1.3. Структура бюджетного процесу

Структура бюджетного процесу включає дві складові;

1. бюджетне планування (складання, розгляд, затвердження бюджету);

2.

Основою бюджетного процесу є бюджетне планування. Його рівень визначається такими чинниками:

- чіткістю формулювання завдань і цілей, які вирішує держава;

- достовірністю інформації, що використовується при роз­рахунках показників проектів бюджетів;

- методологією бюджетного планування.

У вітчизняній бюджетній практиці застосовуються певні зако­нодавчо регламентовані методи планування:

1. Для окремих показників бюджету:

- нормативний - використання встановлених норм і нормати­вів щодо індивідуальних чи узагальнених показників контингенту;

- прямого рахунку — обчислення показників бюджету, виходя­чи з реальних потреб у розрізі окремих статей доходів і видатків за кожним підприємством, установою, громадянином країни;

- аналітичний - передбачає розрахунок показників на основі врахування впливу на них різноманітних факторів - коефіцієн­тів динаміки, чисельності населення, зміни цін і тарифів, валют­ного курсу, рівня прожиткового мінімуму, мінімальної заробіт­ної плати тощо.

2. Загальний метод - балансовий.

Можливі три шляхи збалан­сування дохідної та видаткової частин бюджету:

- збільшення по­датків, неподаткових та інших джерел доходів;

- скорочення видат­ків, особливо непродуктивної їх частини;

- встановлення джерел дефіцитного фінансування - емісія грошей або державні позики.

Виконання бюджетів усіх рівнів здійснюється шляхом забез­печення надходжень запланованих доходів усіх ланок бюджетної системи та фінансування заходів, передбачених у зведеному бю­джеті.

Звітність про виконання бюджету є відображенням системи та попов'язаних узагальнюючих показників, що характеризу­ють фінансовий стан бюджету і результати його виконання за звітний період.

Законом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI «Бюджетний кодекс України» посилено основи бюджетного процесу:

– передбачено регулювання бюджетних відносин виключно Бюджетним кодексом, надходжень та витрат державного бюджету – законом про державний бюджет;

- визначено складові програмно-цільового методу у бюджетному процесі (бюджетної програми, її результативних показників та відповідального виконавця, паспорту бюджетної програми) та розкрито їх суть, унормовано застосування програмно-цільового методу бюджетування на рівні місцевих бюджетів із проведенням оцінки ефективності бюджетних програм;

- врегульовано застосування порядків використання коштів державного бюджету та визначено основні їх положення;

– запроваджено механізм середньострокового бюджетного планування, зокрема, передбачено складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди на рівні державного та місцевих бюджетів, визначено склад прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди та вимогу щодо складання головними розпорядниками бюджетних коштів плану діяльності на наступні за плановим два бюджетні періоди;

– передбачено подання Президенту України Державним казначейством звітності про виконання бюджетів;

– удосконалено систему державного внутрішнього контролю та посилено відповідальність учасників бюджетного процесу;

– передбачено регулювання міжбюджетних відносин для бюджетів місцевого самоврядування положеннями Бюджетного кодексу, а не окремим законом;

– конкретизовано повноваження у бюджетному процесі Верховної Ради, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, встановлені їм законами України;

– передбачено положення, що забезпечуватимуть виконання повноважень Президента України у бюджетному процесі, зокрема подання Кабінетом Міністрів України Президенту України проекту закону про Державний бюджет України, в терміни визначені для подання до Верховної Ради України, а також обґрунтувань і розрахунків щодо бюджетних показників такого закону, змінених в ході його розгляду у Верховній Раді України;

– у разі застосування Президентом України права вето до закону про Державний бюджет України встановлено вимогу щодо прийняття Верховною Радою невідкладно рішення про його повторний розгляд та подання у тижневий строк Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України змін до показників, зазначених у текстових статтях такого закону, та оновлених додатків до нього відповідно до пропозицій Президента України та інше.