ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Грошово-кредитна політика НБУ залежить від соціально- економічних умов, які сформувались на відповідний період в Україні, а також від завдань, що випливають з макроекономічних процесів.

Нормативним документом, який регламентує параметри грошово- кредитної політики в Україні, є Основні засади грошово-кредитної по­літики. Цей документ розробляє і затверджує Рада НБУ на кожний наступний рік до 15 вересня поточного року, а після затвердження в порядку інформування подає його Верховній Раді та Правлінню НБУ для формування і проведення грошово-кредитної політики. Базою для розробки Основних засад грошово-кредитної політики є прогнозні показники економічного й соціального розвитку України, Державного бюджету на плановий рік, очікувані результати монетарної політики за рік, що передує прогнозованому.

У ході реалізації грошово-кредитної політики НБУ використовує операції на відкритому ринку, обов’язкове резервування, облікову по­літику, рефінансування банків, валютні інтервенції та ін.

В Україні з 1992 р. і донині найдієвішим інструментом грошово­кредитного регулювання були обов’язкові норми резервування. Про­те, як відомо, цей механізм впливу на грошовий ринок є найжорсткі- шим. Він також впливає на здатність комерційних банків ефективно використовувати кредитні ресурси й на ціну цих ресурсів.

У період фінансових криз 1997, 1998, 1999 рр. НБУ через збільшення норми резервування, зменшення періоду резервування, вилучення з покриття обов’язкових резервів певних активів (вкладень у державні цінні папери та готівки) намагався забезпечити стабільність функціо­нування грошового ринку та банківської системи. Наприклад, НБУ за­провадив щоденний контроль за формуванням банками обов’язкових резервів, підвищивши їхню норму з 15,0 до 16,5%, для послаблення не­гативного впливу на грошовий ринок України фінансової кризи в Росії у серпні 1998 р.

У 1995 р. в Україні почав функціонувати ринок державних цінних паперів, тому в НБУ з’явилася змога використовувати операції на від­критому ринку у разі рефінансування комерційних банків. Україн­ські комерційні банки до осені 1998 р. активно працювали на ринку державних цінних паперів, зокрема, на ринку ОВДП, який мав висо­кий рівень дохідності та ліквідності. Дохідність ОВДП на первинному ринку (середньозважена) у 1995 р. становила 85,59%, у 1996 - 70,93, у 1998 - 54,83%. Після фінансової кризи 1998 р. та вимушеної конверсії ОВДП інтерес комерційних банків до державних цінних паперів різко послабився. На це вплинула також низька дохідність ОВДП. Однак з 2001 р. банки активізували діяльність на ринку ОВДП. Та практично поки що в Україні фондовий ринок як державних, так і корпоративних цінних паперів розвинений недостатньо. Середня доходність цінних паперів на ньому становить 24%. Тому особливої ваги набуває співп­раця НБУ з урядом у питаннях активізації розвитку фондового ринку, особливо ринку державних цінних паперів, проведення прозорішої та прогнозованої політики стосовно термінів і обсягів розміщення ОВДП, запровадження на ринку державних цінних паперів інституту первинних дилерів.

Важливим інструментом впливу на грошовий ринок і пропозицію грошей є облікова і дисконтна політика. В Україні регулювання грошово­кредитного ринку через процентну ставку відбувалось доволі складно. Високі темпи інфляції у 1992-1993 рр. унеможливлювали ефективне ви­користання облікової ставки для регулювання грошового ринку. Лише з 1995 р. середньозважена процентна ставка за всіма видами операцій ре­фінансування банків України НБУ стала позитивною до темпів інфляції.

НБУ постійно вдосконалював механізми рефінансування комер­ційних банків - від двосторонніх кредитів і кредитів під виконання державних цільових програм у 1991-1993 рр. до закритих кредитних аукціонів з 1995 р. та сучасних гнучких механізмів - ломбардного кре­дитування, процентних і кількісних тендерів, кредитів “овернайт”, операцій на відкритому ринку, операцій РЕПО.

