Предмет і об’єкт дослідження розміщення продуктивних сил та економіки районів

Предметом науки про розміщення продуктивних сил та регіональну економіку є виявлення законів, закономірностей та визначення принципів і факторів просторової (територіаль­ної) організації компонентів продуктивних сил, їх сучасне і перспективне розміщення, а також визначення шляхів і за­собів ефективної організації економічної діяльності суб'єктів господарювання на території регіону.

Об'єктом вивчення даної науки виступають усі елементи просторової організації продуктивних сил регіонів — природо- і трудоресурсний потенціал, галузеві і міжгалузеві комплекси, територіальні форми організації продуктивних сил та системи господарювання, соціальна інфраструктура тощо. Таким чи­ном, загалом об'єктом вивчення науки про розміщення про­дуктивних сил та економіку районів є продуктивні сили в кон­кретно-регіональному середовищі функціонування.

Продуктивні сили — це сукупність людських, ма­теріальних та інших силових елементів, суттєвою влас­тивістю яких є створююча дія (діяльність). Сили, що бе­руть участь у створенні засобів і умов існування людини, забезпечують розвиток самої людини та середовища її проживання і є продуктивними.

Економічна оцінка дії продуктивної сили не обмежується лише певною участю у створенні товарів чи послуг, які задо­вольняють потреби людей або суспільства. Тут слід виходити із змісту економічної доцільності діяльності, що полягає у створенні вартості та додаткової вартості (прибутку). У про­цесі виробництва створюються товари, вартість яких більша, ніж витрати на робочу силу та інші складові на величину до­даткової вартості. Кожен елемент продуктивних сил бере участь у створенні доходу. Величина їх продуктивного вкладу у зростанні доходу залежить від результативності (плодотвор­ності) дії кожного елемента. Для виробництва дійсним джере­лом нової вартості, в тому числі додаткової, є жива праця. То­му для зростання доходу важливо нарощувати вміння, підви­щувати кваліфікацію, реалізовувати інші заходи, які позитив­но впливають на продуктивну силу людини.

Сучасне наукове розуміння змісту поняття продуктивні сили включає перелік певних складових його елементів. До них відносять:

• предмети і знаряддя праці, населення,

• трудові та природні ресурси,

• виробництво і сферу обслуговування,

• галузеві та міжгалузеві комплекси,

• соціальну інфраструктуру,

• територіальні системи господарювання;

• систему суб’єктивних (людина) і речових елементів, які здійснюють “обмін речовин” між людиною та природою в процесі суспільного виробництва.

Цей перелік можна продовжити, але він включатиме ті ж самі елементи з більшою чи меншою їх деталізацією. Основни­ми структурно-компонентними елементами продуктивних сил є людина та засоби виробництва, а також форми суспільної і територіальної їх організації.

Існує інший підхід до визначення структури продуктив­них сил. Так, за рівнем ускладнення і висхідного розвитку виділяють три їх форми:

• природні продуктивні сили, які характеризують най­нижчий ступінь розвитку продуктивних сил і являють собою природну силу людини та природні засоби життя і праці людей;

• суспільні продуктивні сили, що виникли внаслідок роз­витку суспільного і територіального поділу праці та особливо­стей і форм споживання. Суспільний і територіальний поділ праці, особливий характер розвитку особистого та суспільного споживання сприяли посиленню суспільної продуктивної діяльності, її результативності;

• загальні продуктивні сили, а саме: інтелектуальний по­тенціал. Завдяки йому вдосконалюються засоби виробництва, якими користується людина в процесі праці, і стає більш про­дуктивною її діяльність. Крім того, інтелектуальний потенціал

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України сприяє розкриттю нових властивостей природних тіл, особли­востей дії різних сил природи і суспільства, збагаченню знань, найбільш повному оволодінню знаннями про природу і суспільство для використання їх у практичній трудовій діяль- ностію.

В умовах обмеженості ресурсної забезпеченості інтелекту­альний потенціал є найбільш перспективним джерелом зрос­тання продуктивних сил. Загальною властивістю останніх є те, що їх дія стосується усіх сфер людської діяльності — фізично­го, духовного, інтелектуального розвитку людини, забезпечен­ня соціального прогресу і розвитку природи у цілому.

1.3.