Взаємозалежність фінансових систем різних країн, глобалізм у світовій економіці

Світова економічна інтеграція відбувається і буде відбуватися в першу чергу як фінансова глобалізація, розвиток та зміцнення міжнародних фінансових відносин.

Глобалізація (від фр.

Те, що ми сьогодні називаємо «глобалізацією», почалося не в останні 2—3 десятиріччя, як іноді помилково вважають, а вже на зламі XIX і XX ст. Період 1870—1913 рр. також характеризувався швидким зростанням світової торгівлі, міжнародного руху капіталу і значними цифрами міграції робочої сили в країни «нового світу». Аналогічних темпів зростання згаданих показників вдалося потім досягти лише після 1970 р. У деяких аспектах (наприклад, зростання експорту та імпорту і міжнародного руху капіталу стосовно ВВП) процеси на зламі XIX—XX ст. були навіть глибшими, ніж сьогодні^[2].

Потім вони були перервані з 1914-го по 1950 р. двома світовими війнами, а також міжвоєнним періодом, який характеризувався політикою автаркії, що проводилась більшістю країн. Ця політика полягала в підвищенні імпортних тарифів та накладанні обмежень на відтік капіталу, що вилилося зрештою у Велику кризу 1929—1933 рр., а потім у тривалу депресію світових економік, яка закінчилася лише після Другої світової війни. У післявоєнний період після укладення в 1947 р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГУТТ), створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Світового банку (СБ) глобальні процеси у світовій економіці стали відновлюватися.

Якщо спробувати дати зразкову характеристику найважливіших рис, властивих сучасному процесу глобалізації як багатомі- рному явищу, що впливає на макроекономічні показники і на формування загальної моделі розвитку країн, то можна виділити чотири значних специфічних компоненти подібного явища:

— зростаюча інтеграція фінансових ринків та збільшення фінансових потоків між країнами;

— уніфікація умов діяльності на світовому ринку в напрямку створення єдиного простору для виробництва і торгівлі (організаційних, фінансових та інших умов);

— збільшення кількості господарюючих суб’єктів, які керуються при формуванні своєї індивідуальної стратегії транснаціональними або глобальними стратегічними інтересами;

— формування та зміцнення транснаціональних систем регулювання господарських процесів (наприклад, загальна позиція країн Європейського Союзу, їх спільна модель поведінки часто відбивається в діяльності міжнародних організацій, де країни ЄС виступають з єдиною платформою, що особливо характерно для економічних форумів).

Позитивними наслідками глобалізації є усунення фінансових потоків угору (щорічний приріст світового ВВП становить 3,5 %; світової торгівлі — 6 %); збільшення виробництва, прискорення економічного зростання і зменшення масштабів безробіття за рахунок створення транснаціональних компаній (ТНК) та вільно- економічних зон (ВЕЗ), за рахунок впровадження вже існуючої ТНК на національний ринок.

З іншого боку, ідея «золотого мільярда», відповідно до якої лише шоста частина населення планети в майбутньому буде вести достойний спосіб життя, стає реальністю.

Негативні наслідки глобалізації: впровадження нових технологій призвело до скорочення робочих місць у промисловості, підсилило соціальну напруженість; ТНК, які вийшли на перший план, нерідко ставлять власні інтереси вище державних; експортна орієнтація виробництва ставить країну в залежність від змін світових цін, коливань світового попиту, конкуренції на світовому ринку, тобто сучасна тенденція глобалізації економіки вимагає від регіональних і локальних економік гармонізації та синхронізації своїх національних стратегій із глобальними процесами орієнтування на передові країни світу.

Наслідком глобалізації також є зростання взаємозалежності економік різних країн. Взаємозалежність є як позитивним, так і негативним наслідком глобалізації. Якщо відбувається збільшення доходу в одній країні і відповідно доходу в іншій країні, то це викликає відповідний попит на імпорт у третіх країнах через взаємозв’язок відтворювальних процесів. Ступінь впливу пожвавлення в одній країні залежить від впливу та її експорту на наступний приріст доходу. На основі економічної моделі міжнародного зв’язку ОЕСР були підраховані розміри ефекту передачі економічного зростання чи взаємозалежності. Розрахунки показали, що збільшення витрат у США на 1 % призводить до зростання внутрішнього доходу на 1,47 %, а у ФРН — на 0,23 %, у Японії — на 0,25 %, у Канаді — на 0,68 %, у країнах ОЕСР1 в цілому — на 0,74 %. ^[3]

Іншим прикладом є торгівля на міжбанківській валютній біржі Forex.

