12,3. BELWB ІНФЛЯЦІЇ НА КІАКРОЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ

Оскільки гроші є вартісною формою функціонування економіки, то інфляція, тобто знецінення грошей, впливає на всю систему суспільного відтворення - ви­робництво, розподіл, обмін і споживання.

грошей і зростанням цін, що значно посилює негативний вплив цих процесів на економіку. Це знаходить вияв у ряді напрямів.

Інфляція і зміни в соціальній сфері

Підвищення цін на товари і послуги й знецінення грошей негативно познача­ються на доходах трудящих - робітників, службовців та інших верств населення. За ті ж товари і послуги вони мають платити набагато більше. Цей процес заго­стрюється знеціненням грошей, що зумовлює зниження їхньої купівельної спро­можності. За цих умов людина може отримувати навіть більші номінальні дохо­ди, тобто суму заробітної плати, виплати за відсотками тощо, але гроші настільки знецінилися, а ціни настільки підвищилися, що реальні доходи значно знизилися. Отже, працівники з фіксованою оплатою, пенсіонери, особи, що живуть за раху­нок виплат по соціальному страхуванню, науковці, студенти втрачають доходи у прямій залежності від рівня зростання цін і знецінення грошей. Ці фактори змен­шують купівельну спроможність заощаджень, депозитних вкладів, страхових по­лісів та ін.

Водночас підприємці та інші заможні люди використовують підвищення цін для збільшення своїх прибутків. Вони продають продукцію за високими цінами, цьому сприяє і те, що вони платять своїм працівникам номінально навіть дещо більше, хоча реально, тобто за купівельною спроможністю, заробітна плата дещо відрізняється від того, що раніше заробляла людина. В результаті частка валово­го внутрішнього продукту, яка використовується робітниками, пенсіонерами та іншими біднішими прошарками суспільства, зменшується, бідніші стають ще бід­нішими, а значна частина підприємців, багатих людей стають ще багатшими.

До того ж, різні зміни в цінах і купівельній спроможності грошей посилюють нестабільність не лише на ринку, але і в суспільстві, породжують невпевненість у майбутньому, поглиблюють соціальні суперечності, перетворюють їх у соціальне протистояння і навіть потрясіння.

Вплив інфляції на економіку

Ще більш глибокий негативний вплив інфляція справляє на економіку, вироб­ництво, торгівлю, фінансово-кредитну і валютну системи, платіжний баланс краї­ни. Інфляція, зростання цін зумовлюють надмірну емісію грошей, перенасичен­ня сфери обігу грошовими коштами, що посилює їх знецінення, спад купівельної спроможності. Це, в свою чергу, зумовлює скорочення виробництва, робить неви­гідним виробництво товарів, особливо з тривалим циклом і великими затратами.

Обмежуються довгострокові кредити, позичковий капітал здебільшого викорис­товується для короткострокового кредитування і не стільки виробництва, скіль­ки торгівлі, надійних комерційних операцій. Норма відсотка, тобто ціна креди­тів, швидко зростає. Все це зумовлює скорочення капітальних вкладень, занепад науково-технічного прогресу. Утворюється розрив між цінами на засоби виробни­цтва, які значно збільшуються, і ціною робочої сили, яка всіляко стримується. Де­шева праця виявляється вигіднішою, ніж дорога техніка, що призводить до зни­ження техніко-технологічного рівня виробництва.

Зниження рівня доходів населення, скорочення особистого споживання спричи­няють не тільки спад виробництва, але й структурні зрушення у зайнятості. Разом зі спадом виробництва у цій сфері зменшується зайнятість, робоча сила і капітали дедалі більше перетікають у сферу торгівлі, де швидше оборот капіталу, де поширю­ються спекулятивні процеси, формуються великі прибутки. Все це зумовлює диспро­порції в господарстві, порушуються усталені господарські зв’язки між економічними суб’єктами, скорочуються інвестиції у виробництво, а нажиті капітали вкладаються в нерухомість, дорогоцінності (ювелірні вироби, золото, художні картини тощо).

Руйнуються еквівалентність відносин, вартісні засади економіки. Зростання цін і знецінення грошей посилюють хаотичність в економіці, втрачається сенс у реалізації товарів за гроші, поширюються бартерні операції, ненадійні і знецінені національні гроші дедалі більше поступаються іноземній валюті, сталій і з високою надійністю. Грошовий обіг деформується, дрібні купюри зникають з обігу, стрімко зростають і кількість, і масштаби крупних купюр, посилюється криза неплатежів.

Інфляція зумовлює зниження реальної вартості державних доходів, що спри­чиняє зростаючу емісію грошей і одночасне скорочення витрат держави, переду­сім на соціальні потреби, що ще більше посилює соціальне напруження.

Курс національної валюти щодо іноземної падає, виникає розрив між офіцій­ним і реальним курсом валюти, що негативно впливає на зовнішньоекономічні зв’язки, на стан платіжного балансу країни, на її позиції у світовому господарстві.

