Функції ДЕРЖАВИ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Об'єктами державного регулювання виступають сфери еко­номіки, проблеми в яких не вирішуються на основі ринкового са­морегулювання. Систематизація останніх дозволяє виділити такі економічні функції держави.

1. Створення законодавчої основи функціонування ринкової еконо­міки, тобто розробка правової бази функціонування економічних суб'єктів, а також здійснення контролю за дотриманням «правил гри» в економічній сфері.

2. Перерозподіл доходів і ресурсів, тобто коригування процесів різкої диференціації доходів шляхом побудови системи соціально­го захисту населення, а також проведення структурної політики.

3. Антимонопольне регулювання - в межах виконання зазначе­ної функції держава створює систему захисту конкуренції як одно­го з елементів ринкової економіки. Домінування монополістичних тенденцій із негативним впливом на процеси формування ринко­вих цін, а отже, з блокуванням механізму ринкової саморегуляції яскраво проявилося в період Великої депресії 1929-1933 рр. У ме­жах виконання функції антимонопольного регулювання держава реалізує конкурентну політику.

4. Здійснення політики макроекономічної стабілізації, метою чого є забезпечення сталого економічного зростання, повної зайнятості та стабільного рівня цін. Першим економістом, що теоретично обгрун­тував необхідність активного втручання держави у процеси макрое- кономічної динаміки, став Дж. М. Кейнс. У роботі «Загальна теорія зайнятості, відсотку та грошей» (1936 р.) він доводить доцільність провадження державою політики регулювання (стимулювання) сукупного попиту з метою забезпечення стійкого економічного розвитку. Починаючи з другої половини 70-х рр. ХХ ст., кейнсіанські підходи до проблем забезпечення макроеко- номічної ситуації активно критикуються представниками монета­ризму (М. Фрідмен), теорії економіки пропозитч! (А. Лаффер) і теорії раціональних очікувань (Р. Лукас), див. рис.

Рисунок 11.2 - Неокласичні моделі державного регулювання економіки

5. Виробництво суспільних благ. Під суспільними благами ро­зуміють товари та послуги колективного користування, які є неподільними, й способів відсторонення споживачів від яких не існує. Прикладами можуть служити національна оборона, охорона громадського порядку, державне управління тощо.

5. Регулювання «зовнішніх ефектів», тобто ефектів виробницт­ва або споживання блага, вплив яких на третіх осіб (що не є ані по­купцями, ані продавцями) ніяк не відображається в ціні цього блага. Хрестоматійним прикладом негативних зовнішніх ефектів є забру­днення навколишнього середовища. У процесі виробництва проду­кції, яке погіршує екологічну ситуацію, населення зазнає некомпен- сованих втрат. Мета держави - за допомогою законодавчих актів трансформувати витрати, пов'язані із забрудненням на вколишньо- го середовища, у внутрішні витрати фірми, а також шляхом вико­ристання елементів фінансової системи держави (бюджету й поза­бюджетних фондів) частково компенсувати втрати населення вна­слідок дії «зовнішніх ефектів». В Україні яскравим прикладом «зов­нішніх ефектів» є наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Об'єктну структуру державного регулювання економіки мо­жна розглядати в розрізі окремих галузей. На основі галузевих аспектів виділяють аграрну, промислову, транспортну, соціальну політику тощо, політику регіонів (регіональна політика) та функ­ціональних критеріїв (грошово-кредитна, або монетарна, бюджет­но-податкова, або фіскальна, структурна політика тощо).

11.3.