ПОНЯТТЯ ТА ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ ДОМОГОСПОДАРСТВ: РЕСУРСНО-ВІДТВОРЮВАЛЬНИЙ ПІДХІД

Домогосподарство є унікальним соціально-економічним утворенням, основою суспільства. У ньому сходиться та концентрується увесь спектр людського життя. Майже всі демографічні процеси проходять у межах сім’ї.

Домашнє господарство - це первинна економічна категорія, і від її активності залежить багато соціально-економічних процесів у державі. Є багато підходів та визначення домогосподарств. Найбільш поширене: домогосподарство - як невелика група осіб (або одна особа), які спільно проживають, ділять спільний побут і спільно приймають економічні рішення стосовно формування своїх доходів та здійснення основних витрат [1].

Взаємозв’язок фінансів домогосподарств з національними фінансами виявляється, насамперед, у сплаті податків фізичними особами до бюджету та соціальних фондів, а також у формі грошових виплат (пенсії, соціальні допомоги, субсидії), що здійснюється з бюджету та відповідних фондів. Взаємозв’язок фінансів суб’єктів господарювання і домогосподарств реалізується через виплату підприємствами, установами та організаціями своїм працівникам заробітної плати, доходів від підприємницької діяльності, доходів від власності. Кредитні установи забезпечують домогосподарства кредитними ресурсами та сплачують відсотки за користування тимчасово вільними коштами населення.

Домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життєдіяльності, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із цих стосунків, або перебувати і в тих, і в інших стосунках.

Домашні господарства - це економічні одиниці у складі однієї або більше осіб, що постачають економіці ресурси та використовують отримані за них гроші для купівлі товарів і послуг з метою задоволення власних потреб.

Домогосподарство - це сукупність осіб, які проживають в одному жилому будинку (приміщенні) та ведуть спільне господарство (мають спільні витрати з утримання житла, харчування тощо).

Домогосподарство - це надзвичайно важливий суб’єкт економіки особливість якого полягає в тому що воно виступає і постачальником і споживачем усіх видів ресурсів на ринку і завдяки цьому формує попит та забезпечує пропозицію на них.

Домогосподарство - це інституційна соціальна одиниця, яка складається з відносно невеликої групи громадян, які проживають разом, в тій чи іншій мірі об'єднують свої доходи і ресурси, а також спільно споживають ряд товарів і послуг.

Домогосподарство - це група осіб, які беруть колективні економічні рішення, що пов'язані з купівлею товарів, користуванням сервісами або ж їх виробництвом, якщо учасники домашнього господарства ведуть підприємницьку діяльність.

Домогосподарство - це особа або група осіб, об'єднаних з метою забезпечення всього необхідного для життя, тобто об'єднаних спільним веденням господарства.

Домогосподарство - це економічна одиниця, яка складається з 1 або кількох осіб, постачає економіку ресурсами і використовує отриманні кошти для задоволення матеріальних та інших потреб.

Домогосподарство - це сукупність фізичних одиниць-резидентів, що мають спільні економічні інтереси, функції, поведінку і джерела фінансування.

Отож, з усього вище перерахованого можна сказати, що поняття домогосподарства є досить широким. Ураховуючи усі сфери, де домогосподарство відіграє важливу роль, воно є багатогранним процесом у сфері діяльності економіки.

Фінанси домогосподарств за змістом відображають кінцеву мету розподільчих і перерозподільчих процесів, до яких залучені домашні господарства, а саме, формування і використання фондів грошових коштів.

Фінанси домогосподарств за формою - основні елементи, які характеризують рух грошових фондів домогосподарств. Це доходи і витрати як матеріальне вираження фінансових відносин, в які вступають домашні господарства у процесі економічної діяльності.

по-перше, особливістю домашнього господарства є наявність як формальних, так і неформальних (взаємодопомога та надання матеріальної підтримки всім членам) відносин. Неформальні відносини в сучасних умовах залишаються домінуючими;

по-друге, діяльність домашнього господарства характеризується певною консервативністю, що забезпечує передбачуваність їхньої поведінки за будь- якої економічної системи. Саме завдяки консервативності, цей інститут не схильний до самоліквідації навіть за вкрай несприятливих умов (кризи, війни, інфляції тощо). Водночас, консервативність домогосподарств зумовлює і повільність їх пристосування до комплексу інституційних реформ, що супроводжують процеси ринкових перетворень (приватизація, соціальні реформи тощо);

по-третє, важливою ознакою діяльності домогосподарств в умовах ринку є орієнтація на максимальну диверсифікацію джерел доходів. За нерегулярного отримання джерел доходів людина прагне охопити всі можливі сфери і варіанти (і продаж робочої сили на ринку праці, і споживання соціальних трансфертів, і самозабезпечення за допомогою особистого підсобного господарства.

