8.2. КРЕДИТ І ЗМІНИ У ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИНАХ

Розвиток кредитних відносин - це не тільки дедалі ширше охоплення нових сфер економічного та соціального життя суспільства. Кількісне зростання супро­воджується якісними зрушеннями в усій системі виробничих відносин.

Кредитне господарство - це якісно новий рівень розвитку економіки, коли виробничому процесу передує кредит, кредитна операція, яка дає змогу завчас­но визначати обсяги виробництва й умови реалізації продукції на певному ринку, тобто кількість товарів, їхню якість і строки поставок. Інакше кажучи, на відміну від стихійності, властивої товарному виробництву, кредитне господарство нероз­ривно пов’язане з підвищенням ролі свідомої засади у визначенні й узгодженні розвитку виробництва, купівельної спроможності, тобто з утвердженням відно­син планомірності в суспільно-економічному розвитку. Якщо товарні відносини пов’язують виробників тільки за допомогою ринку (отже, по завершенні процесу виробництва), то кредитні відносини, які виникли ще до початку виробництва, іс­нують у процесі його, у сфері реалізації і навіть у сфері споживання. Позичальник зацікавлений у ефективному використанні кредиту (відповідно до розробленого бізнес-плану), починаючи з організації виробництва і закінчуючи реалізацією то­варів, оскільки без цього неможливо повернути кредит, а тим більше сплатити у певний строк відсотки за його використання.

Розвиток кредиту зумовлює значні зміни в організації та функціонуванні під­приємств і фірм. Наявність позичкового капіталу та кредиту дає змогу фінансува­ти інвестиції за рахунок грошей, узятих у борг, і використати їх для самозростання капіталу. Це означає, що розвиток кредиту, зростання обсягів позичкового капіта­лу та поліпшення умов його надання слугують розвиткові виробничого капіталу, зростанню виробництва, розширенню його відтворювальної ролі.

Із концентрацією коштів, перетворенням їх в інвестиції зростає роль позичко­вого капіталу в русі капіталу виробничого. Це означає, по суті, виникнення та розви­ток у кредитному господарстві принципово нової форми руху суспільного капіталу порівняно з товарно-грошовим господарством, а саме - руху позичкового капіталу.

Таке явище виявляється у збільшенні частки кредитного капіталу в пасивах підприємств. Так, частка власних коштів відносно пасивів у 1970-х роках станови­ла: у фірмах Японії - 20 %, ФРН - близько ЗО, Англії - близько 40, в американських корпораціях - 50 %. Темпи економічного розвитку були вищими в тих країнах, де вагомішою була частка кредитного капіталу. Практика господарювання німець­ких, а особливо японських, фірм більшою мірою пов’язана з використанням кре­дитних форм, що забезпечило високі результати. Очевидно, кредитні кошти спи­раються на весь потенціал суспільного капіталу, тому вони більшою мірою, ніж інші форми капіталу, відповідають сучасній природі й характеру виробничих сил.

Кредитна система впливає на вдосконалення організаційно-економічних від­носин і на форми організації суспільного виробництва. Прискорення усуспільнен­ня капіталів, праці та виробництва спричинило те, що банки є центрами тяжіння й об’єднання суб’єктів господарювання, подолання автаркічних явищ, стандарти­зації критеріїв господарської діяльності, утворення і функціонування фінансово- промислових груп та інших господарських об’єднань.

Ці процеси зумовили те, що головною формою організації суспільного вироб­ництва на нинішньому етапі є акціонерні товариства.

Кредитні відносини суттєво змінили відносини розподілу та перерозподілу доходів. Якщо раніше в руках власника перебувала основна частина акцій і він одержував підприємницький дохід і дивіденди від акцій, то тепер значна частина акцій перейшла до рук менеджерів, які, крім окладу, одержують дивіденди від ак­цій. Статистика свідчить, що в повоєнний період випереджальний розвиток кре­дитних відносин порівняно із зростанням виробництва привів до того, що доходи, одержані у вигляді відсотків, систематично випереджали підприємницький дохід. За ЗО років (1949-1979) обсяг відсоткових виплат у США збільшився у 37 разів, а підприємницькі доходи - в 11,6 разу; частина додаткової вартості, привласнена у вигляді позичкового відсотка, у 1950 р. становила 3 %, а у 1981 р. - 36,7 V.

Помітно позначилися кредитні відносини на системі ціноутворення. Як ві­домо, в основу ціни товару покладено вартість, яка набуває форми ціни вироб­ництва. Поряд із цим кредитні відносини породжують свою основу цін - це ка­піталізована форма доходу, у визначенні якої ключову роль відіграє позичковий відсоток. Робоча сила, сировина, засоби виробництва, земля, будівлі, цінні папери оцінюються на підставі капіталізованого доходу. Якщо, наприклад, 100-доларова акція приносить 10 дол. доходу при позичковому відсотку, який дорівнює 5, то ця акція продаватиметься за 100 дол., оскільки саме така сума, покладена у банк при 5 %, принесе 10 дол. доходу. “Ціни на капітальні блага встановлюються на ринку за їхньою “капіталізованою вартістю"^[CCVII].

Кредит відіграє винятково важливу роль у механізмі господарювання. Регу­люючи позичковий відсоток, держава впливає на нагромадження капіталу, рівень інфляції, динаміку цін та заробітної плати, валютний курс, експорт та імпорт капі­талу і товарів.

Кредит є важливим засобом розвитку сфери обміну, активно впливає на пла­тоспроможний попит населення і пропозицію, прискорює оборотність капіталу, стимулює зрощування ринків цінних паперів із ринками позичкових капіталів, підвищує економію витрат обігу й ефективність економіки. Він сприяє розвитко­ві національного внутрішнього ринку, дедалі тіснішому об’єднанню його зі світо­вим ринком, формуванню інтернаціональної вартості товарів і послуг, утворенню й поступу міжнародного ринку позичкових капіталів.

Ринок позичкових капіталів (і внутрішній, і міжнародний) включає насамперед грошовий ринок і ринок капіталів. Грошовий ринок тлумачиться як ринок віднос­но короткострокових операцій (у межах від кількох годин аж до року), що здій­снюються переважно між банками та іншими фінансово-кредитними установами. Ринок капіталів - це та частина ринку позичкових капіталів, яка пов’язана з дов­гостроковими операціями. Якщо грошовий ринок надає кошти для задоволення тимчасових потреб у ліквідності, то ринок капіталів є джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів. Нині ринок позичкового капіталу - це складова світового господарства. Це складний економічний механізм перерозподілу коштів між галу­зями, країнами та ринками.