Іпотека в умовах інфляції

Під іпотекою (англ. mortgage) розуміють грошову позику, яка надається під заставу нерухомого майна (землі, будинку, підприєм­ства). На період іпотеки закладене майно залишається у власності боржника.

Позики під заставу нерухомості, або іпотеки, отримали значне поширення в країнах з розвинутою ринковою економікою як одне з важливих джерел довгострокового фінансування. У такій угоді влас­ник майна (англ. mortgagor) отримує позику в заставотримача (англ. mortgagee) та як забезпечення повернення боргу передає останньому право на переважне задоволення своєї вимоги від вартості закладе­ного майна у випадку відмови від погашення або неповного погашен­ня заборгованості. Сума позики, як правило, дещо менша від оцінної вартості заставного майна.

Характерною особливістю іпотечних позик є тривалий строк по­гашення.

В Україні відносини іпотеки регулюються Законом про іпотеку [13], про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотеч­ним боргом та іпотечні сертифікати [14], про оцінку земель [22], про оцінку майна [23], про заставу [15] (розділ ІІ «Іпотека»), ЦКУ [25].

Згідно зі ст. 1 Закону про іпотеку [13]: «Іпотека — вид забезпе­чення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекотримач має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у по­рядку, встановленому цим Законом.

Іпотекотримач — кредитор за основним зобов’язанням.

Іпотекодавець — особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання ін­шої особи перед іпотекотримач.

Нерухоме майно (нерухомість) — земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці і невід’ємно пов’язані з

Розділ II. Урахування інфляційного чинника під час прийняття фінансово-інвестиційних рішень нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення».

Іпотека як правове явище стала результатом реформ 594 р. до н.е., проведених давньогрецьким архонтом Соломоном. Соломон, щоб пе­ревести особисту відповідальність у майнову, запропонував ставити на землі боржника (зазвичай на межі) стовп із написом про те, що ця власність слугує забезпеченням боргу на певну суму. Такий стовп на­зивали іпотекою. По-грецьки hypotetheca — підставка, підпора.

Іпотечне кредитування для України можна вважати відносно но­вою цариною. Про це свідчить, наприклад, той факт, що Закон про іпотеку [13] набрав чинності лише 2004 р. При цьому розробка зако­нодавчих і нормативних актів, які визначають правове забезпечення операцій іпотечного кредитування більше привертає увагу громадян, які намагаються розв’язати питання придбання житла. Проте іпоте­ка — поняття, яке стосується не лише житла, а отже, вона може бути цікавою не тільки фізичним особам.

Відносини іпотеки досить складні та багатогранні. Насамперед це пов’язано з тим, що іпотека є складовою частиною не лише кре­дитних, а й інших операцій, які призводять до виникнення борго­вих зобов’язань (наприклад, за договором купівлі-продажу, лізингу тощо). Але найбільшого поширення іпотека набула все-таки в кре­дитних відносинах.

Забезпечення кредиту є одним із принципів кредитування. Згід­но зі ст. 546 ЦКУ [25], одним із видів забезпечення зобов’язань є за­става. Відповідно до ст. 575 ЦКУ [25], застава може бути двох видів: заклад, іпотека.

При цьому під закладом розуміють заставу рухомого майна, а під іпотекою — заставу нерухомого майна. Але головна відмінність цих видів застави полягає в тому, що заставлене рухоме майно передаєть­ся у володіння заставодержателю, яким є кредитор, або за його на­казом — у володіння третій особі, а нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, залишається у володінні заставотримачеві, тобто боржника або третьої особи (ст.

Інфляційні процеси, які характерні для економіки багатьох країн, потребують урахування інфляції під час розробленні планів погашен­ня боргу за іпотечними позиками. Іпотечні позики відрізняються в

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка» основному методами погашення заборгованості: борг разом із відсо­тками може погашатися рівними щомісячними внесками або може здійснюватися постійне зростання погашувальних платежів, напри­клад темпами інфляції або комбінаціями останніх.