Антиінфляціина політика

Представники кейнсіанства першими висунули і обґрунтували ідею "контро­льованої" інфляції, яка була невід’ємною складовою їхньої теорії державного регу­лювання економіки. Держава, стимулюючи платоспроможний попит, у тому числі збільшення маси грошей в обігу, тіш самим створює передумови для збільшення виробництва і пропозиції товарів. Цьому' служить вільна конкуренція на ринку і вільне ціноутворення, наявність резервів засобів виробництва і робочої сили, вільний py^rx відсотка на грошовому' ринку: За цих умов підвищення платоспро­можного попиту буде стимулювати розширення виробництва товарів, збільшення інвестицій в економіку та її удосконалення. В результаті можливості інфляційних процесів обмежуються, вона набуває регульованого характеру.

Кейнсіанське вчення було втілено у практику’ у 1950-60-х роках минулого сто­ліття. Багато розвинених країн збільшували державні витрати, бюджетні дефіци-

ти, розширювали використання кредиту, політики доходів, аби забезпечити зростан­ня сукупного попиту.

Таблиця 12.1

Середньорічні темпи зростання роздрібних цін, %

Як бачимо, темпи зростання роздрібних цін у цих країнах зросли від 2 до 6 ра­зів. Отже, з одного боку, економічна криза і значне підвищення цін на сировину і енергоресурси, а з другого - непомірне зростання державного сектора, держав­них витрат обмежили ринково-конкурентне середовище, дію ринкового механіз­му, що й спричинило посилення інфляційних процесів.

Монетаристи піддали гострій критиці кейнсіанську теорію і політику регульо­ваної інфляції, збільшення державного сектора та державних витрат і виступили за розширення ролі ринку, ринкового механізму, конкуренції у розвитку економіки. Це визначило потребу у розробці і використанні антиінфляційної політики, спря­мованої на обмеження платоспроможного попиту. Через фіскально-бюджетний та кредитно-грошовий механізми скорочуються витрати державного бюджету, перед­усім на соціальні потреби. З допомогою податкового механізму вилучаються з обігу надлишки грошей. Цьому служать державні позики, державні цінні папери тощо.

У системі антиінфляційної політики важливе місце відводиться кредитній ре­стрикції та прямому лімітуванню (таргетуванню) емісії готівки. Центральний банк використовує різні заходи: підвищення облікової ставки відсотка, відсоткові ставки за активними і пасивними операціями комерційних банків, підвищення обов’язкової норми резервів та ін. Все це скорочує банківське кредитування господарства, стри­мує зростання грошової маси і платоспроможного попиту. Для цього головний банк може застосовувати пряме державне лімітування кредитів і готівкової маси в обігу.

Реалізація цих антиінфляційних заходів пов’язана з посиленням соціального напруження в суспільстві, може призвести до спаду економіки і зменшення за-

йнятості. Тому ці заходи повинні застосовуватися обґрунтовано, з урахуванням можливих наслідків.

Антиінфляційна політика передбачає державне регулювання доходів і цін, пе­редусім заробітної плати і цін, для чого можуть використовуватися різні заходи, від фіксації зарплати і цін на певному рівні, що набуло образного визначення - "замо­рожування” до встановлення темпів зростання у межах приросту продуктивності праці. Цілком зрозуміло, що "заморожування” - це крайній захід, який завжди зу­мовлює соціальний опір. Більше того, він суперечить демократизму ринкової еко­номіки, її лібералізму. Якщо "заморожування” хоч якоюсь мірою висувалося в сис­темі кейнсіанської теорії і практики державного регулювання, то монетаристська концепція ринкового саморегулювання заперечувала пряме втручання в зарплату і ціни. Потрібне не обмеження законів ринку, а всемірне сприяння розкриттю його стимулюючих можливостей, розвитку підприємницької ініціативи, послідовне проведення антимонопольно! політики, подолання будь-яких перешкод на шля­ху розвитку конкуренції, використання для цього стимулів податкової політики. Ця розширена система заходів забезпечить зростання виробництва і підвищення його ефективності, подолання "галопуючої*” інфляції, введення її в межі стимулю­ючої економічний розвиток "повзучої” інфляції. Це визначило нормальний еконо­мічний розвиток розвинених країн у 1980-90-х роках.

Розробка антиінфляційної політики на основі кейнсіанської та монетаристської теорій є вагомим досягненням економічної теорії. Вона вкотре засвідчила, що по­трібне не пряме втручання, не пряме регулювання економіки з боку держави, а все­мірне розгортання ринкових сил, ринкового саморегулювання. Дія держави тим ефективніша, чим більше її заходи відповідають потребам ринку, чим глибше вони розкривають простір для прояву підприємництва, для дії ринкового механізму.

12.4.