8.3. КРЕДИТ ЯК ЕФЕКТИВНА ФОРМА ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА

Кредит - категорія об’єктивна, оскільки його необхідність полягає в самому процесі виробництва. У процесі кругообігу капіталу неминуче утворюються тим­часово вільні кошти. Як зазначалося, засоби праці - будівлі, машини, обладнан­ня - переносять свою вартість на товари, що створюються частинами.

Те саме можна сказати про виручку від реалізації продукції. Її використовують не одразу в момент надходження на придбання сировини, матеріалів, виплату за­робітної плати й премій, а поступово, в міру потреби. Наприклад, заробітна плата виплачується, як правило, двічі на місяць, а в проміжку між цими виплатами кош­ти, призначені на оплату праці, тимчасово вільні. Підприємства поступово нако­пичують кошти для розширення та вдосконалення виробництва. Адже нові техні­ка й технології, розширення виробництва, поліпшення якості продукції пов’язані з великими витратами. Для того, щоб їх забезпечити, потрібно накопичити кошти. Допоки вони досягнуть потрібних обсягів, це тимчасово вільні кошти, що й ство­рює реальну основу для виникнення кредитних відносин.

Поряд із тимчасово вільними коштами одних підприємств у інших виникає потреба в залученні додаткових коштів понад ті суми, які вони мають на певний момент. Крім постійних коливань, потреби підприємств у додаткових ресурсах бувають також сезонними, коли, наприклад, цукровий завод для забезпечення нового сезону цукроваріння повинен створити запаси палива, тари, а головне - заготувати цукровий буряк. Усе це потребує істотного збільшення оборотних ко­штів. Якби їх обсяг встановлювався за максимальною потребою в них, то вияви­лося б, що у підприємства весь час є тимчасово вільні кошти, а їх витрати могли бути нераціональними.

Отже, кредит, кредитні відносини - це не тільки об'єктивно необхідна еконо­мічна категорія, а й дієвий спосіб підвищення ефективності економіки.

На жаль, незважаючи на необхідність кредиту і його дієвість, в економічній лі­тературі не вирішено навіть питання його сутності. За визнанням авторів одного з підручників курсу “Гроші та кредит”, в економічній літературі досі немає єдиної думки у визначенні сутності кредиту, немає навіть визначення, яке б охопило всю глибину й значення цієї категорії.

Сучасна епоха з усією гостротою поставила проблему сутності і ролі кредиту. На превеликий жаль, у нашій економічній науці роль кредиту зводиться до од­нієї, хоч і важливої, але, по суті, рядової категорії товарно-грошових відносин, а його сутність - до елементарних економічних відносин. “Кредит, - зазначається в Економічній енциклопедії, - позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний термін з виплатою відсотка”’. Далі автор наводить ряд про­цесів, де кредит відіграє істотну роль: накопичення капіталу, посилення його ролі у створенні фінансово-монополістичних груп, транснаціональних корпорацій, у державному і наднаціональному регулюванні ринку позичкових капіталів. Як ба­чимо, автор визнає важливу роль у внутрішньому і світовому розвитку, але знову як одного із важливих факторів.

Особливо приниження ролі кредиту проявляється при визначенні його функ­цій.

Автори підручника за редакцією В. А. Медведева вважають, що кредит - це відносини, які складаються при формуванні й використанні позичкового фонду, тобто при накопиченні й передачі коштів у тимчасове використання на умовах терміновості, повернення та сплати відсотка. Дехто з прибічників цього підходу визначає кредит як форму руху позичкового фонду, позичкового капіталу. Хоч це тлумачення і відбиває одну з головних рис кредиту, все-таки його не можна вва­жати повним. Адже неминуче постають питання: що таке позичковий фонд? Яка його роль в економіці? Із цього тлумачення залишається незрозумілим, що ж дає кредит, як він впливає на економіку.

У теорії кредиту, розвинутій Й. Шумпетером, вихідним є те, що гроші - це не тільки засіб обігу. Купівля й кредитування - це два принципово різні економічні процеси. Збільшення грошової маси означає зростання її купівельної спромож­ності, що може спричинити занадто серйозні наслідки, тим більше, що поряд із грошима вагому роль відіграють і негрошові платіжні засоби. Створення платіж­них засобів відбувається в банках, і це є функцією банків. Ці засоби потрапляють в обіг у процесі кредитування. Причому всі зовнішні форми кредиту - від банк­нот до запису в кредит - подібні за своїм змістом, і через них кредит збільшує масу платіжних засобів. Таким чином відбувається створення і зростання купі­вельної спроможності, купівельної сили, яка використовується підприємцем для придбання благ, економічного розвитку. Тому виробничий кредит - єдиний вид кредиту, який заслуговує на першорядну увагу.

