Методи фінансового контролінгу

Служби фінансового контролінгу в процесі виконання своїх функцій використовують велику кількість методів.

До головних специфічних методів фінансового контролінгу на­лежать такі:

• опитування (анкетування);

• факторний аналіз відхилень;

• бенчмаркінг;

• аналіз точки беззбитковості;

• вартісний аналіз;

• портфельний аналіз;

• ABC-аналіз;

• SWOT-аналіз (аналіз сильних та слабких місць);

• бюджетування.

Метод опитування (анкетування). Щоб виявити слабкі сторо­ни та резерви підвищення ефективності діяльності суб'єкта під­приємництва, доцільним є застосування такого методу фінансового контролінгу як опитування (анкетування) працівників усіх струк­турних підрозділів та керівництва суб' єкта підприємництва. Успіш­но використати цей метод контролінгу можна в разі додержання та­ких умов:

1) керівництво має брати безпосередню участь в організації опи­тування;

2) з керівництвом потрібно заздалегідь узгодити питання, які вносяться в анкету для опитування;

3) керівництво має бути готовим сприйняти конструктивну кри­тику й побажання підлеглих;

4) опитування не повинно спровокувати конфлікт чи ускладнити стосунки між керівництвом та працівниками;

5) участь керівництва та співробітників в опитуванні має бути добровільною;

6) анонімність анкетування та оцінки;

7) участь в організації анкетування нейтральної сторони;

8) результати аналізу опитування мають бути матеріалізовані у формі конкретних заходів щодо вдосконалення тієї чи іншої функці­ональної ділянки суб' єкта підприємництва.

Факторний аналіз відхилень. Мета методу полягає у визначен­ні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання діяльності центрів витрат (прибутковос­ті). Відхилення обчислюють за кожним місцем виникнення витрат та за кожною їх групою.

1) зміни обсягів виробництва продукції;

2) зміни цін на ресурси;

3) зміни норм витрат на одиницю продукції.

Методика формалізованого розрахунку факторних впливів на прибуток від реалізації продукції передбачає такі дії:

- розрахунок загальної зміни прибутку (АР) від реалізації про­дукції:

де Р₁ - прибуток звітного року,

Р₀ - прибуток базисного року;

570

Недоліками методу факторного аналізу відхилень є таке:

• враховуються лише внутрішні співвідношення між плановими та фактичними показниками, оскільки базою для порівняння є ре­зультати діяльності одного суб'єкта підприємництва;

• відсутність порівняння з показниками діяльності інших су­б'єктів підприємництва зумовлює небезпеку суб'єктивного тлума­чення результатів аналізу та помилкових висновків;

• період, в якому виникли відхилення, не збігається з періодами, коли здійснюється аналіз та настає відповідна реакція на відхилення.

Цінність аналізу значно підвищується, якщо вдається підібра­ти інформацію для порівняння показників діяльності досліджува­ного суб'єкта підприємництва з аналогічними показниками інших суб'єкта підприємництва, зокрема тих, які здійснюють той самий вид діяльності або використовують споріднені методи, процеси чи технології.

Це можна зробити засобами бенчмаркінгу, що представляє со­бою перманентний, безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів дослі­джуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших суб'єктів підприємництва чи їх структурних під­розділів. Основна мета бенчмаркінгу полягає у виявленні негатив-

571

них відхилень у значеннях порівнюваних показників і причин таких відхилень та розробці пропозицій щодо їх ліквідації.

Розрізняють три види бенчмаркінгу:

1) внутрішній бенчмаркінг, який зводиться до аналізу та порів­няння показників діяльності різних структурних підрозділів одного й того самого суб'єкта підприємництва.

2) бенчмаркінг, зорієтований на конкурентів, який сконцентро­ваний на порівняльному аналізі товарів (робіт, послуг, продуктів), продуктивності виробничих процесів та інших параметрів дослі­джуваного суб'єкта підприємництва з аналогічними характеристи­ками конкурентів. Вважається, що найпридатнішим аналогом для порівняння є «ринковий лідер». Ідентифікація факторів, які призво­дять до відставання досліджуваного суб'єкта підприємництва від лідера, дає змогу розробити рекомендації щодо скорочення відста­вання.

