§ 19.4. Здійснення хеджевих операцій з урахуванням реальних ситуацій на ринках

За характером операції хеджування поділяється на дві групи.

Перша - хеджування купівлею, або "довге" (buying or long hedge) - укладання інвестором (торговцем) контракту для страхування від можливого зростання ціни при придбанні в майбутньому відповідного товару (активу).

Друга група - хеджування продажем, або "коротке" (selling or short hedge) - укладання виробником (власником товару) контракту для захисту від можливого зниження ціни при продажі у майбутньому товару (активу), обтяженого обов'язковою поставкою у певний термін. Товар (актив) може бути вже виробленим або виробленим у майбутньому. Такий контракт називається "коротким", або шот, і продавець даного контракту перебуває у позиції шот. За умови підвищення ціни позиція лонг виграє, а позиція шот - програє.

У цілому біржова ситуація, коли ціни на реальний товар вищі від цін при поставці на термін, а ціни на товар (актив) з близькими термінами поставки вищі, ніж за віддаленими, позначається терміном backwardation - inverted market - беквордейшн, або "перевернутий ринок". В іншому випадку, коли ціни на реальний товар (актив) нижчі, ніж ціни при поставці на термін, а ціни на товар з віддаленими строками поставки вищі,

ніж з близькими, використовується термін ^ntango - normal market - контанго, або "нормальний ринок".

Хеджування продажем

Хеджер купує і продає одночасно на ринку реального товару та ф' ючерсному. Ф' ючерсний ринок використовує для захисту своїх позицій на реальному ринку. Втрата на одному ринку означає виграш (прибуток) на іншому, бо, як правило, одночасно відкриваються дві різних позиції. Залежність між двома ринками є постійна, оскільки ціни на них однаково реагують на зміну попиту та пропозиції.

Якщо власник ресурсів (сировини) на спотовому ринку втрачає, то ф'ючерсну позицію можна закрити з виграшем.

Хеджування складається з трьох основних елементів:

Перший пояснює тип хеджевої угоди і позицію, відкриту хеджером; кількість активів, якими володіє хеджер; кількість зобов' язань, які має або буде мати; кількість послуг, які надає, купує або збирається надавати хеджер.

До другого належить продаж контрактів з поставкою в майбутньому на реальному ринку. Цей продаж можна обмежити відповідними умовами, а саме:

• продаж товару з поставкою в майбутньому не має перевищувати на біржі обсягів операцій на спотовому ринку;
• сума купленого за фіксованими цінами товару або кількість товару, що є у власності хеджера, не може перевищувати кількості ф'ючерсних позицій;

• сума ф'ючерсних позицій не повинна перевищувати також річного запасу активів, причому учасник ринку не може утримувати такої кількості ф'ючерсних контрактів протягом останніх п'яти днів торгівлі цими контрактами.

Купівля реального товару з поставкою в майбутньому не має перевищувати:

• продажу реального товару за фіксованими цінами;
• кількісного еквіваленту продажу конкретного товару, аналогічного товару під ф' ючерсним контрактом;
• річної потреби сировини для виробництва, такої кількості ф'ючерсних позицій не можна утримувати протягом п' яти останніх днів торгівлі.

Третій елемент свідчить про пільги кредитування та оподаткування.

Більшість учасників ринку не ставлять собі за мету отримати спекулятивний прибуток при зростанні чи зниженні цін на товарних та фінансових ринках. Їх основні доходи формуються від реалізації товарів та надання послуг. Для захисту цього доходу від падіння цін на товари і послуги вони хеджують ризик шляхом продажу певної кількості ф'ю- черсних контрактів, що приблизно однакова за обсягами реалізації або закупівлі товарів на реальних ринках.

Хеджування продажем має за мету:

• захист товарних запасів, не закритих реальними форвардами від зниження цін у майбутньому;
• отримання певної винагороди за зберігання;
• захист спотової ціни товару, що буде виготовлений у майбутньому.

