’єктів у різний історичний період. Серед загальнонаукових методів пізнання, які використовувались у дисертаційному дослідженні, слід окремо виділити методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, класифікації, аналогії, прогнозування, моделювання та інші. Завдяки даним методам розкрито співвідношення понять «предмет» та «об’єкт» науки фінансового права (підрозділ 1.2.), поглиблено її понятійно-категорійний апарат (підрозділи 1.2.,

1.3., 3.3., 4.1., 4.4.). Метод моделювання використано при означенні основних векторів подальшого розвитку науки фінансового права (підрозділи 4.1., 4.4. та висновки). До спеціально-наукових методів, які застосовувались у дисертаційній роботі, належать формально-догматичний, порівняльно- правовий, порівняльно-історичний, фінансово-соціологічний, структурно- функціональний та інші. На основі формально-догматичного методу здійснено зовнішню юридичну обробку правового матеріалу, описано і проаналізовано правові норми, що склали організаційно-правові передумови становлення науки фінансового права як науки та навчальної дисципліни (підрозділи 2.2., 2.3., 2.4., 3.1., 3.2., 3.4.,4.2.,4.3.). Порівняльно-історичний метод наукового дослідження дозволив розглядати фінансово-правові явища як предмет науки фінансового права у їх еволюційному розвитку. Завдяки даному методу виявлено закономірності та особливості трансформації методології фінансово-правової науки, розширення її понятійно-

категорійного апарату (підрозділи 3.3., 4.1.,4.4.). Комплексне використання всіх цих методів дало можливість всебічно розглянути проблеми становлення системи фінансово-правових знань, дозволило вирішити ряд теоретичних і практичних завдань, які ставились автором у процесі дослідження та сприяло формуванню цілісної концепції розвитку науки фінансового права.

Нормативну та емпіричну основу дисертаційної роботи становлять історико-правові джерела фінансового права, чинне законодавство України, фінансово-статистичні відомості та матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській правовій науці комплексним та системним дослідженням, у якому розроблені концептуальні засади науки фінансового права, розкриті суспільно-політичні, структурно-організаційні та теоретико- методологічні передумови її становлення та розвитку. У дисертації сформульовано та обґрунтовано ряд положень, висновків, узагальнень і пропозицій, які є новими у концептуальному плані і мають важливе теоретичне значення для юридичної науки та практики. Зокрема,

вперше:

- обґрунтовано доведено, що предмету науки фінансового права властивий одночасно суб’єктивний та історичний характер. На його суб’єктивний характер значною мірою впливає процес екстрадефінітації, яка полягає у позиціонуванні суб’єкта пізнавальної діяльності в існуючій системі ціннісних та ідеологічних координат юридичної науки. Історичний характер предмету науки фінансового права полягає в тому, що він безпосередньо пов’язаний з етапом, на якому знаходиться в конкретний момент часу наукове знання в цілому і його окремий сектор зокрема;

- доведено, що система науки фінансового права об’ єктивується в її структурі, яка являє собою її внутрішню форму, що характеризується стійкістю і закономірністю зв’язків окремих складових. Структурні елементи науки фінансового права піддаються систематизації виключно в опосередкованому вигляді - у формі понять, принципів, теорій, наукових дисциплін та інших теоретичних комплексів знань.

- введено в науковий обіг великий масив літературних та архівних джерел, завдяки яким розкрито: особливості зародження та формування вітчизняної фінансово-правової думки, вплив фінансово-правових поглядів державних діячів на становлення вітчизняної науки фінансового права; передумови запровадження фінансового права як навчальної дисципліни в системі юридичної освіти;

- охарактеризовано процес концептуалізації основних підходів до

визначення предмету та системи науки фінансового права у період суспільно-політичних та соціально-економічних перетворень другої половини ХІХ ст. в умовах становлення інститутів народного

представництва;

- розкрито особливості процесів трансформації та модифікації методології науки фінансового права у ХІХ - ХХ ст. Спеціально проаналізовано положення абстрактно-типологічної методології науки фінансового права, як теоретико-методологічного базису концепції публічних фінансів;

- запропоновано в якості методологічного пріоритету науки фінансового права здійснення досліджень фінансово-правових відносин у їх взаємозв’язку із фундаментальними, константними основами соціальних явищ на базі ліберально-індивідуалістичного типу розуміння права;