Невизначеність стосовно рівня інфляції в довгостроковому пері­оді спричинила появу такого фінансово-кредитного інструмента, як іпотечний кредит із регульованою відсотковою ставкою, рівень якої прив’язується, наприклад, до індексу інфляції. Цей інструмент по­кликаний щорічно або з іншою періодичністю коригувати відсотки за довгостроковими позиками, що знижує вплив інфляційних чин­ників на вартість довгострокового кредиту. Використання іпотечного кредиту з регульованою відсотковою ставкою зменшує можливість мати великі капітальні доходи (або збитки) від нерухомого майна, що посилює стабілізаційні процеси в економіці й у такому аспекті може розглядатись як засіб адаптації економічних суб’єктів до вразливих умов з метою мінімізації збитків.

Економічна криза може підірвати розвиток іпотечного кредиту­вання в Україні.

На сьогоднішню ситуацію в Україні вплинули: нестабільність гривні, різкі коливання курсу долара та світова фінансова криза. Об­вал котирування міжнародних акцій та дефіцит долара на міжбан- ківському ринку привели до подорожчання закордонних кредитних засобів.

Крім того, внаслідок значної інфляції в 2008 р. (16,1% за дев’ять місяців 2008 р.) у фінансових установах виникає додатковий ризик неповернення позик.

У вересні внаслідок загострення світової фінансової кризи євро­пейські інвестори почали відтік валюти з України. Населення кину­лося забирати внески з депозитних рахунків, тому цього деякі банки опинилися на межі банкрутства.

Важливим фактором, який вплинув на настрої інвесторів, є також висока інфляція, в тому числі інфляційні очікування, та політична нестабільність.

Усе це змусило банки обмежити видачу іпотечних позик і при­йняти жорсткі умови: підвищити іпотечні ставки, скоротити строки кредитування, збільшити авансовий платіж або просто перестати ви­давати кредити.

НБУ насамперед має забезпечувати стабільність національної грошової одиниці та нормальне функціонування банківської систе­ми, що буде запорукою підвищення довіри до гривні та банків і спри­ятиме мобілізації вільних коштів, зокрема для іпотечного кредиту­вання.

Для стабілізації ситуації на банківському ринку НБУ постановою Правління від 11.10.2008 р. № 319, яка набрала чинності 13.10.2008 р., ввів ряд обмежень для банкірів та їхніх клієнтів.

Завдання уряду: не допустити обвалу ринку іпотечного кредиту­вання, утримати фінансову стабільність, забезпечити, підтримати і контролювати ліквідність банків.

Заборгованість населення за іпотечними кредитами та кількість активних іпотечних договорів представлені на рис. 2.1 (за даними УНІА).

Рис. 2.1. Заборгованість населення за іпотечними кредитами (млрд грн) та кількість активних іпотечних договорів (тис.)

Міжнародний валютний фонд виділить Україні кредит у розмірі 16,5 млрд дол. на 15 років під 3,7% річних. Кошти виділяються для підтримки економічної і фінансової стабільності в країні в умовах світової кризи і падіння цін на метал. Програма спрямована на повер­нення України до економічної стабільності. Керівництво країни має намір вирівняти платіжний баланс і знизити залежність держави від зовнішніх чинників, а також знизити інфляцію.

Кошти будуть виділені після того, як досягнуту угоду з керівни­цтвом України схвалить Рада директорів МВФ, а в країні будуть вне­сені необхідні зміни в банківське законодавство.

За повідомленням уряду та НБУ, надання фінансової підтрим­ки МВФ залежатиме від проведення низки заходів економічної по­літики, спрямованих на вирівнювання платіжного балансу у зв’язку зі зміною кон’юнктури на світових ринках, а також збалансування бюджету та запровадження комплексних заходів щодо підтримки банківського сектора України, включаючи прийняття законодавчих змін, які потрібно ухвалити найближчим часом українським парла­ментом. Водночас підтримка з боку МВФ відкриває шлях до при­скореної співпраці України з іншими міжнародними фінансовими організаціями та на двосторонній основі, дає змогу посилити довіру приватних інвесторів та забезпечити стабільну роботу банківського сектора, повідомляє прес-служба Міністерства фінансів.

Всесвітній банк привітав досягнення 26 жовтня 2008 р. щодо до­мовленості між Україною та МВФ, яка стосується пакета заходів, спрямованих на розв’язання проблем економічної та фінансової ураз­ливості в умовах глобальної економічної кризи.

«Ми рекомендуємо українській владі вжити заходів, необхідних для відновлення довіри до ринку, — зазначив віце-президент Всесвіт­нього банку (регіон Європи та Середньої Азії) Шигео Катцу. — Фі­нансова підтримка МВФ допоможе Україні подолати наслідки по­двійного удару, зумовленого зниженням цін на метал і фінансовими складнощами, спричиненими глобальною кризою. Всесвітній банк готовий зробити свій внесок у допомогу в захисті уразливих груп на­селення і фінансування капітальних інвестицій, необхідних для при­скорення економічного відродження».

НБУ вже отримав перший транш кредиту МВФ 4,5 мільярда до­ларів для підтримки стабільності національної валюти і рекапіталіза- ції банків.

Існують кілька видів іпотечних позик, які відрізняються в осно­вному методами погашення заборгованості.

Більшість видів є варіантами стандартної, або типової, іпотечної позики. Суть її полягає в тому, що позичальник отримує у заставотри- мача (кредитора) деяку суму під заставу нерухомості (наприклад, під час купівлі або будівництва будинку). Далі він погашає борг разом з відсотками, рівними звичайно щомісячними внесками.

Модифікації стандартної схеми іпотеки спрямовані на підвищен­ня її гнучкості для врахування потреб як боржника, так і кредитора. Деякі з них мають за мету знизити витрати боржника на початкових етапах погашення боргу перенесенням основних виплат на пізніші етапи. Такі етапи притягують тих клієнтів, які очікують зростання своїх доходів у майбутньому, наприклад підприємців-початківців.

Охарактеризуємо деякі модифікації стандартної схеми іпотек [99]. Позики зі зростанням платежів (англ. graduated mortgage, GPM). Цей вид позики передбачає постійне зростання витрат з обслу­говування боргу в перші п’ять-десять років. Потім погашення здій­снюється постійними внесками.

Позики з періодичним збільшенням внесків (англ. step-rate mortgage, SRM). Схема такої позики є варіантом GPM: за узгодженим графіком кожні три-п’ять років збільшується сума внесків.

Позики з періодичною зміною відсоткової ставки (англ. rollover mortgage, RM). Схема цієї позики передбачає, що сторони кожні три-п’ять років переглядають рівень відсоткової ставки. Тим самим створюється можливість для деякої адаптації до зміни умов ринку.

Іпотеки зі змінною відсотковою ставкою (англ. variable-rate mort­gage, VRM). Рівень ставки тут прив’язується до якого-небудь поши­реного фінансового показника або індексу, наприклад індексу інфляції.

Основним завданням при аналізі іпотек є розроблення планів погашення боргу. Важливо також вміти визначити суму погашеного боргу та залишку заборгованості на будь-який проміжний момент (необхідність у цьому виникає, наприклад, у разі припинення кредитного договору або його переглядання).

Розглянемо методи вирішення цих проблем для традиційної іпотечної позики та іпотечної позики з періодичним збільшенням платежів. Спочатку розглянемо традиційну іпотечну позику, коли боржник погашає заборгованість разом з відсотками, що дорівнюють щомісячним внескам.

2.7.1. Розрахунки за стандартними іпотечними позиками за допомогою фінансових функцій Excel

Завдання полягає у визначенні розміру щомісячних погашуваль- них платежів (внесків) R та залишку заборгованості на момент чер­гового її погашення аж до повного погашення боргу. Погашувальні платежі (внески) являють собою постійну ренту — ануїтет.

Нарощена сума ( S ) ануїтету постнумерандо (платежі здійсню­ються в кінці місяця) для випадку, коли момент нарахування відсо­тків і момент платежу збігаються, знаходиться за формулою [93]

де R - величина платежу за період,

i — річна складна відсоткова ставка, виражена в десятковому дробі,

n — строк ануїтету в роках,

m — кількість нарахувань відсотків на рік.

Поточна вартість (А) нарощеної суми дорівнює [93]:

де R - величина платежу за період,

i — річна складна відсоткова ставка, виражена в десятковому дробі,

n — строк ануїтету в роках,

m — кількість нарахувань відсотків на рік.

Поточна вартість — сума всіх платежів, дисконтованих на вели­чину відсоткової ставки на початок періоду.

З останньої формули можна знайти величину платежу за період ( R )

Величина R є базою для розроблення плану погашення боргу. Вона дорівнює в будь-якому періоді сумі платежу, який піде на пога­шення основного боргу, плюс сума на оплату відсотків у тому самому періоді. A — величина іпотечної позики.

Приклад 2.17. Під заставу квартири отримано позику 50 тис. грн строком на 1 рік під відсоткову ставку 18% річних. Погашення іпотечної позики та відсотків здійснюється щомісяця рівними сумами.

Визначити загальну суму витрат позичальника S, величину щомісячно­го платежу R. Скласти план погашення боргу.

Розв’язання. З формули (2.57) знаходимо величину щомісячного плате­жу R

Щомісячний платіж R можна знайти, використовуючи фінансову функ­цію табличного процесора Excel ПЛТ [93]:

ПЛТ(18%.12; 12; -50 000) = 4583,999645.

Платежі за відсотками на основі періодичних постійних виплат і постій­ної відсоткової ставки розраховують за допомогою функції Excel ПРПЛТ [93]:

ПРПЛТ(18 %.12; 1; 12; -50 000) = 750;

ПРПЛТ(18 %.12; 2; 12; -50 000) = 692,4900053;

ПРПЛТ(18 %.12; 3; 12; -50 000) = 634,1173607;

ПРПЛТ(18 %.12; 4; 12; -50 000) = 574,8691265;

ПРПЛТ(18 %.12; 5; 12; -50 000) = 514,7321687;

ПРПЛТ(18 %.12; 6; 12; -50 000) = 453,6931565;

ПРПЛТ(18 %.12; 7; 12; -50 000) = 391,7385592;

ПРПЛТ(18 %.12; 8; 12; -50 000) = 328,8546429;

ПРПЛТ(18 %.12; 9; 12; -50 000) = 265,0274679;

ПРПЛТ(18 %.12; 10; 12; -50 000) = 200,2428852;

ПРПЛТ(18 %.12; 11; 12; -50 000) = 134,4865338;

ПРПЛТ(18 %.12; 12; 12; -50 000) = 67,74383712.

Сума основного платежу за позикою (виплата заборгованості), яка погашається рівними платежами в кінці розрахункового періоду, обчис­люється за допомогою функції Excel ОСПЛТ [93]:

ОСПЛТ(18 %.12; 1; 12; -50 000) = 3833,999645; ОСПЛТ(18 %.12; 2; 12; -50 000) = 3891,50964; ОСПЛТ(18 %.12; 3; 12; -50 000) = 3949,882285; ОСПЛТ(18 %.12; 4; 12; -50 000) = 4009,130519; ОСПЛТ(18 %.12; 5; 12; -50 000) = 4069,267477; ОСПЛТ(18 %.12; 6; 12; -50 000) = 4130,306489; ОСПЛТ(18 %.12; 7; 12; -50 000) = 4192,261086; ОСПЛТ(18 %.12; 8; 12; -50 000) = 4255,145002; ОСПЛТ(18 %.12; 9; 12; -50 000) = 4318,972177; ОСПЛТ(18 %.12; 10; 12; -50 000) = 4383,75676; ОСПЛТ(18 %.12; 11; 12; -50 000) = 4449,513112; ОСПЛТ(18 %.12; 12; 12; -50 000) = 4516,25808.

Результати розрахунків розмістимо в таблиці (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

План погашення боргу за стандартною іпотечною позикою

Отже, загальна сума витрат позичальника S = 55007,99574 грн, у тому числі 5007,995744 грн — платежі за відсотками.

2.7.2. Розрахунки за іпотечними позиками з періодичним збільшенням платежів темпами інфляції

Урахування інфляції при постійному очікуваному її рівні приво­дить до зростання темпами інфляції погашувальних платежів (вне­сків) до повного погашення боргу, тобто платежі є членами геоме­тричної прогресії

де R₁ — величина першого члену (першого платежу);

^q — знаменник геометричної прогресії (індекс інфляції);

mn — кількість членів (кількість платежів).