Продавець може, якщо він має від цього прибуток, поставити реальний товар під ф' ючерсний контракт або продати реальний товар на спотовому ринку і одночасно ліквідувати коротку ф'ючерсну позицію шляхом укладання оберненої офсетної угоди.

Більшість зернових культур, які вирощують фермери, на шляху до кінцевого споживача проходить через елеватор. Оскільки про купівлю врожаю можна домовитися наперед, елеватор купує зерно одразу або бере його від фермера на зберігання до майбутнього продажу. Коли право власності на товар переходить до елеватора, він бере на себе всі ризики від зміни цін.

Елеватори також можуть хеджувати свою закупівлю зерна через продаж його кінцевим споживачам з поставкою у майбутньому. Таке хеджування можливе завдяки тому, що ціна на зерно погоджується на момент укладання контракту. Це суттєво зменшує фінансові втрати елеватора від випадкових коливань цін. У контракті на поставку в майбутньому

(форвард) визначаються умови продажу та термін поставки, що може коливатися від п'яти днів до кількох місяців.

Форвардні угоди можна здійснювати на умовах ФОБ згідно з "Incoterms 2000" та "Прибуття до ..." (до визначеного періоду або місця призначення). Хеджування реальних закупівель можливе шляхом продажу ф' ючерсних контрактів на суму, еквівалентну сумі форвардних угод.

Приклад 19.6.

У жовтні торговий агент державного елеватора купує 40 000 бушелів соєвих бобів. Він погоджує ціну поставки, яка разом з транспортними й страховими витратами наближається до спотової ціни 705 0/за бушель.

Одночасно фінансист елеватора, бажаючи захистити запаси зерна, продає 8 листопадових ф'ючерсів на 40 000 бушелів по 708 0/за бушель.

Тепер для елеватора немає різниці, як змінюватиметься ціна (зростати чи знижуватися), оскільки втрати на одному ринку компенсуються виграшем на іншому.

У листопаді торговий агент продає соєві боби в Чикаго за існуючою на той момент спотовою ціною 700 0/за бушель (знизилася на 5 0/за бушель). Ф'ючерсна ціна також знизилася на 5 0/за бушель, і фінансист отримує аналогічний виграш, закриваючи ф'ючерсну позицію.

Отже, втрата 5 0/за бушель на реальному ринку компенсується виграшем на ф'ючерсному, фінансист елеватора повністю нейтралізує ризик, обравши найближчий місяць ф' ючерсу до моменту продажу на реальному ринку.

Хеджування продажем застосовують також виробничі та переробні фірми. Виробники муки, переробники соєвих бобів, кавових зерен, кондитерські фірми тощо для підтримки рівня виробництва повинні мати певні запаси сировини, особливо в період між збиранням врожаїв. Це значною мірою збалансовує поставку матеріальних ресурсів і дозволяє підтримувати виробництво впродовж року.

Виробник певного виду продукції або переробник сировини сезонного виробництва може захиститися від втрат, пов' язаних зі зміною ціни, двома шляхами: укласти форвардний контракт з фіксованою ціною або виконати хеджеву операцію на ф'ючерсному ринку.

Приклад 19.7.

Виробник кави закуповує достатню кількість зерна для виробництва кінцевої продукції. Для захисту цих запасів кавових зерен від цінових коливань, фінансист компанії може продати певну кількість ф'ючерсних контрактів на суму, еквівалентну вартості запасів. Коли виробник використає кавові зерна для виробництва кави, фінансист закриє позицію на ф' ючерсному ринку.

Хеджування продажем широко застосовується торговельними фірмами з метою відшкодування витрат на зберігання товарних запасів. Якщо, наприклад, на елеваторі або в холодильнику є досить місця для зберігання товарів, можна їх складувати з метою подальшого перепродажу. Одночасно фінансисти цих фірм відкривають ф'ючерсні позиції на товари, аналогічні тим, що зберігаються на складі, як правило, на ту ж суму. На ф'ючерсних контрактах заробляють гроші, що сплачуються за зберігання товарів на складі. Як тільки торгові агенти фірм знаходять вигідні пропозиції щодо купівлі їх товарів, ф'ючерсні позиції закриваються.