3) функціональний бенчмаркінг, який має на меті проаналізу­вати окремі процеси, функції, методи й технології в порівнянні з іншими суб'єкта підприємництва, які не є конкурентами даного суб'єкта підприємництва. Суб'єкти підприємницької діяльності, які застосовують схожі методи, прийоми чи технології і не є конкурен­тами, охоче йдуть на взаємний обмін первинною інформацією та зацікавлені в реалізації спільних проектів, спрямованих на вдоско­налення тих чи інших порівнюваних операцій.

За порівняльні аналоги у разі бенчмаркінгу можна брати: суб'єкти підприємництва-конкуренти; суб'єкти підприємництва, які є провідними у відповідній галузі; суб'єкти підприємницької ді­яльності інших галузей, структурні підрозділи досліджуваного чи інших суб'єктів підприємництва.

Об'єктами бенчмаркінгу можуть бути: методи, процеси, техноло­гії, якісні параметри продукції, показники фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємництва або його структурних підроз­ділів.

Досліджуючи виробничі процеси, методи чи технології виробни-

цтва і збуту продукції, головну увагу приділяють пошуку резервів зниження витрат виробництва та підвищенню конкурентоспромож­ності продукції.

Розрізняють три стадії бенчмаркінгу:

1. Підготовчу стадію, на якій здійснюють вибір об'єкта бенчмар- кінгу та порівняльних аналогів; визначають оцінні показники (на­приклад, собівартість, затрати часу, частка браку); збирають необ­хідну для аналізу інформацію;

2. Стадію аналізу, на якій, на підставі порівняння з суб'єктом під­приємництва - партнером, виявляються недоліки в об'єктах бенч- маркінгу та ідентифікуються причини їх виникнення. При цьому, критерієм оцінюванням процесів, функцій, методів чи виробничих процесів є показники їх продуктивності;

3. Стадію впровадження, на якій виконується робота щодо реа­лізації результатів аналізу в практичній діяльності суб'єкта підпри­ємництва. Увага зосереджується на розробці стратегії і тактики ней­тралізації виявлених у ході бенчмаркінгу слабких сторін суб'єкта підприємництва.

Оскільки ринок є системою, яка постійно та динамічно розви­вається, суб'єкти підприємницької діяльності мають здійснювати постійний бенчмаркінг, дбаючи про забезпечення стабільної конку­рентоспроможності, що ґрунтується на виявленні та впровадженні інновацій і раціоналізаторства.

Метод аналізу беззбитковості. Традиційно основна мета, ді­яльності суб'єкта підприємництва визначається як отримання мак­симально можливого за даних умов, прибутку. Однак основні цілі, можуть бути досягнуті лише при уникненні ситуації, в яких суб'єкт підприємництва перестане існувати або припинить свою діяльність. До банкрутства може призвести отримання збитків, відхилення від стану беззбитковості. До таких наслідків можуть призвести як ма­теріальні або фінансові збитки, так і трудові, соціальні та психо­логічні. Для цього суб'єкту підприємництва необхідно навчитись управлінню беззбитковістю своєї діяльності.

Метод аналізу беззбитковості зводиться до визначення мінімаль­ного обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно- постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити без­збиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді. Точка

беззбитковості характеризує такий обсяг виробництва й реалізації продукції (робіт та послуг), якому відповідає нульовий прибуток суб'єкта підприємництва - виручка від реалізації продукції дорів­нює валовим витратам на її виробництво та реалізацію. Цей метод побудований на тезі, що зі зростанням обсягів реалізації постійні витрати на одиницю продукції зменшуються. Отже, усі поточні ви­трати суб'єкта підприємництва можна розподілити на постійні та змінні.

Постійні витрати - це витрати, які не залежать від динаміки об­сягу виробництва за певний період часу (амортизаційні відрахуван­ня, заробітна плата управлінського персоналу, витрати на опалення та освітлення приміщень тощо).

Рівень постійних витрат в розрахунку на одиницю продукції, бу­дучи незмінним для загального обсягу виробництва, має тенденцію до відносного зменшення із зростанням обсягу виробництва і, на­впаки, відносному збільшенню при зменшенні обсягу виробництва.

