ВИСНОВКИ

Фіскальна політика — це вплив уряду на сукупний попит та сукуп­не пропонування через зміну обсягу та структури державних видатків і системи оподаткування з метою подолання згубних наслідків циклі­чних коливань.

Головними засобами впливу держави на сукупний попит є держа­вні закупівлі, трансферти та податки.

Під час криз застосовується стимулювальна фіскальна політика (фіскальна експансія): уряд збільшує державні видатки та (або) зме­ншує податковий тиск на населення. Ці заходи сповільнюють падін­ня сукупного попиту і зменшують глибину згортання виробництва.

У періоди економічного буму застосовується стримувальна фіска­льна політика (фіскальна рестрикція): уряд скорочує свої видатки та (або) збільшує податки, тим самим скорочуючи сукупний попит, при­стосовуючись до нього, фірми згортають обсяги виробництва.

Дискреційна фіскальна політика — це цілеспрямований вплив на сукупний попит через законодавчу зміну обсягу видатків з бюджету та режиму оподаткування з метою регулювання реальних обсягів ви­робництва і зайнятості та контролю за розвитком інфляції.

Можливості дискреційної фіскальної політики визначаються ста­ном державного бюджету, водночас податково-бюджетні заходи уря­ду можуть впливати на цей стан, викликаючи дефіцит або надлишок бюджету.

Недискреційна фіскальна політика — це природне пристосування економіки до фаз економічного циклу через дію стабілізаторів, роль яких виконують прогресивна система оподаткування та соціальні трансферти, які автоматично змінюють свою величину.

Дискреційна фіскальна політика дозволяє забезпечити макроеко- номічну стабілізацію, проте потребує законодавчих рішень про зміну тих чи інших її параметрів, через що має значний часовий лаг, поро­джує ефект витіснення приватних інвестицій. Автоматичні стабіліза­тори включаються відразу, як тільки в економіці проявиться най­менше коливання, проте вони лише згладжують коливання обсягів виробництва, забезпечуючи лише часткову стабілізацію.

На стан державного бюджету впливають обсяги ВВП, заходи дис­креційної фіскальної політики, циклічні коливання, зміна рівня цін та процентних ставок, політичні чинники.

Стійкі бюджетні дефіцити призводять до утворення державного боргу, який може стати тягарем для розвитку економіки.