«Кейнсіанська революція» в економічній теорії

У 1936 році англійський економіст Дж. М. Кейнс опублікував свою ви­датну працю «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» [1].

Блискучий економіст Дж. Гелбрейт у свій час писав, що вона абсо­лютно незрозуміла, погано написана та передчасно опублікована.

Головна ідея книги полягала в тому, що ринкова система не є доско­налою, а вільна конкуренція, яка під тиском монополій на початку ХХ ст. модифікувалася в недосконалу конкуренцію, не здатна автоматично відновлювати ринкову рівновагу.

Монополізація економіки підірвала механізм вільного ціноутворен­ня і за цих умов ринкове господарство, на думку Кейнса, буде постійно перебувати у стані депресії. Кейнс піддав сумніву дію автоматичного механізму саморегуювання не тільки на ринку товарів, а й на ринках робочої сили та капіталу. Кейнс доказував, що механізм автоматичного зрівняння попиту та пропозицій, тобто саморегулювання, на якому ба­зується неокласична теорія, є утопією [2].

Кейнс переконливо доводив несправедливість тези неокласиків про автоматичне "самозцілення" ринкової економіки від спаду та стагнації[3].

Новий підхід Кейнса особливо чітко виявився при аналізі заощаджень [4].

Кейнс змінив уявлення про предмет та метод економічної теорії. Її предметом він вважав кількісні функціональні залежності та взаємозв'язки макроекономічних показників, які поділив на незалежні змінні (сукупна пропозиція, інвестиції, норма процента, гранична схильність до спожи­вання чи заощаджень) та залежні змінні (зайнятість, сукупний попит, на­ціональний дохід). Що стосується методу досліджень, то Кейнс економічні явища розглядав у вигляді агрегатних (сукупних) категорій, що дало йому можливість виявити загальні функціональні зв'язки в ринковій економіч­ній системі.

Особливістю методу досліджень Кейнса є і введення при аналізі суб'єк­тивного фактору — психології людей. Сам дослідник зазначав, що закони, які він сформулював, є не стільки економічними, скільки психологічними.

Хоча своїй теорії Кейнс дав назву «загальної теорії зайнятості», вона виходить далеко за межі проблем власне зайнятості, її зміст значно глиб­ший і ширший.

Місце та роль теорії Кейнса в економічній науці визначаються насам­перед кейнсіанською макроекономічною моделлю рівноваги і концепція­ми, пов'язаними з нею.

Примітки

1. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. — М. : Гелиос АРВ, 2002.

2. Кейнс:

- поставив під сумнів існування в умовах монополістичного капіталізму (він ніколи не вживав термін "монополістичний капіталізм", хоча мав справу саме з ним) вільного руху цін у напрямку зниження. Досвід показував, що за цих умов ціни залишаються незмінними навіть в умовах зниження зарплати та виробництва;

- показав неможливість безмежного зниження норми процента з метою сти­мулювання інвестицій. У зниженні норми процента є певна межа, за якою заоща­джувані віддадуть перевагу не передачі своїх заощаджень у позику, а будуть три­мати їх у формі ліквідних засобів з метою страхування себе на випадок всіляких непередбачених ускладнень; поставив питання про неможливість зниження заро­бітної плати у зв'язку з все зростаючим впливом профспілок, що захищають еконо­мічні інтереси робітничого класу.

3. Кейнс стверджував, що ринкова економіка XX ст. таку властивість втра­тила і не здатна самостійно відновити втрачені пропорції та забезпечити повну зайнятість. Тому максимально можливу зайнятість і економічне зростання може забезпечити тільки активна економічна роль держави, яка може підтримати необ­хідний баланс ринкових сил, допомогти ринковому механізмові, що дедалі слабне, виправити ситуацію.

Цією ідеєю видатний британець, за словами американського неокейнсіанця С Гарріса, "подарував демократичному суспільству новий строк життя, укріпив це суспільство, коли йому загрожувала смертельна небезпека" (Див.: Ковальчук В. М., Лі Це Гао, Останкова Л.. А. Світова економіка: її історія та дослідники. Навч. посіб. — К. : Центр учбової літератури, 2011. — С.351.

4. Уся попередня економічна наука одностайно доводила, що основою еко­номічного зростання є ощадливість, утримання від споживання, збільшення за­ощаджень. Кейнс повністю відкинув це твердження і зробив наголос на тому, що ощадливість заважає пожвавленню підприємливості, шкідливо впливає на при­буток. Тому в сучасній економіці необхідно думати не про заощадливість, а про стимулювання ефективного попиту.

2.8.