ФІНАНСОВИЙ СЛОВНИК

Ажіо — відхилення у бік перевищення ринкового курсу цінних паперів від їх номінальної вартості.

Авізо - доручення на зарахування або списання коштів по рахунках у банку. Розрізняють авізо кредитові (гроші зараховуються) й дебітові (гроші списуються).

Авуар (податковий) - податковий кредит, відкритий будь-якому платнику податків (компанії або фізичній особі), який одержує дивіденди, що розподіляють компаніями, які платять податок на фірми.

Акредитив - доручення банку про виплату певної суми фізичній або юридичній особі при виконанні зазначених в акредитивному аркуші умов.

Акт ревізії (перевірки) - службовий двосторонній документ, який підтверджує факт проведення комплексної, фінансової чи тематичної ревізії (перевірки), відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому і є носієм доказової інформації про виявленні й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні й порушення законів та інших нормативно-правових актів. Активи підприємства - власність підприємства, відображена в активі балансу. В основному існують три види активів: 1) поточні активи, що складаються із грошового капіталу й коштів, які можуть бути швидко трансформовані в готівку; 2) основний капітал з тривалим терміном служби, використовуваний підприємством при виробництві товарів і послуг; 3) інші активи, які включають нематеріальні активи, що не мають натурально-речовинної форми, але цінні для підприємства, капіталовкладення в інші компанії, довгострокові цінні папери, витрати майбутніх періодів та інші активи.

Акциз - вид непрямого податку у складі ціни товарів. Акцизи були поширені вже в XIX ст. Розвиток акцизного оподаткування привів до появи універсального акцизу у вигляді податку з обороту, податку з продажів,

податку на додану вартість. Розрізняють індивідуальні акцизи (по окремих видах і групах товарів) і універсальні (наприклад, податок на додану вартість).

Акціонерний капітал - основний капітал акціонерного товариства, розмір якого визначається його статутом. Утворюється за рахунок позикових коштів й емісії (випуску) акцій.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю до статутного фонду акціонерного товариства.

Акція — цінний папір, що засвідчує права власника на частку власності акціонерного товариства. Власники акцій мають право на одержання частини прибутку у формі дивідендів і на участь в управленні акціонерним товариством. Акції мають номінальну вартість, позначену на самій акції, і курсову вартість, за якою вони фактично купуються і продаються на фондовій біржі. Акції бувають: іменні, на пред’явника. прості, привілейовані.

Акція - цінні папери без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді АТ, дає право його власнику на отримання дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації АТ.

Акція - цінний папір, що випускається акціонерним товариством, дає право її власнику, члену акціонерного товариства, брати участь в його керуванні й одержувати дивіденди з прибутку.

Акція іменна - акція з вказівкою її власника. Поширюється в порядку відкритої підписки. Може бути простою і привілейованою.

Акція звичайна - акція з нефіксованим дивідендом, розмір якого визначається загальними зборами акціонерів після сплати фіксованого відсотка власникам привілейованих акцій.

Акція на подавця - акція, що містить ім'я її власника. Може бути простою і привілейованою.

Акція привілейована - акція, дивіденд якої фіксується у вигляді твердого відсотка, виплачуваного в першочерговому порядку незалежно від величини прибутку компанії. Ця акція не дає права голосу, її власник не бере участі у керуванні компанією.

Амністія (податкова) - комплекс заходів щодо погашення заборгованості по податкових та інших обов'язкових платежах платниками податків, а також звільнення від сплати штрафів і пенею із сум платежів, що сплачуються добровільно ними у бюджет і позабюджетні державні фонди.

Амортизаційні кошти - фінансові кошти, виділювані спеціальним призначенням для збереження і поновлення основних фондів підприємства. Амортизаційний фонд - кошти, призначені для простого й розширеного відтворення основних фондів.

Амортизація - поступове перенесення вартості основних фондів на вироблені з їхньою допомогою продукти або послуги; цільове нагромадження коштів і їхнє наступне застосування для відшкодування зношених основних фондів. Андеррайтер — банк (може бути і фізична особа), що гарантує емітенту розміщення його цінних паперів за визначену винагороду.

Аудиторський контроль - незалежний позавідомчий фінансовий контроль, проведений аудиторською фірмою, що має ліцензію на здійснення аудиторської діяльності. Основне завдання - установлення вірогідності, повноти й реальності бухгалтерської і фінансової звітності й дотримання фінансового законодавства. Баланс - основний комплексний документ бухгалтерського обліку, що містить інформацію про склад і вартісну оцінку коштів підприємства (активів) і джерелах їхнього покриття (пасив).

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення до вкладів коштів фізичних і юридичних осіб і розміщення цих коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Банківська діяльність - набір посередницьких операцій на грошовому ринку, який виконують спеціальні інституції (банки) як виключну діяльність на підставі закону й під особливим наглядом держави; являє собою залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб і розміщення цих коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Банківське законодавство - система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності.

Банківське регулювання - розробка і видання уповноваженими органами на основі законів нормативно-правових актів, що регламентують види й способи банківської діяльності.

Банківський кредит - кредит, видаваний у вигляді грошових позичок господарським суб'єктам та іншим позичальникам.

Банківська система виконання бюджету — здійснення сплати обов’язкових податкових платежів і відрахувань через банківську систему із наступною акумуляцією цих платежів на рахунок Міністерства фінансів і розподілом їх по одержувачах бюджетних коштів знову через банківську систему.

Банкрутство - поняття, що означає руйнування, відмову підприємства платити по своїх боргових зобов'язаннях через відсутність коштів. Як правило, приводить до закриття або примусової ліквідації підприємства, розпродажу майна для погашення всіх боргів.

Безготівковий грошовий обіг - частина грошового обігу, в якій рух грошей здійснюється у вигляді перерахувань по рахунках у кредитних установах і заліків взаємних вимог.

Бізнес-план - програма діяльності підприємства, план конкретних заходів щодо досягнення конкретних цілей його діяльності, що включає оцінку очікуваних витрат і доходів. Розробляється на основі маркетингових досліджень.

Біржа — організована форма постійно діючого оптового ринку цінних паперів, на якому здійснюються біржові угоди з їх купівлі-продажу, а також формуються середні ціни на цінні папери.

Біржовий курс - продажна ціна цінного паперу на фондовій біржі.

Брокер — біржовий посередник, що сприяє здійсненню операцій між зацікавленими сторонами - клієнтами біржі.

Брутто (тарифна ставка) — нормований стосовно страхової суми і терміну виплат розмір платежу. Складається з двох частин: нетто-ставки. що призначається для створення фонду виплат страхових сум (відшкодувань), і навантаження (надбавки), використовуваного для покриття витрат на проведення страхування, витрати на утримання апарата страхових органів тощо.

Бюджет - форма утворення і витрати фонду коштів, призначених для фінансового забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

Бюджет держави — економічні відносини, що виникають у держави з юридичними й фізичними особами у зв'язку з розподілом і перерозподілом ВВП з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для виконання державою покладених функцій.

Бюджет держави - складова ланка державних фінансів. Суть бюджету - фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної. Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції.

Бюджетна політика - діяльність органів державної влади щодо формування бюджету держави, його збалансування, розподілу й перерозподілу бюджетних ресурсів та забезпечення всеохоплюючого контролю за їх використанням. Бюджетні асигнування - кошти бюджетів різних рівнів, що направляються на розвиток економіки, фінансування соціально-культурних заходів, оборони країни, утримання органів державної влади та управління.

Бюджетний дефіцит - явище, коли видатки бюджету перевищують доходи. Причиною дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості.

Бюджет поточний - в ньому зосереджені всі витрати, обумовлені діючими нормами і сформованим рівнем соціальної забезпеченості.

Бюджет розвитку — в ньому передбачаються витрати, що спрямовуються на фінансування пріоритетних соціально-економічних заходів.

Бюджетна класифікація — ЄДИНЕ СИСТЕМНЕ науково обґрунтоване угрупування прибутків і витрат бюджетів усіх рівнів з присвоєнням об’єктам класифікації групових кодів. Забезпечує єдність фінансових показників, уніфікацію обліку й звітності органів державного управління і порівнянність бюджетів усіх рівнів, або угрупування доходів і витрат бюджетів усіх рівнів з присвоєнням об'єктам класифікації відповідних групових кодів.

Бюджетна система - сукупність бюджетів різних видів і рівнів, що знаходяться у певному взаємозв’язку.

Бюджетна система України - врегульована нормами права сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, що побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устрою. Бюджетне планування — планомірний процес упорядкування, розгляду, затвердження і виконання бюджету. Це комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів щодо визначення обсягів прибутків і суми витрат бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Бюджетне планування - централізований розподіл і перерозподіл вартості валового суспільного продукту й національного доходу між ланками бюджетної системи на основі загальнонаціональної соціально-економічної програми розвитку країни у процесі складання і виконання бюджетів і позабюджетних фондів різного рівня.

Бюджетна позичка - бюджетні кошти, призначені іншому бюджету на поворотній, безоплатній основі на термін не більше шести місяців у межах фінансового року.

Бюджетне право — сукупність установлених державою юридичних норм, що регулюють діяльність органів державної влади і управління з упорядкування, розгляду, затвердження і виконання бюджету.