- доведено, що сучасний розвиток науки фінансового права стимулює трансформацію її власного методологічного арсеналу, якій властиві наступні особливості: а) пошук об’єктивних основ для пояснення соціальної дійсності; б) концентрація методів пізнання на суб’єктивній, «людській» стороні суспільних відносин; в) рух до методологічного плюралізму;

- встановлено, що розвиток сучасної науки фінансового права є закономірним процесом, зумовленим дією зовнішніх об’ єктивно існуючих чинників, таких як постійно динамічні потреби і запити соціальної дійсності, розвиток правової системи, необхідність у покращенні діяльності щодо розподілу, перерозподілу та використання загального суспільного доходу у формі публічних фінансів. З іншого боку, цей розвиток зумовлений внутрішніми процесами, що мають місце в науці фінансового права, такими як становлення ліберально-індивідуалістичного типу розуміння права, теоретико-методологічний плюралізм, трансформація методологічного арсеналу, тощо;

удосконалено:

- визначення науки фінансового права як сукупності накопичених, осмислених і систематизованих знань про певну сферу фінансово-правової дійсності, а також процесу пізнавальної діяльності суб’єктів у цій сфері;

- поняття об’єкта та предмета науки фінансового права. Визначено, що об’єктом науки фінансового права є певна частина фінансово-правової дійсності, на яку спрямоване наукове пізнання. Предметом науки фінансового права є визначене та відокремлене суб’єктом пізнання коло питань у сфері фінансово-правової дійсності;

- поняття методу пізнання фінансового права як системи способів і прийомів пізнавальної діяльності, що застосовуються суб’єктом для пізнання визначеного ним предмету дослідження з метою набуття нових знань про фінансове право;

- співвідношення понять «система фінансового права» та «система науки фінансового права». Встановлено, що система науки фінансового права включає до свого складу окрім знання про чинне фінансове право також інформацію про його понятійно-категорійний апарат, існуючі фінансово-правові теоретичні концепції і положення, коментарі діючих фінансових законів, соціологію фінансового права, історичний матеріал про його становлення, галузеву бібліографію тощо;

набули подальшого розвитку:

- визначення фінансово-правової дійсності як відокремленої сфери правової дійсності, яка складається у сфері дії норм фінансового права і досліджується фінансово-правовою наукою за допомогою відповідних методологічних прийомів;

- характеристика взаємозв’язку між сутнісною і методологічною частинами пізнавальної діяльності, що носить умовний і динамічний характер;

- теоретичні підходи до визначення понять як первинних елементів структури системи науки фінансового права, гносеологічне призначення яких полягає у відображенні та фіксуванні найбільш загальних, істотних властивостей і найважливіших взаємозв’язків фінансово-правових явищ і процесів;

- розкриття змісту основних положень теорії меркантилізму та їх доктринального втілення у науковій течії камералізму як історично першої цілісної системі знань про публічні фінанси;

- вивчення проблем становлення європейської фінансово-правової думки кінця ХУШ - початку ХІХ ст. під впливом доктрини лібералізму, що знайшло вираження у формуванні фінансово-правових поглядів в рамках вчення фізіократів та класичної школи політичної економії;

- характеристика впливу «російсько-німецької фінансової школи» на становлення вітчизняної «академічної» фінансово-правової науки;

- дослідження соціологічної методології фінансово-правової проблематики, як способу вивчення колективних фінансових потреб та організації їх забезпечення;

- аналіз стану і динаміки фінансово-правових досліджень радянського періоду та становища науки фінансового права у радянській державі в цілому;

- характеристика ціннісних орієнтирів сучасної вітчизняної науки фінансового права, пріоритетів її подальшого розвитку.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається актуальністю і новизною проблем, які розглядаються в ньому, а також шляхів їх вирішення. Результати дослідження можуть бути використані:

- у правотворчій сфері - при внесенні змін і доповнень до чинного законодавства, що регулює процеси адаптації системи вітчизняної юридичної науки та освіти до кращих європейських та міжнародних зразків;

- у правозастосовчій сфері - для вдосконалення практики реалізації фінансово-правових приписів у сфері публічної фінансової діяльності;

- у науково-дослідній сфері - для подальших наукових досліджень, спрямованих на вирішення теоретико-методологічних проблем науки фінансового права;

- у навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Фінансове право», «Наука фінансового права», «Історія політичних і правових вчень» тощо, підготовці відповідних підручників і навчальних посібників.

