ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Аграрно-промисловий комплекс — сукупність галузей народ­ного господарства, що зайняті виробництвом продукції сільського господарства, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача, а також виробництвом засобів виробництва для такої діяльності.

Адекватність (узгодженість) — властивість прогнозу, вимагає узгодження нормативних і пошукових прогнозів різної природи і різного періоду упередження.

Адитивний — одержуваний шляхом додавання.

Альтернативність (варіантність) — властивість прогнозу, вима­гає розробки варіантів прогнозу, виходячи з варіантів прогнозного середовища.

Амортизація — поступове перенесення вартості основних ви­робничих фондів (ОВФ) на вироблений з їх допомогою продукт (пе­ревезення пасажирів, вантажів і інших послуг). Перенесена вартість ОВФ складає частину собівартості продукції й надходить виробни­ку у вигляді частини прибутків, що зараховується в спеціальний гро­шовий фонд (амортизаційний фонд), призначений на повне віднов­лення (реновацію) ОВФ.

Аналітично-розрахунковий метод (прогнозування) — заснова­ний на використанні всіх наявних і можливих досягнень в області техніки і технології. Забезпечує вірогідність прогнозу на термін не більш 5 років. Використовується при коротко- і середньостроковому прогнозуванні.

Безперервність — властивість прогнозу, вимагає коректування прогнозів у міру надходження нових даних про об’єкт прогнозування.

Будівельно-монтажні роботи — роботи з будівництва виробни­чих і невиробничих об’єктів і монтажу (установки) в них обладнання.

Бюджетне фінансування — це безповоротне безкоштовне фінансування загальнодержавних функцій, що виконуються різни­ми організаціями відповідно до їх повноважень, встановлених зако­нодавством.

Вантаж — прийняті до перевезення транспортом загального ко­ристування для подальшого переміщення в межах держави сировина, паливо, матеріали і готова продукція галузей народного господарства, а також майно, яке належить юридичним та приватним особам.

Вантажний потік — кількість вантажів, перевезених окремими видами транспорту у певному напрямку від пункту відправлення до

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України пункту призначення за визначений період (звичайно за рік). Являє собою суму відправлених зі станцій, пристаней, портів вантажів у тоннах (або інших одиницях), як в цілому, так і по родах вантажів.

Вантажо- і пасажирооборот — показники виконаної транспорт­ної роботи, визначаються як добуток обсягу перевезень (вантажів чи пасажирів), на відстань їх транспортування.

Вантажо- і пасажиропотік — кількість вантажів (пасажирів), що їх перевозять за певним маршрутом (автомобільним, залізнич­ним, водним шляхом тощо) в певному напряму за певний проміжок часу (рік, місяць, добу). Такі показники є матеріальним виразом транспортно-економічних зв’язків.

Вантажообіг нетто експлуатаційний — показник роботи транс­порту з перевезення вантажів з урахуванням фактичної відстані.

Вантажообіг регіону — сума вантажообігів, що проходять по те­риторії регіону.

Вантажообіг тарифний — показник продукції транспорту в тон­но-кілометрах. Визначається як сума добутків маси окремих вантаж­них відправлень у тоннах на найкоротшу відстань їхнього перевезен­ня в кілометрах.

Вантажообіг транспорту — показник продукції транспорту в тонно-кілометрах.

Вантажопідйомність рухомого складу — (транспортного засо­бу) — показник потужності транспортних засобів, вимірюваний кількістю вантажів у тоннах, що можуть бути прийняті до перевезен­ня, основна експлуатаційна характеристика транспортного засобу.

Венчурні підприємства — ті, які займаються науковими розроб­ками, створенням та впровадженням нововведень, у т.ч. за замовлен­нями великих фірм та державних субконтрактів. Цей тип підприємств є вельми ефективним для організації пошуково- дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт.

Веріфікуємість — властивість прогнозу, вимагає визначення вірогідності, точності й обґрунтованості прогнозів.

Видобувна промисловість об’єднує галузі, зайняті видобуван­ням сировини, а також палива з надр Землі, вод і лісів.

Виробничий апарат — сукупність засобів праці (разом взяті ак­тивні і пасивні ОВФ).

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — су­ма, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з про­дажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відтворення населення — процес неперервної заміни поколінь через процеси природного і механічного руху.

Відтворювальні пропорції — пропорції суспільного вироб­ництва, які характеризуються співвідношенням виробництва засобів виробництва (I підрозділ) і виробництва предметів споживання (ІІ підрозділ), використанням сукупного суспільного продукту на відшкодування спожитих засобів виробництва, суспільне й особисте споживання і нагромадження.

Вірогідність прогнозу — оцінка ймовірності здійснення прогно­зу для заданого довірчого інтервалу.

Водні ресурси — частина гідросфери, доступна й економічно доцільна для використання у суспільному виробництві.

Вугільна промисловість — сукупність взаємопов’язаних між со­бою підприємств з видобування, збагачення й брикетування кам’яного та бурого вугілля.

Газова промисловість — сукупність підприємств, що здійсню­ють видобування, транспортування, зберігання та переробку при­родного газу.