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування і учасників бюджетного процесу із складання та розгляду проектів бюджетів, проектів бюджетів державних позабюджетних фондів, затвердження і виконання бюджетів і бюджетів державних позабюджетних фондів, а також з контролю за їхнім виконанням.

Бюджетне прогнозування — визначення ймовірних показників прибутків і витрат на перспективу. Це науково-аналітична стадія розробки бюджету, в процесі якої формується концепція, шляхи її вирішення та основні цілі, що мають бути досягнуті.

Бюджетний період — термін, протягом якого діє складений і затверджений бюджет. В Україні і в Німеччині збігається з календарним роком, у США — із 1 жовтня до 31 вересня, у Великобританії і Японії— із 1 квітня до 31 березня, Швеції - із 1 липня по 30 червня.

Бюджетне регулювання - перерозподіл коштів з метою забезпечення територіальним бюджетам мінімально необхідного рівня доходів, що направляються на економічний і соціальний розвиток територій.

Бюджетний устрій - організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між окремими ланками. Визначається державним устроєм. В унітарних (єдиних, злитих) державах бюджетна система включає дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети, які своїми доходами й витратами не входять у державний бюджет. У федеративних державах бюджетна система включає три ланки: державний і федеральний бюджети, бюджети членів федерації.

Бюджетний цикл — термін з моменту початку впорядкування проекту бюджету до моменту затвердження звіту про його виконання законодавчим органом держави.

Валовий доход - характеризує кінцевий результат діяльності підприємства і являє собою різницю між валовим виторгом і всіма витратами на виробництво й реалізацію продукції.

Валовий внутрішній продукт — сума валових продуктів усіх галузей економіки. Макроекономічний показник, що відображає сумарну ринкову вартість кінцевих продуктів і послуг, зроблених на території країни незалежно від національної приналежності функціонуючих в її народному господарстві юридичних і фізичних осіб за певний період часу. ВВП - модифікація іншого макроекономічного показника - валового національного продукту (ВНП), від якого відрізняється на величину сальдо розрахунків із закордонними країнами. Валовий національний продукт — складається з вартості товарів і послуг, вироблених резидентами країни за рік, незалежно від їхнього місцезнаходження. Включає вартість кінцевих продуктів. Відрізняється від валового внутрішнього продукту на: 1)сальдо зовнішньоекономічних операцій, включаючи сальдо експорту й імпорту товарів і послуг; 2)сальдо переказу заробітної плати іноземних робітників;З)сальдо переказу прибутку від вивезеного за межі країни капіталу. Валовий національний продукт може перевищувати валовий внутрішній продукт, а може бути й меншим від розміру сальдо.

Валовий прибуток - частина валового доходу підприємства, що залишається в нього після відрахування всіх обов'язкових витрат.

Валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України.

Валютна інтервенція — дії Центрального і Національного банків на валютному ринку, спрямовані на підтримку курсу національної грошової одиниці.

Валютна конвертованість національної грошової одиниці — обіговість національної грошової одиниці.

Валютна політика - сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики країни.

Валютна система -державно-правова форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин держав

Валютне регулювання - характеризує встановлений порядок визначення валютного курсу та його регламентування, здійснення валютних операцій суб'єктами валютного ринку (комерційними й центральним банками, юридичними і фізичними особами), порядок ввезення і вивезення іноземної та національної валюти, порядок проведення міжнародних розрахунків.

Валютні операції - певні банківські й фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.

Валютні цінності - іноземна валюта, платіжні документи й фондові цінності в іноземній валюті, дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння, за винятком ювелірних і побутових виробів.

Валютний курс — ціна, за якою валюта однієї країни обмінюється на валюту інших країн.

Варант — вид цінних паперів, що надає право покупцю облігацій або привілейованих акцій купувати прості акції за визначену раніше ціну.

Вексель — письмове боргове зобов’язання строго встановленої форми, що дає його власнику (векселетримачу) безперечне право при настанні терміну зажадати від боржника сплати зазначеної в ньому грошової суми. Види векселів: простий і переказний. Простий вексель виписується позичальником (векселедавцем) і містить зобов’язання платежу кредитору (векселетримачу). Переказний вексель (тратта) виписується кредитором (трасатом) і містить наказ боржнику (трасату) про сплату зазначеної суми третій особі (ремітенту) або пред’явнику.

Вексель - це цінні папери, письмове безспірне зобов’язання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя.

Венчурна фірма - комерційна науково-технічна фірма, яка займається розробкою і впровадженням нових технологій і продукції з невизначеним заздалегідь доходом (ризикований внесок капіталу).

Венчурне фінансування - забезпечення фінансовими ресурсами інноваційної діяльності; фінансування науково-технічних досліджень.

Відкрита інфляція — інфляція грошової одиниці, за якої ціни і прибутки вільно формуються в основному під впливом попиту і пропозиції.

Відомчий фінансовий контроль - контроль, який здійснюють конкретні контрольно-ревізійні управління (відділи, групи) міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управління. Спрямований на забезпечення законності й фінансової дисципліни як підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями, так і всередині самого відомства. Вільна ринкова економіка - економічна система, в якій розподіл ресурсів визначається не державою, а рішеннями, прийнятими на рівні окремих підприємців або підприємства.

Вільний ринок - ринок, на якому державне регулювання не має ніякого впливу на співвідношення попиту і пропозиції.

Виконання бюджету — повна мобілізація всіх запланованих прибутків у розрізі джерел і платників з наступним фінансуванням заходів, прийнятих державною Програмою економічного і соціального розвитку, винагорода, яку страхувальник виплачує страховику за взятий на себе ризик.

Витрати бюджету - економічні відносини, пов'язані з розподілом фонду коштів держави і його використанням за галузевим, відомчим, цільовим і територіальним призначенням. Це витрати на фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів (утворення, охорона здоров'я, соціальне забезпечення), оборону країни, зміст органів керування й правоохоронних органів, витрати з державного внутрішнього боргу, витрати на надання фінансової підтримки територіям та ін.

Власність - правовідносини, що виникають з приводу володіння, користування і розпорядження майном.

Власні доходи територіальних бюджетів - регіональні й місцеві податки й збори, відрахування від податків вищестоящих бюджетів, передані в регіональні й місцеві бюджети на постійній основі в твердо фіксованій частці. Внутрішній борг - зобов'язання, що виникають у валюті Російської Федерації. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль - контроль, що здійснюється економічними службами підприємств, установ, організацій (бухгалтеріями, фінансовими відділами, службами фінансового менеджменту та внутрішнього аудиту, відділами планування тощо) і супроводжує повсякденну фінансово- господарську діяльність.

Гарантійне зобов'язання, або доручення - форма забезпечення банківської позички.

Гіперінфляція — інфляція грошової одиниці, при наявності якої знецінення грошей стане самопідтримуваним і неконтрольованим процесом, а темпи зростання цін і грошової маси стають винятково високими (більше 1000% у рік). Як правило, це може відбуватися в умовах воєнних дій держави, економічної розрухи, політичної нестабільності.

Глобалізація економіки — під цим розуміється цілий ряд напрямків: становлення глобальних транснаціональних корпорацій, регіоналізація економіки, інтенсифікація світової торгівлі, тенденції конвертації, фінансова глобалізація.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Грошова маса - сукупність купівельних, платіжних і накопичених коштів, що обслуговує економічні зв'язки й належить фізичним і юридичним особам, а також державі. Зміна грошової маси виміряються грошовими агрегатами. Грошова одиниця - установлений в законодавчому порядку грошовий знак, що служить для порівняння й вираження грошей.

Грошово-кредитна політика - визначена сукупність заходів у сфері грошового обігу й кредиту, що спрямовані на забезпечення стабільності національної валюти, стримування інфляційних процесів в економіці країни, регулювання економічного зростання, забезпечення зайнятості населення і вирівнювання платіжного балансу країни.

Дебітор - особа, яка одержала продукцію або послугу, але ще не оплатила їх. Дебіторська заборгованість - рахунок до одержання суми, що належить підприємству від покупців за товари й послуги, продані в кредит. У балансі підприємства записуються як поточні активи.

Девальвація — знецінення офіційного курсу національної валюти стосовно іноземних валют. Є поширеним у світі методом підтримки конкурентоздатності національної економіки.

Демонетизація золота — заходи з припинення використання золота як засобу міжнародних платежів і монетарних запасів.

Демпінг - практика, використовувана в міжнародній торгівлі, коли товар на експортному ринку продається за ціною нижче внутрішньої ціни даного ринку з метою придушення конкурентів.

Державні доходи - грошові відносини з мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження державних структур. Застосовують три методи мобілізації державних доходів: податки, державні позики, емісія (паперово-грошова й кредитна).

Державне регулювання - законодавчо оформлена система зовнішнього впливу на підприємство.

Державне фінансування - метод безповоротного надання фінансових ресурсів суб'єктам господарювання за рахунок коштів бюджетних і позабюджетних фондів. За допомогою державного фінансування відбувається цілеспрямований перерозподіл фінансових ресурсів між суб'єктами господарювання.

Державні позики - економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними й фізичними особами - з іншого, при яких позичальником виступає держава.

Державні мінімальні соціальні стандарти - установлені законодавством України мінімальні необхідні рівні гарантій соціального захисту, що забезпечують задоволення найважливіших потреб людини.

