ПЕНСІЙНІ ФОНДИ

Виконуючи фінансові посередницькі функції перетворення активів, пенсійні фонди гарантують суспільству ще один вид захисту — ви­плати доходу після виходу на пенсію. Підприємці, трудові спілки, приватні особи можуть засновувати системи пенсійного забезпечення, що мобілізують кошти із внесків, сплачуваних учасниками системи пенсійного забезпечення.

По-перше — це повноваження системи, тобто тривалість часу, про­тягом якого особа повинна перебувати в пенсійній програмі (бути членом спілки або працівником компанії), щоб мати право отримувати пенсію. Фірми, як правило, вимагають, щоб працівник працював у компанії п’ять років перед тим, як отримає право на пенсію. Якщо працівник залишає фірму, не пропрацювавши п’ять років, за власним бажанням або внаслідок звільнення, то втрачає всі права на пенсію.

Другою характерною рисою є метод здійснення пенсійних виплат. Якщо пенсія визначається внесками до пенсійної системи та доходами на них, то кажуть, що пенсія визначається на основі внескового підходу. Якщо майбутні пенсійні виплати встановлені заздалегідь, то пенсія визначається на основі виплатного підходу. В цьому випадку подальші особливості пов’язані із забезпеченням пенсійних систем коштами. Оскільки ця ознака є складніша, то потрібно розглянути її детальніше. Пенсійна система повністю забезпечена коштами, якщо внески в систему пенсійного забезпечення та її доходи протягом багатьох років достатні, щоб виплачувати пенсії, коли наступить термін виплат. Якщо внесків та доходів недостатньо, то пенсійна система не має достатніх коштів. Наприклад, якщо Джейн Браун вносить 100 дол. щорічно в дану систему пенсійного забезпечення, а процентна ставка становить 10 %, то після 10 років внесків сума доходів стано­витиме 1753 дол.¹. Якщо встановлена пенсія в цій системі пенсійного забезпечення через 10 років становить 1753 дол.

Приватні системи пенсійного забезпечення

Приватними системами пенсійного забезпечення керує або банк, або компанія із страхування життя. В системах пенсійного забезпечен­ня, що підтримуються підприємцями, внески звичайно розподіляють­ся між роботодавцем та працівниками. Важливим податковим сти­мулом для цих систем є те, що внески роботодавця вираховуються з податків. Оскільки пенсії виплачуються щорічно пенсійним фондом, то вони добре прогнозовані. Тому пенсійні фонди інвестують в довго-

¹ 100 дол. внесків за рік становитиме 100 дол. + (1 + ОДО)¹⁰ - 259,37 дол. через 10 років. 100 доларів на другому році коштуватимуть: 100 дол. ? (1+ ОДО)⁹ = 235,79;...; 100 дол. через 10 років коштуватимуть: 100 дол. ? (1 + ОДО) - ПО. Додавши ці суми, отримаємо загальну вартість цих внесків та доходів на них через 10 років: 259,37 дол. + 235,79 дол. + 214,36 дол. + 194,87 дол. + 177,16 дол. + 161,05 дол. + 146,41 дол. + 133,10 дол. + 121 дол. + 110 дол. — 1753 дол.

Вставка 12.2

Небезпека для «Penny Benny»: повторення поруки за ощадно-позичкові асоціації?

Нинішні проблеми «Penny Benny», урядової пенсійної страхової уста­нови, на жаль, повторюють багато рис кризи ощадно-позичкових асо­ціацій, яка аналізувалася в попе­редньому розділі. Коли застрахова­на компанія неспроможна провес­ти пенсійні виплати і їй загрожує банкрутство, то «Penny Benny» зо­бов’язана виплатити колишнім пра­цівникам компанії пенсії. Знову про­стежується в дії принцип мораль­ного ризику. Компанія вочевидь біль­ше ризикуватиме коштами своєї системи пенсійного забезпечення, коли в разі банкрутства «Реппу Benny» платитиме по пенсійних ра­хунках. Наприклад, коли в лютому 1987 р. компанія «LTV Steel» збан­крутувала, то «Penny Benny» ви­платила 400 млн.