Галузеві пропорції — пропорції суспільного виробництва, зв’язані з розвитком галузей матеріального виробництва: промисло­вості, сільського господарства, будівництва, транспорту, зв’язку, торгівлі й інших галузей сфери обігу.

Галузі спеціалізації регіону — галузі товарного виробництва й інфраструктури, які виготовляють товарну продукцію або надають послуги різного характеру для обміну з іншими районами або для ек­спорту їх в інші країни, ці галузі економічно доцільно розвивати в умовах того чи іншого конкретного району з найвищою ефек­тивністю для господарства району і країни у цілому.

Галузь господарства — сукупність підприємств і організацій, об’єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі тери­торіального поділу праці.

Галузь промисловості — сукупність підприємств (об’єднань), яка характеризується: єдністю економічного призначення виробле­ної продукції, однорідністю переробленої сировини й основних ма­теріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.

Гідролізна промисловість об’єднує підприємства, які методом гідролізу деревини й нехарчової рослинної сировини виробляють етиловий спирт, кормові дріжджі, глюкозу та ксиліт, органічні кис­лоти, лігнін та ін.

Гіперінфляція — інфляція грошової одиниці, при наявності якої знецінення грошей стає самопідтримуваним і неконтрольованим процесом, а темпи зростання цін і грошової маси стають винятково високими (більш 1000% у рік). Як правило, це може відбуватися в умовах військових дій держави, економічної розрухи, політичної не­стабільності. В Україні спостерігалася у 1992-1994 рр. і негативно позначилася на споживчому попиті, купівельній спроможності гро­мадян, обсягах виробництва й споживання товарів та послуг. Основ­ним засобом подолання гіперінфляції є збалансування кількості гро­шової маси в обігу й маси товарів і послуг, наявних на внутрішньому ринку держави, жорстка монетарна політика уряду.

Гіпотеза — ймовірнісне наукове передбачення на рівні загальної теорії.

Гірничохімічна промисловість — галузь хімічної промисловості, що спеціалізується на видобутку різноманітної природної сировини для інших галузей хімічної промисловості і перш за все для основної хімії.

Глобалізація економіки — під цим розуміється цілий ряд на­прямків: становлення глобальних транснаціональних корпорацій, регіоналізація економіки, інтенсифікація світової торгівлі, тенденції конвергенції, фінансова глобалізація.

Густота (щільність) населення — співвідношення між населен­ням і площею території, яку воно займає.

Густота перевезень вантажів — ступінь напруженості вантаж­них перевезень по дільницях і напрямах транспортних шляхів, за­вантаження станцій і вузлів. Для одержання середньої густоти пере­везень вантажів обсяг вантажообігу поділяють на відповідну експлу­атаційну довжину транспортної лінії.

Густота руху — інтенсивність пропускної здатності транспорт­ної мережі в цілому, по напрямах і дільницях. Визначається роз­поділом кількості одиниць, що проїхали по напрямках руху (туди і назад) за визначений період часу, на відповідну експлуатаційну до­вжину мережі.

Депозит — ощадний рахунок фізичної або юридичної особи в кредитній установі.

Депопуляція — процес скорочення чисельності населення внаслідок переважання смертності над народжуваністю.

Деревообробна промисловість здійснює переробку деревини й виготовляє з неї широкий асортимент матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів для населення й народного господарства.

Державний борг — сума заборгованості по випущених і непога­шених внутрішніх державних позиках, а також сума фінансових зо­бов’язань країни стосовно іноземних кредиторів на визначену дату.

Державний бюджет — є централізованим грошовим фондом, являє собою фінансові загальнодержавні ресурси; узагальнений ос­новний фінансовий план країни. Як економічна категорія, виражає фінансові відносини, пов’язані з утворенням і використанням цент­ралізованого фонду грошових ресурсів держави. Ці відносини скла­даються між державою, з одного боку, і резидентами, з іншого.

Державний бюджет України — план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Ре­спубліки Крим і місцевими Радами народних депутатів.

Державний кредит — одна з форм руху позикового фонду, і, на­самперед, тимчасово вільних коштів населення і суб’єктів еко­номічної діяльності. Цей рух здійснюється на добровільній основі для фінансування потреб економіки на умовах державної гарантії повернення коштів із сплатою установленого відсотка. Державний кредит — сукупність економічних відносин, що виникають між дер­жавою як позичальником (або позикодавцем) коштів і фізични- ми/юридичними особами, іноземними урядами в процесі формуван­ня і використання загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

Державні фінанси — це система грошових фондів, зосередже­них у державі і призначених для забезпечення властивих їй функцій а також сукупності форм і методів, за допомогою котрих ці функції реалізуються; це частина фінансів держави (інша частина — фінанси підприємств недержавних форм власності), що являє собою су­купність державного бюджету, бюджетів різних рівнів державного управління, державного соціального страхування, державного кре­диту, позабюджетних фондів, фінансів державних підприємств.

Джерела економічного зростання. До джерел економічного зростання в сучасному суспільстві відносяться: 1)приріст основних фондів (нетто-інвестиції); 2)збільшення трудового потенціалу (приріст працездатного населення і/або збільшення робочого часу); 3)загальний приріст продуктивності економічних чинників (технічний прогрес, підвищення якості виробничих чинників капіта­лу і праці і/або поліпшення процесу виробництва, тобто поєднання капіталу і праці) в результаті: а)технологічного прогресу і/або б) інституціональних реформ.