Державні витрати - грошові відносини, пов'язані з використанням централізованих і децентралізованих державних коштів на різні потреби держави. Фінансуються державні витрати у трьох формах: самофінансування, бюджетного фінансування, кредитного забезпечення.

Державний бюджет України — план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим і місцевими Радами народних депутатів.

Державний бюджет — є централізованим грошовим фондом, являє собою фінансові загальнодержавні ресурси; узагальнений основний фінансовий план країни. Як економічна категорія виражає фінансові відносини, пов’язані з утворенням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів держави. Ці відносини складаються між державою, з одною боку, і резидентами - з іншого.

Державні фінанси — це система грошових фондів, зосереджених у державі й призначених для забезпечення властивих їй функцій, а також сукупності форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються; це частина фінансів держави (інша частина — фінанси підприємств недержавних форм власності). що являє собою сукупність державного бюджету, бюджетів різних рівнів державного управління, державного соціального страхування, державного кредиту. позабюджетних фондів, фінасів державних підприємств Державний кредит - грошові відносини, що виникають у держави з юридичними й фізичними особами у зв'язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів у розпорядження органів державної влади і їхнім використанням на фінансування державних витрат. Основними формами державного кредиту є позики й казначейські позики.

Державний, або муніципальний борг - зобов'язання, що виникають із державних або муніципальних позик, прийнятих на себе Україною, суб'єктом України або муніципальним утворенням, гарантії по зобов'язаннях третіх осіб, інші зобов'язання, а також прийняті на себе Україною, суб'єктом України або муніципальним утворенням зобов'язання третіх осіб.

Державний фінансовий контроль - контроль з боку органів влади й управління України, а також спеціально створених контрольних органів (Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державна податкова інспекція та ін.) за дотриманням законодавства у сфері державних бюджетів і позабюджетних фондів, податків, фінансової діяльності державних установ і підприємств, організацією грошових розрахунків, ведення обліку й звітності.

Депозит — ощадний рахунок фізичної або юридичної особи в кредитній установі.

Депозитне свідоцтво - цінний папір, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються в одному з банків, і має право на одержання дивідендів, а також на частку активів цієї корпорації у разі її ліквідації.

Депресивні регіони — територіальні соціально-економічні системи, для яких характерними є довготривалі негативні явища й зрушення у процесі суспільного відтворення, що проявляються у низькій продуктивності людського капіталу, скороченні суспільного виробництва, зменшенні накопичення та споживання, які призводять в цілому до відставання території у рівні соціально-економічного розвитку, та за багатьма іншими характеристиками (за рівнем життя населення тощо) від решти територіальних утворень.

Державний фінансовий контроль - контроль, що його здійснюють органи державної влади, в першу чергу законодавчої виконавчої. Спрямований на об'єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчого підпорядкування.

Дериватив — стандартний документ, що свідчить про права i/або обов’язки придбати чи продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також гроші на визначених у даному документі умовах у майбутньому.

Дефіцит платіжного балансу — перевищення валютних платежів країни за кордон над валютними надходженнями в країну через кордон.

Дефіцит торговельного балансу — перевищення імпорту товарів і послуг над їх експортом з держави.

Дефіцит бюджету - перевищення видаткової частини бюджету над доходною. Дефлятор валового внутрішнього продукту — враховує зміни цін усіх товарів і послуг. Включає товари, які вироблені тільки всередині держави. Визначаються: номінальний ВНП і реальний ВНП.

Джерела економічного зростання в сучасному супільстві: 1)приріст основних фондів (нетто-інвестиції) 2)збільшення трудового потенціалу (приріст

працездатного населення і/або збільшення робочого часу); З)загальний приріст продуктивності економічних чинників (науково-технічний і виробничо- технологічний прогрес, поєднання капіталу й праці) в результаті: а)технологічного прогресу і/або б) інституціональних реформ, таких, як покращання правової системи, посилення конкуренції, поліпшення фінансової системи, підвищення мобільності виробничих чинників, забезпечення прозорості ринків і т.п.

Джерело сплати — доходи (прибуток), з яких вносяться податки.

Дивіденд — частина загальної суми чистого прибутку акціонерного товариства, що розподіляється між акціонерами відповідно до наявних в їх розпорядженні акцій.

Дисконт — 1) дисконт векселя, 2) обліковий відсоток при обліку цінних паперів.

Дисконтна ставка - норма відсотка, що стягується Центральним банком при наданні позичок комерційним банкам.

Ділер — фізична або юридична особа, яка здійснює біржове або торговельне представництво.

Договір банківського рахунку - складна правова категорія, що передбачає публічний обов'язок клієнта зберігати кошти на рахунку в банківській установі; двостороннє зобов'язання банку і клієнта на умовах консенсуальності й платності.

Доміцилірування векселя — сплата векселя за дорученням клієнта, який за попередньою домовленістю з банком вказує місце, де буде робитися платіж. Допомога - регулярна або одноразова грошова виплата, надавана громадянам країни у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю й родами, при народженні дитини, по догляду за дитиною та ін.

Дотація — фінансові ресурси, що виділяються з вищестоящого бюджету нижчестоящому на суму відсутніх прибутків при неможливості скорочення витрат, не мають цільового призначення.

Доходи населення кінцеві — доходи населення (в поточних цінах), які отримуються населенням в результаті перерозподілу фінансових ресурсів населення.

Доходи населення (домогосподарства) сукупні — грошові й натуральні надходження народонаселенню (по домогосподарствах) з метою задоволення особистих потреб.

Економічний інструмент - економічна категорія, свідомо, цілеспрямовано використовувана в інтересах суб'єктів господарювання і держави. На суспільне виробництво може мати кількісний й якісний вплив.

Економічний стимул - економічний важіль, за допомогою якого вдається впливати на матеріальні інтереси суб'єктів господарювання. Вплив на матеріальні інтереси відбувається через форми організації фінансових відносин. Емісійна премія - різниця від продажу акцій за ринковою ціною та їх номінальною вартістю.

Євро — валюта країн Європейського Союзу, що включає: німецьку марку, голландський гульден, австрійський шилінг, бельгійський франк, французький франк.

евровалюта — будь-яка конвертована валюта, депонована в закордонному банку.

Забезпеченість кредиту - види й форми гарантованих зобов'язань позичальника перед кредитором (банком) по відшкодуванню суми позикових коштів (кредиту) у випадках їхнього можливого неповернення позичальником. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Зведений (консолідований) бюджет — сукупність усіх бюджетів, що входять у бюджетну систему по прибутках і витратах (в Україні — це державний бюджет, бюджет АР Крим, бюджети областей і місцеві бюджети).

Змінний курс — курс валюти, що вільно підвищується і знижується залежно від попиту і пропозиції (включає як регулювання, так і певну свободу вибору режиму валютного курсу).

Зовнішній борг — зобов'язання, що виникають в іноземній валюті.

Інвестиції — господарські операції, що припускають внесок фінансових ресурсів або майна у статутний фонд юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані даною юридичною особою.

“Індекс Доу-Джонса” — середній показник курсів акцій на Нью - Йорксъкш фондовій біржі. Являє собою арифметичну середню (не зважену) щоденних котувань групи 30 головних компаній США на момент закриття біржі.

Індекс споживчих цін — являє собою співвідношення ціни споживчого кошика в поточному році до ціни аналогічного кошика в базовому році. Включає товари, вироблені не тільки всередині держави, але й імпорт. Враховує тільки товари і послуги, що використовуються індивідуальними споживачами. Індосамент — спеціальний напис на переказному векселі, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права придбавання векселя, індосамент має бути безумовним. Частковий індосамент недійсний. Індосамент буває передаточним, передорученим і заставним, кожний з яких, у свою чергу, може бути іменним, бланковим і на пред’явника.

Інкасування векселя — виконання доручення векселедержателя по одержанню в термін платежів за векселем; при ненадходженні платежу вексель повертається кредитору з протестом, а у разі недогляду протесту банк .відповідає за наслідки.

Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Інфраструктура — комплекс галузей господарства, що обслуговують промислове (або яке-небудь інше) виробництво, а також населення. Включає транспорт, зв'язок, торгівлю, матеріально-технічне забезпечення, науку, освіту, охорону здоров'я.

Іпотека — здача нерухомості, землі в заставу для одержання кредитної підзаставної позички.

Казначейство — спеціалізований фінансовий орган, що відає виконанням державного бюджету. Організує збір доходів держбюджету, надає кошти на передбачені в ньому витрати, в деяких випадках здійснює емісії паперових грошей.

Казначейські зобов’язання — це вид цінних паперів на пред’явника, які розміщують виключно на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхнім власником грошових коштів до бюджету й дають право на отримання фінансового доходу.

Казначейський вексель - форма боргового зобов’язання держави. На відміну від державних облігацій, казначейські векселі випускаються на термін, як правило, до одного року, під покриття бюджетного дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.

Казначейські облігації держави — вид розміщуваних на добровільний основі серед населення державних цінних паперів, які засвідчують внесення їхніми держателями коштів у бюджет і дають право на одержання фіксованого прибутку протягом усього терміну володіння цими цінними паперами.

Капітал — вартість, яку пускають в оборот для одержання прибутку.

Капітальні вкладення — витрати матеріальних, трудових і грошових ресурсів, спрямовані на відновлення і приріст основних фондів.