У проведенні Національним банком України грошово-кредитної політики за роки незалежності можна виділити кілька етапів. На пер­шому етапі - 1991-1993 рр. - грошово-кредитна політика, відповід­но до загальноекономічної політики мала різко виражений експансі­оністський характер і перетворилася в політику емісійної підтримки економіки. Емісію грошей широко використовували для фінансуван­ня поточних витрат, які не були передбачені державним бюджетом, і для монетизації бюджетного дефіциту. Наприклад, протягом 1992 р. НБУ провів кредитну емісію на суму 1 трлн крб, з яких було погашено 430 млрд крб. Залишок непогашеної заборгованості на початок 1993 р. становив 570 млрд крб. Зрозуміло, неминучим наслідком цього ста­ла гіперінфляція, яка 1993 р. досягла 10 256,0%. Почалася доларизація економіки, розвивався бартерний обмін.

Зміни у грошово-кредитній політиці почались 1994 р. У цей період у загальноекономічній політиці проголошено курс на макроекономічну стабілізацію, скорочення бюджетного дефіциту, прискорення ринкових реформ, послаблення податкового тиску та дефіцитного фінансування економіки.

Стабілізувати грошово-кредитний ринок вдалося лише наприкінці 2009-на початку 2010 рр. Однак наслідки кризи повністю ще не подо­лані й найсуттєвішим з них є те, що довіра населення до національної валюти та банківської системи не відновлена. Отже, грошово-кредитна політика НБУ надзвичайно складна і багатогранна. Проте незапере­чним є факт, що вона відіграє важливу роль у функціонуванні ринко­вої економіки в Україні та забезпеченні її сталого розвитку.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У чому полягає суть грошово-кредитної політики центрального банку?

2. Назвіть цілі грошово-кредитної політики.

3. У чому полягають проміжні цілі грошово-кредитної політики?

4. Що таке таргетування інфляції?

5. Охарактеризуйте інструменти прямого впливу на здатність банківської системи до створення грошей.

6. Охарактеризуйте загальні (непрямі) інструменти грошово-кредитної політики центрального банку.

7. Що таке облікова ставка і як її використовує центральний банк для регулювання грошової маси в обігу?

8. Розкрийте суть операцій на відкритому ринку та охарактеризуйте механізм 'їхнього впливу на резерви комерційних банків і на здатність до кредитування та створення грошей.

9. Які переваги серед інших інструментів монетарного регулювання мають операції на відкритому ринку?

10. Що таке норма обов'язкового резервування?

11. Як впливає норма резервування на грошову пропозицію?

12. Охарактеризуйте головні види грошово-кредитної політики.

13. Охарактеризуйте суть політики “дешевих грошей” (стиму- лювальної).

14. Як центральний банк використовує інструменти грошово- кредитної політики у разі проведення політики “дешевих грошей”?

15. Охарактеризуйте суть політики “дорогих грошей” (стри­мувальної).

16. Як центральний банк використовує інструменти грошово­кредитного регулювання у разі проведення політики “до­рогих грошей”?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Валютні інтервенції на валютному ринку можуть проводити...

1) комерційні банки;

2) валютна біржа;

3) промислові підприємства;

4) центральний (національний) банк.

2. Під час проведення політики грошово-кредитної рестрикції операції центрального банку на відкритому ринку спрямовані на.

1) зростання портфеля цінних паперів центрального банку;

2) зростання портфеля цінних паперів комерційних банків;

3) розширення ресурсної бази комерційних банків.

3. До інструментів непрямого впливу належать.

1) обмеження банківських кредитів (кредитні стелі), визначення маржі;

2) операції на відкритому ринку, резервна норма, облікова ставка;

3) механізм готівкової емісії, запровадження особливого режиму на проведення депозитних операцій.

4. Обов’язкові резерви - це.

1) резервний фонд, який використовують для покриття збитків від банківської діяльності;

2) мінімальний розмір вкладу банку в центральному банку у розмірі встановленого відсотка від залучених коштів;

3) страхові фонди, які використовують для покриття збитків за окремими активними операціями банків;

5. Хто регулює кількість грошей в обігу в Україні?

1) НБУ;

2) МВФ;

3) Монетний двір;

4) Державне казначейство України.

6. Під час проведення рестрикційної грошово-кредитної політики діяльність центрального банку спрямована на...

1) розширення ресурсної бази банків;

2) зменшення портфеля цінних паперів центрального банку;

3) активізацію підприємницької діяльності.

