Доходи осіб з особливим соціальним статусом

Пенсіонери, студенти, а також особи, які відповідно до законодавства мають право на матеріальну допомогу та різного роду виплати, отримують доходи від держави у вигляді так званих трансфертних платежів.

Трансферти надаються:

■ у вигляді грошових виплат;

■ як скидки для певних категорій громадян, зокрема на транспорт, ліки, комунальні послуги, продукти тощо;

■ у натуральній формі.

У будь-якому випадку трансфертні платежі підвищують загальний доход домогосподарства, виконують соціальну функцію. Формування доходів осіб з особливим статусом відбувається через реалізацію певних програм;

■ пенсійного забезпечення (солідарна або обов’язкова і добровільна системи, призначені для формування доходів осіб похилого віку, формується за рахунок внесків роботодавців і працівників);

■ соціального забезпечення (дозволяє людям у випадку хвороби отримувати до 100 % відшкодування середнього заробітку, кошти надходять від роботодавців);

■ соціальної підтримки інвалідів;

■ допомоги безробітним (мінімальний розмір допомоги - 75% від мінімальної зарплати, максимальний - 75% від середньої зарплати на останньому місці роботи).

59. Розподіл доходів і проблема бідності

Представники різних груп населення країни отримують доходи в різному обсязі. Розподіл доходів можна проілюструвати за допомогою так званої кривої Лоренца (див. рис. 8.3). Вона показує статистичну картину розподілу доходів. Крива Лоренца будується таким чином: по горизонтальній осі відкладається відповідний відсоток населення, а по вертикальній - відсоток доходів, отриманих групою населення.

Рис. 8.3. Крива Лоренца

В економічних системах з рівномірним розподілом доходів крива Лоренца пройде по лінії бісектриси кута, в цьому випадку доходи розподіляються пропорційно між усіма групами населення (лінія абсолютної рівності ОЛ).

Для вимірювання ступеню нерівності розподілу доходів іастосовується також коефіцієнт Джині. Він визначається як відношення площі трикутника OFA до трикутника OAB. У випадку, коли коефіцієнт Джині наближається до 1, говорять про абсолютну нерівність у розподілі доходів, а чим ближче його значення до О, іим вища рівність у розподілі доходів.

Розподіл доходів має тенденцію до більшої справедливості і рівномірності у міру підвищення загального добробуту країни.

Проблема розподілу доходів тісно пов’язана з проблемою бідності. Економічний аналіз застосовує такий показник розподілу юходів, як рівень бідності. Рівень бідності - виражена у відсотках частка населення, сімейний доход якої нижче рівня межі бідності або межі малозабезпеченості. Рівень бідності може бути визначений як в абсолютних величинах, так і відносно інших членів суспільства.

Прожитковий мінімум - рівень доходу, необхідний для підтримки мінімального рівня життя. Падіння доходу нижче цього рівня приведе до голоду і хвороб. Цей показник називають нижнім фізіологічним мінімумом, його рівень у країнах ЄС складає 40% від середнього доходу по країні. За методологією Міжнародної організації праці (МОП) до бідних належить населення, рівень доходу якого складає 2/3 і менше середнього по країні. Гарантований державою рівень виплат встановлюється у вигляді мінімальної пенсії, мінімальної заробітної плати.

В Україні на початку 2002 р. мінімальна зарплата становила 140 грн.. мінімальна пенсія - 79 грн. Прожитковий мінімум на одну особу на 2002 р. затверджений у розмірі 342 грн., окремо затверджені розміри прожиткових мінімумів для основних соціальних і демографічних груп: для дітей віком до 6 років - 307 грн., дітей віком від 6 до 18 років - 384 гри., працездатних осіб - 365 грн. та осіб, які втратили працездатність - 268 грн.

Бідність в економічній науці розглядається як економічна хвороба, яка впливає на різні групи населення. Г. Менкью¹ наводить наступні характеристики бідності в американському суспільстві: бідність пов’язана з расою; бідність пов’язана з віком; бідність пов’язана зі складом сім’ї.