Глобалізація економіки та загально цивілізаційні проблеми людства

У своєму розвитку світове господарство пройшло два етапи: інтер­націоналізації та економічної інтеграції і наразі перебуває на третьому - етапі економічної глобалізації.

Термін «глобалізація» (globalization) походить від французького «global» - всесвітній і вживається для характеристики сучасних планетарних процесів.

Економічна глобалізація - новий рівень інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції, що характеризується інтенсифікацією і новою якістю внутрішніх міжнародних зв'язків у планетарних масштабах, перетворенням національних господарств та їх суб'єктів на складову частину планетарного відтворювального процесу.

Форми вияву глобалізації:

> становлення загальнопланетарного науково-інформаційного

простору, глобальної інформаційної інфраструктури, мережевих інформаційних технологій, світової комунікаційної системи та технологічних макросистем у сфері виробництва, транспорту і зв'язку;

> інтенсифікація міжнародних трансакцій, розвиток електронної комерції, становлення ринків робочої сили, товарів, інформаційних технологій на основі поступового зняття бар'єрів у торгівлі, підписання багатосторонніх торговельних угод тощо;

> бурхливе зростання світового фінансового ринку, який функціонує в режимі реального часу на основі поєднання ринкових і мережевих комп’ютерно-комунікаційних технологій; різке збільшення обсягів і швидкості переміщення капіталів; інтенсифікація глобальних фінансових операцій.

Глобальна економіка - якісно новий етап розвитку світової економіки, яка поступово перетворюється на цілісний глобальний організм, утворений гігантською виробничо-збутовою, глобальною фінансовою та планетарною інформаційною мережею.

Глобальні проблеми - проблеми, пов’язані з природними, природно- антропогенними, суто антропогенними (у т.ч.

Проблеми взаємовідносин людини і суспільства з природою та самих суспільних відносин класифікуються як глобальні, якщо:

> вони мають загальносвітовий характер, тобто стосуються інтересів усіх або значної групи держав;

> нерозв'язання їх викликає загрозу людству, регрес в умовах життя людей, у розвитку продуктивних сил;

> вони вимагають невідкладних та рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового товариства.

Подібні проблеми стосуються інтересів усіх класів і прошарків населення, всіх країн і народів планети, впливають на всі сфери суспільного життя і відображаються тією чи іншою мірою на стані справ у всіх регіонах планети.

За такими ознаками глобальні проблеми поділяють на три сфери дії.

До першої сфери належать проблеми, що виникають у сфері взаємодії природи і суспільства, зокрема, надійне забезпечення людства продовольством, сировиною, енергією та ін., збереження природного навколишнього середовища, освоєння ресурсів Світового океану, оволодіння космічним простором. Витоки цих проблем закладені в тенденціях і закономірностях розвитку світових продуктивних сил, які сприяють як розширенню можливостей задоволення потреб людини в засобах існування, так і зростанню старих виробничих потреб та виникненню нових. Відносна обмеженість природних ресурсів робить необхідним пошук радикальних рішень, що склалися в світовому масштабі.

До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: відносин між державами з різним економічним устроєм, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні й міжнародні кризи і т. ін. На перший план серед них вийшла проблема регіональних конфліктів, у тому числі й у державах, які переходять до ринкових відносин.

Третя сфера - розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює перш за все проблеми пристосування сучасної людини до умов природного і соціального середовища, які змінюються під впливом науково- технічного прогресу, питання сучасно: урбанізації, боротьби з епідеміями і важкими захворюваннями (серцево-судинними, онкологічними, СНІДом). Проблему людину і її майбутнього вчені розглядають як таку глобальну проблему, в якій концентруються і багатократно посилюються всі інші про­блеми людського співжиття.

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем - розгляд їх у взаємопов’язаній цілісності, тісному переплетінні економічних, політичних, соціальних, культурних, технологічних, екологічних, психологічних та інших проблем.

Переосмислення шляхів вирішення глобальних проблем пов’язане з формуванням концепції сталого розвитку, яка нині визнається одним із найважливіших досягнень наукової та суспільної думки кінця ХХ ст. Сталість економічного розвитку трактується як здатність економічної системи зберігати динамізм, стабільне збалансоване зростання у часовому, просторовому та структурному аспектах.

Мета сталого розвитку - перехід до господарської діяльності, зорієнтованої на досягнення соціальної справедливості та суспільного добробуту в поєднанні з екологічною безпекою шляхом введення природо відтворювальної складової як внутрішнього параметра функціонування соціально-економічної системи.

Сталий розвиток є тривалим у часі й означає задоволення фізичних, духовних та інших потреб людей та сталій основі, без погіршення можливостей вибору наступних поколінь.

3.4.4