Капітал, інвестиції та міжчасові рішення в економіці

Капітал (або капітальні блага) — це виробничий ресурс тривалого ко­ристування, тобто будь-які 'створені (на відміну від праці й землі) блага, що використовуються у виробництві інших благ.

Користування капіталом або послуги капіталу у виробництві товарів і послуг є потоковою величиною (потоком), що вимірюється в одиницях капі­тальних благ, які використовуються протягом якогось проміжку часу. Запаси капітальних благ фірми на певний момент часу утворюють її капітальні запаси (фонди).

Збільшення капітальних запасів у виробника відбувається завдяки інве­стиціям. Інвестиції — процес створення нового капіталу, що вимагає ви­трат фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу. Джере­лом інвестицій є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.

Гроші, позичені для інвестицій, мають повернутися вкладникові з при­бутком. Процент — це чистий доход (прибуток), який отримує власник капіталу (позичкових грошей) внаслідок їхнього використання протягом певного проміжку часу (року). Так, якщо було позичено 200 грн., а через рік повернуто 220 грн., то процент складатиме 20 грн.

Альтернативною вартістю інвестицій є процентна ставка — ціна оди­ниці фінансових ресурсів, що використовується протягом року. Процентна ставка вимірюється у частках від одиниці або у відсотках. Попередньому прикладу відповідає процентна ставка 0.1 або 10%.

Ринок капіталу — це ринок чи група пов'язаних ринків, на яких капітал у фінансовій формі позичається на різний термін (короткий, довгий або

* У підготовці теми 12 брав участь к.е.п., доц. Олександр Мертенс. взагалі невизначений, як у випадку з акціями) і на різних умовах; на кож­ному ринку існує свій рівень процентної ставки.

Нижче буде розглянута проста модель ринку капіталу, а саме - модель ринку позичкових коштів. Учасниками цього ринку є фірми, які формують інвестиційний попит на позичкові кошти D_κ, що необхідні для створення нового капіталу, а також домогосподарства, які формують пропозицію по­зичкових коштів S_κ, тобто пропозицію фінансових ресурсів за рахунок власних заощаджень (мал. 12.1.а). На цьому ринку (який розглядатиметь­ся лише в умовах повної конкуренції) утворюється ринкова процентна ставка г_Е як рівноважна ціна позичкових коштів та рівноважний обсяг позичкових коштів K_e.

Тривалий період користування капітальними благами є принциповою особливістю цього фактора виробництва.

Створення нових капітальних благ потребує інколи кількох років, з цією метою щорічно здійснюються інвестиції. Вигоди від використання капі­тальних благ фірма отримує, як правило, після введення їх в експлуатацію також протягом кількох років. Однакові за обсягом витрати різних періодів мають для фірми різну цінність, так само як відрізняється цінність надход­жень різних періодів.

Отже, для прийняття рішень щодо доцільності інвестицій і розподілу їх у часі виникає потреба попередньо звести витрати і вигоди від здійснення інвестиційного проекту до одного періоду.

Мал. 12.1. (а) Конкурентний ринок інвестицій ресурсів, (б) Попит конкурентної фірми на інвестиційні ресурси на конкурентному ринку.

У свою чергу домогосподарства, які пропонують позичкові кошти для інвестицій, мають попередньо заощадити ці кошти, тобто зробити вибір між рівнем своїх видатків (споживанням благ) у поточному періоді і в май­бутньому.

Все це потребує розгляду рішень фірм і домогосподарств, які стосують­ся розміщення ресурсів протягом кількох часових періодів — тобто здійснення міжчасового вибору.

2.