Процентна політика, рефінансування комерційних банків

Важливим інструментом грошово-кредитної політики є регулювання ставок рефінансування. Ставки рефінансування — це виражена в процентах плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється НБУ з метою впливу на грошовий обіг і кредитування.

Коли комерційний банк бере в центральному банку позику, він виписує на себе боргове зобов’язання, яке за чинною практикою гарантується не резервною позицією його активів, а державними цінними паперами, що перебувають в його розпорядженні. Унаслідок цього отримана позика повністю використовується як надлишковий резерв. Це дає банкові-боржникові можливість відкривати додаткові кредитні рахунки населенню та юридичним особам у повному обсязі без відповідного забезпечення резервної позиції.

Національним банком України встановлюється облікова та ломбардна процентні ставки. Облікова процентна ставка виконує опосереднену функцію, визначаючи вартість отриманих комерційним банком надлишкових резервів (кредитів центрального банку). Ломбардна процентна ставка — це процент, який стягується з комерційних банків за надання їм кредитів під заставу цінних паперів. Якщо облікова ставка знижується, то комерційні банки збільшують попит на такі кредити, і навпаки. Процент за одержані від центрального банку кредити покладається в основу калькуляції ставок комерційних банків, під які вони, у свою чергу, видають позички (з коштів власних і залучених у вигляді кредитів). Отже, через зміну облікової ставки центрального банку та процентних ставок комерційних банків збільшується або зменшується пропозиція кредитних ресурсів.

Актуальність проблеми визначення оптимального рівня ставки рефінансування має кілька аспектів: по-перше, кількісний результат впливу цього інструменту надзвичайно складно оцінити заздалегідь; по-друге, строковий розрив між використанням цього інструменту та ефектом від його застосування (лаг) є досить великим і також складно передбачуваним; по-третє, ефектив­ність маніпулювання ставкою рефінансування залежить від міри координованості багатьох напрямів економічної політики.

Наприклад, у 2002 р. НБУ кілька разів знижував облікову став­ку, довівши її до 8 % річних (1 липня 2002 р.). У той же час процентні ставки за кредитами банків у національній валюті знизилися лише до 25 %. Причиною такої великої розбіжності є дія факторів немонетарного характеру, а саме — низький рівень законодавчого захисту прав кредиторів, незадовільний фінансовий стан більшості потенційних позичальників, проблеми з реалізацією застави.