Змінні витрати - це витрати, які залежать від обсягу виробництва та змінюються прямо пропорційно змінам обсягу виробництва.

З ростом обсягу виробництва вони збільшуються, і, навпаки, зменшуються при зменшенні обсягу виробництва. Необхідно відмі­тити, що змінні витрати на одиницю продукції є постійною величи­ною, а сукупні змінні витрати мають лінійну залежність від обсягу виробництва (чим менший обсяг, тим більші змінні витрати, а, від­повідно, чим більший обсяг виробництва - тим вони менші).

Так, залежність сукупних змінних та постійних витрат від обсягу виробництва та змінних та постійних витрат на одиницю продукції можна зобразити графічно (рис. 14.5).

Рисунок 14.5. Залежність змінних та постійних витрат від обсягу виробництва: а) залежність сукупних змінних

б) залежність змінних та постійних та постійних витрат на одиницю продукції

Класифікація витрат на постійні та змінні необхідна для прийнят­тя управлінських рішень та допомагає вирішувати такі задачі:

• оцінити окупність витрат;

• оптимізувати величину прибутку;

• визначити запас фінансової стійкості суб'єкта підприємництва. Співставлення виручки від реалізації продукції з сукупними ви­тратами дає можливість визначити величину прибутку, який можна отримати при заданому обсязі виробництва та співвідношенні змін­них та постійних витрат, що можна відобразити формулами:

де П - прибуток,

В - виручка від реалізації продукції,

СВ - сукупні витрати,

ЗВ - змінні витрати,

ПВ - постійні витрати,

ЗВод - змінні витрати на одиницю продукції,

Ц - ціна одиниці продукції,

К - кількість реалізованої продукції.

Для розрахунку точки беззбитковості можна використати 3 ме­тоди:

• метод рівняння;

• метод маржинального доходу;

• метод графічного зображення.

Метод рівняння ґрунтується на використанні для розрахунку точ­ки беззбитковості формули 11.11. При цьому прибуток прирівню­ється до нуля, а кількість виробленої продукції приймається за X:

0 = (Ц х X) - (ЗВод х X) - ПВ (14.12)

Метод маржинального доходу ґрунтується на використанні для розрахунку точкибеззбитковості (Тб) наступної формули:

Тб = ПВ : МДод = ПВ : (Ц - Звод), (14.13)

де МДод - маржинальний дохід на одиницю продукції, який до­рівнює ціні одиниціпродукції за мінусом змінних витрат на одини­

цю продукції.

Графічний метод ґрунтується на графічному відображені залеж-

ності постійних тазмінних витрат суб'єкта підприємництва від об­сягу реалізованої продукції (рис. 14.6 та 14.7).

Рис. 14.7. Графік визначення точки беззбитковості

Розглянуті методи мають один спільний та суттєвий недолік: при плануванні обсягу виробництва продукції, який має забезпечити досягнення беззбитковості, не враховується вплив значної кількості факторів таких, як можливість забезпечення відповідними видами ресурсів, попит на продукцію (роботи та послуги) суб'єкта підпри­ємництва.

Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно суб'єкт підприємництва працює (у разі його прибутковос­ті) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості). На підставі відповідних висновків розробляються рекомендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення прибутковості операційної діяльності суб'єкта підприємництва.

576

Рис. 14.6. Складові графічного методу

Вартісний аналіз - це метод оперативного контролінгу, який полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, що виробляється, з погляду еквівалентності їх вартості та корисності.

Отже, в центрі уваги вартісного аналізу перебувають функціо­нальні та вартісні параметри продукції (робіт, послуг).Він має на меті класифікувати функції продукту на функціональні класи: го­ловні функції; додаткові функції та непотрібні функції. Далі розро­бляються пропозиції щодо мінімізації витрат на виконання кожної функції, а також анулювання другорядних функцій, які потребують значних витрат.

Виділяють два основні завдання вартісного аналізу:

1) зменшення вартості окремих компонентів продукції без змен­шення обсягів її виробництва та реалізації;

2) поліпшення функціональних параметрів продукції за міні­мальних витрат.