Становище домогосподарств, їх роль у системі економічних відносин постійно змінюється, адже їх розвиток залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Розвиваючись та змінюючись разом з останніми, вони активно впливають на розвиток економічної системи через свої інтереси та потреби. В умовах ринкових відносин роль домогосподарств пояснюється наступними чинниками:

• по-перше, домогосподарства беруть активну участь у кругообігу ринкової економіки як самостійні незалежні суб’єкти господарювання, що мають власні потреби та інтереси. Приватна власність надає домогосподарствам право користуватися і розпоряджатися ресурсами, укладати будь-які угоди, використовувати будь-які придбані ресурси і реалізовувати вироблену продукцію, виходячи з власних інтересів;

• по-друге, домогосподарства одночасно діють як виробники (продавці) і як споживачі (покупці).

• по-третє, задоволення потреб домогосподарств у різноманітних товарах та послугах є метою національного виробництва, а попит на них цього економічного суб’єкту є одним з найвагоміших компонентів сукупного попиту;

• по четверте, частина доходу, що залишається невикористана домогосподарствами при здійсненні витрат на поточні споживчі потреби, накопичується і може стати потужнім джерелом формування фінансових ресурсів держави.

Домогосподарство, як одна з первинних економічних одиниць ринкової системи, виконує низку важливих функцій, які відображають їх сутність. Домогосподарство як постачальник ресурсів. Згідно з моделлю кругообігу ресурсів, домогосподарства у ринковій економіці є власниками чотирьох видів ресурсів - землі, капіталу, праці та підприємницького таланту, і постачаються ці ресурси на відповідні ринки.

Кожен громадянин України може мати в індивідуальній власності майстерні, малі підприємства у сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, землю, житлові будинки і господарські будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, сировину, матеріали тощо. Використовуючи майно, що перебуває у особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домогосподарства постачають капітал. Купуючи акції, облігації підприємств чи корпорацій, відкриваючи депозит домогосподарства постачають на ринок грошові ресурси. Кожна людина, будучи власником робочої сили, носієм знання та виробничого досвіду, може вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою і використовувати її у власних інтересах. НТП суттєво підвищує значущість людської праці в суспільному виробництві і висуває нові, значно вищі вимоги до кожного працівника, до його кваліфікації і відповідальності за результати праці.

Дослідження поведінки українських домогосподарств на ринку праці продемонструвало наступні характерні особливості:

1. Суттєва орієнтація вітчизняних домогосподарств на патерналістичні відносини з державою та роботодавцями;

2. Значна орієнтація домогосподарств на самозайнятість;

3. Внаслідок зміни інституційного середовища досить значною залишається орієнтація домашніх господарств на незаконні способи отримання доходу, переважно у тіньовому секторі.

Домогосподарства як виробники товарів та послуг. Домашні господарства можуть займатися будь-яким видом господарської діяльності шляхом:

• здійснення підприємницької діяльності без утворення юридичної особи (як фізичні особи-підприємці);

• надання своєї праці іншим підприємствам як наймані працівники.

Основними видами ринкової виробничої діяльності домогосподарств в Україні є ведення фермерського та особистого підсобного господарства, ремісництво (народні промисли), «човниковий» бізнес і дрібна роздрібна торгівля (ятки, крамнички), автотранспортні перевезення. Значна частина ринкової виробничої діяльності домогосподарств припадає на неформальний сектор економіки: продаж та перепродаж продукції сільського господарства та деяких інших товарів, будівельні і ремонтні роботи, автотранспортні перевезення, випадкові заробітки членів домогосподарства тощо.

Результати ринкового виробництва домогосподарств враховують під час обчислення ВВП країни, але більшість неринкової виробничої діяльності до складу ВВП не включається.

Домогосподарства як споживачі товарів і послуг. Платоспроможний попит домогосподарств відображає обсяг споживання вітчизняних товарів і послуг та імпорту. Всі споживчі витрати домогосподарств поділяються на три основні категорії: витрати на товари щоденного вжитку, витрати на товари тривалого користування і витрати на послуги.

Товари щоденного вжитку - це споживчі товари з терміном використання до трьох років: продукти харчування, переважна частина одягу, предмети особистої гігієни, канцтовари, пальне для автомобілів тощо.

Товари тривалого користування - це товари, термін використання яких перевищує три роки: телевізори, холодильники, меблі, легкові автомобілі.

Витрати на послуги - це оплата житла та інших комунальних послуг, освітніх послуг, послуг транспорту, побутових послуг тощо.

Домогосподарства на ринку заощадження доходів. Заощадження - це частина доходу, що не витрачається на поточне споживання у конкретному періоді. Заощадження домогосподарств відіграють значну роль у економічних процесах, тому що саме вони є основним джерелом інвестицій, які визначають розвиток економіки країни. Заощаджуючи частину поточного доходу, населення керується різними мотивами, серед яких виокремимо наступні:

• створення резерву коштів на випадок непередбачуваних обставин - мотив перестороги;

• бажання забезпечити добробут наступного покоління - мотив спадку;

• накопичення заощаджень у працездатному віці з метою забезпечення майбутнього - мотив життєвого циклу;

• накопичення коштів для купівлі товарів тривалого користування - накопичувальний мотив;

• невмотивоване накопичення грошей та інших активів - мотив жадібності;

• насолодження почуттям матеріальної незалежності та свободою дій і поведінки - мотив незалежності;

• здійснення заощаджень з метою отримання прибутку.

6.2.