Особливості територіальної організації продуктивних сил економічних районів України у трансформаційному періоді

Найбільш загальними особливостями трансформації про­дуктивних сил регіонів України в 1996-2004 рр. можна визна­чити наступні. Насамперед цей період характеризується по-

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України дальшими глибокими перетвореннями в усіх сферах суспільної діяльності, намаганням оптимізувати регіональну політику і соціально-економічний розвиток регіонів.

Результатом господарської діяльності є зниження темпів спаду виробництва. Вперше в 1999 р. появились ознаки стабілізації економічного розвитку, які зміцніли в наступному році. Свідченням цього є зростання промислового вироб­ництва, зокрема товарів народного споживання, особливо не­продовольчих. Збільшення випуску промислової продукції спостерігалося у 25 регіонах, тоді як у 1996 р. порівняно з 1990 р. — лише у трьох. Стабілізаційні тенденції — збільшення капіталовкладень, обсягів житлового будівництва, скорочення дефіциту державного бюджету тощо — прослідковуються і в інших сферах економічної діяльності.

Утвердження таких позитивних зрушень значною мірою забезпечене тим, що окремі підприємства в різних галузях промисловості зуміли адаптуватися до нових економічних умов або у зв'язку з новою ринковою кон'юнктурою активізу­вали свою діяльність і досягли зростання випуску конкуренто­спроможної продукції. Особливістю цього етапу розвитку еко­номіки є також те, що найвища результативність спос­терігається не у тих сферах, які забезпечують зростання про­дуктивних сил завдяки випуску активних засобів праці для різних галузей господарства, а за рахунок продукції мета­лургії, окремих галузей машинобудування, споживчих товарів для населення — харчової і деревообробної галузей промисло­вості. Навіть зростання виробництва високотехнологічної продукції машинобудування (ракето-, літако-, автомобіле- і суднобудування, виробництво спецтехніки та інші) хоч і має позитивний вплив на загальні обсяги промислової продукції, однак суттєво не позначається на зростанні продуктивної сили в інших галузях господарства.

В означений період в Україні відбулися радикальні політичні й економічні зміни, а саме: прийняття у 1996 році Конституції України, проведення грошової реформи, перелом у формуванні відносин власності за рахунок розширення кор-

поративного і приватного секторів економіки, реалізація за­вдань земельної реформи, утвердження основ ринкової інфра­структури, активізація сфери зовнішньоекономічної діяль­ності та ін. Разом з тим, необхідно зазначити, що здійснювані заходи ще не забезпечили накопичення потенціалу, який би мав позитивний вплив на стабільне економічне зростання, розвиток найбільш активних елементів продуктивних сил — робочої сили та засобів виробництва. У 2004 році тривала тен­денція до скорочення частки галузей, які є базовими у здійсненні науково-технічного прогресу, а саме: машинобуду­вання та будівництва. Великою залишалась частка найбільш енергоємних та екологічно шкідливих галузей промисловості — паливно-енергетичного, металургійного та хімічного ком­плексів. Ці базові галузі економіки визначають виробничу спеціалізацію таких великих індустріальних регіонів України, як Донбас і Придніпров’я та відіграють важливу роль у міжна­родному поділі праці. Сприятливі природні передумови, що склалися у цих регіонах, та можливості технологічного онов­лення виробництва в них і надалі відіграватимуть вирішальну роль у формуванні їх матеріальних і соціальних продуктивних сил. Продукція промисловості базових галузей (електроенер­гетика, чорна металургія, паливна, хімічна і нафтохімічна про­мисловість, машинобудування і металообробка) у 1996 році складали 75,4% від загального обсягу промислової продукції країни. В 2004 році їх частка становила понад 71% від вироб­леної промислової продукції. Таким чином, регіони зосеред­ження цих галузей зберігають лідируючі позиції в економіці України. Це зумовлюється ще й тим, що названі галузі в ос­танні роки мають найбільшу сприйнятливість для інновацій, впровадження прогресивних технологічних процесів, сучасно­го технологічного устаткування і засобів механізації.

