Поняття «трансакція» в новій інституціональній економічній теорії

У звичайному вживанні трансакція (лат. mransactio) — це угода, опе­рація. Розуміння змісту поняття трансакції необхідне, оскільки можливе помилкове використання термінів «обмін», «контракт», «операція» як за­мінників поняття «трансакція».

Поняття «трансакція» було введено в економіку Дж. Р Коммонсом [1]. Для нього трансакція — це відчуження й придбання індивідами прав май­бутньої власності на матеріальні об'єкти [2, с.56]. Це визначення трансакції має справу з передачею ресурсів в юридичному змісті. У ньому говориться про передачу підтверджених законом прав власності.

Олівер Уільямсон запропонував наступне визначення трансакції: «Трансакція має місце тоді, коли товар або послуга переходить від заключ­ного етапу одного технологічного процесу до вихідного етапу іншого, суміжного з першим. Закінчується одна стадія діяльності й починається інша» [3, с.27]. Відповідно до цього підходу поняття трансакції застосову­ється, коли ресурси переміщаються фізично, тобто здійснюється «поста­чання» благ або послуг. Це «постачання» може бути як усередині фірми, так і на ринку, і ми можемо говорити як про внутрішні, так і про зовнішні трансакції, або внутріфірмові, або ринкові трансакції. Трансакція, таким чином, виникає, коли має місце поділ праці [2, с.55]. Ідея внутріфірмової трансакції була описана Адамом Смітом на прикладі поділу праці при ви­робництві шпильок [4].

У класифікації трансакцій виділяють: трансакції торгові (обмін правами власності на основі добровільної згоди сторін); трансакції ра­ціонування (складання бюджетів різних рівнів відповідними органа­ми, рішення арбітражних судів, за допомогою яких розподіляється ба­гатство); трансакції управління (така взаємодія, коли право приймати рішення належить тільки одній стороні) [5].

Економічні трансакції є лише частиною всієї сукупності соціальних трансакцій, і економічний аналіз цікавиться не тільки економічними тра- сакціями.

Витрати, що виникають при здійсненні трансакцій, — це трансакційні витрати.

Примітки

1. Дж. Коммонс оголосив власність, суть якої полягає в законному праві утри­мувати ким-небудь те, що йому необхідно, основою інституціональної економіки і проголосив трансакцію елементарною частинкою економічної діяльності і, отже, основною одиницею економічного аналізу. Трансакції — це не обмін товарами, а відчуження і привласнення прав власності і свобод, прийнятих у суспільстві.

2. Фуруботн Э.Г., Рихтер Р Институты и экономическая теория: достижения новой институциональной экономической теории. — Спб: Изд-во СПб гос.ун-та, 2005, с.55.

3. Уильямсон О.И. Экономические институты капитализма. — СПб: Лениздат, 1996. — С.27.

4. «Один [робітник] тягне дріт, другий випрямляє його, третій обрізає, чет­вертий загострює кінець, п'ятий обточує один кінець для насаджування головки; виготовлення самої головки вимагає двох або трьох самостійних операцій» (Сміт Адам. Добробут націй. Про природу та причини добробуту націй. — Port-Royal, Київ, 2001. — С.11). Виробництво шпильок розділене приблизно на 18 операцій, і щораз, коли шпилька усередині фабрики переходить із рук одного робітника в руки іншого, має місце «трансакція».

5. Даний варіант класифікіції трансакцій був запропонований Дж. Коммон- сом. Прикладом торгової трансакції можуть слугувати дії на ринку праці най­нятого робітника і працедавця (або їх об'єднань), дії кредитора і позичальника на ринку тимчасові вільних грошових коштів. Суть торгової трансакції полягає в обміні правами власності на основі добровільної угоди між сторонами, що об­мінюються. Типовими прикладами трансакції управління є взаємодія робітника і майстра, начальника і підлеглого, відповідно до формальних правил.

У трансакції раціонування асиметричність правового положення сторін збері­гається, але місце сторони, що управляє, займає, як правило, колективний орган, що виконує функцію специфікації прав. Зокрема, складання бюджету компанії радою директорів, державного бюджету урядом і затвердження органом представницької влади, рішення арбітражного суду з приводу суперечки, що виникає між діючими суб'єкктаами, за допомогою якого розподіляється багатство, є трансакціями раці­онування. Одна сторона (рада директорів, суд) визначає права інших (керівники підрозділів, позивач і відповідач).

6.5.