Особистий внесок здобувана. Дисертація є самостійною науковою працею. Наукові положення, висновки і узагальнення, що виносяться на захист, зроблені автором особисто. У колективній монографії «Система фінансового права: проблеми теорії і правового регулювання» самостійно підготовлено розділ «Сутність і значення науки фінансового права: еволюція розуміння» (у джерелі № 2 зі списку опублікованих праць). В індивідуальній монографії та наукових статтях викладено всі концептуальні положення дослідження.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія». Висновки, узагальнення та пропозиції, які одержані дисертантом у процесі дослідження, оприлюднені на 33 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Фінансово-правова доктрина постсоціалістичної держави» (м. Чернівці 2224 вересня 2003 р.), «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 5-6 лютого 2004 р.), «Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права» (м. Київ, 23-24 листопада 2007 р.), «Актуальні проблеми правового регулювання фінансово-кредитних відносин в умовах кризи: практика правозастосування і шляхи її вдосконалення» (м. Суми, 4-5 червня 2010 р.), «Перспективи взаємодії національних правових систем в умовах глобалізації і регіоналізації» (м. Ростов-на-Дону, 16-17 жовтня 2010 р.), «Держава і право: виклики ХХІ ст. (Кутафінські читання)» (м. Москва, 29-30 листопада 2010 р.), «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (м. Миколаїв 26-27 листопада 2010 р.), «Правове життя сучасної України» (м. Одеса 20-21 травня 2011 р.), «Фінансове право у ХХІ сторіччі : здобутки та перспективи» (м. Ірпінь, 4-7 жовтня 2011 р.), «Теорія і практика правотворчої та правозастосовчої діяльності у контексті сучасних реформаційних процесів» (м. Харків, 29-30 жовтня 2011 р.), «Проблеми правотворчості очима науковців» (м. Одеса, 1-2 листопада 2011 р.), «Актуальні питання публічного права» (м. Запоріжжя, 11 листопада 2011р.), «Актуальні проблеми юридичної науки «Десяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 18-19 листопада 2011 р.), «Напрями вдосконалення правового регулювання суспільних відносин» (м. Київ, 27-28 грудня 2011 р.), «Питання удосконалення методології сучасної юриспруденції» (м. Одеса, 3031 березня 2012 р.), «Принципи фінансового права» (м. Харків, 19-20 квітня 2012 р.), «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20-21 квітня 2012 р.), «Поглиблення інтеграційних процесів в сучасному світі та національне законодавство» (м. Львів, 1-2 червня 2012 р.), «Актуальні питання публічного та приватного права» (м. Запоріжжя, 3 жовтня 2012 р.), «Правова система України в умовах державних реформаційних процесів сьогодення» (м. Ужгород, 26-27 жовтня 2012 р.), «Людина, суспільство і держава: публічно- правовий аспект» (м. Миколаїв, 23-24 листопада 2012 р.), «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.), «Становлення держави і права на різних этапах історії» (м. Санкт-Петербург, 14-15 грудня 2012 р.), «Теоретичні та практичні проблеми адаптації національного законодавства України до світових стандартів правового регулювання» (м. Донецьк, грудень 2012 р.), «Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку» (м. Херсон, 1-2 березня 2013 р.), «Перспективні напрямки розвитку сучасної юридичної науки» (м. Сімферополь, 16-17 березня 2013р.), «Правове забезпечення політики держави на сучасному етапі її розвитку» (м. Донецьк, 20-21 квітня 2013 р.), «Сучасні погляди на систему права» (м. Москва, 20 квітня 2013 р.), «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 1617 травня 2013 р.), «Проблеми теорії фінансового права в сучасний період» (м. Київ, 13 листопада 2013 р.), «Правові та інституційні механізми забезпечення сталого розвитку України» (м. Одеса, 15-16 травня 2015 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження знайшли відображення у 82 наукових працях, у тому числі: у двох монографіях (1 - одноособова; 1 - колективна монографія), 41 стаття у наукових фахових виданнях, 6 наукових статей у виданнях іноземних держав, 33 - у тезах та матеріалах наукових конференцій.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, 15 підрозділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 539 сторінок, у тому числі 457 сторінок основного тексту, список використаної літератури розміщений на 77 сторінках (874 найменування).