Джерело помилки прогнозу — фактор, що може привести до по­яви помилки прогнозу. Розрізняють джерела регулярних і нерегу­лярних помилок. До першого відносяться — неадекватний метод прогнозування, недостовірні й недостатні вихідні дані до інших — непередбачені явища і події типу стрибків, проривів, що порушують прогнозовані тенденції розвитку об’єкта.

Диверсифікація — 1) засіб захисту від комерційних ризиків шляхом вкладання коштів підприємцем у різні напрями комерційної діяльності, 2)створення декількох виробничих напрямів у межах од­ного підприємства.

Діагноз — етап прогнозування, на якому досліджується опис об’єкта прогнозування з метою виявлення тенденцій його розвитку і вибору моделей і методів прогнозування. На стадії діагнозу проводи­тися аналіз об’єкту прогнозування з наступним вибором адекватно­го методу прогнозування.

Дослідно-статистичний метод (прогнозування) — Передбачає розробку норм на базі звітних статистичних матеріалів з наступним їхнім коректуванням іншими методами. Недолік цього методу — у ньому не повністю враховуються прогресивні зміни в техніці, техно­логії. Сфера його застосування обмежена — у короткостроковому прогнозуванні.

Дотація — фінансові ресурси, що виділяються з вищестоячого бюджету нижчестоячому на суму відсутніх прибутків при неможли­вості скорочення витрат, не мають цільового призначення.

Доходи населення (кінцеві) — доходи населення (в поточних цінах), які отримуються народонаселенням в результаті перероз­поділу національного доходу і використовувані для задоволення особистих потреб. Обраховуються як різниця між доходами домого- сподарства сукупними й відрахуваннями з них.

Економічне зростання (ріст) — розширення масштабів вироб­ництва, зростання випуску продукції, збільшення валового внутрішнього продукту та національного доходу. Економічне зрос­тання є закономірністю функціонування і розвитку суспільства.

Економічний потенціал народного господарства — можлива здатність галузей і секторів економіки до виробництва матеріальних і духовних благ, які при цьому мають джерела, можливості, кошти, за­паси, що можуть бути використані для досягнення яких-небудь цілей.

Експертна оцінка — метод прогнозування, заснований на одер­жанні необхідних даних про розвиток досліджуваного явища шля­хом опитування фахівців (метод опитування, метод комісій, метод “Дельфи”), використовуються звичайно при аналізі ще недостатньо вивчених економічних (техніко-економічних) процесів.

Екстраполяція — сукупність методів прогнозування, врахову­ють визначені для базового періоду тенденції розвитку галузі щодо прогнозованого періоду, найбільш поширені і розроблені.

Екстремальний метод факторного аналізу — метод, що забезпе­чує при двох факторах абсолютну збіжність результатів.

Електроенергетика — галузь промисловості, що охоплює вироб­ництво електроенергії, її транспортування, електромережі, котельні та інші об’єкти.

Ефективність економічна — співвідношення одержаних резуль­татів та витрат живої і уречевленої праці.

Ефективність інвестицій — народногосподарська доцільність інвестицій у галузі матеріального виробництва, інфраструктури та виробництва у невиробничій сфері.

Ефективність праці — співвідношення корисного результату трудової діяльності і величини витрат на його одержання. Чим мен­ше витрати праці на створення одиниці результату, тим вище ефек­тивність праці.

Закономірності розміщення продуктивних сил — об’єктивні, внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між усіма елементами їх просторової організації.

Земельні ресурси — усі землі, незалежно від їх цільового при­значення, господарського використання і особливостей правового режиму, які можуть бути використані для суспільних потреб.

Зовнішньоекономічні пропорції — пропорції суспільного вироб­ництва, охоплюють ввіз і вивіз продукції різних галузей і районів у за­кордонні країни. Характеризуються зовнішньоекономічним сальдо.

Зовнішньоторговельні банки — різновид банків спеціального призначення, мобілізують фінансові ресурси держави для здійснен­ня її зовнішньоекономічної діяльності.

Інвестиції — вкладення грошових коштів, майнових та інтелек­туальних цінностей у матеріальні та нематеріальні активи, фінансові інструменти з метою одержання прибутку, або соціального, еко­логічного ефектів тощо.

Інвестиційні банки — різновид комерційних банків, які прово­дять довгострокове кредитування і фінансування інвестицій (капіта­ловкладень) у різні галузі економіки.

Індекс споживчих цін — являє собою співвідношення ціни спо­живчого кошика в поточному році до ціни аналогічного кошика в ба-

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України зовому році. Він включає товари, вироблені не тільки всередині дер­жави, але також і імпорт. Враховує тільки товари і послуги, що спо­житі індивідуальними споживачами.

Інноваційна діяльність — вкладення коштів у нову техніку, тех­нологію, нові форми організації праці і управління. Водночас це і процес, направлений на створення, виробництво, розвиток і вдоско­налення нових видів виробництв, технологій, організаційних форм.

