Фінансова наука: предмет і методи. Фінансові відносини

Фінансова наука досить молода. Вона виникла усередині XV ст., а в ХІХ ст. — виділилася зі складу політичної економії в самостійну науку.

Фінансова наука входить до складу соціально-економічних наук.

Фінанси як наука вивчають явища і процеси, які здійснюються в державі при створенні і використанні фондів фінансових ресурсів на цілі її економічного і соціального розвитку.

Фінансова теорія являє собою узагальнення сутнісних ознак фі­нансових відносин і може розглядатися як у спрощеній, так і глобалі- зованій формах.

Спрощене, побутове сприйняття фінансів пов'язане із грошовими відносинами та фінансовою діяльністю, що відображається у доходах і витратах суб'єктів фінансових відносин.

Глибинне, глобалізоване розуміння фінансів передбачає цілісне уявлення про фінанси і фінансову систему як єдине ціле та характе­ризує сутність відносин, що складаються в суспільстві у процесі руху вартості створеного валового внутрішнього продукту (ВВП).

Предметом фінансової науки є діяльність держави, суб'єктів господарювання, організацій та громадян, пов'язана зі створенням та використанням фондів фінансових ресурсів.

На практиці предмет фінансів втілюється у фінансових відноси­нах — це система грошових відносин, пов'язаних з розподілом, пере­розподілом, формуванням і використанням централізованих і децен­тралізованих фондів грошових коштів для задоволення суспільних, колективних та індивідуальних потреб.

Фінансовими є грошові відносини, які виникають між:

- державою і підприємствами — при сплаті податків, зборів і від­рахувань до бюджету і державних цільових фондів, а також при отриманні бюджетного фінансування у вигляді субсидій, дота­цій і субвенцій;

- державою і населенням — при сплаті податків та інших обов'яз­кових платежів і отриманні соціальних гарантій (субсидії, пен­сії, допомоги);

- підприємствами — у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції та послуг;

- підприємствами і працівниками — у процесі виплати заробітної плати, матеріальної допомоги, а також перерахування податків, зборів та відрахувань;

- окремими ланками фінансової системи — державний бюджет, місцеві бюджети, державний кредит та ін.;

- всередині підприємства — при розподілі чистого прибутку, створенні та використанні грошових фондів.

Характеристика фінансових відносин пов'язана з виділенням їх суб'єктів та об'єктів.

Об'єктами фінансових відносин виступають:

- вартість валового внутрішнього продукту — додана вартість, вироблена у країні виробниками товарів, робіт, послуг за рік (заробітна плата, прибуток, амортизація, непрямі податки, по­зичковий процент, рента);

- національне багатство — вартість нагромаджених у країні ма­теріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів (основні засоби, матеріальні ресурси, золотовалютний запас, природні ресурси).

Залежно від співвідношення елементів об'єкта фінансових від­носин можна виділити нормальну фінансову ситуацію в країні, коли основним об'єктом фінансів є ВВП, і кризову фінансову ситуацію, коли ВВП не вистачає для формування доходів та фінансових ресур­сів, що призводить до зменшення національного багатства.

Суб'єктами фінансових відносин є держава, юридичні та фізичні особи.

Фінансові відносини носять суперечливий характер: кожен із суб'єктів прагне отримати якомога більшу частку об'єкта, що зумов­лене природною неузгодженістю інтересів суб'єктів цих відносин

(рис. 1.1).

Рис. 1.1. Система інтересів суб'єктів фінансів

Водночас в намаганні досягнення балансу інтересів суб'єктів еко­номіки і застосуванні для цього тієї чи іншої концепції подолання існуючих протиріч закладений потенціал економічного зростання. І навпаки, посилення неузгодженостей інтересів суб'єктів економіки є сприятливим середовищем для розвитку кризових явищ.

Усунення суперечливості фінансових відносин здійснюється у двох напрямах: збалансування інтересів всіх суб'єктів фінансових від­носин, що передбачає встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП, а також забезпечення постійного одночасного зростання доходів кожного із суб'єктів, що, в свою чергу, базується на забезпеченні постій­ного і неухильного зростання ВВП та стимулюванні підвищення ефек­тивності виробництва для одержання додаткових фінансових ресурсів.

21

Загальною метою фінансової науки є пізнання дії об'єктивних

законів і закономірностей, найстійкіших зв'язків та залежностей між фінансовими явищами у сфері фінансів та доведення теоретичних розробок до практичного впровадження.

При дослідженні фінансових відносин фінансова наука викорис­товує наступні методи:

- діалектичний метод, який базується на:

1) абстракції — метод поглибленого пізнання реальних еконо­мічних процесів шляхом відзначення основних найсуттєві­ших сторін певного явища і очищення (абстрагування) від усього випадкового, неістотного;

2) аналізі — об'єкт дослідження розкладається на складові час­тини, і кожна з них вивчається окремо;

3) синтезі — поєднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням специфіки взаємозв'язків між ними;

4) індукції — рух думки від одиничного до загального, від зна­ння нижчого ступеня до знання вищого;

5) дедукції — рух думки від загального до одиничного;

6) аналогії — перенесення властивості або сукупності власти­востей з одного явища на інше.

- економіко-статистичні методи, які включають:

1) балансовий — збалансування фінансових ресурсів з матері- ально-уречевленими та трудовими ресурсами;

2) нормативний — встановлення прогресивних норм і норма­тивів формування і використання фінансових ресурсів;

3) метод коефіцієнтів — здійснення фінансових розрахунків на основі встановлення відповідних коефіцієнтів.

- економічне моделювання — визначення в формалізованій фор­мі основних функціональних взаємозв'язків між економічними показниками, які відображають економічні процеси.

1.2.