Як бачимо, щоб утримувати від зростання кошти урядового стра­хування пенсійних систем, страхо­ва установа повинна зменшувати моральний ризик через нагляд за фірмами. Ця установа, страхуючи фірми, повинна переконатися, чи не створює для себе надто великого ризику. У випадку з «Penny Benny» це означає, що вона повинна пере­віряти системи пенсійного забезпе­чення з метою переконатися щодо їхньої забезпеченості коштами. Послаблення нагляду за ощадно- позичковими асоціаціями стало од­нією з причин величезних збитків урядової страхової установи — Фе­деральної корпорації страхування ощадно-позичкових асоціацій. На жаль, простежується аналогічна си­туація з «Penny Benny». За період з 1978 по 1988 рік кількість пен­сійних фондів подвоїлася і пере­вищила один мільйон. Проте кіль­кість федеральних ревізій систем забезпечення зменшилася з 8000 до 2000. В результаті щорічно переві­ряється менше 1 % застрахованих «Penny Benny» пенсійних приват­них програм. Не дивно, що «Реппу Benny» не може контролювати мо­рального ризику, а її пасиви, що утворюються внаслідок відповідаль­ності за системи пенсійного забез­печення, котрі перебувають в скрут­ному становищі, зростають з три­вожною швидкістю. Зараз, за оцін­ками, вони перевищують активи більш як на 15 млрд. дол. Платники податків будуть, очевидно, пригні­чені ще однією значною порукою уряду, розмір якої зростатиме доти, доки уряд не зосередить зусилля на зменшенні нестачі коштів систем пенсійного забезпечення корпора­цій.

строкові цінні папери, і понад половину їхніх активів становлять облігації та акції.

Багато систем пенсійного забезпечення компаній не мають достатньо коштів, адже вони планують задовольняти їхні пенсійні зобов’язання за рахунок поточних доходів, коли виплачують пенсії. Поки компанії мають достатні доходи, то з коштами для пенсій проблем немає. Проте не завжди буває так. У зв’язку з потенційними проблемами, що зумовлені нестачею коштів корпорацій, помилками в управлінні, шах­райством та іншими зловживаннями у приватних пенсійних фондах (відомий з цього приводу Тімстерський фонд), Конгрес в 1974 р.

Цей закон також передбачив створення корпорації з гарантування пенсійних виплат (її називають «Penny Benny»). Вона виконує функції, подібні до Федеральної корпорації страхування депозитів. «Реппу Benny» страхує пенсійні виплати до 2250 дол. на місяць кожній особі, якщо система пенсійного забезпечення компанії банкрутує внаслідок нестачі коштів або ця система неспроможна виконувати власні пенсійні зобов’язання. «Penny Benny» призначає внески за страхування сис­тем пенсійного забезпечення. Вона може також брати в позичку до 100 млн. дол. у міністерства фінансів. На жаль, «Penny Benny», що страхує пенсійні виплати кожного третього робітника, зараз стикається зі значними фінансовими труднощами, які, можливо, вимагатимуть федеральної поруки за неї. (Вставка 12.2).

Державні системи пенсійного забезпечення

Найважливішою системою пенсійного забезпечення є соціальне забез­печення (страховий фонд для людей похилого віку), що страхує пра­ктично всіх осіб, зайнятих у приватному секторі. Нагромадження коштів забезпечується шляхом внесків робітників та підприємців через податки на заробітну плату (згідно закону про федеральні страхові внески). Виплати із соціального забезпечення містять пенсійні виплати, безплатну медичну допомогу людям похилого віку та допомогу не­працездатним.

Коли в 1935 р. було запроваджене соціальне забезпечення, феде­ральний уряд мав намір організувати його як приватний пенсійний фонд. Проте, на відміну від систем приватного пенсійного забезпечен­ня, виплачувані пенсії тісно не пов’язані з минулими внесками учасни­ка, тому вони, як правило, виплачуються з поточних внесків. Ця сис­тема виплат в певний момент часу призвела до великої нестачі коштів фонду соціального забезпечення, що складала понад трильйон доларів.

В майбутньому існує небезпека погіршення стану системи соціального забезпечення, бо населення США старіє, що веде до вищої частки пенсіонерів стосовно чисельності працездатного населення. В Конгресі роками ведуться суперечки навколо проблем соціального забезпечення. Досягнуто поступу щодо скорочення нестачі коштів через збільшення внесків та обмеження розміру пенсій.

Як і приватні роботодавці, уряди штатів та місцева влада, а також федеральний уряд так само запровадили системи пенсійного забез-

печення для своїх працівників. Ці системи майже ідентичні до при­ватних систем пенсійного забезпечення і мають подібні активи. Нестача коштів цих систем — також досить поширене явище. Тому окремих інвесторів у муніципальні облігації турбує, що це утруднюватиме виконання боргових зобов’язань урядами штатів та місцевими урядами в майбутньому.