Інновація — вперше створений і використаний засіб або спосіб діяльності (нова техніка, нова технологія), яка дає реальний ефект (економічний, екологічний, соціальний) і в якому втілені нові знан­ня (наукове відкриття, технічний винахід тощо). Як правило, інно­вація — це запуск у виробництво нового продукту, впровадження но­вого виробничого цеху або ж застосування нової форми організації бізнесу.

Інтервальні прогнози — різновид прогнозів, що складаються на визначений період часу (2003-2005, 20o5-2010 рр.).

Казначейство — спеціалізований фінансовий орган, що відає виконанням державного бюджету. Організує збір прибутків держав­ного бюджету, надає кошти на передбачені в ньому витрати, у деяких країнах здійснює емісію паперових грошей. Держказначейство Ук­раїни контролює платежі, здійснювані з бюджетних коштів.

Капітальне будівництво — галузь народного господарства, яка здійснює будівництво нових об’єктів виробничого і невиробничого призначення, а також реконструкцію, технічне переозброєння і роз­ширення діючих.

Коефіцієнт перерахування вантажів — (об’ємних, штучних, у тоннах) — відносна величина, що використовується для переведення об’ємного показника вантажу в його масу.

Коефіцієнт транспортування вантажів — показник, що характе­ризує співвідношення обсягів перевезень окремих видів продукції й обсяг їх виробництва.

Коефіцієнти демографічні — частота, з якою відбуваються де­мографічні події на 1000 чол. населення за рік.

Комерційні банки — основа кредитної системи держави. Ство­рюються як акціонерні товариства або на пайових засадах. Характер­на риса — повна самостійність у проведенні кредитної політики.

Кооперування — система міжгалузевих, внутрігалузевих, міжрайонних, внутрірайонних економічних зв’язків.

Кошти — гривні або іноземна валюта, не належить до визначен­ня терміну “товари”.

Кредит — певний тип економічних відносин між суб’єктами гос­подарської діяльності, сутність яких полягає в наданні на основі зво- ротності фінансових ресурсів і звичайно з виплатою відсотка. Дані відносини виникають між кредитором і позичальником. Важливою формою кредиту є рух позикового капіталу.

Кредитні відносини — усі грошові відносини, пов’язані з надан­ням і поверненням позик, організацією грошових розрахунків, емісією грошових знаків, кредитуванням інвестицій, використанням держав­ного кредиту, проведенням страхових операцій (частково) і т.п.

Критерії розміщення продуктивних сил — орієнтири практич­ної спрямованості, якими керуються при виборі оптимального варіанта їх територіального розташування.

Культура — спосіб організації і розвитку людської життєдіяль­ності, представлений у продуктах матеріальної і духовної праці, в си­стемі соціальних норм, у духовних і релігійних цінностях, у сукуп­ності відносин людей із засобами виробництва, природою і між со­бою.

Лісове господарство вивчає, веде облік і збереження лісів, поси­лює їх корисні природні властивості, забезпечує розширене відтво­рення та поліпшення їхньої якості, підвищення продуктивності, сприяє раціональному використанню земельного лісового фонду.

Лісові ресурси — деревні і не деревні ресурси лісових насад­жень.

Лісозаготівельна промисловість проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину та здійснює її первинну обробку. Її продукцією є ділова деревина, дрова (використовують як паливо), а також сировина для лісохімічної промисловості.

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) — це сукупність підприємств, пов”язаних з вирощуванням і переробкою (до одержан­ня кінцевої продукції) лісової сировини.

Лісохімічна промисловість включає: пірогенетичне (суха пере­гонка деревини), каніфольно-терпентинне, смоло-терпентинне, хвойно-ефірне та дьогте-курильне виробництва.

Макроекономічна стабілізація — розрізняють: стабілізацію, за­сновану на валютному курсі, і монетарну стабілізацію. Перша припу­скає прив’язку курсу національної валюти до якої-небудь твердої ва­люти і використання курсу в якості номінального “якоря” для зве­дення на ніщо інфляції. Друга — для придушення інфляції викорис­товує встановлення орієнтирів зростання грошової маси. Класична програма шокової терапії рекомендує стабілізацію, засновану на

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України фіксації валютного курсу. В Україні у певні часи застосовувалися різні елементи макроекономічної стабілізації.

Макроекономічний район — крупний економічний район, що являє собою цілісний територіально-виробничий комплекс і об’єднує певні групи адміністративно-територіальних одиниць.

Макроекономічні моделі прогнозування — різновид еко­номічних моделей, використовуються при складанні економічних прогнозів на макроекономічному рівні. До таких моделей відносять­ся: однофакторні і багатофакторні моделі економічного росту; мо­делі розподілу валового внутрішнього продукту; структурні, міжга­лузеві, галузеві; відтворення основних фондів і рухів інвестиційних потоків; транспортні логістичні моделі, моделювання товарних по­токів; рівня життя і структури споживання; модель економіки, що розширюється; розподілу заробітної плати і доходів та ін.

Макроекономічні показники — найважливіші узагальнюючі показники економічного розвитку країни (ВВП, ВДВ, ВНП, НД, КВ та ін.).