• З огляду на ці завдання вартісний аналіз зосереджує увагу на мінімізації витрат під час перегляду функціональних параметрів у разі:

• зменшення вимог до якості продукції (якщо споживачі нехту­ють підвищеною якістю продукції або не готові сплачувати належ­ну ціну за вищу якість);

• підвищення вимог до якості (якщо споживачі готові сплачува­ти вищу ціну за якіснішу продукцію).

Етапність виконання вартісного аналізу представлено на рис. 14.8.

Вартісний аналіз розглядається як один з найдієвіших інструмен­тів скорочення собівартості продукції, зокрема витрат на сировину та матеріали. У процесі аналізу досліджуються всі без винятку ха­рактеристики продукту, статті калькуляції з метою виявлення резер­вів зниження собівартості . За оцінками західних експертів, успіш­ний вартісний аналіз може виявити резерви зниження витрат в роз­мірі до 20% повної собівартості продукції.

Зауважимо, що такий аналіз може стосуватися не лише продукції (робіт, послуг), а й окремих структурних підрозділів (центр витрат) чи виробничих процесів.

Портфельний аналіз - це ефективний інструмент стратегічного контролінгу, який використовується з метою оптимізації портфеля цінних паперів інвестора.

Рис. 14.8. Етапність виконання вартісного аналізу

В основу портфельного аналізу покладено два оцінні критерії:

1) теперішня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперам (проценти, дивіденди);

2) рівень ризикованості вкладень.

На підставі результатів портфельного аналізу приймаються рі­шення про додаткові інвестиції в окремі виробничі програми, реін- вестиції чи дезінвестиції, а також визначається стратегія управління ризиками за кожною зі стратегічних бізнес-одиниць.

ABC-аналіз є методом контролінгу, що застосовується з метою селективного добору найцінніших для суб'єкта підприємництва по­стачальників, партнерів і клієнтів, найважливіших видів сировини

та матеріалів, найбільш вагомих елементів витрат, найрентабельні- шої продукції та продуктів, найефективніших напрямків капітало­вкладень.

ABC-аналіз полягає у виявленні та оцінюванні кількісних зна­чень небагатьох величин, частка яких у загальній сукупності вартіс­них показників найбільша. Завдяки цьому вдається сконцентрувати увагу на пріоритетних напрямках зниження собівартості продукції, а також визначити реальні шляхи підвищення обсягів реалізації.

Зауважимо, що у структурі собівартості продукції більшості ві­тчизняних підприємств найвагоміша частка припадає на витрати з придбання сировини й матеріалів. Отже, суб'єктам підприємництва доцільно здійснювати ABC-аналіз саме цього елемента витрат як за окремими постачальниками, так і за видами сировини й матеріалів. Очевидно, що в останньому разі аналіз спрямований на добір видів сировини (матеріалів, комплектуючих), на які у вартісному вира­женні припадає найбільша частка у структурі собівартості за даним елементом витрат.

Ефективність ABC-аналізу сировини (матеріалів) можна істотно підвищити, скориставшись випробуваною в зарубіжній практиці класифікацією окремих її видів:

1. А-сировина - види сировини (матеріалів), на які припадає по­над 50 % витрат у загальній структурі закупок;

2. В-сировина - види сировини (матеріалів), відповідна частка яких перевищує 25 %;

3. С-сировина - інші, незначні за внеском у собівартість види си­ровини (матеріалів).

Зрозуміло, що найбільші резерви зниження витрат за елемен­том «сировина (матеріали)» можуть бути виявлені під час аналізу А-сировини

Щоб розкрити такі резерви, складають перелік відповідних за­ходів:

• якомога точніше оцінювання втрат сировини (матеріалів) на кожній стадії виробництва;

• мінімізація втрат якості сировини (матеріалів);

• обчислення норм витрат за методом нуль-базис бюджетування.

• добір більш економічних технологій;

• оптимізація запасів;

• переговори з постачальниками щодо зниження закупівель­них цін;

• пошук альтернативних постачальників;

• посилений контроль за збереженням сировини (матеріалів).

ABC-аналіз також застосовують для пошуку резервів зниження

собівартості за окремими центрами витрат, інвестиційних проектів чи видів продукції. Цей метод придатний і для оптимізації портфеля продукції, що її виробляє та реалізує підприємство, або, скажімо, для максимізації обсягів реалізації продукції.

