Кейнсіанська модель «сукупний попит — сукупна пропозиція»

Наочно процес встановлення ЗЕР в кейнсіанській моделі при кон’юнктурному безробітті представлено на рис.

Рис. 10.2. Загальна економічна рівновага в кейнсіанській моделі при завищеній грошовій ставці заробітної плати

На верхній частині графіку рівновага IS-LM вказує на величи­ну ефективного попиту у₀. Потім у₀ проектується у квадрант І, знаходиться P₀, що відповідає рівновазі на ринку благ і грошей.

По графіку виробничої функції у IV квадранті визначаємо кількість праці N₀, необхідної для задоволення ефективного попиту у₀.

У квадранті III за допомогою графіка граничної продуктивно­сті праці (y_N) визначаємо ставку реальної заробітної плати w₀, яку підприємці готові заплатити при заданій номінальній ставці і рів­ні цін P₀-

Коли ставка реальної заробітної плати встановлюється на цьому рівні, тоді крива y^s (сукупної пропозиції) перетинає криву

(сукупного попиту) у точці, що відповідає ефективному попи­ту Уо-

Це виходить з побудови кривої по ланцюжку:

204

Рис. 10.3. ЗЕР при повній зайнятості

На думку кейнсіанців, ціни на блага і фактори виробництва, в крайньому випадку, на протязі деякого часу не змінюються навіть при наявності дефіциту або надлишку.

Рис. 10.4. Усунення «класичної дихотомії» в кейнсіанській концепції

Кейнсіанці ставлять об’єм споживання домашніх господарств в залежність від величини доходу, яким розпоряджаються, неок­ласики — від ставки процента.

Величина попиту на інвестиції у кейнсіанців залежить від гра­ничної ефективності капіталу, у неокласиків — від величини ста­вки відсотка.

У вченні неокласиків заощадження і інвестиції фактично спів­падають, так як здійснюються вони одними і тими ж суб’єк­тами — підприємцями. В кейнсіанській концепції заощадження і інвестиції не тотожні: заощадження роблять домашні господарс­тва, переслідуючи одні цілі, а інвестиції здійснюють підприємці, виходячи з інших цілей.

У неокласиків ставка процента представляє граничну продук­тивність капіталу і врівноважує потокові величини: об’єм заоща­джень з об’ємом інвестицій, визначаючи й те і інше. У кейнсіан- ців ставкою процента є ціна грошей, яка забезпечує рівновагу величин майна, оптимізуючи структуру портфелю.

У уяві неокласиків гроші — не багатство. На ринку одні товари обмінюються на інші, а гроші виконують роль посере­дника.

Дж. Кейнс ввів поняття «перевага ліквідності», яке виражає корисність грошей як особливого блага. Попиту на гроші як май­но належить важлива роль.

Неокласики вивчали господарство, яке відповідає умовам ціл­ковитої конкуренції, кейнсіанці звертають увагу на наявність ба­гатьох недосконалостей в дії ринкового механізму.

Висновки неокласиків відносяться до функціонування еконо­мічної системи в тривалому періоді, коли достатньо часу для за­вершення процесів пристосування до загальної рівноваги при по­вній зайнятості. Кейнсіанці досліджують, яку економічну кон’юнктуру створить ринковий механізм в короткому періоді і чи треба на неї діяти державі.