Матеріальний актив — основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, дери- вативів та нематеріальних активів.

Машинобудівний комплекс — сукупність галузей промисло­вості, що виробляють машини й устаткування для потреб народного господарства.

Мезоекономічний район — виділений в межах макрорайону певний підрайон, що охоплює господарські комплекси адміністра­тивно-територіальних одиниць (областей, автономної республіки).

Меліорація — (від лат. — покращання) — сукупність ор­ганізаційно-господарських і технічних заводів, що спрямовані на до­корінне покращання земель (як правило, включає осушення або зро­шення земель).

Мережа економічних районів — результат економічного райо­нування у вигляді системи економічних районів (таксонів) різного рангу та типів, яка відображає територіальну організацію народного господарства, що об’єктивно склалася.

Метод прогнозування — сукупність прийомів і способів мис­лення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, зовнішніх і внутрішніх зв’язків об’єкта прогнозування вивести суд­ження визначеної вірогідності відносно майбутнього розвитку об’єкта прогнозування.

Міграція — переміщення робочої сили (працездатних мігрантів) через кордони тих чи інших територій, країн, населених пунктів зі зміною місця проживання. Розрізняють зовнішню і внутрішню, зво­ротну і незворотну міграції.

Міжгалузевий баланс — модель економіки, в якій відобража­ються різноманітні натуральні і вартісні зв’язки народного господар­ства. Міжгалузевий баланс дозволяє визначити показники вироб­ництва і розподілу продукції в народному господарстві з урахуван­ням взаємозв’язків виробництв, капітальних вкладень, трудових ре­сурсів і обсягів продукції по галузях і є базовою (основною) модел­лю економіки.

Мікроекономічний район — низові або локальні господарські комплекси у низових адміністративних районах з суто місцевими економічними зв’язками.

Мінеральні ресурси — корисні копалини, які видобуваються з надр землі.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місяч­ну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна пла­та є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій тери­торії України для підприємств, установ, організацій усіх форм влас­ності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Модель — один з найважливіших інструментів економічного прогнозування. Засобом вивчення закономірностей розвитку еко­номіки, виробничих та соціальних процесів є економіко-математич- на модель. Вона представляє систему формалізованих співвідно­шень, що описують основні взаємозв’язки елементів, що утворюють економічну систему.

Моральне зношування ОВФ — являє собою економічне старіння ОВФ, що відбувається під впливом НТП.

Мультиплікативний — одержуваний шляхом множення.

Народногосподарський комплекс — система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах України.

Наукова обґрунтованість — властивість прогнозу, вимагає вив­чення досягнень вітчизняного і закордонного досвіду формування прогнозу.

Науково — технічний прогрес — вирішальний фактор інтен­сифікації усіх сфер виробництва, який являє собою безупинний про-

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України цес взаємозалежного поступального розвитку науки, техніки, вироб­ництва і сфери споживання, які утворюють єдиний послідовно спо­лучений комплекс “наука — техніка — виробництво — споживання”.

Науково-технічний потенціал — сукупність трудових, ма­теріальних і фінансових ресурсів сфери науки і виробничого досвіду, яким володіє країна. Велике значення в науково-технічному по­тенціалі має інформаційний потенціал. Основна складова науково- технічного потенціалу — сукупність науково-технічних знань. Рушійна сила науково-технічного потенціалу — науково-дослідні, науково-технічні і виробничі кадри.

Нафтова промисловість — сукупність підприємств з розвіду­вання і видобутку нафти й попутного нафтового газу, зберігання й транспортування нафти, її переробки; включає нафтодобувну й наф­топереробну промисловість.

Національний банк — центральний банк України, її емісійний центр.

Національний доход — визначається, як сума всіх прибутків; може бути обчислений: валовий національний продукт, вироблений у державі, мінус загальна сума амортизаційних відрахувань, мінус загальна сума непрямих податків.

Неоподаткований мінімум — це мінімальна сума, яка не оподат­ковується прибутковим податком.

Номінальна заробітна плата — заробітна плата, яка нарахо­вується працюючим громадянам за місцем їх працевлаштування.

Обробна промисловість — сукупність галузей промисловості, підприємства яких обробляють і переробляють сировину й матеріали.

Одноразові витрати (капітальні) — витрати, які здійснюються до початку процесу виробництва. Головним результатом одноразо­вих витрат є створені основні виробничі фонди.

Основна (неорганічна) хімія — галузь хімічної промисловості, що виробляє різні кислоти, луги, соду, мінеральні добрива, деякі хімічні елементи (хлор), вибухові речовини, нафтопродукти, папір, хімічні волокна тощо.

Паливно-енергетичний баланс — система взаємопов’язаних по­казників, які характеризують обсяги і структуру видобутку природ­ного палива та виробництва енергетичних ресурсів, а також показни­ки їх споживання.

Паливно-енергетичний комплекс — сукупність галузей промис­лового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання.

Параметри відтворення ОВФ — перелік показників, що харак­теризують відтворювальний процес виробничого апарату (ОВФ).

