Теорія справедливості Стейсі Адамса.

Сутність теорії справедливості полягає в тому, що люди суб'єктивно визначають відношення отриманої винагороди до докладених зусиль, співвідносячи її з винагородою інших, що виконують аналогічну роботу.

Прихильники теорії справедливості стверджують, що дії співробітників організації визначаються оцінкою індивідом власних витрат (зусиль, навичок, знань), отриманою винагородою та витратами і результатами інших працівників, яких він вважає рівними собі. Це зіставлення з погляду співробітника, який очікує, що результати його праці будуть пропорційні зусиллям, є мірою справедливості щодо нього з боку керівника. Теорія справедливості наголошує, що співробітники організації припускають, що винагорода їх колег буде здійснюватися пропорційно за формулою:

211

>>>212>>>

Зусилля А

Зусилля Б

Винагорода А

Винагорода Б

Індивід А порівнює відношення своїх витрат і отриманої винагороди з відношенням витрат і винагороди індивіда Б. Якщо витрати і винагорода співвідносяться в одній і тій самій пропорції, працівник буде задоволений ставленням керівництва до себе. Якщо він вважає, що отримана винагорода не відповідає його власним зусиллям, і насамперед порівняно з колегами, він сприйме це як прояв несправедливості з боку менеджерів, відчує себе незадоволеним.

Теорія справедливості припускає, що якщо індивіди оцінюють ставлення керівництва до себе як упереджене, то відчувають напругу і незадоволеність, а тоді намагаються зменшити їх. Мотивуючи цього робітника, необхідно зняти напругу (психологічну), а для встановлення справедливості виправити невідповідність (табл. 5.4).

Таблиця 5.4, Можливі реакції працівника на несправедливість

Порівнювальні особи - окремі люди і групи людей, відносно яких робітник здійснює порівняльні оцінки своїх дій.

Сприйнята винагорода - об'єднана сума винагород, яку робітник отримав за результат своєї роботи (має суб'єктивний характер).

Сприйняті витрати - витрати, які вніс робітник для здійснення дій і одержання результату.

212

>>>213>>>

Сприйняті витрати інших - уявлення робітника про сукупні витрати, що здійснили порівнювальні особи.

Усі ці об'єкти теорії справедливості разом впливають на рішення індивіда, чи справедливо оцінюють його працю. Схематично взаємозв'язок між мотивацією, виконанням та задоволенням від роботи показано на рис. 5.9.

Норми лідерства, групові норми та підтримка, міжгрупова поведінка, політика та практика щодо персоналу

Навички та вміння

Індивідуальні потреби та цілі

Бажання, задоволення, очік> вання

Винаюроди

внутрішні

Id ЗОВНІШНІ

Технолопя. підтримка, послуги, тренінг

Задоволення

Доведена

справедливість

винагороди

Рис. 5.9. Взаємозв'язок між мотивацією, виконанням та задоволеністю від роботи

Висновки теорії справедливості для практики мотивування такі:

- сприйняття мають суб'єктивний характер;

- важливо, щоб робітники мали повну інформацію про те, хто, як і за що отримує винагороду;

- люди орієнтуються на комплексну оцінку винагороди, в якій плата відіграє важливе, але не вирішальне значення;

- керівництво має регулярно проводити дослідження, щоб визначити, як робітники оцінюють винагороду, наскільки вона справедлива з їх погляду.