Касова система виконання бюджету — здійснення обліку надходження прибутків і фінансування витрат Державною бюджету на основі реєстрації фактичних грошових потоків.

Кліринг — система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери й послуги. Заснований на заліку взаємних вимог і зобов'язань.

“Коефіцієнт Кука” — показник рентабельності використання власних коштів банку або достатності цих коштів, визначається як відношення власного капіталу банку до суми його активів. За Базельською угодою 1988 р. він має дорівнювати 8 %.

Комерційний банк — кредитна організація, що має ліцензію на здійснення банківських операцій з метою одержання прибутку.

Комерційний кредит — товарна форма кредиту, що виникає при відстрочці платежу; боргове зобов'язання, оформлене векселем.

Комерційний розрахунок — метод ведення господарства, що полягає в порівнянні у грошовій формі витрат і результатів діяльності; його метою є одержання максимуму прибутку при мінімумі витрат. Комерційний розрахунок припускає обов'язкове одержання прибутку, достатнього для досягнення господарювання рівня рентабельності.

Конверсія — переорієнтація підприємства на виробництво продукції принципово іншого типу.

Конвертованість валют — здатність однієї валюти обмінюватися на іншу валюту.

Конкурентоздатність — здатність суб’єктів господарювання виконувати свою діяльність в умовах ринкових відносин та одержувати за цих умов прибуток, достатній для науково-технічного вдосконалення виробництва, стимулювання працівників і підтримки на високого якісного рівня продукції.

Контрольний пакет акцій — частка загальної вартості (кількості) акцій, що дозволяє їхнім власникам контролювати діяльність усього акціонерного товариства.

Концерн — об'єднання самостійних підприємств різних галузей, зв'язаних спільними розробками, за допомогою системи участі, патентно-ліцензійних угод, фінансування, тісного виробничого співробітництва.

Концесія— дозвіл однією державою іншим державам, їхнім фірмам і приватним особам проводити виробничо-експлуатаційну діяльність відповідно до концесійного договору. У договорі про концесії може передбачатися здача в експлуатацію державою за плату не тільки підприємств, а і (головним чином) землі з правом видобутку корисних копалин.

Короткострокові активи — готівка й активи, які найближчим часом можуть бути переведені в грошову форму або будуть використані в найближчому майбутньому, звичайно протягом року.

Короткострокові зобов'язання — зобов'язання, строк погашення яких наступає протягом короткого терміну (в межах одного року).

Короткострокові фінансові вкладення — фінансові вкладення, розраховані на короткий період, високоліквідні цінні папери, в тому числі короткострокові казначейські зобов'язання держави, облігації, акції, тимчасова фінансова допомога іншим підприємствам, депозитні сертифікати, отримані

короткострокові векселі.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування — сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), що закріплені Бюджетним кодексом України на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошторис — фінансовий документ, що містить інформацію про утворення і використання коштів відповідно до їх цільового призначення.

Кошторисне фінансування — метод покриття витрат установ та організацій відповідно до затвердженого кошторису.

Кредит — рух позичкового капіталу, здійснюваний на засадах забезпеченості, терміновості, зворотності й платності. Виконує функції перерозподілу коштів між господарськими суб'єктами; сприяє економії витрат обігу; прискорює концентрацію і централізацію капіталу, стимулює науково-технічний прогрес. Кредитна картка — іменний грошовий документ, випущений кредитною установою, що засвідчує наявність у цій установі рахунку клієнта й надає право на придбання товарів і послуг у роздрібній торговельній мережі без оплати готівкою.

Кредитні гроші — гроші, породжені розвитком кредитних зв'язків і відносин між кредиторами і позичальниками. До них відносяться векселі, банкноти, чеки, банківські кредитні картки.

Кредитування — одна з форм фінансового забезпечення відтворювальних витрат, при якій витрати суб'єкта господарювання покриваються за рахунок банківських позичок, надаваних на засадах платності, терміновості й зворотності.

Кредиторська заборгованість — заборгованість, що виникає при розрахунках з постачальниками; тимчасове використання у грошовому обігу підприємства коштів кредитора.

Криза платоспроможності — взаємні неплатежі підприємств, викликані дефіцитом наявної або безготівкової грошової маси.

Купон — відрізний талон цінного паперу (акції, облігації), що дає його власникові право одержати у встановлений час певний доход у вигляді відсотків і дивідендів.

Курс акцій, облігацій та інших цінних паперів — ціна акції, інших цінних паперів на фондовій біржі. Курс прямо пропорційний розмірам дивіденду, відсотка й перебуває у зворотній залежності від величини позичкового відсотка.

Ліквідність активів — величина, зворотна часу, необхідному для перетворення активів у гроші. Чим менше часу знадобиться для перетворення активів у гроші, тим вони ліквідніші.

Ліквідність балансу підприємства — ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань.

Ліквідність підприємства — здатність суб'єкта господарювання в будь-який момент робити необхідні витрати.

Ліміт капітальних вкладень — граничний розмір капітальних вкладень на заплановане запровадження в дію потужностей або на створення нормативних заділів капітального будівництва.

Ліміт кредитування — гранична сума видачі кредиту або залишків заборгованості в плановому періоді.

Лімітування витрат — обмеження витрачання коштів, передбачених окремими статтями бюджетної класифікації.

Ліцензія — спеціальний дозвіл юридичній особі уповноважених на те державних органів здійснювати конкретні, оговорені законом господарські операції, включаючи зовнішньоторговельні (експортні й імпортні).

Лоро — рахунок, відкритий банком своєму кореспонденту (як правило закордонному) для внесення сум, що надходять на його користь. З цього рахунку проводять платежі за дорученням “рідного” банку кореспондента. Макроекономічна стабілізація — розрізняють стабілізацію, засновану на валютному курсі, і монетарну стабілізацію. Перша припускає прив’язку курсу Національної валюти до якої-небудь валюти і використання курсу як номінального “якоря”.

Маржа — різниця між курсами купівлі й продажу валюти комерційним банком.

Медичне страхування — форма соціального захисту інтересів населення в охороні здоров'я; пов'язане з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування та інших витрат з підтримки здоров'я.

Медичне страхування — форма соціального захисту інтересів населення в охороні здоров'я. Гарантує громадянам одержання медичної допомоги при виникненні страхового випадку. Проводиться у двох формах - обов'язковій і добровільній.

Метод владних приписів — основний метод фінансово-правового регулювання, що становить органічно цілісну систему безперервного впливу на учасників фінансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій. Міжбюджетні відносини — відносини між державою, Автономною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією і законами України.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Вони поділяються на: дотацію вирівнювання; субвенцію; кошти, що передаються до Державного бюджету України і місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; інші дотації.

Місцевий бюджет — бюджет муніципального утворення, формування, затвердження і виконання якого здійснюють органи місцевого управління. Мито - встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту.

Місцеві податки й збори — податки й збори, установлювані представницькими органами місцевого самоврядування самостійно відповідно до федеральних законів.

Місцеві фінанси — сукупність коштів, формованих і використовуваних для вирішення питань місцевого значення.

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні місцевих органів самоврядування.

Національний дохід — це вартісне вираження чистого продукту; визначається як сума всіх прибутків; може бути обчислений: валовий національний продукт,

вироблений у державі, мінус загальна сума амортизаційних відрахувань, мінус загальна сума непрямих податків.

Національний дохід (НД) — являє собою суму всіх прибутків. Статистика національного прибутку розділяє показник НД на п’ять компонентів залежно від способу одержання прибутку (в середньому, у розвинутих країнах): 1)зарплата найманим робітникам (73%); 2)прибутки некорпорованих

підприємств (7%); 3)рента (2%); 4)прибуток корпорацій після виплати зарплати і зобов’язань по боргах (11%); 5)чистий відсоток (7%). НД=ЧНП — непрямі податки.

Національний обмінний курс — відносна ціна валют двох країн.

Нетто-ставка — показник страхових внесків з однієї грошової одиниці (із 100, 1000 грошових одиниць) страхової суми. що передбачає рівновагу фінансових зобов’язань страхувальників і страховика в розрахунку на весь період дії договору страхування. Встановлюється на основі середньої багаторічної ймовірності страхового випадку; повинна забезпечити страховику створення фонду, достатнього для виплати відшкодування.

Номінал — номінальна або основна вартість (на відміну від ринкової вартості), зазначена на акції, облігації, векселі, купоні, банкноті або іншому інструменті. Номінальна вартість акції — частка в акціонерному капіталі компанії, позначена на особовій стороні акції.

Номінальна вартість облігацій — це ціна. позначена на цінному папері, яка засвідчує, що вона представляє визначений капітал, використовуваний емітентом даного цінного паперу.

Норма амортизації — відсоток від вартості основного капіталу, який щорічно включається в собівартість зробленої продукції (послуг).

Об’єкт обкладання податком — прибуток або майно, стосовно якого обчислюються податок.

Облігація — цінний папір, що підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати власнику цінного паперу номінальну вартість у встановлений термін із сплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску. Риси облігації: виплата фіксованого % .

Облігації — цінні папери, що приносять доход у формі відсотка. Випускаються державними органами для покриття бюджетного дефіциту й акціонерних товариств з метою мобілізації капіталу. На відміну від акцій на облігаціях зазначений строк їхнього погашення.