Пенсійні фонди — різновид банків спеціального призначення, створюються для виплати пенсій за рахунок коштів держави, підприємств і самих працюючих; кошти можуть використовуватися в якості кредитних ресурсів. Відрахування у пенсійний фонд є фор­мою податку.

Передбачення — випереджальне відображення дійсності, засно­ване на пізнанні законів розвитку об’єкта (процесу, явища). Поняття “наукове передбачення” і “прогнозування” відрізняються друг від друга ступенем вірогідності оцінок майбутнього. “Передбачення” — більш широке поняття, що включає в себе обоє попередніх.

Передбачення (наукове), як процес — достовірне, засноване на логічній послідовності судження про стан якого-небудь об’єкта (про­цесу, явища) у майбутньому.

Період бази прогнозу — проміжок часу, на базі якого будується ретроспекція.

Період продовжуваності прогнозу — проміжок часу, на який розробляється прогноз.

Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізич­ними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підпри­ємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

План — постановка точно визначеної мети і передбачення кон­кретних, детальних подій досліджуваного об’єкта. У плані відобра­жаються шляхи і кошти розвитку відповідно до поставлених задач. Головна відмінна ознака плану — визначеність і директивність за­вдань. Таким чином, у плані передбачення одержує найбільшу виз­наченість і конкретність. В ринкових умовах господарювання плану­вання є однією з запорук ефективного, безкризового функціонуван­ня суб’єктів господарювання.

Платник податків — фізична або юридична особа, що безпосе­редньо вносить певний вид платежу в бюджет.

Податки — певна сума, яку сплачує громадянин (підприємство) за послуги держави.

Позабюджетні фонди — фінансові ресурси, утворені за рахунок відрахувань суб’єктів економічної діяльності і використані за цільо­вим призначенням (наприклад, Пенсійний фонд). Розрізняють фон­ди за цільовим призначенням (такі, що мають економічний, соціаль­ний або природоохоронний характер) і за рівнями управління (за­гальнодержавний, регіональний і місцевий).

Помилка прогнозу — апостеріорна величина відхилення про­гнозу від дійсного стану (апріорі — до, апостеріорі — після), Помил­ка прогнозу залежить від прийнятих на підставі прогнозу рішень і їхньої реалізації.

Попит — економічна категорія, формуюча складова ринкових відносин, потреба, підкріплена купівельною спроможністю покупця.

Поточні витрати — витрати, які здійснюються безупинно і в ході виробничого процесу постійно відновлюються.

Потреба — об’єктивна економічна категорія, що виражає не­обхідність у певних матеріальних благах, висунуту суспільством у процесі його формування й обумовлену досягнутим рівнем розвитку суспільного виробництва.

Працездатність — здатність виконувати трудові функції без шкоди здоров’ю.

Прибутки Державного бюджету — це обов’язкові і добровільні надходження в Державний бюджет, що зараховуються в бюджет на основі правових норм і використовуються державою для здійснення її функцій.

Прикладні дослідження — вид наукових досліджень, основна мета яких — вирішення практичних проблем. Їх результати безпосе­редньо втілюються в практику, знаходять втілення в нових техно­логічних процесах, конструкціях, матеріалах тощо.

Принципи розміщення продуктивних сил — головні ідеї та вихідні положення, що формують першооснову їх територіальної організації.

Природні умови — тіла і сили природи, які мають істотне зна­чення для життєдіяльності людей, але не використовуються безпосе­редньо у господарській діяльності суспільства.

Природно-ресурсний потенціал — фактор розміщення продук­тивних сил, який включає сукупну можливу (потенційну) продук­тивність природних ресурсів і природних умов, які можуть бути за­лучені в господарську діяльність.

Провізна спроможність транспорту — максимальна кількість вантажу або пасажирів, яку можна перевезти на даному відрізку ав­тошляху, залізниці, магістральної ріки, через транспортний вузол, станцію і т. д.

Прогноз — імовірнісне судження про стан якого-небудь об’єкту (процесу, явища) у визначений момент часу в майбутньому й альтер­нативні шляхи досягнення яких-небудь результатів.

Прогнозне середовище — сукупність зовнішніх стосовно об’єкта прогнозування умов, істотно важливих для вирішення задачі прогнозу.

Прогнозний обрій — максимально можливий період продовжу- ваності прогнозу заданої точності.

Прогнозування — процес формування прогнозів розвитку об’єкта на основі аналізу тенденцій його розвитку.

Прогностика — наука, що вивчає закономірності процесу про­гнозування.

Програма — комплекс запланованих до здійснення заходів роз­витку (галузі, регіону тощо), в якій передбачено виконавців, кошти та порядок здійснення заходів розвитку.

Програмно-цільовий метод управління розвитком території або галузі господарства є одним із різновидів планування.

Продуктивнї сили — система матеріальних елементів та людей, а також відносин між ними, які в процесі економічної діяльності за­безпечують виробництво матеріальних благ та послуг для задово­лення потреб суспільства.

Промисловий вузол — зосередження на обмеженій території ви­робничо-територіального поєднання підприємств, що склалося істо­рично або формується.

Промисловий пункт — промислове підприємство разом з посе­ленням, яке виникло при ньому.

Промисловий район — інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробни­чої спеціалізації.