Вище вже згадувалося, що найпоширеніший вид хеджування - рутинне - це хеджування майбутніх цін фермерами, які, незважаючи на економічний стан та політичні тенденції, вирощують свої врожаї і хеджують їх на ф'ючерсних ринках.

Хеджування купівлею

Хеджування продажем покликане захистити виробника від зниження цін на момент продажу. Покупець у даному випадку має протилежний ризик. Експортери і виробники в основному продають товари з форвардними поставками. Форвардні контракти бувають закриті й незакриті наявністю реального товару. Незакритий контракт - це форвард, коли продається товар, якого немає. Для захисту майбутніх закупівель для поставки за укладеним форвардом застосовують хеджу- вання купівлею. Секретом успіху хеджування купівлею є те, що відкриття ф'ючерсної позиції має збігатися з термінами поставки за форвардними контрактами, що дуже важливо.

Хеджування купівлею використовується з такою метою:

1. Захист незакритих форвардних контрактів на продаж сировини або переробленої продукції з цієї сировини.
2. Підтримка ціни на товари з фіксованими цінами.

Приклад 19.8.

15 червня прокатне підприємство отримало замовлення на мідний дріт з поставкою 15 вересня. Базуючись на спотовій ціні міді - 106 0/за фунт - і виробничих витратах підприємства, фінансисти встановлюють ціну на мідний дріт і укладають контракт на його поставку. Оскільки з моменту підписання угоди до моменту поставки мине 6 місяців, а розмір складських приміщень не дозволяє на момент підписання контракту закупити мідь, фінансисти вирішують провести хеджеві операції на ф'ючерсній біржі. Оскільки міді для переробки на мідний дріт використано 100 000 фунтів, відкривається позиція на 4 ф'ючерсних контракти по 104 0/за фунт.

4 серпня постачальники міді пропонують підприємству мідь за спотовою ціною 114 0/за фунт. Воно укладає угоду і одночасно закриває ф'ючерсні позиції. Оскільки ціни на мідь зросли на обох ринках, хедж стає вигідним, він компенсує втрати від придбання міді.

До хеджевих операцій вдаються експортери, які широко використовують ф'ючерсний ринок для хеджування незакритих форвардних продажів індивідуальним покупцям. Будь-який експортер може отримати замовлення від потенційного покупця на негайну поставку товару. Щоб виконати такі замовлення, експортер повинен володіти товаром. Для страхування цих запасів або майбутніх закупівель експортер використовує ф'ючерсний ринок, купуючи відповідну кількість ф'ючерсних контрактів. Пізніше, коли експортер купує реальний товар для поставки за кордон, він може ліквідувати ф'ючерсну позицію двома шляхами:

• продаючи ф'ючерсний контракт;
• обмінюючи ф'ючерс на готівку (ex-pit transaction, що означає "поза залою біржі").

Хеджування купівлі застосовують виробники товарів з фіксованими цінами. Ф'ючерсна торгівля в цьому випадку дозволяє виробникам задовольнити свої потреби сировини з певною вигодою. Замість реального придбання купують ф'ючерсні контракти, що дозволяє уникнути витрат на зберігання товарів.

Приклад 19.9.

15 жовтня торговець на спотовому ринку закупив 100 тис. фунтів бавовни у фермера по 70 0/за фунт з поставкою в грудні. Для відшкодування витрат на складування торговець продає два грудневих ф'ючерсних контракти по 75 0/за фунт. 15 листопада торговець продає бавовну по 68 0/за фунт і закриває ф'ючерсну позицію за ціною 70 0/за фунт.

З наведених прикладів видно, що до хеджування на зарубіжних ринках вдаються представники різних видів бізнесу. Це дозволяє страхуватися від несприятливих змін ціни і забезпечити заплановану норму прибутку. Хеджеві операції також можуть відшкодовувати вартість витрат на зберігання, тому учасники ринку також використовують хед- жування купівлі.