Аналіз територіальної організації промислового вироб­ництва за 1996-2004 роки свідчить про те, що значна частина території України знаходилася в зоні дії депресивних про­цесів. Це стосується Карпатського, Подільського, Поліського та Південного економічних районів, частка яких у промисло-

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України вому виробництві України знизилась. Наприклад, якщо у 1996 році обсяги промислової продукції у Карпатському рай­оні становили 6,2% загальнонаціонального виробництва, то у 2004 році — лише 5,6% (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Зрушення в територіальних пропорціях випуску продукції за 1996-2004 рр.

Продовження табл.

У Подільському районі ці показники становили відповідно 5,2 та 4,7%, а у Поліському районі за цей же період вони складали 6,0% та 5,2% (табл. 6.1)

Разом з тим, як свідчать статистичні дані, зросла частка Центрального району, обсяги промислової продукції якого у загальнонаціональному виробництві були на 5,8% більші в 2004 році порівняно з 1996 роком. Таким чином, рівень індустріалізації Центрального району України за 1996-2004 рр. дещо зріс, тоді як в інших економічних районах України дещо знизився.

Зміна територіальних пропорцій у випуску продукції сільського господарства мала інший характер. Найбільш ви­сокі показники приросту продукції сільського господарства за 1996-2004 рр. характерні для Придніпровського (2,0%) та Південного (2,5%) економічних районів. Частка Придніпровського району в Україні зросла з 11,7% до 13,7%, а Південного — з 13,4% до 15,9%. Для інших економічних рай­онів характерним було зменшення їх частки у загально­національному виробництві сільськогосподарської продукції. Особливо знизилась частка Поліського району — на 1,7% в 2004 році порівняно з 1996 роком.

Найбільш загальним показником економічної діяльності є валова додана вартість, яка включає оплату праці найманих працівників, податки за виключенням субсидій, пов’язаних з виробництвом, та валовий прибуток. В цілому по Україні вона складає понад третину загального випуску продукції в ринко­вих цінах.

Загальною тенденцією в Центрального району в період 1996-2004 рр. було зростання виробництва валової доданої вартості в абсолютних показниках як по загальному обсягу, так і в розрахунку на душу населення. До того ж найвищі по­казники виробництва доданої вартості були характерні, голо­вним чином, в Центральному та Донецькому районах, а най­нижчі в Подільському та Поліському районах.

Розглядаючи трансформацію територіальних пропорцій виробництва валової доданої вартості за 1996-2004 рр., не­обхідно зазначити, що в загальнонаціональному виробництві зросла лише частка Центрального економічного району (на 8,6%), інших економічних районів — зменшилась. Щоправда, окремі регіони у різних економічних районах відмічається не­значне зростання частки доданої вартості у загальнодержавно­му її виробництві, зокрема: Закарпатський і Одеський регіонах.

Розвиток продуктивних сил значною мірою залежить від інвестиційної діяльності. Витрати на розширення й оновлення виробництва, впровадження нових технологій, матеріалів, зна­рядь праці забезпечують не лише відтворення речових продук­тивних сил, але сприяють їх нарощуванню та розвитку.

Основним напрямом інвестицій є основний капітал (капітальні вкладення). Вони являють собою витрати на нове будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переозб­роєння діючих промислових, сільськогосподарських, транс­портних, торгових та інших підприємств, витрати на будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення.

До інвестицій в основний капітал належить витрати на будівництво, придбання та монтаж обладнання, придбання машин і обладнання, що не входять до кошторису на будівництво, та інші капітальні витрати. Стан відтворення ма­теріальних продуктивних сил найбільш повно характеризує відтворювальна структура капітальних вкладень. Вона пока­зує обсяги капіталовкладень, які спрямовуються на підтримку потужностей діючих підприємств, технічне переозброєння і реконструкцію, а також розширення діючих та будівництво нових підприємств.