Промисловий центр — місто, або селище міського типу, де зо­середжено декілька промислових підприємств і які є основною спеціалізованою містоутворюючою галуззю.

Промислово-виробничий потенціал — сукупна продуктивність галузей матеріального виробництва, будівельної індустрії, транспор­ту і зв’язку, трудових ресурсів, виробничих потужностей. Основа промислово-виробничого потенціалу: основні фонди і трудові (кваліфікаційно-людські) ресурси.

Пропозиція — складова ринкових відносин, усе, що може задо­вольнити потребу і пропонується на ринку з метою залучення уваги покупця, придбання ним товару (отримання послуги), його викори­стання і споживання.

Проспекція — етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляються прогнози об’єкту прогнозування, проводяться оцінка вірогідності або точності обґрунтованості прогнозу. Дослідження об’єктивних зв’язків — вивчення причинно-наслідкових зв’язків (визначається взаємозв’язок між визначеними факторами або група­ми факторів).

Раднаргосп — рада народного господарства (орган управління народним господарством у 50-і — 60-і роки ХХ століття в Україні).

Район економічний — територіально спеціалізована частина на­родного господарства країни, взаємопов’язана економічними відно­синами з іншими територіями.

Район економічний галузевий — територіально сконцентровані виробництва певної галузі в окремих частинах країни, де для їх роз­витку є найсприятливіші умови.

Район економічний інтегральний — територіально цілісна час­тина народного господарства країни, основною ознакою якого є на­явність територіально-виробничого комплексу відповідного рангу та економічного тяжіння території до ядра району.

Районування економічне — науково обгрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формують­ся внаслідок розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

Реальна заробітна плата — номінальна зарплата, скоректована на величину обов’язкових податкових відрахувань і платежів, а та­кож на рівень інфляції.

Регіоналізація — як об’єктивна тенденція все більшого орієнту­вання процесів економічного відтворення, а також обсягів, характе­ру та територіально-господарських пропорцій суспільного вироб­ництва відповідно регіональним передумовам розвитку та суспільно-економічним потребам соціумів регіонального рівня.

Реінвестування — використання частини прибутку від капітальних вкладень або від дивідендів для повторного інвестуван­ня, поповнення капіталу.

Рекреаційні ресурси — об’єкти і явища природного походжен­ня, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпо­чинку і туризму завдяки специфічному поєднанню на даній тери­торії таких компонентів довкілля, як оздоровчі ландшафтні ком­плекси, лікувальний клімат, мінеральні води, грязі тощо.

Реновація — амортизація на повне відновлення (заміну) зноше­них об’єктів ОВФ.

Рентабельність (прибутковість) — властивість, притаманна економічним процесам виробництва, являє собою перевищення еко­номічним ефектом сукупних витрат виробництва.

Ресурси природні — тіла і сили природи, які можуть бути вико­ристані для задоволення потреб суспільства.

Ретроспекція — етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об’єкта прогнозування для одержання його систе­матизованого опису. На стадії ретроспекції відбувається збір, збере­ження й обробка інформації, уточнення і формування структури і складу характеристик об’єкта прогнозування.

Ринкова інфраструктура — сукупність галузей та видів діяль­ності, які обслуговують ринок і забезпечують безперервність його функціонування, умови нормального розвитку ринкових відносин. Провідним підрозділом ринкової інфраструктури є фінансова інфра­структура.

Рівень дефіциту бюджету — відношення абсолютного розміру дефіциту до обсягу бюджету або до об’єму валового внутрішнього продукту. Прийнятна межа — не більше 3 % (до об’єму валового внутрішнього продукту).

Рівень життя — соціально-економічна категорія, яка характери­зує рівень і ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціаль­них потреб населення.

Розміщення продуктивних сил — процес наукового обгрунту­вання та втілення в практику господарювання конкретних рішень щодо їх просторової (територіальної) організації.

Система оподаткування — сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджет; внесків у державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законом порядку.

Система соціально — економічного прогнозування — су­купність методології та організація розробки прогнозів. Інакше ка­жучи, система прогнозування, це сукупність прогнозів перспектив­ного розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, яка утво­рює систему економічних і соціальних прогнозів.

Системність — взаємоув’язаність й структурна підпорядко­ваність елементів системи, яка знаходить прояв у їх взаємодії і взаємозв’язках.

Системно-структурний аналіз — сукупність методів прогнозу­вання, заснованих на вивченні прогнозованого об’єкта шляхом виділення його елементів (тла, зовнішніх і внутрішніх зв’язків і виз­начення на цій базі шляхів і термінів досягнення можливих станів об’єкта прогнозування в майбутньому. Використовується цей метод у тих випадках, коли галузеві цілі визначені і стосовно до них потрібно установити сукупність елементів, що зможуть забезпечити

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України досягнення поставлених завдань, тобто узгодження цілей з засобами їх досягнення.

Сільськогосподарські угіддя — частина земельних ресурсів, які використовуються в сільському господарстві (рілля, сіножаті, пасо­вища, багаторічні насадження) для виробництва сільськогоспо­дарської продукції.