Такий вид кредиту дає змогу підприємцю визначати свій попит на потрібні йому засоби виробництва, вилучати їх зі сфер традиційного застосування та спря­мовувати розвиток економіки по новому шляху. Отже, робить висновок Й. Шум­петер, кредит - це переважно створення купівельної спроможності для передачі її підприємцю. Кредит відкриває підприємцям доступ до народногосподарського потоку благ. Саме ця функція кредиту є каменем спотикання сучасної кредитної системи. Адже отримуючи створену купівельну спроможність, підприємець купує необхідні засоби виробництва, що прискорює реалізацію товарів і забезпечує роз­виток в умовах ринкового господарства, причому підприємець купує необхідні йому блага і забезпечує нове застосування наявних благ^[CCIX].

При цьому важливо врахувати, що в процесі кредитування створюються й Передаються в розпорядження підприємця нові платіжні засоби, тобто нова ку- ИЬельна сила. Вона існує поряд із тією купівельною силою, яка вже була. Таким Rhhom, виникає новий попит, що підвищує ціни на виробничі послуги і, отже, част- ’ ково послаблює попит, який існував досі. Інакше кажучи, надання кредиту дає змо­гу по-новому використовувати наявні виробничі послуги за допомогою тимчасо­вого переміщення купівельної спроможності всередину народного господарства.

Як бачимо, в теорії кредиту Й. Шумпетера є своєрідні підходи й рішення. Вони збагачують цю теорію та сприяють її подальшому розвиткові.

В економічній літературі є тлумачення, яке розвиває положення Й. Шумпетера й конкретизує його. Відповідно до цього тлумачення кредит є системою відносин, за допомогою яких суспільство здійснює мобілізацію тимчасово вільних коштів і використовує їх для забезпечення розширеного відтворення на умовах повернен­ня, терміновості й платності. Перевагою цього визначення є те, що воно пов’язує кредит із розширеним відтворенням, розвитком економіки.

На нашу думку, однією з головних причин обмежувального тлумачення креди­ту та його ролі у розвитку економіки є те, що він розглядається як усталена кате­горія, що не розвивається і залишається майже однаковою незалежно від ступеня соціально-економічного прогресу. Досвід свідчить, що лише розгляд будь-якої ка­тегорії у розвитку, в процесі змін дає змогу враховувати її не певну загальну, аб­страктну, а конкретно історичну сутність. Такий підхід дав змогу розкрити приро­ду сучасних грошей. Він відкриває можливості розуміння особливостей кредиту як економічної категорії та його місця і ролі в сучасних умовах. Аналіз свідчить, що кредит випливає із самої природи процесу виробництва, необхідності забез­печити безперервність та ефективність суспільного відтворення. Усуспільнен­ня виробництва, капіталу і праці як глобальна закономірність зумовлює швидке зростання позичкового капіталу. Наприкінці XIX ст. на цій основі відбулося зро­щування промислового і банківського капіталу, створення фінансового капіталу, що визначило нову роль банків, стрімке розширення сфери кредитних відносин. Якщо раніше позичковий капітал становив відокремлену частину промислового капіталу, то нині він переплітається з виробничим і торговим капіталом і пере­творився на домінуючу форму капіталу, а кредитні відносини почали заміщува­ти товарно-грошові. Тривалий час товар був панівною формою економіки, тому і господарство називалося товарним, товарно-грошовим. В наших умовах поряд з товаром кредит став формою суспільного господарства, тому сучасне господар­ство не товарно-грошове, а товарно-кредитне. Це має принципове значення для розуміння сучасної економіки, її розвитку, механізму функціонування, форм і ме­тодів господарювання.

Кредит - важливий чинник розвитку виробничих сил. Більшість довгостроко­вих позик спрямовується на будівництво нових та розширення й удосконалення робочих підприємств. Кредит є великим джерелом засобів для науково-технічного вдосконалення виробництва.

Кредитний метод прискорює науково-технічний прогрес, стимулює економіч­ність нової техніки, скорочення витрат виробництва, економію живої й уречевленої праці, перехід від екстенсивного до інтенсивного типу суспільного відтворення. Ко­роткострокові позики широко використовуються для утворення запасів обладнан­ня в будівництві. Практика розвитку кредитних відносин породила такий специ­фічний інститут, як інноваційні фонди, спрямовані на підтримку, швидке й широке використання перспективних науково-технічних новинок, дедалі швидше втілення нової техніки й технології, а відповідно - на перехід до нового покоління машин та обладнання й становлення нового технологічного способу виробництва.

Кредит - універсальний інструмент розподілу й перерозподілу національного доходу, фінансових ресурсів, а відповідно - матеріальних і трудових капіталів, що сприяє прогресивним структурним зрушенням у народному господарстві.

Кредит сприяє безперервності процесу виробництва, забезпечує прискорення обороту капіталу, збільшення прибутку. Це пов’язано з тим, що кредит дає змогу своєчасно й уповні задовольнити потреби підприємств у коштах на купівлю сиро­вини, матеріалів, палива тощо, забезпечення безперервності процесу виробниц­тва. Кредит дає змогу скорочувати необхідну для певного обсягу виробництва та обігу товарів суму коштів і тим самим ефективно використовувати грошові ресур­си в народному господарстві. За допомогою кредиту прискорюється процес пере­творення виробничої й товарної форм у грошову, скорочується час виробництва й обігу, прискорюється оборотність обігових коштів.

