КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ, ЇХНІ ВИДИ, ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА

Комерційні банки - це фінансові установи, покликані акумулюва­ти кошти юридичних та фізичних осіб (отримання депозитів) для по­дальшого їх розміщення (надання кредитів), вести поточні рахунки суб'єктів господарювання і громадян, а також надавати інші фінансові послуги.

Комерційні банки класифікують за різними критеріями.

За видами операцій комерційні банки поділяють на

- універсальні;

- спеціалізовані.

Універсальні банки не мають чіткої спеціалізації. Вони проводять усі головні види банківських операцій: депозитні, кредитні, розрахун­кові, довірчі тощо.

Спеціалізовані банки спрямовують свою діяльність у визначеному напрямі. Це може бути галузь економіки чи певний вид господарської діяльності або ж обслуговування окремої категорії клієнтів (фізичних осіб тощо).

Згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність”, банк набуває статусу спеціалізованого, якщо понад 50% його активів є ак­тивами одного типу (розміщені в одному напрямі), а також якщо по­над 50% його пасивів сформовано з одного джерела. Наприклад, банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

За спеціалізацією закон розділяє банки на ощадні, інвестиційні, іпо­течні та розрахункові (клірингові). Банку надано право самостійно ви­значати напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій.

Для ощадних банків головною функцією є залучення тимчасово вільних коштів населення на депозитні рахунки. В Україні типовим прикладом ощадного банку є ПАТ “Ощадбанк”.

Інвестиційні банки зосереджені на довгостроковому кредитуван­ні. Вони, зазвичай, є посередниками між інвесторами і позичальника­ми. Ці банки акумулюють кошти та надають позики шляхом випуску і розміщення облігацій та інших зобов’язань.

Іпотечні банки надають довгострокові позики під заставу нерухо­мості (землі, споруд, будівель тощо).

Розрахунковий (кліринговий) банк — це банк, який проводить безготівкові розрахунки, що ґрунтуються на заліку взаємних вимог і зобов’язань фізичних та юридичних осіб. Він повинен бути включе­ний у міжбанківську систему розрахунків.

Також розрахункові (клірингові) банки провадять клірингову ді­яльність на біржових і позабіржових ринках, включаючи визначення і розрахунок зобов’язань учасників клірингу, проведення заліку цих зобов’язань і організацію виконання зобов’язань за операціями відпо­відно до законодавства.

Розрахункові банки виконують такі функції:

1) проведення розрахунків, у тім числі взаємозалік, за угодами купівлі-продажу цінних паперів;

2) перевірку наявності на рахунках учасників коштів і цінних паперів;

3) видання виписок з грошових рахунків клієнтів;

4) надання інформації інституціям, які ведуть книги реєстрації іменних цінних паперів;

5) постачання цінних паперів з рахунка продавця на рахунок покуп­

ця тощо.

За формою власності виділяють такі банки:

- державні;

- приватні;

- зі змішаною формою.

Державний банк - це банк, 100% статутного капіталу якого нале­жать державі. Його засновують за рішенням Кабінету Міністрів Укра­їни. У цьому разі в законі про Державний бюджет України на відпо­відний рік передбачають витрати на формування статутного капіталу державного банку.

До червня 2009 р. в Україні функціонувало два державні банки: “Державний експортно-імпортний банк України” та “Ощадбанк”. У червні 2009 р. ухвалено Постанову Кабінету Міністрів України “Про капіталізацію за участю держави банку ВАТ АБ “Укргазбанк”, “Родовід Банк”, АКБ “Київ”. Більшість банків є приватними, тобто засновані на приватній власності.

У банків зі змішаною формою власності є як державний, так і при­ватний капітал.

За організаційно-правовою формою є

- публічні акціонерні товариства;

- кооперативні банки.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділений на певну кількість часток однакової номіналь­ної вартості, корпоративні права за ними посвідчені акціями.

Публічне акціонерне товариство може проводити як публічне, так і приватне розміщення акцій.

Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів провадять на під­ставі повідомлення в засобах масової інформації або іншим способом інформування про продаж цінних паперів. Причому так звертаються до заздалегідь не визначеної кількості осіб. Приватне (закрите) роз­міщення акцій публічного акціонерного товариства відбувається шля­хом їхньої безпосередньої пропозиції акціонерам такого товариства.

Особливість кооперативного банку полягає в тому, що його ство­рюють не для одержання прибутку, а для забезпечення можливості взаємного кредитування його учасників.

У разі створення кооперативного банку діє принцип територіаль- ності, тобто такі банки поділяють на місцеві та центральний коопера­тивні банки.

Учасниками місцевого кооперативного банку мають бути щонай­менше 50 осіб. Якщо ж їхня кількість з певних причин менша і немає змоги залучити решти учасників протягом одного року, то відбуваєть­ся зміна організаційно-правової форми банку або його ліквідація.

Місцеві кооперативні банки є учасниками центрального коопера­тивного банку, до функцій якого належать централізація і перероз­поділ ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також контроль за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

За територіальним охопленням розрізняють такі банки:­

- міжнародні (транснаціональні);

- національні;

- міжрегіональні та регіональні;

- місцеві.

Діяльність міжнародних банків поширюється на декілька держав. Національні, відповідно, функціонують у межах конкретної країни. До регіональних та міжрегіональних належать банки, які обслугову­ють один чи декілька регіонів. Місцеві діють у певному місті, общині.

За наявністю мережі банки бувають

- такі, що мають філії;

- без філій.

Організаційна структура банку охоплює два елементи:

1) органи управління;

2) функціональні підрозділи і служби.

До органів управління банку належать загальні збори учасників, спостережна (наглядова) рада, правління банку (рада директорів).

Найвищим органом управління банком є загальні збори. Для бан­ків, створених у формі публічних акціонерних товариств, - це загальні збори акціонерів, для кооперативних банків - загальні збори учасни­ків (пайовиків).

Загальні збори компетентні ухвалювати рішення щодо:

- визначення основних напрямів діяльності банку, затвердження планів і звітів про їхнє виконання;

- внесення змін до статуту;

- визначення розміру статутного капіталу банку, а також його збільшен­ня / зменшення;

- призначення / звільнення членів та голови спостережної ради банку;

- затвердження річної фінансової звітності;

- розподілу прибутків і збитків;

- обрання голови та членів ревізійної комісії (ревізора), а також достро­кового припинення їхніх повноважень;

- затвердження висновків ревізійної комісії (ревізора);

- ліквідації банку, обрання складу ліквідаційної комісії, затвердження по­рядку і термінів ліквідації, затвердження ліквідаційного балансу та ін.;

- інших питань, які належать до виняткової компетенції загальних збо­рів згідно зі статутом або положенням про загальні збори товариства.

Представницьким органом банку є спостережна (наглядова) рада, головне призначення якої - представляти інтереси акціонерів у пері­од між проведенням загальних зборів. З цією метою вона провадить нагляд за діяльністю та фінансовими операціями банку, бере участь у процесі ухвалення рішень, які можуть мати вирішальний вплив на функціонування банку, його активи та пасиви, фінансовий стан.

Членів спостережної ради призначають загальні збори з числа учас­ників банку або їхніх представників. Вони не можуть бути в складі правління (ради директорів) банку, ревізійної комісії банку.

Спостережна рада банку, відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”, виконує такі функції:

- призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів) банку;

- контролює діяльність правління (ради директорів) банку;

- визначає зовнішнього аудитора;

- встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово- господарською діяльністю банку;

- ухвалює рішення щодо покриття збитків;

- ухвалює рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження 'їхніх статутів і положень;

- затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;

- готує пропозиції щодо питань, які виносять на загальні збори учасників;

- здійснює інші повноваження, делеговані загальними зборами учасни­ків банку.

Компетенція і порядок роботи спостережної ради визначені стату­том банку або положенням про раду банку, що затверджені загальни­ми зборами учасників.

Спостережна рада звітує перед загальними зборами про свою ді­яльність.

Виконавчим органом банку є правління (рада директорів). Воно реалізує безпосереднє управління поточною діяльністю комерційно­го банку. До складу правління входить голова правління (президент), його заступники (віце-президенти) та інші члени. Правління підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Рішення воно ухвалює на засіданнях більшістю голосів.

Органами контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит.

Ревізійну комісію обирають загальні збори з учасників або їхніх представників. Вона підзвітна загальним зборам.

До складу ревізійної комісії не можуть бути обрані особи, які є пра­цівниками банку.

Головні завдання ревізійної комісії такі:

- контроль за дотриманням банком законодавства України і нормативно- правових актів Національного банку України;

- розгляд звітів внутрішніх і зовнішніх аудиторів та підготовка відповід­ної пропозиції загальним зборам учасників;

- внесення на загальні збори учасників або спостережній раді банку про­позицій щодо будь-яких питань, віднесених до компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та за­хисту інтересів клієнтів.

За дорученням загальних зборів учасників, спостережної ради бан­ку або на вимогу учасника (учасників), які володіють у сукупності по­над 10% голосів, ревізійна комісія перевіряє фінансово-господарську діяльності банку. У разі потреби до ревізій та перевірок вона може за­лучати зовнішніх та внутрішніх експертів і аудиторів.

Про результати ревізій та перевірок ревізійна комісія доповідає за­гальним зборам учасників чи спостережній раді банку. Вона також го­тує висновки до звітів і балансів банку.

Засідання ревізійної комісії проводять за потребою, однак не рідше одного разу в рік. Рішення ухвалюють більшістю голосів членів реві­зійної комісії.

Повноваження ревізійної комісії банку визначені статутом банку, а порядок її роботи - положенням про ревізійну комісію, що затверджу­ють загальними зборами учасників (акціонерів) банку.

Органом оперативного контролю спостережної ради банку є служба внутрішнього аудиту, що виконує такі функції:

- наглядає за поточною діяльністю банку, перевіряє її результати;

- контролює дотримання законів, нормативно-правових актів Націо­нального банку України та рішень органів управління банку;

- надає спостережній раді висновки та пропозиції за результатами перевірок;

- виконує інші функції, пов'язані з наглядом та контролем за діяльністю банку.

Різні банки виконують різні за обсягом та змістом операції. Відпо­відно до цього формують їхні функціональні підрозділи (департаменти, управління, відділи), які безпосередньо виконують банківські операції, тому назва кожного з них походить від закріпленої за ним функції. Кіль­кість департаментів та їхні назви в різних банках відрізняються.

До типових структурних одиниць комерційного банку належать:

- департамент планування і контролінгу;

- департамент депозитних операцій;

- департамент кредитних операцій;

- департамент розрахунково-касового обслуговування;

- департамент управління ризиками;

- департамент маркетингу;

- валютний департамент;

- департамент цінних паперів;

- департамент управління філіями банку.

Проте не всі структурні одиниці виконують суто банківські операції. У банку створюють також служби, які забезпечують його роботу, зокрема:

- департамент аналізу і статистики;

- департамент кадрів і департамент управління персоналом;

- департамент банківської безпеки;

- юридичний департамент;

- адміністративно-господарський департамент;

- бухгалтерія;

- департамент внутрішнього аудиту;

- департамент інформаційних технологій та телекомунікацій.

У кожному конкретному банку, залежно від його діяльності, фор­мують свою структуру функціональних підрозділів і служб.

13.2.