Облігації державних позик — коротко- і довгострокові цінні папери, що випускаються Міністерством фінансів РФ для залучення коштів інвесторів і виконання державою своїх функцій.

Облігації ощадної позики — державні цінні папери, що випускаються для залучення коштів інвесторів, але призначені в основному для розміщення серед населення.

Обмінний курс — ціна, за якою здійснюється обмін товарів /послуг між двома країнами.

Оборотна касова готівка — фінансові кошти, що створюються у складі місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.

Оборотні кошти — кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди й фонди обігу. Оборотні виробничі фонди представлені такими активами, як сировина, матеріали, паливо, тара, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та ін.; фонди обігу - товарами (на складі й у відвантаженні) і коштами (у касі підприємства, на його розрахунковому рахунку та інших рахунках, у розрахунках).

Оборотний капітал — частка капіталу підприємства, вкладена в поточні активи, фактично всі оборотні кошти. Чистий оборотний капітал являє собою різницю між поточними активами й поточними (короткостроковими) зобов'язаннями.

Обслуговування боргу — виплата відсотків і погашення основної суми боргу за певний звітний період.

“Овердрафт” — 1) сума, отримана за чеком понад залишок на поточному рахунку; 2) перевищення суми кредиту в банку, наданого в межах коштів на рахунку або на депозиті клієнта.

Окупність капітальних вкладень — показник ефективності капітальних вкладень, обумовлених як відношення капітальних вкладень до економічного ефекту, одержуваного від їхнього використання у процесі виробництва.

Оренда — майнове наймання, засноване на договорі про надання майна в тимчасове користування за певну плату.

Оперативне керування — керування майном підприємства, фінансованого власником.

Оплата праці - форма грошової або натуральної винагороди працівників. Оптова (відпускна) ціна - оптова ціна підприємства або ціна виготовника продукції, за якою товари реалізуються іншим підприємствам й організаціям. Опціон — угода, об’єктом якої служить зобов’язання (право) купити або продати визначене число ф’ючерсних контрактів або наявних контрактів за заданою ціною протягом визначеного терміну, або право покупки/продажу акцій за фіксованою ціною протягом установленого строку.

Основні виробничі фонди - засоби праці (будинки, споруди, машини й устаткування, транспортні засоби та ін.), за допомогою яких виготовляється продукція. Вони служать тривалий строк, зберігають у процесі виробництва свою натуральну форму й переносять свою вартість на готовий продукт частинами, в міру зносу. Поповнюються за рахунок капітальних вкладень. Основні невиробничі фонди - предмети тривалого користування, що обслуговують у суспільстві невиробниче споживання. До них відносяться житлові будинки, поліклініки, клуби, санаторії, стадіони й т.п., що перебувають на балансі підприємства.

Офшор - обмежені території, в яких діють особливо пільгові економічні умови. Так само, як й "податкові гавані", є різновидом вільних економічних зон.

Оцінка фондів - вартісне вираження фондів, використовуване в бухгалтерській звітності.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів Ощадний банк - кредитно-фінансова установа, призначена для акумуляції заощаджень населення й коштів підприємств та їхнього ефективного розміщення для одержання прибутку.

Пенсія — гарантована щомісячна виплата грошових сум для матеріального забезпечення громадян у зв'язку зі старістю, інвалідністю, вислугою років і смертю годувальника.

Пенсійні фонди — різновид банків спеціального призначення, створюються для виплати пенсій за рахунок коштів держави, підприємств і самих працюючих; кошти можуть використовуватися як кредитні ресурси.

Перекладний вексель (тратта) — письмове розпорядження однієї особи (векселедавця) іншій особі (платникові) про виплату на вимогу або на певну дату зазначеної у векселі суми грошей третій особі (бенефициару) або пред'явникові даного векселя.

Перемикання капіталу — припинення фінансування в одній сфері діяльності й відкриття фінансування нових сфер діяльності.

Переоцінка фондів — зміна вартісної оцінки фондів під впливом цінових та інших факторів, що визначають умови відтворення.

Перестрахування — особлива форма страхування, що дозволяє розподілити великі ризики між багатьма страховими організаціями.

Період окупності — час, необхідний для того, щоб сума, інвестована в той чи інший проект, повністю повернулася за рахунок коштів, отриманих у результаті основної діяльності за даним проектом.

Планування — процес, що забезпечує збалансовану взаємодію окремих видів ресурсів у рамках обраного об'єкта керування, що встановлює пропорції і темпи зростання.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що виписується платником і містить вказівку банку про перерахування певної грошової суми з рахунку платника на рахунок одержувача; застосовується в розрахунках по товарних і нетоварних операціях, авансових платежах.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що виписується постачальником і містить вказівку банку одержати належну йому грошову суму від платника на підставі відповідних документів, що свідчать про зроблені операції.

Платіжна система — платіжна організація, члени платіжної системи й сукупність відносин, що виникають між ними при переказуванні грошей. Платіжні документи та інші цінні папери — акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові й банківські документи, виражені в національній чи іноземній валюті або банківських металах.

Платіжний баланс — співвідношення платежів, зроблених країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею через кордон за певний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік). Включає торговельний баланс, що відображає співвідношення вартості експорту й імпорту товарів країни за відповідний період, баланс послуг і некомерційних платежів. У сукупності вони утворять платіжний баланс по поточних операціях. Загальний платіжний баланс країни складають платіжний баланс по поточних операціях і баланс руху капіталів і кредиторів, а також рух золотих і валютних резервів.

Платіжний баланс — статистичний звіт, в якому відбиваються всі зовнішньоекономічні операції за певний період часу між резидентами держави і закордонними партнерами.

Платіжний оборот — сукупність усіх грошових платежів в економіці країни. Підтримуюча інфляція — інфляція грошової одиниці, за якою зростання цін на товари й послуги не торкається витрат на енергоносії і товари першої необхідності.

Платники податків — фізичні або юридичні особи, що безпосередньо вносять певний вид платежу в бюджет.

Повзуча інфляція — інфляція грошової одиниці, що складає не більше 10% у рік.

Податки — обов’язкові платежі, що сплачуються на користь держави юридичними й фізичними особами.

Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків, головними критеріями якої є економічна ефективність і соціальна справедливість.

Податкова система — сукупність установлених у країні податків і механізму їх справляння. Складається з прямих і непрямих податків; прямі встановлюються безпосередньо на доход або майно платника податків, непрямі включаються у вигляді надбавки в ціну товару (тарифу на послугу) і оплачуються споживачем. У складі непрямих податків виділяють: акцизи, фіскальні монополії, мита.

Податкове законодавство — система законодавчих актів, що містить правові норми, які встановлюють правила поведінки сторін у податковій сфері суспільних відносин.

Податкове право як фінансово-правовий інститут — сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки й відповідальність сторін.

Податкові пільги — повне або часткове звільнення суб'єкта від оподаткування відповідно до діючого законодавства.

Податкові правовідносини — відносини, що виникають на підставі податкових норм, які встановлюють, змінюють чи відміняють податкові платежі, та у зв'язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб'єктивними правами й несуть юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою податків та зборів до бюджетів і цільових фондів і поданням податкової звітності.

Податковий контроль — спеціалізований контроль з боку державних органів за дотриманням податкового законодавства, правильністю вирахувань, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів юридичними й фізичними особами (в Україні - Державна податкова адміністрація).

Податковий кредит — одна з податкових пільг, що полягає у відстрочці стягнення податку.

Податковий період — термін, за який відбуваються нарахування і сплата податку.

Податок — встановлений законом для досягнення загальнодержавних або місцевого значення цілей обов'язковий індивідуально безоплатний грошовий платіж, який вноситься юридичними і фізичними особами у державний чи місцевий бюджет за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені строки та в передбачених законодавством розмірах і не призначений для конкретних витрат.

Позабюджетні фонди— фінансові ресурси, утворені за рахунок відрахувань суб’єктів економічної дiялъностi й використані за цільовим призначенням (наприклад, Пенсійний фонд). Розрізняють фонди за цільовим призначенням (такі, що мають економічний. соціальний або природоохоронний характер) і за рівнями управління (загальнодержавний, регіональний і місцевий).

Позиковий відсоток — ціна кредитних коштів на ринку позичкових капіталів за їхні споживчі властивості - приносити користувачеві кредитом (позичальнику) доход (прибуток).

Поточні витрати — витрати, що виникли у процесі виробництва продукції й надання послуг для одержання прибутку й віднесені до даного звітного року. Преференція — пільга або надання особливого податкового режиму для групи господарюючих суб'єктів, що дозволяє їм протягом зазначеного часу не нести частину податкових зобов'язань.

Прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства; визначається як різниця між виручкою і витратами.

Прибуток від страхових операцій — надходження страхових платежів і внесків від різних видів страхування.

Приватизація — процес зміни відносин власності при передачі державного підприємства в інші форми власності, в тому числі в колективну, акціонерну й приватну.

Привілейовані акції — дають їх власникам переважне право на одержання дивідендів, а також право на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. За цими акціями дивіденди виплачуються в розмірі не менше заздалегідь установленого твердого відсотка до їх номінальної вартості, й незалежно від суми прибутку, отриманого акціонерним товариством. У випадку недостатності прибутку виплата відсотків за даними акціям робиться за рахунок резервного фонду Ці акції не дають права їх власникам брати участь в управлінні акціонерним товариством. Привілейована акція — акція, що дає власнику переважні права в порівнянні з власником звичайної акції на одержання дивідендів відразу після виплати відсотків по облігаціях і позиках. Має обмежений фіксований розмір дивідендів і не має права голосу.