Принципи кредиту - забезпеченість позики, повернення, терміновість і плат­ність - роблять кредит засобом економічного контролю за процесом виробниц­тва та обігом продукції, поліпшення її якості й зростання ефективності суспіль­ного виробництва. Досвід переконує, що реалізація можливостей, які закладені в кредиті, залежить насамперед від економічної системи. В умовах адміністративно- командної системи кредит не відігравав тієї ролі, яку він міг відіграти. І це неви­падково. В умовах, коли всі підприємства й банки є державною власністю і держава виступає, по суті, єдиним суб’єктом господарювання, кредит із засобу стимулю­вання перетворюється в додаткове джерело фінансування виконання завдань на­родногосподарського плану. Його дієві принципи не були реалізовані, оскільки протистояли природі відносин держави й державних підприємств. Як правило, підприємства брали кредит, проте неефективно його використовували та не мог­ли його повернути. Значні суми заборгованостей із позик банків списувалися рі­шеннями уряду за рахунок державного бюджету. Неефективному використанню кредиту сприяв також низький рівень процентних ставок. Природно, держава не могла брати зі своїх підприємств високу плату за кредит, а підприємства безвідпо­відально ставилися до його використання.

Багатоукладна ринкова економіка, конкуренція створюють умови для повної реалізації можливостей, закладених у кредиті. Прагнення отримати найбільший прибуток шляхом зниження витрат виробництва, підвищення конкурентоспро­можності своєї продукції нагально потребує раціонального й ефективного вико­ристання всіх ресурсів, насамперед кредиту, для досягнення найвищих результатів. Жорсткі закони ринку забезпечують неухильне здійснення принципів кредиту.

Аналіз підходів до визначення кредиту дає змогу дійти висновку, що містка за своїм змістом категорія є об’єктивно необхідною формою функціонування сус­пільного виробництва, яка справляє істотний вплив на всі сфери суспільного від­творення. Вона дедалі більше втілюється в житті й діяльності кожної людини, що знаходить особливо яскравий вияв у поширенні кредитних карток, продажу това­рів і послуг у кредит тощо. Ось чому усвідомлення широти охоплення кредитними відносинами виробництва й суспільства в цілому є важливою умовою для всебіч­ного й ефективного використання.

Теоретичний аналіз кредиту і кредитних відносин дає змогу розкрити особли­вості їх розвитку в Україні. Наведена таблиця 8.1 свідчить про складну ситуацію у кредитуванні.

Єдине, що радує, - наявність позитивних тенденцій. Як бачимо, облікова став­ка НБУ, середньозважена річна зменшилася із 30,6 % у 2000 р. до 9,2 % у 2005 р., тобто більш ніж втричі, хоча залишається все ще високою. Те саме можна сказати і про тенденцію змін відсоткової ставки рефінансування. Але після 2003 р. і об­лікова ставка НБУ, і ставка рефінансування підвищилися. Очевидно, це наслідок несприятливих процесів економічної кон’юнктури. Але для нас особливо важливі умови кредитування, що має безпосереднє значення для розвитку підприємниц­тва, здійснення розширеного відтворення. На жаль, тут зниження відсоткових ставок, а значить розширення можливостей одержання кредиту, відбувається по­вільніше. Якщо у 2000 р. вона дорівнювала 37,7 %, тобто була неймовірно високою, то у 2005 р. вона знизилася трохи більше, ніж удвічі, і становила 16,4 %. Це теж дуже висока плата за кредит. І тут не можна не вдатися до історичного порівняння. А. Сміт свого часу зауважив: коли б кредит надавався на основі високого відсотка (8-Ю %, хоча ця норма набагато нижча за лихварський відсоток), то позичковий капітал не потрапив би до рук людей (тобто підприємців), які здатні забезпечити йому вигідне й прибуткове застосування. Тому нам потрібно нарощувати еконо­мічні можливості, накопичувати капітал, аби забезпечити сприятливіші умови для розвитку кредитних відносин.

Таблиця 8.1

Деякі показники розвитку кредитних відносин

Джерело: Статистичний щорічник України-2005. - К.: Консультант, 2006. - С. 64.

Не можна не порівняти відсотки за кредитами, які надають банки, та відсот­ки, які вони платять за депозитами. У 2000 р. перші перевищували другі у 4 рази, у 2001-2002 рр. - менш ніж втричі, у 2003 р. - трохи більше, ніж удвічі. Таке спів­відношення ми бачимо у 2004 та 2005 рр. Звичайно, добре, що банки беруть за на­дання коштів, і тим, що дають за вкладені в банк кошти. Але й тут немає сумніву, що розрив занадто великий. І розвиток кредитних відносин буде прискорюватися, якщо плата за кредит відповідатиме цивілізованим нормам.

Таблиця 8.1 свідчить, що, незважаючи на високі відсотки за кредит, вимоги банків за наданими кредитами і зобов’язання банків за коштами, залученими на рахунок суб’єктів господарювання і фізичних осіб, вони зростають і досить швид­ко. Ці процеси дають підстави сподіватися на подальше розгортання кредитних відносин.