7. До яких заходів вдається центральний банк у разі проведення політики “дорогих” грошей?

1) збільшує облікову процентну ставку, підвищує норму обов’язкових резервів, продає цінні папери на відкритому ринку;

2) збільшує облікову процентну ставку, підвищує норму обов’язкових резервів, купує цінні папери на відкритому ринку;

3) зменшує облікову процентну ставку, зменшує норму обов’язкових резервів, продає цінні папери на відкритому ринку.

8. До яких заходів вдається центральний банк, якщо йому потрібно збільшувати масу грошей в обігу?

1) збільшує облікову процентну ставку;

2) підвищує норму обов’язкових резервів;

3) купує цінні папери на відкритому ринку.

9. Операції на відкритому ринку - це.

1) купівля-продаж центральним банком цінних паперів у комерційних банків і населення;

2) купівля-продаж цінних паперів комерційними банками;

3) купівля центральним банком іноземної валюти на валютних ринках.

10. До яких заходів вдається центральний банк у разі проведення політики “дешевих” грошей?

1) зменшує облікову процентну ставку, зменшує норму обов’язкових резервів, купує цінні папери на відкритому ринку;

2) збільшує облікову процентну ставку, підвищує норму обов’язкових резервів, купує цінні папери на відкритому ринку;

3) зменшує облікову процентну ставку, зменшує норму обов’язкових резервів, продає цінні папери на відкритому ринку.

Список рекомендованої літератури

1. Адамик Б. П. Центральний банк і грошово-кредитна політика : підручник / Б. П. Адамик. - Тернопіль : Карт-бланш, 2007. - 393 с.

2. Гриценко А. Монетарна стратегія: шлях до ефективної грошово-кредитної політики /

A. Гриценко, Т. Кричевська // Вісник НБУ - 2005. - № 11. - С. 11.

3. Гроші та кредит : навч. посібник / [за ред. д-ра ек. наук, проф. М. І. Крупки]. - Львів : Ви­давничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. - 2010. - 408 с.

4. Гроші та кредит : підручник / [М. І. Савлук, А. М. Мороз, І. М. Лазепко та ін.] ; за заг. ред. М. І. Савлука. - [4-те вид., перероб. і доп.]. - К. : КНеУ 2006. - 744 с.

5. Грошово-кредитна політика в Україні / [В. С. Стельмах, А. О. Єпіфанов, Н. І. Гребеник,

B. І. Міщенко]. - [2-ге вид., перероб. і доп.]. - К. : Знання, 2003. - 421 с.

6. Закон України “Про Національний банк України від 20.05.1999 р. № 679 - XIV [Електрон­ний ресурс] : Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua

7. Івасів Б. С. Гроші та кредит : підручник / Б. С. Івасів ; [вид. 3-тє, змін. й доп.]. - Тернопіль : Карт-бланш, К. : Кондор, 2008. - 528 с.

8. Козюк В. В. Незалежність центральних банків : монографія / В. В. Козюк. - Тернопіль : Карт- бланш, 2003. - 244 с.

9. Макконнелл Кемпбелл Р. Макроекономіка / Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю ; [пер. з англ.] ; наук. ред. пер. Тяня Панчишина. - Львів. : Просвіта, 1997. - 671 с.

10. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Ф. Мишкін ; [пер. з англ. С. Панчишина, Г. Стеблій, А. Стасишина]. - К. : Основи, 1998. - 963 с.

11. Міщенко В. І. Метологічні та методичні проблеми запровадження таргетування інфляції / В. І. Міщенко // Вісник НБУ - 2006. - № 5. - С. 40.

12. Роде Э. Банки, биржи, валюты современного капитализма / Э. Роде ; [пер. с нем.] ; под ред. В. Н. Шенаева. - М. : Финансы и статистика, 1986. - 216 с.

13. Центральний банк та грошово-кредитна політика : підручник / [кол. авт. : А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. - К. : КНЕУ, 2005. - 556 с.

14. Щетинін A. I. Гроші та кредит : підручник / А. І. Щетинін ; [вид. 3-тє, перероб. та доп.]. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 432 с.

15. Ющенко В. А. Валютне регулювання : навч. посібник. / В. А. Ющенко, В. І. Міщенко. - К. : Знання, 1999. - 359 с.