Принципи кредитування — терміновість, платність, зворотність і матеріальна забезпеченість кредиту.

Прихована інфляція — інфляція грошової одиниці, яка проявляється в хронічному дефіциті товарів і послуг, зростанні вимушених грошових заощаджень, розвитку тіньової економіки.

Прихований дефіцит бюджету — неповне або несвоєчасне фінансування галузей бюджетної сфери. Виникає в умовах боротьби за скорочення витрат з метою зменшення “відкритого” офіційного дефіциту бюджету.

Прості акції — дивіденди по них можуть бути як більше, так і менше, ніж по привілейованих акціях, але вони дають право їх власникам брати участь в управлінні акціонерним товариством.

Простий вексель — безумовне грошове зобов'язання встановленої законом форми, видаване банком (векселедавцем) фізичній або юридичній особі (векселедержателю), що надає останньому право вимагати з позичальника сплати на певний термін суми грошей, зазначеної у векселі.

Проспект емісії — документ, що містить необхідну інформацію про випуск цінних паперів, які підлягають реєстрації у встановленому порядку.

Профіцит бюджету — перевищення доходної частини бюджету над видатковою (властиве місцевим бюджетам).

Прямі інвестиції — господарські операції, що припускають внесок фінансових ресурсів або майна у статутний фонд юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані даною юридичною особою.

Реальна заробітна плата — номінальна зарплата, скоректована на величину обов’язкових податкових відрахувань і платежів, а також на рівень інфляції. Реальний обмінний курс — відносна ціна товарів двох країн.

Ревальвація — підвищення офіційного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Ревізія — метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації з додержанням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку й звітності, способу документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням.

Регулювання економіки — цілеспрямована зміна темпів розвитку народного господарства й окремих його структурних підрозділів на основі перерозподілу фінансових ресурсів.

Резервний фонд — цільове джерело, створюване за рахунок регулярних відрахувань з прибутку підприємства. Ці кошти повинні перебувати у високоліквідних активах.

Рекламація — претензія, пропонована покупцем продавцеві у зв'язку з невідповідністю якості й/або кількості поставленого товару умовам контракту. Реінвестування — використання частини прибутку від капітальних вкладень або від дивідендів для повторного інвестування, поповнення капіталу.

Рендит — рівень дивіденду на одну акцію.

Рентабельність — один з основних вартісних показників ефективності виробництва. Вона характеризує рівень віддачі витрат, вкладених у процес виробництва й реалізації продукції, роботи й послуг.

Рентинг — короткостроковий лізинг без права наступної передачі майна лізингоодержувачу.

Рестрикція — 1) обмеження банками і державою розмірів кредиту, який надається з метою попередження банкрутства банку; 2) обмеження

виробництва, продажу й експорту деяких товарів з метою підтримки високих цін на них.

Реструктуризація зовнішнього боргу — продовження строків погашення боргу й виплати по ньому відсотків.

Реструктуризація фіскальної заборгованості — визначення сумарної заборгованості в бюджет, визначення строків її погашення, контроль і дотримання в цей період обов'язкових строків сплати поточних платежів у бюджети й позабюджетні фонди.

Рефінансування державного боргу — розміщення нових державних позик для погашення заборгованості по раніше випущених облігаціях державної позики. Рецессофляція — інфляція грошової одиниці, що характеризується співіснуванням процесу падіння обсягів виробництва і постійного зростання цін на товари й послуги.

Ринкова вартість — сума, яку можна одержати при продажі активів (власності) на ринку.

Ринкова інфраструктура — сукупність галузей і видів діяльності, які обслуговують ринок і забезпечують безперервність його функціонування, умови нормального розвитку ринкових відносин. Провідним підрозділом ринкової інфраструктури є фінансова інфраструктура.

Рівень бідності — відсоток домогосподарств у загальній їх чисельності, фінансові ресурси яких є меншими за поріг (межу) бідності.

Рівень дефіциту бюджету — відношення абсолютного розміру дефіциту до обсягу бюджету або до об’єму валового внутрішнього продукту. Прийнятна межа — не більше 3 % (до об’єму валового внутрішнього продукту).

Рівень доларизації внесків — відношення суми всіх виявлених в іноземний валюті коштів на рахунках до суми всіх коштів на рахунках (в середині 90-х років в Україні рівень доларизацій внесків був 55%).

Роздержавлення — переведення державної власності в інші її форми. Якщо роздержавлення виражається в придбанні громадянами в приватну власність державних і муніципальних підприємств, а також у створенні акціонерного товариства, то це - приватизація.

Розрахунковий рахунок — рахунок, що відкривається банками юридичним особам для зберігання коштів і здійснення розрахунків.

Розпис бюджету — основний оперативний план розподілу прибутків-витрат по підрозділах бюджетної класифікації, в якому проставляються строки надходження податків та інших платежів і витрата бюджетних коштів протягом року.

Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Роялті — 1) ліцензійна винагорода в якості періодичних відрахувань від прибутку або суми продаж продукції, виробленої за ліцензією; 2) авторський гонорар; З) орендна плата за право промислової розробки надр. Самострахування — сукупність заходів, спрямованих на запобігання ризиків, створення резервних фондів матеріальних і фінансових ресурсів та ін. Самофінансування — один з методів фінансового забезпечення відтворювальних витрат, заснований на використанні суб'єктами

господарювання власних фінансових ресурсів. При недостатності власних коштів підприємства використовують фінансові ресурси, на основі випуску цінних паперів.

Санація підприємства — сукупність заходів з оздоровлення фінансового стану підприємства й запобігання банкрутства.

СВОП — продаж або купівля валюти із зобов’язанням купити або продати через деякий час.

Сек ’ютеризація — один з елементів реструктиризаціі зовнішніх боргів держави: а)списання боргу; б)викуп боргу; в)сек’ютеризація; г)обмін державного боргу на акції національних підприємств, процес обміну зовнішніх боргів на облігації. Основна ідея полягає в тому, що країна-боржник емітує нові боргові зобов’язання у вигляді облігацій, що або безпосередньо обмінюються на старий борг, або продаються. У разі продажу отримані кошти спрямовуються на погашення старих зобов’язань. Останнім часом найбільше поширення має сек’ютеризація банківських боргів, тобто обмін зобов’язань перед банками-кредиторами на облігації.

Секвестр — заборона, обмеження видатків, яке встановлюється державною владою; пропорційне скорочення державного бюджету у процентах, що здійснюється щомісячно до кінця поточного фінансового року в разі невиконання дохідної частини бюджету.

Секвестр — пропорційне зниження державних витрат по всіх статтях бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишився до кінця року.

Система оподаткування — сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджет; державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законом порядку

Система сучасного фінансового ринку - складається з п’яти складових:

1) банківський ринок; 2) ринок цінних паперів; (фондовий ринок); 3) валютний ринок; 4) ринок дорогоцінних металів, 5) ринок страхових послуг.

Система цін — сукупність різних видів цін (оптових, закупівельних, роздрібних й ін.), що перебувають у тісному взаємозв'язку й взаємозалежності. Слампфляція — інфляція грошової одиниці, що характеризується співіснуванням процесу безробіття, і інфляції, що зростає.

Собівартість продукції — сумарні витрати на виробництво й реалізацію продукції.

Соціальне забезпечення — система розподільних відносин, у процесі яких за рахунок частини національного доходу утворюються і використовуються суспільні фонди коштів для матеріального забезпечення громадян у старості, з інвалідності, втрати годувальника та в деяких випадках, установлених законом. Соціальне страхування — система економічних відносин, за допомогою яких формуються і витрачаються фонди коштів, призначених для матеріального забезпечення непрацездатних.

Спеціальне право запозичення — міжнародна рахункова грошова одиниця, що емітується МВФ. Це кредити, що надаються країнам-імпортерам і контролюються Міжнародним валютним фондом. Кожна країна має свою квоту на кредит, яка залежить від обсягу експорту й імпорту.

Споживчий бюджет — баланс доходів і витрат родини (домогосподарства), що характеризує основні джерела доходів, інші напрямки й величину витрат родини (домогосподарства).

Споживчий попит — представлена на ринку й обмежена рамками платоспроможної можливості потреба в товарах. Попит виступає у формах: негативний, відсутність попиту, прихований, падаючий, нерегулярний, повноцінний, надмірний, нераціональний. Попит підрозділяється на три види: реалізований, незадоволений, такий, що формується.

Споживчі товари і послуги — товари і послуги, що призначені для задоволення індивідуальних і сімейних потреб громадян.

Стагнація — застій в економіці, пов’язаний із зростаючим безробіттям та безперервним ростом цін.

Стагфляція — стан народного господарства країни, що характеризується одночасним переплетенням затяжного ослаблення економічної активності (стагнація) з інфляцією.

Статут — офіційний документ, що підтверджує законність створення компанії, що містить характер і правила її діяльності, основи взаємин між членами й т.п.

Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.

Страхова угода (страховий поліс) — розроблений під певний вид страхування продукт (товар у вигляді зобов’язання) страховика, який пропонується купити страхувальнику.

