<<
>>

8.2. КРЕДИТ І ЗМІНИ У ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИНАХ

Розвиток кредитних відносин - це не тільки дедалі ширше охоплення нових сфер економічного та соціального життя суспільства. Кількісне зростання супро­воджується якісними зрушеннями в усій системі виробничих відносин.

Кредит, кредитні відносини змінюють, модифікують різні галузі суспільно-економічних відносин. Насамперед відбуваються докорінні зміни у відносинах власності. Адже позичковий капітал і кредит приводять до відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції. Це означає, що володіння капіталом і використання капіталу стало справою різних людей: з одного боку, капіталістів - власників капіталу, а з другого - менеджерів, які управляють функціонуванням цього капіталу. На основі такого розподілу в розвинених країнах утворився великий прошарок управлінців, що суттєво змінило відносини праці й капіталу, структуру суспільства. Бурхливий розвиток цього процесу в повоєнні роки дістав назву “управлінської революції'’

Кредитне господарство - це якісно новий рівень розвитку економіки, коли виробничому процесу передує кредит, кредитна операція, яка дає змогу завчас­но визначати обсяги виробництва й умови реалізації продукції на певному ринку, тобто кількість товарів, їхню якість і строки поставок. Інакше кажучи, на відміну від стихійності, властивої товарному виробництву, кредитне господарство нероз­ривно пов’язане з підвищенням ролі свідомої засади у визначенні й узгодженні розвитку виробництва, купівельної спроможності, тобто з утвердженням відно­син планомірності в суспільно-економічному розвитку. Якщо товарні відносини пов’язують виробників тільки за допомогою ринку (отже, по завершенні процесу виробництва), то кредитні відносини, які виникли ще до початку виробництва, іс­нують у процесі його, у сфері реалізації і навіть у сфері споживання. Позичальник зацікавлений у ефективному використанні кредиту (відповідно до розробленого бізнес-плану), починаючи з організації виробництва і закінчуючи реалізацією то­варів, оскільки без цього неможливо повернути кредит, а тим більше сплатити у певний строк відсотки за його використання.

Розвиток кредиту зумовлює значні зміни в організації та функціонуванні під­приємств і фірм. Наявність позичкового капіталу та кредиту дає змогу фінансува­ти інвестиції за рахунок грошей, узятих у борг, і використати їх для самозростання капіталу. Це означає, що розвиток кредиту, зростання обсягів позичкового капіта­лу та поліпшення умов його надання слугують розвиткові виробничого капіталу, зростанню виробництва, розширенню його відтворювальної ролі.

Із концентрацією коштів, перетворенням їх в інвестиції зростає роль позичко­вого капіталу в русі капіталу виробничого. Це означає, по суті, виникнення та розви­ток у кредитному господарстві принципово нової форми руху суспільного капіталу порівняно з товарно-грошовим господарством, а саме - руху позичкового капіталу.

Таке явище виявляється у збільшенні частки кредитного капіталу в пасивах підприємств. Так, частка власних коштів відносно пасивів у 1970-х роках станови­ла: у фірмах Японії - 20 %, ФРН - близько ЗО, Англії - близько 40, в американських корпораціях - 50 %. Темпи економічного розвитку були вищими в тих країнах, де вагомішою була частка кредитного капіталу. Практика господарювання німець­ких, а особливо японських, фірм більшою мірою пов’язана з використанням кре­дитних форм, що забезпечило високі результати. Очевидно, кредитні кошти спи­раються на весь потенціал суспільного капіталу, тому вони більшою мірою, ніж інші форми капіталу, відповідають сучасній природі й характеру виробничих сил.

Кредитна система впливає на вдосконалення організаційно-економічних від­носин і на форми організації суспільного виробництва. Прискорення усуспільнен­ня капіталів, праці та виробництва спричинило те, що банки є центрами тяжіння й об’єднання суб’єктів господарювання, подолання автаркічних явищ, стандарти­зації критеріїв господарської діяльності, утворення і функціонування фінансово- промислових груп та інших господарських об’єднань.

Ці процеси зумовили те, що головною формою організації суспільного вироб­ництва на нинішньому етапі є акціонерні товариства.

Така форма, похідна від по­зичкового капіталу, є визначальною в структурі сучасної економіки. Акціонерний капітал є підґрунтям усіх найбільших корпорацій, оскільки лише ця форма дає змогу через продаж акцій об’єднати величезні кошти, перетворити їх на діючий капітал і застосувати його з найвищою ефективністю.