Розподіл капіталовкладень між регіонами характеризує їх територіальну структуру. У зв'язку із децентралізацією еко­номічних відносин, розширенням прав регіонів, зростанням їх економічних можливостей збільшується роль регіональної інвестиційної політики. Нові ринкові умови господарювання визначають нові можливості інвестиційної діяльності на усіх регіональних рівнях. Насамперед це стосується інвестиційних можливостей різних інвесторів — комерційних банків, вироб­ничих підприємств, приватних місцевих інвесторів тощо.

У зростанні матеріальних продуктивних сил важлива роль належить відтворювальній структурі інвестицій в основний капітал. Аналіз статистичних даних за 1996-2004 рр. свідчить, що в Україні зберігалась тенденція зменшення інвестицій у будівництво нових підприємств (включаючи розширення діючих): якщо в 1996 р. вони складали близько 59% усіх інве­стицій в основний капітал, то в 2004 році — дещо більше 30%. Найбільша частка інвестицій спрямовувалась на технічне пе­реозброєння 61,5% в 2004 році. Таким чином, за 1996-2004 рр. капітальні вкладення направлялись на зростання найбільш ак­тивної частини матеріальних продуктивних сил — технічне пе­реозброєння, машини, обладнання. Це позитивний процес з точки зору нарощування потужності матеріальних продуктив­них сил.

Територіальні зрушення у відтворенні матеріальних про­дуктивних сил характеризуються зміною їх структури. Показ­никами територіального зосередження були коефіцієнти інве­стицій в основний капітал у співвідношенні до підсумку по Україні за 1996 і 2004 роки в порівняльних цінах. Аналіз ста­тистичних даних свідчить, що в 1996 році у Донецькому і Придніпровському районах було сконцентровано 36,3% усіх інвестицій України в основний капітал, у Центральному (15,6%) та Східному (14,0%) районах — майже 30%. Таким чи­ном, у чотирьох (з восьми) економічних районах зосереджува­лось дві третини усіх інвестицій.

За період 1996-2004 рр. територіальні зрушення характе­ризуються значним (на 10,6%) збільшенням інвестицій у Цен­тральному і деяким зростанням (на 3,6%) — у Південному рай­онах. У решті районів зафіксовано спад інвестицій в основний капітал. Індекси динаміки інвестицій по окремих районах і регіонах за досліджуваний період свідчать, що в Центрально­му районі вони складали 1008,8%. При чому така частка при­росту припадає на Київський регіон, переважно м. Київ. У Південному районі індекси динаміки складали 799,2%, здебільшого у Одеському регіоні (1037,7%) та АР Крим (825,8%).

Найбільший спад інвестицій спостерігався у Подільсько­му і Поліському економічних районах. Разом з тим, як свідчать статистичні дані, при загальному по економічному районі зниженні інвестицій в окремих регіонах відбувалося певне зростання індексів динаміки. Так, при загальному зни­женні інвестицій по Карпатському економічному районі то в Закарпатському регіоні спостерігався приріст. При спаді інве­стицій у Поліському районі в цілому зростали коефіцієнти по Волинському і Рівненському регіонах. Спад інвестицій зага­лом у Східному районі супроводжувався його приростом у Полтавському регіоні (табл. 6.2.).

Спрямування інвестицій в основний капітал дозволило вве­сти в дію додаткові основні фонди. Як свідчать статистичні дані, в 1996 році 66,6% введених основних фондів припадало на чоти-

Таблиця 6.2

Територіальні зрушення у відтворенні матеріальних (речових) продуктивних сил

Д.В. Клиновий,Т.В.Пепа

CZi

Продовження табл. 6.2

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

ри економічні райони — Донецький, Придніпровський, Східний і Центральний. У 2004 р. їх частка становила 66,8%. При цьому спад коефіцієнтів територіального зосередження основних фондів обумовлений їх зниженням у Донецькому (на 4,2%) та приросту в Центральному (на 12,0%) економічних районах. У Придніпровському і Донецькому районах зафіксовано знижен­ня показників територіального зосередження введення в дію ос­новних фондів. Додатне значення мав і коефіцієнт територіаль­ного зосередження введених основних фондів у Карпатському районі. Частка інших районів у загальнодержавному введенні основних фондів у 2004 р. знизилась порівняно з 1996 р., особ­ливо Придніпровського (6,4%), Подільського (5,3%).