У загальному вигляді сума членів геометричної прогресії з кіль­кістю елементів n, знаменником q, першим елементом a₁ визнача-

141

Приклад 2.18. Під заставу квартири отримано позику 50 тис. грн строком на 1 рік під відсоткову ставку 18% річних. Річний рівень інфляції очікується 15%. Погашення позики здійснюється щомісяця, причому платежі збіль­шуються щомісяця такими самими темпами, як інфляція.

Визначити величину першого місячного платежу R₁, загальну суму витрат на погашення іпотечного боргу S, відсотки за перший місяць іпотеч­ної позики J₁, перший місячний платіж на погашення основного боргу OB₁. Скласти план погашення боргу.

Розв’язання. З (2.60) знаходимо перший місячний внесок R₁

Загальну суму витрат на погашення іпотечного боргу знаходимо з (2.58):

Таблиця 2.2

План погашення боргу за іпотечною позикою із періодичним збільшенням платежів темпами інфляції

Продовження табл. 2.2

У кінці 2006 р. у США сталася іпотечна криза [81]. Банки вна­слідок своєї кредитної політики, яка передбачала легке отримання іпотечного кредиту, почали зазнавати труднощів через збитки, спри­чинені дефолтами позичальників.

У США в 1938 р. було створено іпотечну агенцію Fannie Maе. Створена державою агенція спочатку фінансувала тільки ті кредити, які були застраховані Федеральною агенцією з нерухомості, іншою урядовою структурою, за функціями схожою на наше Міністерство регіонального розвитку та будівництва. Така обережність з часом зда­лася зайвою. Більше того, держава вирішила приватизувати іпотечну асоціацію. У 1968 р., через 30 років після свого заснування, Fannie Mae з державної агенції перетворилася на акціонерне товариство і суттєво розширила сферу кредитування, не обмежуючись наданням лише тих позик, які були застраховані державою. Тоді здавалося, що зміна політики діяльності агенції збільшить кількість громадян, які зможуть поліпшити свої житлові умови. Тільки тепер експерти дійшли розуміння, що у роботі з іпотечними цінними паперами обе­режність важливіша від обсягів і сум.

У 1968 р. Конгрес США визнав, що приватна компанія Fannie Mae є монополістом, а це не відповідає принципам ринкової конку­ренції. У результаті в 1970 р. на ринку з’явилася ще одна іпотечна агенція — Freddie Мас.

Обидві агенції були створені державою з благою метою — зроби­ти вартість кредитів на житло дешевшими оренди і тим самим стиму­лювати купівлю житла в США. У результаті обидві установи вияви­лися каталізаторами американської іпотечної кризи, наслідки якої

Розділ II. Урахування інфляційного чинника під час прийняття фінансово-інвестиційних рішень відчуваються в усьому світі. Україні історія цих двох агенцій корисна хоч би тому, що Державна іпотечна установа створена за зразком цих компаній і декларує таку саму мету — доступні кредити на житло для населення. І такий самий засіб досягнення мети — фінансування іпо­теки шляхом випуску іпотечних облігацій.

Fannie Maе і Freddie Maс — це американський варіант вирішення житлової проблеми, який Україна поки тільки починає використову­вати на практиці, не маючи попереднього досвіду. У СРСР квартири отримували за вислугу років, у порядку черги і т.д. Американські чи­новники вважали, що краще дати людині можливість купити квар­тиру в борг зараз, а не чекати її отримання роками. Проте, обидві ці системи забезпечення населення житлом зазнали краху: радянська — з розпадом СРСР, американська — з початком іпотечної кризи, яка змусила банки виселяти американців на вулицю, а їхні будинки про­давати за безцінок.

Кредити, які видавалися за державними програмами, були на­багато доступнішими, ніж нинішні іпотечні пропозиції українських банків. Мінімальний внесок — 3%, а іноді й зовсім без першого вне­ску. Строк кредиту — до 40 років, чого не пропонує нині жоден наш банк. Відсоткові ставки — 6-7% на рік. За такими параметрами купів­ля квартири вартістю $100 тис. виливалася в $300-350 щомісячного платежу, тоді як в українському банку такий кредит буде коштувати $1 тис. за місяць. Тобто кредит виявився дешевшими від оренди. Не варто дивуватися, що в такій ситуації багато громадян взяли іпотечні кредити, маючи середню заробітну плату $2-3 тис. на місяць.