Кредитні відносини суттєво змінили відносини розподілу та перерозподілу доходів. Якщо раніше в руках власника перебувала основна частина акцій і він одержував підприємницький дохід і дивіденди від акцій, то тепер значна частина акцій перейшла до рук менеджерів, які, крім окладу, одержують дивіденди від ак­цій. Статистика свідчить, що в повоєнний період випереджальний розвиток кре­дитних відносин порівняно із зростанням виробництва привів до того, що доходи, одержані у вигляді відсотків, систематично випереджали підприємницький дохід. За ЗО років (1949-1979) обсяг відсоткових виплат у США збільшився у 37 разів, а підприємницькі доходи - в 11,6 разу; частина додаткової вартості, привласнена у вигляді позичкового відсотка, у 1950 р. становила 3 %, а у 1981 р. - 36,7 V.

Помітно позначилися кредитні відносини на системі ціноутворення. Як ві­домо, в основу ціни товару покладено вартість, яка набуває форми ціни вироб­ництва. Поряд із цим кредитні відносини породжують свою основу цін - це ка­піталізована форма доходу, у визначенні якої ключову роль відіграє позичковий відсоток. Робоча сила, сировина, засоби виробництва, земля, будівлі, цінні папери оцінюються на підставі капіталізованого доходу. Якщо, наприклад, 100-доларова акція приносить 10 дол. доходу при позичковому відсотку, який дорівнює 5, то ця акція продаватиметься за 100 дол., оскільки саме така сума, покладена у банк при 5 %, принесе 10 дол. доходу. “Ціни на капітальні блага встановлюються на ринку за їхньою “капіталізованою вартістю"[CCVII].

Кредит відіграє винятково важливу роль у механізмі господарювання. Регу­люючи позичковий відсоток, держава впливає на нагромадження капіталу, рівень інфляції, динаміку цін та заробітної плати, валютний курс, експорт та імпорт капі­талу і товарів.

Кредитний механізм використовують транснаціональні корпорації для залучення капіталу багатьох країн.

Кредит є важливим засобом розвитку сфери обміну, активно впливає на пла­тоспроможний попит населення і пропозицію, прискорює оборотність капіталу, стимулює зрощування ринків цінних паперів із ринками позичкових капіталів, підвищує економію витрат обігу й ефективність економіки. Він сприяє розвитко­ві національного внутрішнього ринку, дедалі тіснішому об’єднанню його зі світо­вим ринком, формуванню інтернаціональної вартості товарів і послуг, утворенню й поступу міжнародного ринку позичкових капіталів.

Ринок позичкових капіталів (і внутрішній, і міжнародний) включає насамперед грошовий ринок і ринок капіталів. Грошовий ринок тлумачиться як ринок віднос­но короткострокових операцій (у межах від кількох годин аж до року), що здій­снюються переважно між банками та іншими фінансово-кредитними установами. Ринок капіталів - це та частина ринку позичкових капіталів, яка пов’язана з дов­гостроковими операціями. Якщо грошовий ринок надає кошти для задоволення тимчасових потреб у ліквідності, то ринок капіталів є джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів. Нині ринок позичкового капіталу - це складова світового господарства. Це складний економічний механізм перерозподілу коштів між галу­зями, країнами та ринками.

<< | >>
Источник: Чухно А.А.. Економічна теорія : [у 2-х т.] / А. А. Чухно. - К.: ДННУ АФУ,2010. - Т. 1. - 512 с.. 2010

Еще по теме 8.2. КРЕДИТ І ЗМІНИ У ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИНАХ:

  1. Тема 5. Зміни виробничих відносин та місця людини у новій економіці
  2. 1. Продуктивні сили та виробничі відносини. Діалектика взаємодії продуктивних сил та виробничих відносин.
  3. Питання 13. Межа виробничих можливостей та тенденції її зміни.
  4. Сфери виробництва. Структура та зміст виробничих відносин
  5. 2.2 Сутність і структура продуктивних сил та виробничих відносини
  6. Виробничі ресурси і виробничий потенціал суспільства. Обмеженість виробничих ресурсів. Межа виробничих можливостей
  7. Суть і структура продуктивних сил та виробничих відносин
  8. Ефект впливу зміни доходу та зміни цін на бюджетне обмеження споживача
  9. 16. Структура економічних відносин. Соціально-економічні відносини.
  10. 75. Виробнича функція
  11. Причини та порядок зміни розміру статутного капіталу господарських товариств
  12. 14.7. Зміни в соціально-економічній структурі села
  13. 2.3.3 Виробництво і виробнича функція
  14. Типи операцій, які викликають зміни в балансі
  15. Банковский кредит как основная форма кредита Базовые признаки классификации кредита
  16. ЗМІНИ В АДМІНІСТРУВАННІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ
  17. 4.2. Зміни у тенденціях формування якості населення
  18. 7. Виробництво та його основні фактори. Межа виробничих можливостей.
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Размещение производительных сил (РПС) - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика зарубежных государств - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -