ГРОШОВІ АГРЕГАТИ І СТРУКТУРА ГРОШОВОЇ МАСИ УКРАЇНИ

Вагому роль у розвитку кредитних відносин і здійсненні грошово-кредитної політики відіграють грошові агрегати. Наукове обґрунтування принципів класи­фікації грошової маси, формування грошових агрегатів є неоціненним внеском у теорію і практику економічного і монетарного регулювання.

Грошові агрегати на відміну від попередніх часів, коли їх не було, дають чітке уявлення про те, що являє собою грошова маса, з яких елементів вона складається. Раніше можна було тлумачити сучасні гроші як паперові чи директивні. Зараз гро­шові агрегати свідчать, що в розвинених країнах, наприклад у США, готівкові гро­ші, які найчастіше відносять до паперових, по-перше, становлять всього 5 % їх за­гального обсягу, а по-друге, вони є банкнотами, тобто борговими зобов’язаннями банків. Тому всілякі розмови про те, що вони, паперові, не мають вартості, без­підставні. Чеки, депозитні сертифікати та інші платіжні і розрахункові документи відображають рух реальних грошей, а значить, реального позичкового капіталу. І

нарешті, до найвищих грошових агрегатів відносяться цінні папери держави і бан­ків, які американські економісти називають “майже грошів хоча насправді вони мають досить високу ліквідність і можуть швидко перетворитися у готівку.

Грошові агрегати переконливо доводять, що сучасні гроші - це кредитні гро­ші, гроші-капітал. Lx застосування дає змогу не лише ґрунтовно аналізувати зміни грошової маси, але й визначати ступінь розвитку грошової системи країни, шляхи розвитку і зміцнення національної валюти.

Грошове агрегування дає змогу чітко визначити особливості грошової системи України. Вони свідчать про те, що у нас низький рівень монетизації економіки, ви­сока питома вага готівки, виокремлення особливого грошового утворення - гро­шової бази та грошового агрегату MO, низька питома вага власного змісту вищого грошового агрегату М3.

Які причини зумовили ці особливості? Низький рівень монетизації економіки спричинений глибоким і довгостроковим спадом виробництва, коли зменшення вироблюваної продукції диктувало необхідність обмеженої кількості грошей. Піс­ля створеної національної грошової гривневої системи у 1997 р. коефіцієнт мо­нетизації становив всього лише 13,5 %, а на початку економічного зростання, у 2000 р., він дорівнював 15,7 %. З посиленням цих процесів у 2002 р. він досяг май­же 25 % і в подальшому швидко зростав. Про це свідчить значне щорічне збіль­шення наявної грошової маси. У 2003 р. вона зросла майже на 47 %, у 2004 р. - 32 %, у 2005 р. - на 54 %. В результаті грошова маса у 2005 р. досягла 194 млрд грн^[CCXXXVIII], але це становило приблизно 40 % до ВВП. І це при тому, що в розвинених країнах рівень монетизації економіки становить: Велика Британія - 100, Німеччина - 70, Швейцарія - 120, США - 70, Китай - 100-120 %. Це свідчить про те, що перед нашою країною залишається проблема підвищення рівня монетизації економіки. Адже недостатня кількість грошей зумовлює зростання кредиторської і дебітор­ської заборгованості. До того ж, нестача грошей призводить й до інших негатив­них процесів. Постає питання: як розв’язувати цю проблему? Звичайно, потрібно здійснювати емісію грошей. Але це може призвести до перевищення сумою гро­шей вартості товарів і послуг в обігу, до невиправданого зростання цін та інфляції. Дехто з вчених пропонує змінити орієнтири: замість пропорції між кількістю гро­шей та вартістю товарів і послуг в обігу перейти до встановлення співвідношення між кількістю грошей і національним багатством, тобто вартістю будівель, спо­руд, землі, товарів, послуг тощо.

Однією з особливостей грошової системи нашої країни є висока питома вага готівки, готівкових грошей і виокремлення такого структурного елемента грошо­вої маси, як грошова база. Якщо виходити із світового досвіду, то варто заува­жити, що, наприклад, у США немає поняття "грошова база” немає і такого гро­шового агрегату, як MO. Грошове агрегування починається з агрегату МІ, який включає готівку, поточні депозити, в тому числі чекові. В Німеччині поряд грошо­вими агрегатами МІ, М2, М3 та М3 (розширений) вирізняється такий елемент, як грошова маса центрального банку, яка включає готівку та обов’язкові резерви ко­мерційних банків. А у Великій Британії виокремлюється агрегат MO, який об’єднує готівку в обігу, касову готівку банків та операційні вклади банків у Банку Англії.

Недосконалість структури грошової маси в Україні особливо проявляється у формуванні, змісті та обсягах грошового агрегату М3. У США зміст і обсяги цього агрегату визначаються крупними строковими внесками (більше 100 тис. дол.), які становлять 22 % загальної грошової маси. До них додаються строкові угоди про зворотний викуп, цінні папери взаємних фондів грошового ринку і строкові пози­ки. У Німеччині власний зміст М3 (розширений) становлять депозити в іноземних дочірніх банках та філіях німецьких кредитних інститутів, а також фондів грошо­вого ринку. В Росії - сертифікати та облігації державної позики.

В Україні до М3, тобто їх власного змісту, окрім М2, відносяться кошти клі­єнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків. Ні про крупні внески (більше 100 тис. дол.), як у США, ні про депозити в іноземних дочірніх банках, як у Німеччині, у нас не йдеться. В результаті сума коштів за трас­товими операціями банків і цінні папери власного боргу банків становлять менше одного відсотка грошової маси. У 2005 р. грошова маса М3 досягла 194 млрд грн, але М2, яке є складовою М3, становило 193,1 млрд грн. Отже, на власний зміст М3, тобто на кошти клієнтів у довірчому управлінні та цінні папери власного бор­гу банків, припадало лише 925 млн грн^[CCXL]. Це дуже мало. І потрібні великі зусилля, спрямовані на інноваційний розвиток економіки, зростання національного капі­талу, значне підвищення доходів населення, що тільки й може бути надійним під­ґрунтям утворення крупних вкладів у банки, що забезпечить збагачення власного змісту вищого грошового агрегату. Не менш важливим фактором істотного по­ліпшення структури грошової маси є подальший розвиток кредитних відносин, фондового ринку, суттєвого збільшення і видів, і маси цінних паперів. На жаль, у цьому напрямі у нас ще багато факторів, які стримують розвиток і кредитних від­носин, і фондового ринку.

Табл. 10.1 свідчить про невтішні справи з кредитуванням та використанням цінних паперів. Єдине, що радує, - наявність позитивних тенденцій. Як бачимо, облікова ставка НБУ, середньозважена річна зменшилася із 30,6 % у 2000 р. до 9,2 % у 2005 р., тобто більш ніж втричі, хоча залишається високою. Те саме мож­на сказати і про тенденцію змін відсоткової ставки рефінансування. Але після 2003 р. і облікова ставка НБУ, і ставка рефінансування підвищилися. Очевид­но, це наслідок несприятливих процесів економічної кон'юнктури. Але для нас особливо важливі умови кредитування, що має безпосереднє значення для роз­витку підприємництва, здійснення розширеного відтворення. На жаль, тут зни­ження відсоткових ставок, а значить, розширення можливостей одержання кре­диту, відбувається повільніше. Якщо у 2000 р. вона дорівнювала 37,3 %, тобто була близькою до рівня, властивого у свій час лихварському капіталу, то у 2005 р. вона знизилася трохи більше, ніж удвічі, і становила 16,4 %. Це дуже висока пла­та за кредит. І тут не можна не вдатися до історичного порівняння. А. Сміт у свій час зауважив, що коли б кредит надавався на основі високого відсотка (8-10 %, хоча ця норма набагато нижча за лихварський відсоток), то позичковий капітал не потрапив би до рук людей (тобто підприємців), здатних забезпечити йому вигідне й прибуткове застосування. Тому нам потрібно нарощувати економічні можливості, накопичувати капітал, аби створити сприятливіші умови для роз­витку кредитних відносин.

'Таблиця 10.1

Деякі показники розвитку кредитних відносин і ринку цінних паперів

Джерело: Статистичний щорічник України -2005. - К.: Консультант, 2006. - С. 64.

Не можна не порівняти відсотки за кредитами, які надають банки, та відсот­ки, які вони платять за депозитами. У 2000 р. перші перевищували другі у 4 рази, у 2001-2002 рр. - менш ніж втричі, у 2003 р. - трохи більше, ніж удвічі. Таке спів­відношення ми бачимо у 2004 та 2005 рр. Звичайно, добре, що хоч повільно, але відбувається зменшення розриву між тим, що банки беруть за надання коштів, і тим, що дають за вкладені в банк кошти. Але й тут немає сумніву, що розрив над­то великий. І розвиток кредитних відносин буде прискорюватися, якщо плата за кредит буде доведена до цивілізованих норм.

З таблиці 10.1 видно, що незважаючи на високі відсотки за кредит, і вимоги бан­ків за наданими кредитами, і зобов’язання банків за коштами, залученими на рахунок суб’єктів господарювання і фізичних осіб, зростають і досить швидко. Ці процеси да­ють підстави сподіватися на подальше розгортання кредитних відносин.

І нарешті, із наведеної таблиці бачимо, що первинний ринок державних цін­них паперів залишається досить обмеженим. Наведені дані не дають підстав для визначення тенденцій. Якщо у 2000 р. він налічував більше 20 тис. одиниць, то у 2001 р. - лише 1,2 тис. У 2002 р. теж відбулося підвищення, а у 2003 р. - зменшен­ня. Проте у 2005 р. їх кількість значно зросла, хоча була набагато меншою, ніж у 2000 р. Сума коштів, отриманих бюджетом від цінних паперів, теж коливалася по роках, але у 2005 р. перевищила суму в 7 млн, що в кілька разів перевищує суми коштів усіх попередніх років.

Схожий рух мають і цінні папери власного боргу банків. За період з 2000 по 2003 р. відбувалося їх зменшення, і доволі істотне, більш ніж утричі, а потім значне збільшення, що дало змогу суттєво перевищити рівень 2000 р. Безперечно, коли­вання в русі і державних, і банківських цінних паперів відбиває все ще недостат­ньо усталені процеси капіталізації економіки і банків, розвитку фондового рин­ку. Тому лише подальше зростання економіки та її ефективності здатне посилити процеси капіталізації економіки та збільшення обсягів цінних паперів і розмаїття їх видів. Лише в такий спосіб можна збагатити палітру цінних паперів, що дасть змогу істотно змінити структуру грошової маси: зменшити питому вагу готівки та посилити роль цінних паперів, безготівкових грошей.

До того ж, розвиваючи і збагачуючи структуру грошової маси, не можна об­межуватися агрегатом М3. Варто мати на увазі, що у США існує четвертий агрегат, власний зміст якого становлять банківські акцепти, ощадні облігації, короткостроко­ві внески державної скарбниці і комерційні векселі. Інакше кажучи, розвиток еконо­міки, посилення її капіталізації нерозривно пов’язані із зростанням фондового рин­ку, збільшенням і урізноманітненням цінних паперів, а значить, формами грошей.

Проведений аналіз природи грошей і кредиту дає змогу зробити такі висно­вки: по-перше, перехід від грошей-товару до кредитних грошей, грошей-капіталу означає, що гроші, як і раніше, мають матеріальний характер, вони є формою руху позичкового капіталу, а їх розвиток визначається зростанням та вдосконален­ням економіки, товарно-кредитних відносин, посиленням капіталізації економі­ки. Монетарні методи відіграватимуть тим більшу роль, чим повніше і активніше сприятимуть кількісному зростанню економіки та її якісному вдосконаленню, під­вищенню її ефективності. Ці процеси, в свою чергу, визначають істотне поліпшен­ня структури грошової маси, зміну співвідношення між готівкою і безготівковими грошима, зростання у грошовій масі депозитних сертифікатів, цінних паперів, на­ближення нашої грошової маси до структури грошей розвинених країн.

По-друге, переростання товарно-грошового господарства в товарно-кредитне означає, що кредит став системоутворюючою категорією, він визначає форму сус­пільного виробництва, істотно змінює систему виробничих відносин, створює сприятливі умови для зростання продуктивних сил, раціонального використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, підвищення ефективності економі­ки. Становлення і розвиток товарно-кредитного господарства вимагає подальшо­го удосконалення кредитних відносин: нарощування і раціонального використан­ня позичкового капіталу, зменшення облікової ставки НБУ, відсоткових ставок по кредитах, що надаються комерційними банками, подальшого розвитку фондового ринку, збагачення форм цінних паперів, перетворення фондової біржі в активний механізм переливу капіталів та здійснення структури зрушень в економіці.