Страхове відшкодування — фактично зроблені виплати, що компенсують збиток при настанні страхового випадку.

Страховий випадок — передбачена договором страхування і така, що реально сталася, подія (аварія автомобіля, пожежа, повінь, інший нещасний випадок і т.п.), в результаті настання якої виплачується страхове відшкодування. Страховий брокер — суб’єкт страхового ринку, який виступає на стороні страхувальника і відповідає перед ним за надійне розміщення його ризику. Страховий портфель — число укладених договорів страхувальником. Страховий ризик — це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності й випадковості настання (ймовірність дожиття або смерті, ймовірність аварії з транспортним засобом, ймовірність пожежі тощо). Страховий ринок — різновид банків спеціального призначення, що мобілізуються за допомогою продажу страхових полісів кошти, які надаються у довгостроковий кредит державі і підприємствам.

Страховий тариф (страхова премія, платіж) — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за певний період страхування.

Страховий фонд— сукупність зарезервованих страховиками коштів. Страхування — сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між учасниками даного процесу, пов’язаних з формуванням, за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для покриття можливих збитків або для вирівнювання втрат у прибутках суб’єктів господарювання чи фізичних осіб, у зв’язку з наслідками страхових випадків Субвенція — фінансові ресурси, що виділяються з вищестоящого бюджету нижчестоящому на фінансування передбачених державним бюджетом витрат на основі пайової участі, мають строго цільовий характер, виділяються переважно за бюджетом розвитку.

Субсидія — фінансові ресурси, що виділяються з вищестоящого бюджету нижчестоящому на фінансування конкретних заходів, мають цільовий характер; виділяються в основному за поточним бюджетом.

Суб'єкти фінансових правовідносин — юридичні й фізичні особи, які можуть бути носіями суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.

Суб'єкти фінансового права — юридичні й фізичні особи, які мають правосуб'єктність, тобто правоздатність і дієздатність у сфері фінансових відносин.

Сутність обмінного курсу — в першу чергу полягає в тому, що держава зобов’язана не дати впасти курсу національної валюти.

Сутність фінансів — сукупність економічних відносин між державою, організаціями, підприємствами і громадянами. які виникають при розподілі й перерозподілі товарів та послуг, вироблених в державі і пов’язаних із системою утворення та використання фондів грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення суспільного виробництва.

Сфери фінансової системи: Виділяють чотири сфери: рівень мікроекономіки — фінанси суб'єктів господарювання (ланки: фінанси підприємств, які займаються комерційною діяльністю; фінансові організації і установи, які функціонують на некомерційній основі (невиробнича сфера); фінанси громадянських організацій, творчих спілок різних фондів; державні підприємства); рівень макроекономіки — державні фінанси характеризують фінансову діяльність держави (ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового призначення, місцеві фінанси); рівень світового господарства — міжнародні фінанси відображають перерозподільно-обмінні відносини й централізацію ресурсів на світовому рівні (ланки: валютний ринок, міжнародні організації, міжнародні фінансові

інститути); забезпечуюча сфера - фінансовий ринок охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару (ланки: ринок грошей; ринок кредитних ресурсів; ринок цінних паперів; ринок офісних послуг). Уособленою ланкою фінансової системи виступає страхування: соціальне, страхування майна, особисте страхування, страхування ризиків, відповідальності, перестрахування

Тариф — різновид ціни, плата, що стягується з підприємств, організацій і населення за послуги (побутові, комунальні, транспортні та ін.).

Тезаврація (тезаврування) — накопичення золота як багатства.

Територіальна соціально-економічна система — цілісна сукупність пов’язаних між собою природних, виробничих і соціальних об’єктів, а також інфраструктурних ланок, які беруть участь у суспільному виробництві даної території (регіону, області, країни тощо).

Товарна біржа — спеціально організований ринок, де продаються і купуються масові товари. На товарній біржі можуть укладатися як угоди спот (поставка наявного товару негайно або в дуже короткий термін), так і угоди на поставку в певному місці й на певний термін у майбутньому (форвардні контракти), а також ф'ючерсні контракти.

Торговельний баланс — різниця між експортом й імпортом товарів і послуг держави в національній валюті.

Торговельна націнка — частина роздрібної ціни товару, що забезпечує відшкодування поточних витрат й одержання прибутку роздрібними торговельними підприємствами.

Трансферна ціна — оптова ціна, що обслуговує оборот товарів і послуг усередині даного підприємства або фірми; за цією ціною здійснюються розрахунки за сировину, матеріали, напівфабрикати й послуги.

Трансферні платежі — одна з форм перерозподілу державних бюджетних коштів.

Трастові (довірчі) операції — пов'язані з відносинами за дорученням: керування спадщиною, виконання операцій за дорученням і у зв'язку з опікою, агентські послуги.

Трійська унція — міжнародна одиниця ваг, використовувана при реалізації дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, поладію). Одна трійська унція дорівнює 31,1 грама.

Трансферт — переведення іноземної валюти або золота з однієї країни в іншу. Трансферти — фінансові кошти, що передаються з державного бюджету або з місцевих бюджетів вищого рівня в бюджети нижчого рівня у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій та інших форм.

Тратта — фінансовий документ (вексель), оплачуваний по пред’явленні або на визначену дату. Він виникає на основі платежів за кордон або з-за кордону в дану країну. Відповідно до тратти банк зобов’язаний сплатити гроші пред’явнику.

Трейдер — представник брокера в торговельній зоні біржі. Приймає замовлення від імені фірми на продаж і покупку, збирає інформацію про товари.

Факторинг — різновид торгово-комісійних операцій, що сполучаються із кредитуванням оборотного капіталу клієнта.

Фіксований курс — офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначеному законодавчо порядку валютних паритетів. Фінанси держави — економічні відносини з мобілізації, розподілу й витрачанню централізованих і децентралізованих фондів коштів держави та органів місцевої влади й місцевого самоврядування; підприємств, установ й організацій і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності для забезпечення розширеного відтворення та соціально-культурних потреб.

Фінансова інформація — система фінансових показників, призначених для ухвалення рішення, і розрахована на конкретних користувачів.

Фінансова звітність — сукупність документів, що містять інформацію про фінансові показники.

Фінансова політика — діяльність держави, підприємства з цілеспрямованого використання фінансів. Зміст фінансової політики включає: вироблення концепцій розвитку фінансів, визначення основних напрямків їхнього використання і розробку заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Фінансова стратегія — комплекс заходів, спрямованих на досягнення перспективних фінансових цілей.

Фінансова діяльність держави — планована діяльність у сфері мобілізації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави.

Фінансова система — 1) сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню і використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави; 2) сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють в межах своєї компетенції керівництво фінансовою діяльністю держави і підприємств, установ, організацій, які беруть у ній участь. Фінансово-промислова група — група підприємств, установ, кредитних організацій (включаючи банки) і інвестиційних інститутів, які об'єднали свої капітали в добровільному порядку або пакети своїх акцій.

Фінансове забезпечення відтворювального процесу — покриття витрат за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих суб'єктами господарювання і державою. Здійснюється у трьох формах: самофінансування, кредитування і державного фінансування.

Фінансове законодавство — галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження і становлять джерело фінансового права.

Фінансове право — публічна галузь права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу й використання фондів коштів (фінансових ресурсів) держави і органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань та функцій.

Фінансовий контроль — цілеспрямована діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, спрямована на додержання законності, фінансової дисципліни й раціональності в забезпеченні реалізації фінансової діяльності держави та ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових відносин.

Фінансові правовідносини — врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав та обов'язків у сфері мобілізації, розподілу й витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів.

Фінансовий стан підприємства — забезпеченість або незабезпеченість підприємства коштами для виконання його господарської діяльності. Фінансово-правова норма — встановлене державою в строго визначеному порядку й формі і забезпечене заходами державного примусу, виражене у категоричній формі правило поведінки суб'єктів фінансово-правових відносин, що виникають з приводу мобілізації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, яке закріплює права й обов'язки їх учасників.

Фінансові результати — процес одержання фінансових ресурсів, пов'язаний з виробництвом і реалізацією товарів, операціями на ринку капіталів.

Фінансові ресурси — грошові доходи, нагромадження і надходження, що формуються суб'єктами господарювання й держави і мають на меті розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних потреб, потреб оборони й державного управління. Є матеріальними носіями фінансових відносин. Використовуються у фондовій і нефондовій формах. Фінансові фонди — грошові фонди, сформовані за рахунок фінансових ресурсів. Призначення фінансових фондів - підготовка умов, що забезпечують задоволення мінливих суспільних потреб.

Фінансовий контроль — елемент системи керування фінансами, особлива сфера вартісного контролю за фінансовою діяльністю всіх економічних суб'єктів (держави, територіальних громад, підприємств й організацій), дотриманням фінансово-господарського законодавства, доцільністю

виробничих витрат, економічною ефективністю фінансово-господарських операцій.

Фінансовий лізинг — характеризується тривалим строком контракту (від 5 до 10 років) і амортизацією всієї або більшої частини вартості устаткування.

Фактично фінансовий лізинг являє собою форму довгострокового кредитування.

Фінансовий механізм — сукупність форм організації фінансових відносин, методів (способів) формування і використання фінансових ресурсів, застосовуваних суспільством з метою створення сприятливих умов для економічного й соціального розвитку суспільства. Відповідно до структури фінансової системи фінансовий механізм підрозділяється на фінансовий механізм підприємств (організацій, установ), страховий механізм, бюджетний механізм і т.д. У кожному з них відповідно до функціонального призначення можна виділити такі ланки: мобілізацію фінансових ресурсів, фінансування, стимулювання та ін.

Фінансовий звіт — звіт, що дає інформацію про фінансове становище підприємства, про його доходи, витрати й чистий прибуток, використанні фінансових ресурсів за певний період часу.

Фінансовий ринок — ринок, на якому обертаються капітали й кредити. Фінансовий ринок підрозділяється на ринок короткострокового капіталу й ринок довгострокового позичкового капіталу.

Фінансові ресурси домогосподарства — грошові кошти, цінні папери та інші цінності, що знаходяться в розпорядженні домогосподарств — низової ланки суспільного виробництва, що складається з однієї людини, яка веде господарство, отримує доходи і здійснює витрати на задоволення своїх потреб або групи людей, які сумісно проживають і ведуть господарство, отримують доходи й здійснюють витрати для задоволення своїх особистих потреб.

Фінанси — це сукупність грошових відносин, організованих державою, у процесі яких здійснюється формування і використання загальнодержавних фондів грошових коштів для вирішення економічних, соціальних і політичних завдань.

Фінанси — особлива, специфічна форма виробничих відносин, пов’язана з процесом розподілу і перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту, утворенням і використанням на цій основі цільових централізованих і децентралізованих грошових фондів суспільного призначення.

Фінанси (фінансові відносини) — особлива, опосередкована система грошових відносин. Це тип економічних відносин, що виникає при розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту, виробленого в державі.

Фінанси місцевих органів влади — система формування, розподілу і використання грошових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них завдань і функцій як власних, так і делегованих.

Фінанси місцеві — система економічних відносин, при посередництві яких місцеві органи влади мобілізують, розподіляють і використовують фінансові ресурси відповідно до покладених на них законом і договорами обов’язків. Синонім поняття “фінанси місцевих органів влади”.

Фінанси зовнішньоекономічної діяльності підприємств — сукупність економічних відносин з формування і використання прибутку і фондів грошових коштів, які виникають у процесі розподілу й перерозподілу частини суспільного продукту і національного доходу, отриманого від

зовнішньоекономічної діяльності.

Фінанси місцевого самоврядування — система економічних відносин, при посередництві яких територіальні колективи й органи місцевого самоврядування мобілізують, розподіляють і використовують фінансові ресурси відповідно до своїх функцій.

Фінанси підприємств — це складова усієї системи відносин, але їм притаманні певні специфічні ознаки, що випливають з особливостей форм власності й господарювання.

Фінансова інфраструктура — цілісна сукупність підприємств та організацій — учасників сфери обслуговування фінансових послуг, являє собою підрозділ ринкової інфраструктури.

Фінансова політика — особлива сфера економічної діяльності держави, направлена на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання для забезпечення виконання державою своїх функцій.

Фінансова політика — спосіб впливу фінансових відносин на економічний і соціальний розвиток суспільства; знаходиться в безпосередній залежності від характеру виробництва й сутності виробничих відносин; проявляється в системі форм і методів мобілізаціі фінансових ресурсів та їх розподілу.

Фінансова система держави — сукупність обмежених, але взаємозалежних між собою ланок фінансових відносин, що виникають у різних сферах виробничої і невиробничої дiялъностi в процесі вартісного розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу з метою формування. розподілу і використання фінансових ресурсів для задоволення суспільних потреб.

Фінансова стратегія — довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, передбачає вирішення крупномасштабних завдань, що визначаються економічною і соціальною стратегією.

Фінансова тактика — вирішення завдань на певному етапі розвитку країни і забезпечення цього розвитку шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових ресурсів.

Фінансове планування — це діяльність з формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів.

Фінансове право — сукупність юридичних норм, що регламентують фінансові відносини.

Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності — сукупність форм і методів управління фінансово-кредитними і валютними відносинами, які виникають між окремими державами і регламентуються ними в правовому порядку.

Фінансовий механізм — сукупність форм, методів впливу на соціально - економічний розвиток суспільства. Основними елементами фінансового механізму є: фінансове планування; фінансові важелі (прибуток, ціна, орендна плата, амортизаційні відрахування, дивіденди, фінансові санкції, процентна ставка, дисконт і ін.), управління фінансами (сукупність прийомів і методів впливу на об'єкт для досягнення певної мети); фінансовий контроль;

фінансовий аудит (процес детальної перевірки правильності складання фінансової звітності й аналіз фінансового стану підприємства);фінансове право. Фінансовий ринок — особливий тип ринку, предметом купівлі - продажу на якому виступають різні фінансові інструменти. Система сучасного фінансового ринку складається з п’яти складових, якими є банківській ринок, ринок цінних паперів (фондовий ринок), валютний ринок, ринок .дорогоцінних металів, ринок страхових послуг.

Фінансові важелі — інструменти формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси населення — грошові кошти, цінні папери та інші цінності, що знаходяться в розпорядженні громадян.

Фінансові інститути місцевих органів влади — сукупність закладів, установ, які є суб’єктами фінансових відносин у сфері компетенції місцевого самоврядування. До складу фінансових інститутів місцевого самоврядування входять позабюджетні, валютні й цільові фонди, муніципальні банки, ощадні каси, страхові товариства, пенсійні фонди, фонди сприяння та інші структури, які мають відповідний правовий статус. Фінансові інститути місцевих органів влади здійснюють регулювання фінансової діяльності місцевого

самоврядування. Фінансові інститути місцевих органів влади перебувають у муніципальній власності або створені за пайовою участю територіальних колективів.

Фінансові інструменти — документи, що мають грошову вартість, за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку. До основних фінансових інструментів належать цінні папери, свідчення про депозитні вклади, кредитні угоди, страхові поліси тощо.

Фінансові методи включають: фінансове забезпечення; фінансове

регулювання; фінансове стимулювання.

Фінансові ресурси держави — кошти, утворені в процесі розподілу й перерозподілу частики валового внутрішнього продукту і національного доходу

у грошовій формі. Виступають у двох формах: у формі централізованих і у формі децентралізованих фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності — фонди грошових ресурсів, які утворюються підприємствами, що належать місцевому самоврядуванню різних рівнів, використовуються відповідно до законодавства і рішень органів місцевого самоврядування.

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів.

Флоут — різниця між загальною вартістю платіжних документів, що знаходяться у процесі інкасації у кліринговий системі Національного банку, і сумою “нерозміщеного кредиту”, що дорівнює вартості наданих комерційними банками, але ще не оплачених Національним банком платіжних документів. Фонд відшкодування — цільове джерело фінансування простого відтворення. Фонд нагромадження — цільове джерело фінансування розширеного відтворення, використання якого збільшує активи підприємства.

Фондова біржа — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, як первинними, так і похідними й визначається курс цінних паперів.

Фондовий ринок — це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб’єктів економічної діяльності.

Форвардний договір — попередня реалізація продавцем продукції, що ще не зроблена.

Ф'ючерс - терміновий контакт, термінова угода.

Ф’ючерсний договір (контракт) — вид договору про купівлю акцій (цінних паперів) або товару з їх оплатою через визначений період часу за ціною, зафіксованою в даному договорі.

Хеджування ризиків — форма страхування ціни і прибутку при здійсненні ф’ючерсних угод, при цьому продавець (покупець) одночасно з реалізацію

(покупкою) товару проводить закупівлю (продаж) відповідної кількості ф’ючерсних контрактів.

Хеджування ризиків — форма страхування ціни і прибутку шляхом перенесення ризику зміни ціни з однієї юридичної чи фізичної особи на іншу, в загальному випадку - з хеджера на спекулянта.

Холдингова компанія — акціонерна компанія, що використає свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою керування, керівництва ними й одержання дивідендів.

Цесія — загальногромадський договір про переуступку вимог за векселем.

Ціна — економічний інструмент, завдяки якому вартість ВВП набуває грошового вираження і стає об'єктом розподілу.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують майнові права або свідчать про надання позики (облігації) чи придбання власником цінного папера права на частину майна (акція). За економічним змістом цінні папери - це довгострокові зобов'язання емітента виплачувати власнику цінного папера доход у вигляді дивіденду або фіксованих відсотків. Бувають двох типів: часткові (акції) й боргові (облігації).

Чек — вид цінного папера, грошовий документ строго встановленої форми, що містить наказ власника рахунку (чекодавця) про виплату певній особі або пред'явникові чека (чекоутримувачеві) зазначеної в ньому суми.

Черговість платежів — установлена послідовність списання коштів з рахунку підприємства при наявності декількох термінових і прострочених платежів і недостатності коштів для їхнього повного погашення.

Чистий національний продукт (ЧНП) — визначається як різниця валового національного продукту, виробленого в державі, і загальної суми амортизаційних відрахувань.

Юридична особа — підприємство, що виступає як суб'єкт громадянства, у тому числі господарських прав й обов'язків, має самостійний баланс, гербову печатку й розрахунковий рахунок у банку, діє на підставі статуту або положення й що відповідає у випадку банкрутства приналежним йому майном.