Теоретико-методологічні засади формування здорового способу життя

Враховуючи високу питому вагу способу життя у формуванні індивідуального і громадського здоров’я, залучення населення до здорового способу життя , відповідно до стратегічної програми ВООЗ "Здоров’я для всіх у 21 столітті", є одним із трьох основних напрямків дій на шляху до досягнення справедливості та рівноправності в питаннях охорони здоров’я.

До найбільш визнаних складових способу життя відносять умови праці (безробіття), матеріально-побутові умови, рівень урбанізації, освітній та культурний рівень, особливості харчування, споживання алкоголю, наркотиків, паління, фізичну активність тощо. Таким чином, частина складових, що зумовлюють спосіб життя людини, детермінована соціальними умовами, інша – особливостями поведінки конкретної особи.

Виходячи з цього, сучасне визначення здорового способу життя (ЗСЖ) передбачає все в діяльності держави, громади, особи, що стосується збереження і зміцнення здоров’я посередництвом оптимізації умов праці, побуту, відпочинку та поведінки.

Етапною подією для глобальної охороноздоровчої політики стала І міжнародна конференція з формування здорового способу життя (ФЗСЄЖ) 1986 р. (Оттава, Канада), яка прийняла загальновідому у світі Оттавську Хартію. Відповідно до останньої ідеологічними засадами формування ЗСЖ є такі:

1. Здоров’я – головний ресурс для громадського і особистого соціального та економічного розвитку, важливий вимір якості життя, показник конкурентоспроможності людини.

2. Політичні, економічні, суспільні, культурні, поведінкові та біологічні умови існування – усі вони можуть або сприяти здоров’ю, або шкодити йому. Зробити ці умови сприятливими можливо, вживаючи заходів щодо ФЗСЖ.

3. Застосування ідеології ФЗСЖ саме по собі ще не є запорукою позитивних змін, тому що люди неспроможні досягти свого найповнішого потенціалу здоров’я, якщо не в змозі контролювати всі чинники, що визначають їхнє здоров’я. Тому політика ФЗСЖ повинна визначати напрями діяльності, впливати на всі чинники, що визначають спосіб життя людини, повинна передбачати механізми контролю за ходом реалізації заходів.

4. Заходи ФЗСЖ повинні бути спрямовані на зменшення відмінностей у наявному стані здоров’я і забезпечення людям рівних можливостей і ресурсів для досягнення свого найповнішого потенціалу здоров’я.

5. ФЗСЖ стосується не тільки офіційно спеціалізованих структур охорони здоров’я або надання послуг ЗСЖ, а виходить далеко поза їх межі, порушуючи проблеми загального добробуту.