Нестаток у щоденних продажах і покупках валюти викликаний тим, що економічні системи різних країн тісно взаємозалежні через діяльність ТНК і міжнародних фінансових систем.

Якщо, приміром, аргентинська філія «Фольксвагена» повинна щодня звітувати перед своєю штаб-квартирою в Німеччині, то неминуче виникає переведення аргентинських песо в євро, а це впливає як на курс євро щодо долара, так і на курс долара відносно песо і на безліч інших курсів.

Щодня з однієї валюти в іншу в усьому світі переводиться від 1 до 3 трлн доларів (в 50 разів більше, ніж річний бюджет України) і зв’язано з тим, що в країнах різні валютні системи.

Характерною рисою фінансової глобалізації є фінансове домінування невеличкої групи країн фактична монополія на фінансові ресурси та контроль за фінансовими потоками у світовому просторі. Для відображення цієї ситуації сьогодні часто використовують термін «асиметрія». У фінансовому плані вона виявляється у спрямуванні основних фінансових потоків у промислово розвинені країни, здійсненні своєрідного фінансового обміну між ними та хронічному фінансовому «недоживленні» периферійних країн досить вказати на те, що майже дві третини іноземних інвестицій поглинають «центральні країни». Про їхні масштаби дає уявлення табл. 1.1.

Таблиця 1.1

МІЖНАРОДНИЙ РУХ ПРИВАТНОГО БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ, МЛРД ДОЛ.

Для однієї частини світу глобальна економіка — найкраща річ, для іншої найгірша.

— небезпека перекидання на країну світових фінансових криз (Так, криза 1994—1995 рр. вразила Мексику й Аргентину, Гон- конгська криза 1997 р. відразу перекинулася на Таїланд, Малайзію, Південну Корею, Індонезію та Філіппіни, пізніше — на Росію, Білорусь та Україну, інші пострадянські країни і докотилася до Бразилії. Україні тоді було завдано значних фінансових збитків, в полум’ї кризи «згоріли» мільярдні кошти банків, девальвація гривні сягнула 40 %. Від більших втрат країну врятувала слабка інтеграція у світові фінансові ринки);

— загроза виникнення внутрішніх фінансових криз унаслідок стихійних міграцій короткострокових іноземних капіталів та агресії з боку міжнародних «фінансових мисливців» (Досить вказати на таку, що стала вже хрестоматійною, гру на пониження англійського фунта стерлінгів у вересні 1992 р., яка принесла Дж. Соросу 1 млрд дол. прибутку. А це лише один епізод у його бурхливій історії збагачення. За деякими оцінками, його фонди «Квантум» володіють капіталом у 20 млрд дол.);

— «втеча» національного капіталу за кордон, криміналізація фінансово сфери, пов’язана з «відмиванням брудних грошей» (Так, за даними НБУ, таким чином з країни «вимито» у 2000 р. 385 млн дол., у 2001 р. — 898 млн, у 2о02 р. — уже 2271 млн дол. Осідаючи переважно в офшорних зонах, вони знекровлюють і без того фінансово анемічну українську економіку, позбавляють її ресурсів економічного зростання);

— зростання зовнішньої заборгованості та поява боргових криз;

— підрив фінансового суверенітету країни;

— політичний вплив США (Світ втім зацікавлений не в продовженні цього курсу, який є загрозою всьому міжнародному співтовариству, а в його провалі та відбудові загальноприйнятих норм та правил ведення міжнародних справ).

Глобалізація призводить до того, що економічні наслідки трагічних подій у США торкнулись практично усього світу. Експерти

ООН підрахували, що наслідки вересневих терористичних актів 2001 р. у США призвели до скорочення глобального виробництва на суму приблизно в 350 млрд дол. Найбільше постраждали від потрясінь у США Африка, Азія і Латинська Америка. Найменше відчули на собі негативний ефект Китай та країни Східної Європи.

Проблема теперішнього дефіциту бюджету США актуальна і для України. Вона, щоправда, не дуже постраждає від утрати ринків США, де українські товари і без того представлені слабко. Однак Україна може дуже добре відчути дисбаланс на азіатських і європейських ринках, куди значною мірою орієнтований експорт нашої країни.