Процес оцінки загального становища завершується порівняль­ним SWOT-аналізом. SWOT - це абревіатурне скорочення чо­тирьох англійських слів:

S - strength - сила;

W - weakness - слабкість;

О - opportunities - можливості;

Т - treats - загрози.

На рисунку 14.9 у вигляді матриці наведено типові приклади сильних і слабких сторін вітчизняних підприємств, а також шансів і ризиків, які можуть виникнути під дією зовнішніх обставин,

Рис. 14.9. Матриця SWOT-аналізу

зі окремих функціональних блоків діяльності, центрів затрат, видів продукції тощо.

Сутність SWOT-аналізу полягає у порівнянні сильних і слабких сторін фірми з потенційними зовнішніми сприятливими обставина­ми та загрозами для бізнесу з метою:

• пошуку позитивної синергії: сильні сторони / сприятливі об­ставини;

• усунення негативної синергії: слабкі сторони/зовнішні загрози.

У процесі SWOT-аналізу шукають відповіді на такі запитання:

1. Як пов'язані основні проблеми суб'єкта підприємництва з її сильними й слабкими сторонами, а також із сприятливими зовніш­німи обставинами та загрозами?

2. Як саме можна використати сильні сторони і сприятливі зо­внішні фактори для вирішення основних проблем суб'єкта підпри­ємництва?

3. Як усунути чи максимально зменшити вплив на фірму слаб­ких сторін та зовнішніх загроз?

Отже, одним з важливих методів стратегічного контролінгу є так званий аналіз сильних і слабких місць, а також наявних шансів і ризи­ків. Даний вид аналізу може здійснюватися стосовно суб'єкта підпри­ємництва в цілому, стосовно його структурних підрозділів, а також у розрізі окремих видів продукції (робіт та послуг). На основі резуль­татів аналізу ендогенного середовища розробляються рекомендації щодо усунення наявних слабких місць та ефективного використання існуючого потенціалу (сильних сторін) суб'єкта підприємництва.

У результаті SWOT-аналізу екзогенного середовища виявляється позитивний і негативний вплив на підприємство ззовні. На основі цього виробляються пропозиції стосовно нейтралізації можливих ризиків та використання додаткових шансів.

В таблиці 14.1 наведена загальна схема аналізу сильних і слаб­ких сторін у фінансовій сфері.

У процесі аналізу сильні та слабкі місця суб'єкта підприємни­цтва слід оцінити з урахуванням основних тенденцій змін у зовніш­ньому щодо суб'єкта підприємництва середовищі. Так, ліквідність суб'єкта підприємництва на актуальну дату може бути сильною його стороною, однак через деякий період внаслідок дії зовнішніх факторів вона може стати недостатньою і перетворитися на слабке

Таблиця 14.1

Оцінка сильних і слабких сторін суб'єкта підприємництва у фінансовій сфері його діяльності

місце. Оскільки сильні та слабкі місця, як правило, є відносними величинами, в процесі аналізу їх слід порівнювати з аналогіями у конкурентів.

Під час аналізу сильних і слабких місць визначаються критичні сфери, які під дією специфічних зовнішніх і конкурентних факто­рів впливають на економічні результати суб'єкта підприємництва. Потім визначаються ключові параметри чинників, що впливають на ефективність господарської діяльності. На практиці досить часто в ході SWOT-аналізу використовуються такі методи контролінгу, як анкетування та ABC-аналіз. Результати аналізу унаочнюються у ви­гляді діаграм, матриць, схем, графіків.

Для організації ефективного фінансового контролінгу на підпри­ємстві рекомендується створення сучасної системи бюджетування, яка б була заснована на розробці і контролі виконання ієрархічної системи бюджетів.

Бюджетування - це адаптована до динамічних ринкових умов система тонування, обліку та контролю ресурсів і результатів ді­яльності суб'єкта підприємництва за центрами відповідальності (сегментами бізнесу), яка дозволяє аналізувати прогнозні та отри­мані економічні показники з метою управління бізнес-процесами суб'єкта підприємницької діяльності.

4.