Необхідно зазначити, що індекси динаміки введення ос­новних фондів за період 1996-2004 рр. характеризуються зро­станням показників по усіх економічних районах і регіонах, але із значними територіальними відмінностями. Так, якщо в Центральному районі індекс динаміки становив 1067,0%, то в Поліському і Придніпровському — відповідно 603,2% та 400,58%.

Саме цим обумовлені територіальні зрушення у відтво­ренні матеріальних продуктивних сил — подальше і значне зростання у Центральному і Південному районах, несуттєве збільшення у Карпатському та Східному районах і спад різної величини — у решті економічних районів України.

Населення разом з матеріальними і природними ресурса­ми є основою функціонування господарства. Роль населення у розвитку і територіальній його організації багатогранна і вирішальна, адже людина є головною продуктивною силою. Вона власною працею створює матеріальні та духовні блага, споживає їх, забезпечуючи відтворювальний процес суспільства і природи.

Серед чинників розвитку та розміщення продуктивних сил виділяється група соціальних, серед яких важливе місце належить соціально-демографічним. Останні охоплюють кількість населення і його динаміку, розміщення, структуру (вікову, освітню) тощо.

Динаміка територіальних зрушень у відтворенні населен­ня визначається зміною його кількості за відповідний період. Аналіз статистичних даних свідчить, що за 1996-2004 рр. про­довжувалось зменшення загальної кількості населення Ук­раїни. Такі зміни позначились і на коефіцієнтах його тери­торіального зосередження. Населення на території України розміщене нерівномірно: найбільше — в Донецькому і Придніпровському районах ( 23,5% загальної кількості). Най­нижчі коефіцієнти територіального зосередження населення у Подільському і Поліському районах.

За досліджуваний період територіальне зосередження на­селення зазнало певних змін. Так, у Центральному і Карпатсь­кому районах воно зросло відповідно на 0,7 та 0,3 процентних пункти, у Придніпровському і Донецькому коефіцієнти змен­шились на 0,2 та 0,5% відповідно. В решті районів тери­торіальні зрушення кількості населення не були суттєвими (табл. 6.3).

Показник щільності населення, який відображає ступінь заселеності території в Україні загалом і в усіх регіонах (обла­стях) у 2004 році був менший, ніж у 1996 році. Причому найбільш суттєвим зменшення щільності населення було у Луганській, Донецькій і Дніпропетровській областях. Незнач­ний спад цього показника є лише в Івано-Франківській та Рівненській областях. На території інших економічних рай­онів та областей щільність населення зменшилась.

Демографічною базою соціальної продуктивної сили вис­тупає насамперед населення працездатного віку. Коефіцієнти територіального зосередження цієї категорії населення свідчать про те, що найбільша його частка від загальної кількості в України зосереджена у Донецькому і Південному районах — понад 30%, найменша — у Подільському (дещо більше 8%) та Поліському ( 9,6%) районах.

За період 1996-2004 рр. відбулися певні зрушення в тери­торіальній концентрації цієї категорії населення. Так, у Цент­ральному економічному районі коефіцієнти територіального зосередження населення зросло на 0,8 процентних пункти, у

Таблиця 63

Зміна територіальних пропорцій відтворення головної продуктивної сили

Д.В. Клиновий,Т.В.Пепа

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка Україн

Придніпровському і Південному вони 0,1 та 1,1 процентних пункти, а в решті районів зменшились процентних пункти.

Важливу роль у виробничій діяльності відіграє якісний склад працівників. Тому так важливо забезпечити постійне професійне та інтелектуальне відтворення головної продук­тивної сили. Основними критеріями оцінки якісного відтво­рення продуктивної сили людей і зростання їх продуктивної здатності є підготовка кваліфікованих робітників, випуск сту­дентів та навчання учнів загальноосвітніх шкіл. Аналіз стати­стичних даних свідчить про те, що найбільше готується кваліфікованих робітників у Донецькому і Придніпровському районах: коефіцієнти територіального зосередження склада­ють відповідно понад 22,7% та майже 21,5% загальної чисель­ності підготовлених кваліфікованих робітників України. Най­менший цей показник у Подільському і Поліському районах.

