Економічне зростання і способи його вимірювання

Під економічним зростанням національного господар­ства розуміється такий його розвиток, при якому збільшується реальний національний доход.

Економічне зростання — основний показник розвитку і доб­робуту будь-якої країни — є однією з головних макроекономіч- них цілей, досягнення якої обумовлено необхідністю випере­джаючого зростання національного доходу порівняно з ростом чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.

Слід пам’ятати, що економічне зростання не тотожне еконо­мічному розвитку. Зростання є складовою економічного розвит­ку, яке представляє собою процес, що включає періоди зростання і спаду. Економічне зростання — це позитивна складова еконо­мічної динаміки.

Первинні причини поступального розвитку економіки криються в складних і суперечливих зв’язках між суспільним виробництвом і результатом його призначення — задовольняти потреби людини.

Задоволена потреба і поява нових диктує необхідність повторен­ня виробництва, нарощування й удосконалювання його для наси­чення нових потреб. Зростаючі потреби суспільства викликають до життя «засоби виробництва», що здатні задовольняти ці потреби.

Три найбільших відкриття — уміння добути вогонь, винахід колеса і машини — стали тими передумовами, що кожного разу виводили людство на нові рубежі розвитку, вимірювані як «епоха».

Економічне зростання має більше значення, ніж стабільність. Це можна пояснити тим, що саме за допомогою таких процесів з’являється велика можливість для рішення соціально-економіч­них проблем як у межах держави, так і на міжнародному рівні, пі­двищується матеріальне благополуччя і рівень життя населення.

Життя, як стверджували ще мислителі стародавності, є рух. І, подібно живій природі, економічне життя суспільства також знаходиться в постійному русі, що виявляється в безлічі поступо­вих кількісних і якісних змін. Ці зміни стосуються не тільки про­дуктивних сил і виробничих відносин, але і зростаючої продук­тивності праці, здатності її створювати все більшу кількість благ, корисних суспільству і людині.

Глибинні причини поступального розвитку економіки криються в складних і суперечливих зв’язках між суспільним виробництвом і кінцевим його призначенням — задовольняти потреби людини, служити споживанню. Самі економічні потреби людини породжу­ються виробництвом. Створюючи новий продукт і збуджуючи пот­ребу в ньому, виробництво формує умови задоволення цих потреб.

Потреби суспільства ростуть і змінюються в якісному відно­шенні. Вони ростуть насамперед тому, що росте чисельність на­селення. Дійсно, чисельність населення Землі від однієї епохи до іншої збільшується чи ледве не в «геометричній прогресії». Так, якщо в V—XV ст., що відносяться до аграрної епохи, середньорі­чні темпи приросту населення складали 0,1 %, то розвинута агра­рна епоха (XV—XVII ст.) дає середньорічні темпи приросту на­селення вже 0,2 %, відповідно «торговий капіталізм» (XVIII ст.) і «промисловий капіталізм» (XIX ст.) характеризуються показни­ками в 0,4 % і 0,9 %.

У наш час, завдяки успіхам медицини й охорони здоров’я, що перемогли багато тяжких хвороб, у багатьох країнах росте серед­ня тривалість життя і зберігається високий рівень народжуваності (насамперед, це характерно для країн Азії й Африки). Внаслідок цього чисельність населення Землі збільшується з кожним роком: тільки за останні 40 років чисельність населення збільшилася в два рази. За останнє десятиліття щорічний приріст склав близько 75 млн. чоловік. Це дорівнює чисельності жителів Німеччини, що рівнозначно щорічній появі на карті світу нової великої держави.

Одночасно ростуть і стають більш різноманітними потреби лю­дей. Для сучасної людини вже недостатньо тільки їсти, пити, вдяга­тися, мати житло, хоча і самі вимоги до таких благ зростають; сьо­годні людина в розвинутих країнах має потребу в сучасних засобах пересування, спілкування, послугах по підтримці і зміцненню здо­ров’я, освіті і професійній підготовці, у повноцінному і змістовному відпочинку і т.

Оскільки чисельність людей збільшується, а потреби їх зрос­тають, економіка повинна забезпечувати безупинний приріст благ, необхідних для задоволення цих потреб. Історія свідчить, що життєздатність економічної системи визначається тим, наскі­льки вона може вирішити цю задачу.

Економічне зростання у масштабі всього суспільного вироб­ництва представлене збільшенням річного обсягу виробництва товарів і послуг. Тому показником, за допомогою якого виміря­ється економічне зростання, звичайно виступає валовий націона­льний продукт (ВНП) (рис. 15.1).

Рис. 15.1. Економічне зростання і його вимірювання

За останні 100 років реальний ВВП на планеті зростав що­року в середньому на 3,2 %, що забезпечувало кожні 22 роки подвоєння народного багатства. У розрахунку на душу на­селення ВВП зростав щороку на 1,8 % або подвоювався кожні 39 років.

При наявному в Україні ВВП на душу населення у 800 дол. США та середньосвітовому у 4000 дол. США, за оцінками вітчи­зняних вчених, Україна досягне середньосвітового рівня розвит­ку за умови шестипроцентних темпів зростання (критичний рі­вень ) приблизно через 38 років. Відомо, що США знадобилося 47 років, щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії — 33, Індонезії — 17, Південній Кореї — 10 років.

Розглянуті показники звичайно використовуються для хара­ктеристики рівня життя і динаміки добробуту населення тієї чи іншої країни. При цьому варто мати на увазі деяку умовність цих показників як індикаторів рівня життя, їх усередненість. Адже між виробництвом кінцевих благ і їхнім споживанням, а саме останнє характеризує рівень життя, лежить область їхньо­го розподілу. От чому економісти нерідко звертаються до по­рівняння ВНП із великим пирогом, призначеним для спожи­вання. І чим більше «пиріг», тим більше й апетитніше повинна бути його частина, що приходиться в середньому на кожного жителя країни.

2.