Суть інфляції

Термін інфляція вперше почав використовуватися у Північній Америці за часів громадянської війни 1865 р. та характеризувався розбуханням паперово-грошового обігу.

Інфляція (лат.

Також іншими словами можна сказати, що інфляція — це па­діння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя. Інфляція — це приріст цін, викликаний надлиш­ком грошей щодо товарів та послуг.

Однак не всяке зростання цін є показником інфляції. Ціни мо­жуть підвищуватися внаслідок поліпшення якості продукції чи погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів.

Якщо, наприклад, ціни зросли внаслідок подорожчання сиро­вини, електроенергії, що призвело до збільшення витрат виробни­цтва, то знецінення грошей спричинено зростанням цін. Підви­щення цін через надмірну грошову та кредитну емісію, порушення законів грошового обігу є наслідком знецінення грошей. Другий випадок точніше відображає сутність поняття інфляції, що означає появу грошових знаків, не забезпечених товарною масою.

Таким чином, інфляція — це знецінення грошей, що виявля­ється у зростання цін. Глибшими причинами інфляції є загост­рення суперечностей економічної системи.

Виділяють два показники інфляції:

1. Рівень інфляції (π) — показує зміни цін в економіці. Він вимірюється за допомогою індексів цін, як різниця між:

Π = іцін - 100 % (9.1)

де, І_цін — індекс цін аналізованого (поточного) періоду, за 100 % приймається індекс цін попереднього (базового) періоду.

2. Темп інфляції (ТІ) — показує, як змінилася сама інфляція за певний період:

де Р_а — індекс цін аналізованого (поточного) періоду,

Р_б — індекс цін попереднього (базового) періоду.

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, коли загаль­ний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищу­ється. Дефляція трапляється вкрай рідко.

Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції.

Концепції визначення першопричин інфляції

Економісти давно намагаються з’ясувати першопричини ін­фляції, щоб запропонувати ефективні методи боротьби з нею та її негативними соціально-економічними наслідками.

Існує дві концепції щодо визначення першопричин інфляції: структурна і монетарна.

Прихильники структурної концепції вбачають неминучість інфляції за умов диспропорції суспільного відтворення, дефіциту державного бюджету, переміщення попиту, що супроводжується зростанням цін на товари, до яких споживачі виявляють підви­щений інтерес. А збільшення грошової маси лише дає змогу ін­фляції виявитися як зростаючий процес.

Монетаристи вважають інфляцію чисто грошовим феноменом, вона зумовлена м’якою грошовою та бюджетною політикою дер­жави (дефіцитне фінансування, надмірне розширення внутрішньо­го кредиту, помилкова грошова політика Національного банку).

Інфляція обумовлена також рядом причин, що підрозділяють­ся на внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх причин належать:

— деформація економіки, яка пов’язана з відставанням галу­зей, що виробляють предмети споживання, від галузей, що про­дукують засоби виробництва;

— дефіцит державного бюджету, пов’язаний із ростом урядо­вих витрат;

— високий рівень невиробничих витрат держави (особливо військових);

— диспропорції на макро- і мікрорівні, що є проявом цикліч­ного характеру розвитку економіки;

— монополія держави на зовнішню торгівлю;

— монополія великих компаній на встановлення цін;

— високі податки та висока відсоткова ставка за кредит;

— помилки в економічній політиці держави тощо.

Зовнішніми причинами інфляції є:

— структурні світові кризи (сировинні, енергетичні та ін.), що супроводжуються багаторазовим зростанням цін на сировину, нафту, імпорт яких став приводом для різкого підвищення цін монополіями;

— обмін банками національної валюти на іноземну, внаслідок чого виникає потреба у додатковій емісії паперових грошей, що поповнює канали грошового обігу;

— зменшення надходжень від зовнішньої торгівлі;

— від’ємне сальдо зовнішньоторговельного та платіжного ба­лансу тощо.