Види трансакційних витрат

Трансакційні витрати — це витрати, що забезпечують перехід прав власності від одних економічних агентів до інших та охорону цих прав. Ці витрати не пов’язані з процесом створення вартості, а забезпечу­ють лише трансакцію — угоду про зміну власника продукту (його продаж) чи надання послуг.

Деякі дослідники вважають трансакційні витрати неоднорідними за своїм складом.

К. Менар виділяє чотири типи трансаційних витрат:

- витрати виділення (зумовлені різницею у технологіях);

- інформаційні витрати (складаються із витрат кодування та передачі інформації, її розшифрування, витрат на вивчення і засвоєння інформацій­них систем);

- витрати на масштаб (зумовлені існуванням системи безособового об­міну, яка потребує витрат на спеціалізовану систему забезпечення виконан­ня угод і контрактів);

- витрати на опортуністичну поведінку (на покарання порушника рин­кових угод)[1].

Д. Норт поділяє трансакційні витрати:

- на вимірювання цінних атрибутів того, що обмінюється;

- на захист прав;

- на нагляд за дотриманням угод і забезпеченням їх виконання.

О. Уільямсон вважає, що трансакційні витрати — це витрати опорту­ністичної поведінки економічних суб’єктів, а Дженсен і Меклінг акценту­ють увагу на витратах контролю за поведінкою виконавців.

Алчіан і Демсетц вважають, що це витрати на узгодження і координа­цію при застосуванні економічних ресурсів у виробництві, а Ченг називає їх «витратами, існування яких неможливо уявити у господарств Робінзона Крузо» тощо.

Однак найбільш відомими розробниками теорії трансакційних витрат є Рональд Коуз [2] і Джордж Стіглер.

Сучасна неоінститціональна теорія стверджує, що трансакційні витрати властиві усім механізмам координації (ринок, фірма (органі­зація), держава) і виділяють, відповідно, наступні види трансакційних витрат [3]:

- витрати використання ринкового механізму координації діяльності людей — ринкові трансакційні витрати;

- витрати в середині фірми — управлінські або бюрократичні витрати; ці витрати виникають тоді, коли керуючий користується правом давати ко­манди в середині організації;

- політичні трансакційні витрати — це витрати використання механіз­му держави, тобто витрати, пов'язані зі створенням і підтримкою інститу- ціональних рамок суспільства (витрати створення законів, підтримання механізмів захисту правил, встановлених державою, і т.ін.).

Для всіх цих видів витрат можна виділити:

1) «постійні» трансакційні витрати, тобто специфічні інвестиції у ство­рення даного інституціонального устрою;

2) «змінні» трансакційні витрати, тобто витрати, величина яких зале­жить від кількості угод або їх обсягу.

Отже, класифікація трансакційних витрат служить важливою переду­мовою їх кількісної ідентифікації [4, c.95].

Однією з найважливіших особливостей трансакційних витрат вважа­ється те, що вони допускають значну економію від масштабу: по мірі того, як обсяг випуску у трансакційному секторі збільшується, витрати, що при­падають на одну угоду зменшуються [3, с.73].

Статистичні дані найбільш розвинених країн свідчать, що трансакційні витрати постійно зростають. Величина трансакційних витрат у сучасних ринкових господарствах складає 50-60 % ВВП. За 1960-1990 роки показни­ки частки трансакційних витрат у ВВП різних країн зблизилися.

Примітки

1. Менар К. Экономика организаций : пер. с франц. [Текст] / К. Менар. — М.: Инфра-М, 1996. — С.31-32.

2. Причини виникнення та розвитку фірми Р.Коуз пояснив необхідністю змен­шення трансакційних витрат. На його думку, можливість економії на трансакцій­них витратах є визначальним чинником вибору організаційної форми та величини фірми. Існування фірми забезпечує відсутність витрат з укладання угод завдяки забезпеченню необхідної алокації ресурсів адміністративним шляхом. У той же час адміністративний механізм, так само як і ринок, створює витрати, які збіль­шуються по мірі збільшення фірми. Фірма може існувати до тих пір, поки вона реалізує функцію координації за менших витрат, ніж це забезпечується ринковими угодами (Коуз Р. Природа социальных издержек: пер. англ. [Текст] / Р. Коуз // Фир­ма, рынок и право; науч. Ред.. Р. Капелюшникова. — М. : Дело ЛТД при участии изд-ва «Gatallaxy», 1993. — C.143).

3. Фуруботн Э.Г., Рихтер Р. Институты и экономическая теория: достижения новой институциональной экономической теории. — Спб: Изд-во СПб гос.ун-та, 2005, с.58; Одинцова М.И.

4. Якщо серед етапів укладання угоди виділити пошук партнерів, узгодження інтересів, оформлення угоди, контроль за її виконанням, може бути наступна кла­сифікація (див. табл.).

Таблиця

Класифікація трансакційних витрат*

*Джерело: Ткач А.А. Інституціональна економіка. Нова інституціональна еко­номічна теорія : Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — С. 95.

6.6.