Неокласична модель «сукупний попит — сукупна пропозиція»

Умови, які забезпечують рівність попиту і пропозиції одночасно на всіх ринках, вивчає теорія загальної економічної рівноваги (ЗЕР) (теорія макроекономічної статики).

Для виявлення суті неокласичної моделі ЗЕР розглядається спрощена модель національної економіки без держави і зарубіж­жя.

В неокласичній моделі існує два незалежних один від одного сектори: реальний і грошовий. Класична дихотомія — представ­лення економіки у вигляді двох відокремлених один від одного секторів: реального і грошового. В реальному секторі незалежно від грошового визначається об’єм і структура випуску, зайня­тість, відносні ціни благ, а грошовий сектор встановлює лише рі­вень (грошовий масштаб) цін.

В реальному секторі на ринку праці завжди встановлюється стійка рівновага за рахунок гнучкості ставки грошової заробітної плати (квадрант III, рис. 10.1 А). При заданій ставці процента в процесі взаємодії сукупного попиту і сукупної пропозиції вста­новлюється така ставка реальної зарплати, при якій домашні гос­подарства повністю реалізують свої плани з продажу праці, а пі­дприємці — з найму.

Ставка процента встановлюється на ринку капіталу в резуль­таті прирівнювання обсягу пропозиції капіталу (заощаджень) до об’єму попиту на нього (інвестицій) (рис. 10.1 Б). Чим більший процент обіцяють підприємці, тим більший об’єм заощаджень і менше поточне споживання домашніх господарств. В той же час попит підприємців на заощадження домашніх господарств знахо­диться в оберненій залежності від ставки процента.

Якщо домашні господарства і підприємці реалізують свої пла­ни на ринках праці і капіталу, то у відповідності до закону Валь­раса і на ринку благ планована пропозиція співпадає з запланова­ним попитом (квадрант І, рис. 10.1 А — нижня частина).

Доходи, одержані від виробництва, домашні господарства роз­поділяють між ринком благ, купуючи там споживчі товари, і рин­ком капіталу, пропонуючи на ньому неспожиту частину доходу: у - C + S. Вироблений обсяг продукції, який дорівнює сумі всіх факторних доходів домашніх господарств, підприємці продають на ринку благ домашнім господарствам, задовольняючи їх споживчий попит, і собі, задовольняючи свій інвестиційний попит: у - C +1.

Умови загальної економічної рівноваги в реальному секторі представляє система трьох рівнянь, з якої визначаються рівнова­жні значення зайнятості, ставки реальної заробітної плати, ставки процента і національного доходу:

При визначенні всіх цих значень кількість грошей не має зна­чення.

В грошовому секторі кількість грошей, які знаходяться в обігу, визначає рівень цін, за допомогою якого підраховуються номінальні значення ставки зарплати і національного доходу. Рівень цін прямо пропорційний масі грошей, які знаходяться в обігу:

При зміні кількості грошей, які знаходяться в обігу, виникає «кембріджський ефект»: зростання (зменшення) кількості грошей викликає збільшення (зменшення) попиту на блага, що підвищує (знижує) рівень цін

Рис. 10.1. Загальна економічна рівновага в неокласичній моделі

Зміна кількості грошей, які знаходяться в обігу, не впливає на рівноважні значення реальних параметрів економіки, а змінює тільки їх номінальні значення.

Завдяки гнучкості ставки номінальної заробітної плати і став­ки процента, ринковий механізм постійно направляє економіку до стану ЗЕР при повній зайнятості.

2.