Практика продажу цінних паперів під заставу іпотечних кредитів тривалий час здавалася зверх надійною, бо папери були гарантова­ні квартирами і будинками. А що може бути більш ліквідною заста­вою в умовах, коли нерухомість постійно дорожчає? Випадки, коли люди середнього достатку купували будинок у борг, а потім успішно його перепродавали дорожче, стали класикою жанру. А самі іпотеч­ні облігації, які випускали Fannie Мае і Freddie Мас, були настільки популярними, що їх придбавали не тільки американські банки, а й центробанки Європи, Китаю і Росії.

Однак доступність кредитів для простих громадян виявилася мі­ною сповільненої дії. Усе частіше кредити видавалися без першого вне­ску, і отримували їх не тільки люди середнього класу, а й найбідніші

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка» верстви населення. Спочатку це не призводило до кризи неплатежів, оскільки попит на нерухомість спричинював зростання цін. І навіть бідний клієнт міг легко погасити кредит, достроково продавши буди­нок або квартиру, яка подорожчала за два-три роки.

Fannie Maе і Freddie Mao, безумовно, були лідерами з випуску іпотечних облігацій. Якщо в 2003 р. на папери, випущені цими аген­ціями, припадало 25% ринку іпотеки США, то в 2007 р. — вже 45%. На початку 2008 р., коли про проблеми в агенціях почали повідомля­ти ЗМІ, їхні сукупні боргові зобов’язання становили 5,4 трлн дол. До кінця другого кварталу 2008 р. з’ясувалося, що кількість клієнтів, які не можуть повернути свої житлові кредити, настільки велика, що це загрожує фінансовому стану агенцій. 9,2% кредитів виявилися про­строченими або визнаними дефолтами, що стало найбільшою про­блемою в США за останні 39 років.

В історії США і раніше були періоди, коли частка прострочених кредитів збільшувалась, але проблеми вдавалося вирішувати. У 2008 р. все закінчилося масштабною кризою. Саме тому в багатьох амери­канців з’явилася підозра, що проблема не тільки в тих клієнтах, які не могли платити за кредитами, а й у самій системі кредитування, напо­вненій корупцією, зв’язками по знайомству, особливими інтересами, лобістами і зв’язками з конгресом.

У вересні 2008 р. Міністерство фінансів США офіційно об’явило про націоналізацію обох агенцій, що більшість аналітиків тлумачили як фактичну об’яву банкрутства. Керівники агенцій були звільнені, уряд США взяв на себе зобов’язання за паперами компаній, але при цьому виплата дивідендів була відмінена до кінця 2009 р. До цього строку в агенціях зберігатиметься державне управління.

Багато хто вважає, що рішення американців роздавати іпотечні кредити без першого внеску та якісного відбору позичальників було божевіллям. Але у США така політика мала не економічне, а суспіль­не обґрунтування. «Добре, що наша країна підтримує домоволодін­ня. За цієї причини, зокрема, в нас менше конфліктів між етнічними групами, ніж у інших країнах», — сказав у інтерв’ю «The Wall Street Journal», професор економіки Йєльського університету Р. Шидлер.

Крах такої політики після націоналізації двох іпотечних аген­цій став причиною не тільки критики на адресу США, а й цілком резонних сумнівів експертів щодо універсальності ринкової моделі Розділ II. Урахування інфляційного чинника під час прийняття фінансово-інвестиційних рішень економіки, яку проповідують американські економісти. Багато років американці радили всім країнам: не варто державі втручатись у при­ватний бізнес, а слабкі компанії та банки повинні померти самі. У ре­зультаті самі порадники зробили з точністю до навпаки. «Уолл-Стріт перетворився на Червону площу», — заявив з приводу націоналізації прем’єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Юнкер. Не тільки він тепер критично дивиться на американську модель економіки. Європейські політики також критикують США і готові створити нову модель роз­витку — регульований капіталізм.