За період 1996-2004 рр. відбулися певні зрушення у тери­торіальних пропорціях відтворення кваліфікованих робітників. Так, значення коефіцієнтів територіального зосередження цієї категорії населення зросло лише у двох районах — Донецькому (на 5,4 процентних пункти), Придніпровському (на 6,6 про­центних пункти). У Поліському районі залишився без змін, а в решті районів — зменшився, причому найбільше у Південному (на 1,9 процентних пункти).

Показники випуску студентів усіх рівнів акредитації та­кож характеризують інтелектуальне відтворення продуктив­них сил людей. Аналіз статистичних даних свідчить про те, що найвищі значення коефіцієнти територіального зосередження випуску студентів мали у Центральному і Східному районах — відповідно понад 23,3 та 16,2% загальної кількості випуску студентів України. Ці райони є головними у підготовці висо­кокваліфікованих спеціалістів у державі. Найменші показни­ки мали Подільський і Поліський райони, де щорічно випуска­лось 7,0-7,5% загальної чисельності студентів України. За період 1996-2004 рр. принципових змін у територіальному зо­середженні студентів та їх випуску не відбулося. Зросли ко­ефіцієнти територіального зосередження випуску студентів у

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України Центральному (на 2,7) та Карпатському, Подільському і Поліському районах (на 0,4-1,4 процентних пункти). У решті економічних районів спостерігалося зниження цього показни­ка, причому найбільше у Придніпровському районі — на один процентний пункт.

Важливим показником інтелектуального відтворення соціальних продуктивних сил є обсяги навчання учнів у за­гальноосвітніх школах. Аналіз статистичних даних свідчить про те, що коефіцієнти територіального зосередження були найвищими у Південному та Донецькому районах. Так, у До­нецькому районі у 1999/2004 навчальному році навчалося близько 12,5% усіх учнів України, а в Південному — майже 15,5%. Найнижча частка учнів у Подільському і Східному рай­онах — відповідно 9,7 і 11%.

Зміна територіальних пропорцій за 1996-2004 рр. свідчить про те, що в цілому територіальний розподіл учнів в Україні зберігся, однак з'явились і незначні зміни. Насамперед це сто­сується деякого зростання коефіцієнтів територіального зосе­редження учнів у Карпатському, Подільському, Поліському та Центральному районах. Незначного спаду зазнали вони у До­нецькому, Південному та Східному економічних районах. Придніпровському районі,

Таким чином, проведений аналіз свідчить про наявність певних динамічних трансформаційних процесів у тери­торіальній організації матеріальних і соціальних продуктив­них сил, зміни їх територіальних пропорцій, що необхідно вра­ховувати у перспективних розробках з економічного та соціального розвитку регіонів.

Виявлені напрями розвитку продуктивних сил України за період 1996-2004рр. дають уявлення про масштаби трансфор­маційних процесів в економічних районах і областях країни.

Безперечним лідером за рівнем розвитку продуктивних сил залишатиметься Центральний регіон, причому з часом йо­го конкурентні позиції зміцнюватимуться. Південний район також має непогані шанси опинитися в лідерах за умови нинішнього рівня відтворення продуктивних сил. Незначне

пожвавлення у розвитку продуктивних сил спостерігатиметь­ся у Східному та Карпатському регіонах. Донецький та Придніпровський регіони можуть втратити свої позиції, а та­кож перед ними стоїть реальна загроза в майбутньому стати депресивними. Попередити виникнення подібної ситуації можна шляхом інтенсифікації інвестиційно-інноваційної діяльності. Поліський та Подільський регіони залишатимуть­ся в аутсайдерах. Для покращання конкурентних позицій да­них регіонів необхідно шукати нові шляхи підвищення ефек­тивності виробництва, у тому числі і удосконалення тери­торіальної організації продуктивних сил.

6.3.