Економічні інтереси та мотиваційний механізм

Економiчний iнтерес є породженням i соціальним проявом потреби. Iнтерес виникає, коли задоволення потреби усвiдомлюється як конкретна мета (максимiзацiя прибутку, привласнення товару, користування або володiння певним товаром тощо).

Отже, економiчнi нтереси - це усвiдомленi потреби iснування рiзних суб’єктiв господарювання. Генезис iнтересу полягає у вiдборi свiдомiстю найважливiших потреб для задоволення, реалiзацiї їх. Економiчнi iнтереси не тотожнi потребам, їхньому задоволенню.

По-перше, економiчнi iнтереси знаходять своє вираження у поставлених цiлях та дiях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх вiдбивають причину та форму прояву економiчних iнтересiв.

По-друге, економiчний iнтерес завжди виражає вiдповiдний рiвень i динамiку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрiм специфiчних випадкiв (схимники тощо), бути iнтересом суб’скта зниження рівня задоволення потреб.

Економiчнi інтереси - це причина та умова взаємодiї й саморозвитку економiчних суб’єктiв. Кожне окреме економiчне вiдношення iснує спочатку потенцiйно, у формi очiкувань та ще незадоволених домагань людини. Економiчнi вiдносини реалiзуються як дiйснi, коли набувають форми взаємного зв’язку. Потреби-iнтереси не тiльки вiдображають iснуючi вiдносини, а й самi є першою «цеглиною» в структурi соцiально-економiчних вiдносин. У кожному економiчному вiдношеннi - мiж пiдприємцями i виробниками, мiж виробниками споживачами, державою недержавним сектором економiки (бiзнесом), партнерами, у вiдносинах мiж iндивідами мають мiсце елементи боротьби і спвробiтництва. Взаємодiя iнтересiв виступає рушiйною пружиною соцiально-економiчного розвитку.

«Найближчий погляд на iсторiю, писав Ф. Гегель, переконує нас в тому, що дії людей виникають з їх потреб, пристрастей, їх інтересiв .»

Економiчнi iнтереси мають такi особливостi:

а) вони є об’єктивними, оскiльки об’єктивнi самi економiчнi вiдносини;

б) вони є матерiальними.

Економiчнi iнтереси можна класифiкувати насамперед за суб’єктами реалiзацiї їх як державнi, груповi та особистi. В структурi інтересiв видiляють виробничi (пов’язанi з органiзацiєю виробництва) i невиробничi (пов’язанi з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспiльства).

Державний iнтерес має такi складовi свого прояву:

а) суспiльно-економiчнi iнтереси частина iнтересiв держави та iнших суб’єктiв господарювання збiгається (оподаткування в розумних межах, видiлення державних iнвестицiй та субвенцiй, тарифне стимулювання експорту та iн.);

б) iнтереси державної бюрократiї iнтереси саморозвитку державної системи, що є корпоративним придатком до iнтересiв держави;

в) iнтереси самоконтролю та оптимiзацiї громадянського суспiльства держава не може бути виразником iнтересiв одного класу чи прошарку, в демократичному суспiльствi вона частiше виступае як iнститут консенсусу.

Груповий iнтерес - це сума однорiдних iнституйованих приватних iнтересiв, носiями яких можуть бути споживачi, акцiонери, фондова бiржа тощо. Форми прояву групового iнтересу рiзноманiтнi: корпоративний iнтерес бюрократiї, пiдприємств, асоцiацiй суб’єктiв господарської дiяльностi, трудових колективiв. При цьому iнтерес трудового колективу залежить вiд форми власностi: на державних, акцiонерних приватних пiдприємствах вiн має рiзний змiст. В умовах ринкових вiдносин груповий iнтерес може бути представленим i через тiньову економiку у виглядi мафiозно-кримiнальних структур. Особистий iнтерес охоплює потреби, що пов’язанi з реалiзацiєю приватної власностi, прав володiння та користування, управлiння, отримання доходiв. Кожна людина одночасно є носiєм рiзних iнтересiв, оскiльки вона виступає в рiзних iпостасях: по-перше, як iндивiд; по-друге, як представник певної верстви суспiльства; по-третє, як член певного трудового колективу.

Суспільний i колективний iнтереси персонiфiкуються тiльки в iндивiдi. Отже, має мiсце складне переплетiння, взаємодiя економічних iнтересiв. Значною мірою iнтереси виступають як соцiальні протилежностi. Взаємодiю iнтересiв можна простежити на прикладі їх прояву в сферах виробництва i обмiну. У сфері виробництва пiдприємцi та робiтники є протилежними сторонами економiчних стосункiв, проте вони мають спiльнi інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачi. Не задовольнивши iнтереси споживача, виробник не може забезпечити і власнi iнтереси. Взаємозалежнiсть цих груп об’єктивно зумовлює їх спiвробiтництво. Механiзм узгодження інтересів визначається насамперед сутнiстю iснуючої економiчної системи.

Мотиваційний механізм — сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які зацікавлюють людину у здійсненні певної економічної діяльності з метою задоволенняпотреб і реалізації інтересів.