Соціальна інфраструктура — сукупність матеріальних еле­ментів, які створюють умови для раціональної організації основних видів діяльності людини — виробничої, культурної і сімейно-побуто­вої. Включає заклади освіти і виховання, культури, фізкультури і спорту, охорони здоров’я тощо

Соціальний захист — комплекс організаційно-правових та еко­номічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах.

Соціальний розвиток — процес еволюційних чи революційних змін у суспільстві та соціальному житті.

Соціальні нормативи — гарантовані державою мінімальні рівні винагороди за працю, стипендіального та соціального забезпечення.

Спеціалізація — форми організації виробництва, при якій виго­товлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбу­вається в самостійних галузях або на відносно відокремлених підприємствах.

Страхування — сукупність особливих замкнутих перероз- подільних відносин між учасниками даного процесу, пов’язаних з формуванням, за рахунок грошових внесків, цільового страхового фонду, призначеного для покриття можливих збитків або для вирівнювання втрат у прибутках суб’єктів господарювання чи фізич­них осіб, у зв’язку з наслідками страхових випадків.

Структура виробництва — співвідношення між його галузями, що виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці.

Структура суспільного виробництва — це співвідношення між галузями виробництва, що виражає народногосподарські пропорції і стан суспільного поділу праці в умовах даної системи виробничих відносин.

Сукупний суспільний продукт — сума валових продуктів галу­зей матеріального виробництва (широко застосовувався у системі рахунків народного господарства в часи СРСР та у перші роки існу­вання незалежної України — до 1994 р.).

Територіальна організація продуктивних сил — науково-обгрун- товане розміщення взаємозв’язаних виробництв, сфери обслуговуван-

ня та населення, яке забезпечує економічний та соціальний ефект внаслідок раціонального їх комплектування на певній території.

Територіальна структура — співвідношення між формами тери­торіального зосередження виробництва.

Територіальні пропорції — пропорції суспільного виробництва, складаються в процесі розміщення виробництва по окремих еко­номічних районах різних рангів.

Територіально-виробничий комплекс (ТВК) — частка народ­ногосподарського комплексу країни в межах крупного регіону, яка відзначається тісним взаємозв’язком і взаємообумовленим розвит­ком різних галузей виробництва.

Техніко-економічних розрахунків метод (прогнозування) — в його основі лежить визначення укрупнених норм витрат (потреб) ресурсів і продукції (послуг) одним із двох методів нормування: дослідно-статистичним чи аналітично-розрахунковим.

Товари — матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні па­пери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій випуску (емісії) та погашення.

Торговельний баланс (держави)- різниця між експортом і імпортом товарів і послуг держави в національній валюті.

Точкові прогнози — різновид прогнозів, розроблюваних на виз­начену дату (2007, 2010, 2015 рр.).

Точність прогнозу — оцінка довірчого інтервалу прогнозу для заданої імовірності його здійснення.

Транспортний баланс — це сукупність показників, що характе­ризують обсяги, структуру перевезень, міжрайонні та внутрірайонні транспортно-економічні зв’язки регіону або країни в цілому. Часто під транспортним балансом розуміють співвідношенню ввозу і виво­зу, відправлення і прибуття.

Транспортний вузол — комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менше як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів.

Фактори розміщення продуктивних сил — певні причини та чинники, що впливають на їх територіальне розташування, визнача­ють його ефективність.

Фауністичні ресурси — ресурси живої природи організованого мисливства, рибальства, бджільництва та звірівництва. Іноді назива­ються мисливсько-рибальськими ресурсами.

Фізичне зношування ОВФ — знос засобів праці, пов’язаний з інтенсивністю їх використання і впливу навколишнього середовища.

Фінанси — особлива, специфічна форма виробничих відносин, пов’язана з процесом розподілу і перерозподілу частини вартості ва­лового внутрішнього продукту, утворенням і використанням на цій основі цільових централізованих і децентралізованих грошових фондів суспільного призначення.

Фінансові ресурси держави — кошти, утворені в процесі роз­поділу і перерозподілу частини валового внутрішнього продукту і національного доходу в грошовій формі. Виступають у двох формах — у формі централізованих та у формі децентралізованих фінансо­вих ресурсів.

Фундаментальні дослідження — наукові дослідження, які про­водять для аналізу явищ, визначення законів і закономірностей роз­витку природи, суспільства, Кінцевим результатом фундаменталь­них досліджень є відкриття нових законів, закономірностей, обґрун­тування нових теорій, принципів і шляхів їх використання на прак­тиці. Фундаментальні дослідження — це вид наукових досліджень, головне призначення яких — одержання нових знань, виявлення за­конів розвитку природи, суспільства, мислення. Їх результати є ос­новою проведення прикладних досліджень.

Хімія органічного синтезу — галузь хімічної промисловості, що виробляє:

Целюлозно-паперова промисловість об’єднує підприємства, які з рослинної сировини виробляють папір, картон та вироби з них, штучне волокно, фібру і напівфабрикати (деревну масу), целюлозу.

Якість життя — філософсько-економічна категорія, яка відби­ває рівень задоволення потреб людей в особистих доходах, товарах і послугах різного характеру, у змістовному спілкуванні, знаннях, творчій праці, особистій свободі тощо.