Банки та банківська система

Банківська система — сукупність фінансових установ гро­шового ринку (що займаються банківською діяльністю) у їх вза­ємозв’язку і взаємодії, діяльність яких законодавчо визначена.

Розрізняють наступні види банківської системи:

1. Дворівневу банківську систему (складається з центрального банку і комерційних банків, така система існує в Україні);

2. Централізовану (складається з Державного банку, Будівель­ного банку і Зовнішньоторгового банку та сукупності ощадних банків, така система була в СРСР);

3. Децентралізовану (Федеральна резервна система США, яку очолюють 12 резервних банків, входять до неї приблизно 40 % комерційних банків, а інші працюють на принципах вільної кон­куренції).

Банки — установи, що акумулюють грошові кошти і нагро­мадження та здійснюють кредитно-розрахункові та інші операції.

Банки виникають на основі товарно-грошових відносин і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях. Перші по­дібні установи, що стали попередниками банків, виникли в кінці XIV ст. у Флоренції та Венеції на основі обмінних операцій (об­мін грошей різних міст та держав) і спеціалізувалися на при­йманні вкладів і здійсненні безготівкових розрахунків. Пізніше за аналогічним принципом були створені банки у Амстердамі (1605 р.) та Гамбурзі (1618 р.). Найважливішими функціями банків того періоду було посередництво у платежах і кредитування торгівлі.

На практиці в сучасних умовах функціонує велика кількість банків. Їх можна класифікувати наступним чином:

• за формою власності — акціонерні, приватні, кооперативні, муніципальні, комунальні, державні, змішані, міждержавні (між­народні);

• за терміном надання кредитів — банки короткострокового, середньо- та довгострокового кредитування;

• за національною належністю — національні та іноземні;

• за функціями та характером діяльності — депозитні, уні­версальні та спеціалізовані.

Центральний банк

Головне призначення центрального банку — управління гро­шовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляцій- ного розвитку економіки.

У різних державах центральні банки мають різні назви: на­родні, державні, емісійні, резервні тощо.

Першим центральним банком вважають емісійний банк Анг­лії, створений у 1694 р., оскільки він почав випускати банкноти і враховувати комерційні векселі, а згодом йому було надано пра­во виконувати роль скарбничого посередника між державою та комерційними банками, а також провідника грошово-кредитної політики держави.

Створення центральних банків обумовлено процесами конце­нтрації та централізації капіталу, переходом до єдиних націона­льних грошових систем.